Рішення

від 30.10.2024 по справі 910/6435/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.10.2024Справа № 910/6435/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/6435/24.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Вугілля» (67543, Одеська обл., Комінтернівський р-н, село Визирка, вул. Чапаєва, 60)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Айронтрейд» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7)

про стягнення 59260, 32 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіс-Вугілля» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айронтрейд» про стягнення 59 260, 32 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №1105/23 від 11.05.2023 в частині своєчасної поставки товару.

29.05.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/6435/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

03.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

11.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Айронтрейд», як постачальником (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІС-Вугілля», як покупцем (позивач) укладено договір №1105/23.

Згідно пункту 1.1. договору №1105/23 від 11.05.2023, продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця товар/продукцію, а покупець - приймати товар/продукцію та оплачувати продавцю його вартість в порядку та в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору №1105/23 від 11.05.2023, асортимент, кількість, місце та строк поставки товару вказується в узгоджених сторонами рахунках та/або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору.

В специфікації №1 від 11.05.2023 до договору №1105/23 від 11.05.2023 сторони узгодили найменування, асортимент, кількість, ціну товару, строк поставки та умови оплати.

Так, у відповідності до специфікації №1, ціна товару становить 1 030 000, 76 грн з ПДВ.

Термін поставки: до 29 травня 2023 року (пункт 3 специфікації).

Умови оплати: попередня оплата у розмірі 60% загальної суми договору, яка складає 618 000, 46 грн з ПДВ, має бути перерахована покупцем продавцю протягом 2-х банківських днів з моменту підписання специфікації. Остаточна оплата за товар, що поставляється у розмірі 40% загальної суми договору, яка складає 412 000, 30 грн з ПДВ, має бути перерахована протягом п`яти днів з моменту отримання товару, та підписання видаткових накладних (пункт 4 специфікації).

Пунктом 4.9. договору №1105/23 від 11.05.2023 встановлено, що датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженим представником складу покупця.

Відповідач поставив позивачу обумовлений в специфікації №1 від 11.05.2023 товар 10.07.2023 за видатковою накладною №630 від 07.07.2023.

У відповідності до пункту 3.2. договору №1105/23 від 11.05.2023, у разі порушення постачальником строків поставки, обумовлених в цьому договорі або в специфікації (-ях) та/або рахунках до цього договору, покупець вправі направити постачальнику розрахунок штрафних санкцій та/або збитків, і до їх оплати постачальником затримати оплату поставленої продукції на суму штрафних санкцій та/або збитків. Постачальник зобов`язується сплатити штрафні санкції та/або збитки впродовж 10 днів з моменту направлення розрахунку штрафних санкцій та/або збитків покупцем. При цьому, покупець вправі сплатити постачальнику вартість поставленої продукції до сплати останнім штрафних санкцій та/або відшкодування збитків покупцеві.

Згідно пункту 6.3. договору №1105/23 від 11.05.2023, у випадку невчасної поставки чи недопоставки товару продавець сплачує покупцю штраф за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару.

Оскільки, відповідач прострочив поставку товару на 42 дні, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у розмірі 59 260, 32 грн.

В пункті 6.5. договору №1105/23 від 11.05.2023 сторони узгодили, що всі суперечні питання, що виникають протягом дії договору, вирішуються за погодженням сторін. Неврегульовані питання передаються на розгляд господарського суду відповідно до чинного законодавства України.

Позивач звертався до відповідача листами щодо оплати штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару.

Проте, позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують оплату штрафних санкцій.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за прострочення вчасної поставки товару у розмірі 59 260, 32 грн.

ІI. Предмет та підстави позову.

Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення вчасної поставки товару у розмірі 59 260, 32 грн.

Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 549, 629, 712 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №1105/23 від 11.05.2023 в частині своєчасної поставки товару.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач поставив обумовлений товар з простроченням на 42 дні, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, обумовлені договором, які підлягають стягненню з відповідача.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що позивачем були порушені умови договору щодо попередньої оплати замовленого товару, у зв`язку з чим позивач здійснив поставку товару також із запізненням, оскільки прострочення попередньої оплати спричинило прострочення замовлення, виготовлення та відправлення замовленого відповідачем товару з заводу-виробника. Товар був отриманий відповідачем в повному обсязі без претензій та зауважень.

