Рішення

від 30.10.2024 по справі 910/9601/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024Справа № 910/9601/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"

до Державної установи "Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України"

про стягнення 121 874, 04 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 121 874, 04 грн., з яких: 99 819, 20 грн. - основного боргу, 6 982, 14 грн. - 3 % річних та 15 072, 70 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ167-343-22/44 від 14.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

30.08.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державної установи "Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що строк дії договору закінчився 30.12.2022, додаткові угоди щодо продовження строків постачання товару (електричної енергії між позивачем та відповідачем) не укладалися. Також, відповідач вказує, що стягнення ймовірної заборгованості є неможливим також через відсутність взятих відповідачем бюджетних зобов`язань.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Згідно з пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до преамбули Закону України "Про ринок електричної енергії" останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.01.2019 року № 61 (в редакції постанови НКРЕКП від 13.05.2020 № 933 та постанови НКРЕКП від 18.11.2020 № 2098).

Відповідно до п. 1.2.15. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (далі - постачальник) та Державною установою "Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України" (далі - замовник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ167-343-22/44, умовами якого передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує вартість використаної (купованої) електричної енергії.

Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.05.2022), строк поставки товару: з моменту підписання договору по 31 червня 2022 року.

Місце постачання товару: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 41, межа балансової належності електроустановок споживача згідно з додатком № 1 «Технічна специфікація» до договору (п. 3.3. договору).

Згідно п. 5.1. договору, загальна ціна договору становить 424 269, 99 грн, т.ч. ПДВ - 70 711, 67 грн.

У п. 5.5. договору сторони передбачили, що оплата поставленої електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період. Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів від дня отримання пакету розрахункових документів (рахунок, два примірника Акту приймання-передачі електричної енергії, тощо) зобов`язаний надати Постачальнику підписаний Акт приймання-передачі електричної енергії (далі - Акт). Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, ціну та обсяг, що погоджені Сторонами цього Договору. У випадку, якщо протягом зазначеного періоду Постачальник не отримає підписаний Споживачем примірник Акту або обґрунтованої відмови, Акт вважається погодженим та підписаним Споживачем.

Пунктом 5.6 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.10 договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії та Актах за цим Договором у розмірі, який зазначений у Додатку 2 «Специфікація» до цього Договору та є чинною у відповідному розрахунковому періоді.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 14.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.05.2022).

Додатком № 1 до договору сторони погодили технічну специфікацію постачання до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Додатком № 2 до договору є специфікація, відповідно до якої ціна електричної енергії як Товар за одиницю (з урахуванням величини регульованих тарифів) з ПДВ встановлена 3,714758431 грн./кВт*год, яка складається із 2,749992025 грн./кВт*год (без ПДВ), 0,34564 грн./кВт*год (величина регульованих тарифів (тариф на передачу, без ПДВ) та 0,619126405 грн. ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ167-343-22/44 від 14.02.2022 надав відповідачу наступні акти приймання-передачі електричної енергії, а саме:

- № РГК82003853 від 28.02.2022 року, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у лютому 2022 року електричну енергію в обсязі 636 кВт*год на суму 2 362, 58 грн.;

- № РГК82005415 від 31.03.2022 року відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у березні 2022 року електричну енергію в обсязі 29 304 кВт*год на суму 108 857, 21 грн.;

- № РГК82008277 від 30.04.2022 року згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у квітні 2022 року електричну енергію в обсязі 19 992 кВт*год на суму 74 265, 40 грн.;

- № РГК82009685 від 31.05.2022 року, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у травні 2022 року електричну енергію в обсязі 25 618 кВт*год на суму 95 164, 62 грн.;

- № РГК82011005 від 30.06.2022 року, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у червні 2022 року електричну енергію в обсязі 25 021 кВт*год на суму 92 946, 91 грн.;

- № РГК82011864 від 31.07.2022 року, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у липні 2022 року електричну енергію в обсязі 26 871 кВт*год на суму 99 819, 20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання-передачі електричної енергії, а саме: № РГК82003853 від 28.02.2022 року, № РГК82005415 від 31.03.2022 року, № РГК82008277 від 30.04.2022 року, № РГК82009685 від 31.05.2022 року, № РГК82011005 від 30.06.2022 року підписанні представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Проте, акт приймання-передачі електричної енергії № РГК82011864 від 31.07.2022 року відповідач не підписав , вмотивовану відмову від його підписання не надав.

Позивач зазначає, що обсяги поставленої позивачем відповідачу електричної енергії в липні 2022 року підтверджуються Довідкою щодо складових фізичного балансу електричної енергії за період з 01.07.2022 року по 31.07.2022 року споживача Державної установи "Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України" в розмірі 26 871 кВт*год, яка була надіслана листом ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 29.03.2023 року № 3/01/5/9653.

Тож, позивачем було поставлено/відпущено відповідачу електричну енергію обсягом 127 442,00 кВт*год, вартістю 473 415, 92 грн. за договором про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ167-343-22/44 від 14.02.2022.

В свою чергу, згідно довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 27.09.2023 року № 16/2- 09/61659/2023 відповідачем було здійснено оплати в рахунок спожитої за період з лютого 2022 року по липень 2022 року електричної енергії на суму 373 596, 72 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 99 819, 20 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати відпущеної електричної енергії, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 99 819, 20 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 982, 14 грн. - 3 % річних за період з 15.03.2022 по 02.08.2024 та 15 072, 70 грн. - інфляційних втрат за період з вересня 2022 року по червень 2024.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ167-343-22/44 від 14.02.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема договір про постачання електричної енергії споживачу.

Частинами першою та другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За приписом пункту 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарськи договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ167-343-22/44 від 14.02.2022 позивачем було поставлено/відпущено відповідачу електричну енергію обсягом 127 442,00 кВт*год, вартістю 473 415, 92 грн