Окрім цього, після поставки товару, позивач всупереч умовам пункту 4 специфікації №1 від 11.05.2023 остаточний розрахунок здійснив з простроченням на 11 днів та не в повному обсязі. Залишкову суму у розмірі 59 260, 32 грн відповідач стягував в судовому порядку в межах справи №916/3419/23 (рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2023, яке залишено без змін постановою Південно-західним апеляційним господарським судом від 03.04.2024 позовні вимоги ТОВ «Айронтрейд» задоволені повністю).

Таким чином, оскільки прострочення відповідачем поставки товару було спричинено простроченням оплати позивачем, за даних обставин відсутні підстави для притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності та застосування до нього штрафних санкцій.

Тому, на думку відповідача в задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по вчасній поставці товару по договору №1105/23 від 11.05.2023?

- чи був прострочений позивачем обов`язок щодо здійснення попередньої оплати за товар?

- чи правильно позивачем визначений період прострочення та чи потягло прострочення здійснення попередньої оплати прострочку в поставці товару?

- чи правомірно позивач нарахував штрафні санкції відповідачу?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом (Господарський кодекс України), застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 стаття 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 11.05.2023 між сторонами укладено договір №1105/23, за умовами якого відповідач зобов`язується поставляти та передавати у власність позивача товар/продукцію, а позивач приймати товар/продукцію та оплачувати відповідачу його вартість в порядку та в строки, передбачені договором.

Асортимент, кількість, місце та строк поставки товару вказується в узгоджених сторонами рахунках та/або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору (пункт 1.2. договору №1105/23 від 11.05.2023).

Таким чином, в специфікації №1 від 11.05.2023 до договору №1105/23 від 11.05.2023, яка є невід`ємною частиною договору сторони узгодили наступне:

- загальна вартість товару, який поставляється: 1 030 000, 76 грн з ПДВ;

- термін поставки: до 29 травня 2023 року;

- умови оплати: попередня оплата у розмірі 60% загальної суми договору, яка складає 618000,46 грн з ПДВ, має бути перерахована покупцем продавцю протягом 2-х банківських днів з моменту підписання специфікації.

Остаточна оплата за товар, що поставляється у розмірі 40% загальної суми договору, яка складає 412 000, 30 грн з ПДВ, має бути перерахована протягом п`яти днів з моменту отримання товару, та підписання видаткових накладних.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар (пункт 1 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 4.9. договору №1105/23 від 11.05.2023, датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженим представником складу покупця.

Відповідач поставив, а позивач прийняв товар 10.07.2023 за видатковою накладною №630 від 07.07.2023, про що міститься відповідна відмітка на видатковій накладній та підтверджується сторонами.

Окрім цього, дата поставки 10.07.2024 додатково підтверджується товарно-транспортною накладною №АТ000000145 від 07.07.2023, копія якої міститься в матеріалах справи.

Отже, відповідач зобов`язувався поставити товар до 29.05.2023, але фактично поставив 10.07.2023, таким чином, відповідач прострочив поставку на 42 дні.

Пунктами 3.2. та 6.3. договору №1105/23 від 11.05.2023 встановлено наступне:

- у разі порушення постачальником строків поставки, обумовлених в цьому договорі або в специфікації (-ях) та/або рахунках до цього договору, покупець вправі направити постачальнику розрахунок штрафних санкцій та/або збитків, і до їх оплати постачальником затримати оплату поставленої продукції на суму штрафних санкцій та/або збитків. Постачальник зобов`язується сплатити штрафні санкції та/або збитки впродовж 10 днів з моменту направлення розрахунку штрафних санкцій та/або збитків покупцем. При цьому, покупець вправі сплатити постачальнику вартість поставленої продукції до сплати останнім штрафних санкцій та/або відшкодування збитків покупцеві;

- у випадку невчасної поставки чи недопоставки товару продавець сплачує покупцю штраф за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару.

З огляду на зазначене, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у розмірі 59 260, 32 грн за період з 30.05.2023 по 10.07.2023.

Як вбачається з пункту 6.3. договору №1105/23 від 11.05.2023 сторони за несвоєчасну поставку передбачили штрафну санкцію у вигляді «штраф», проте, зі змісту зазначеного пункту за своєю правовою природою штрафна санкція в даному пункті є «пенею».

Отже, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у вигляді пені.

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 стаття 343 Господарського кодексу України, стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Суд, здійснивши перевірку правильності розрахунку позивачем штрафних санкцій (пені), зазначає, що розрахунок є не правильними, оскільки позивач нараховує пеню включно по день фактичного виконання відповідачем зобов`язання по поставці товару.

Правовий аналіз статей 251-255, 549 Цивільного кодексу України свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18.

Отже, в даній справі пеню необхідно нараховувати до 09.07.2023, а не до 10.07.2023 (день фактичної поставки товару).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що прострочення вчасної поставки товару відбулось у зв`язку з діями позивача, а саме несвоєчасної попередньої оплати, що в свою чергу вплинуло на своєчасність поставки товару.

Тому, оскільки прострочення поставки товару було спричинено простроченням попередньої оплати позивачем, відповідач вважає, що відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій.

Суд констатує, що обставини, які були встановлені Господарським судом Одеської області у справі №916/3419/23 в силу приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи.

Так, зокрема, в рішенні Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/3419/23, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 встановлено факт несвоєчасного здійснення позивачем попередньої оплати 60% від вартості товару та факт несвоєчасної поставки відповідачем товару.

В межах даної справи, сторони також не заперечують вищезазначені обставини.

З огляду на зазначене, суд в свою чергу наголошує, що одним з принципів цивільного законодавства відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України є добросовісність.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 1-3 стаття 538 Цивільного кодексу України).

Оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина 4 стаття 612 Цивільного кодексу України).

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (частина 2 стаття 613 Цивільного кодексу України).

Таким чином, виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2019 у справі №904/5340/18.

Таким чином, оскільки в специфікації №1 від 11.05.2023 до договору №1105/23 від 11.05.2023 сторонами узгоджені умови щодо здійснення оплати за товар та терміни поставки товару, суд доходить до висновку, що у зв`язку з тим, що позивач в порушення умов специфікації до договору прострочив виконання власного зобов`язання щодо своєчасного здійснення попередньої оплати за товар, відповідач з об`єктивних причини був позбавлений можливостей здійснити вчасну поставку товару у строк, передбачений специфікацією (до 29.05.2023).

За таких обставин, оскільки Господарським судом Одеської області в межах справи №916/3419/23 встановлено та в межах даної справи не заперечується сторонами, а навпаки підтверджується, що позивач прострочив виконання зобов`язання по здійсненню попередньої оплати за товар на 11 днів, суд вважає, що в силу приписів частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України, зобов`язання відповідача щодо поставки товару було відстрочено на 11 днів.

Відтак, зобов`язання відповідача по поставці товару повинно було бути виконане до 09.06.2023, а отже прострочення виконання зобов`язання розпочалось з 10.06.2023.

З огляду на зазначене, суд здійснює перерахунок пені за період з 10.06.2023 по 09.07.2023 зазначає, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 42 328, 80 грн.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Підсумовуючи все вищезазначене та на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, на переконання суду, з відповідача підлягає стягнення штрафні санкції (пеня) у розмірі 42 328, 80 грн, відтак, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 2 162, 85 грн судового збору, інша частина судового збору покладається на позивача.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача та відповідача.

Позивач, на виконання вимог частини 2 статті 123 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 140, 00 грн та які просить стягнути з відповідача.

Відповідач на виконання вимог частини 2 статті 123 та пункту 8 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України в відзиві на позовну заяву зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн та які просить розподілити.

Суд звертає увагу, що згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на те, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, а тому стадія судових дебатів не передбачається, суд констатує, що позивачу необхідно було подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу або заяву, що такі докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду до закінчення розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження, але в будь якому разі до моменту виготовлення повного тексту рішення.

Таким чином, ні позивач, ні відповідач не зазначили, що відповідні докази будуть подані у відповідності до абзацу 2 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (не подали відповідну заяву, тобто не повідомили суд про свій намір долучити додаткові докази, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу) будуть подані відповідні докази щодо понесення судових витрат (на професійну правничу допомогу), тому суд вирішує питання щодо розподіл судових витрат позивача та відповідача в даному рішенні, оскільки сторонами не заявлено про намір подати такі докази в п`ятиденний строк після винесення рішення

Враховуючи те, що позивачем та відповідачем взагалі не надано будь - яких доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що позивачем та відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту понесення витрат на професійну правничу допомогу.

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Вугілля» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айронтрейд» про стягнення 59 260, 32 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айронтрейд» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7; ідентифікаційний код: 38348243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Вугілля» (67543, Одеська обл., Комінтернівський р-н, село Визирка, вул. Чапаєва, 60; ідентифікаційний код: 37468454) штрафні санкції (пеня) у розмірі 42 328 (сорок дві тисячі триста двадцять вісім) грн 80 коп. та судовий збір у розмірі 2 162 (дві тисячі сто шістдесят дві) грн 85 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій (пені) у розмірі 16 931, 52 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких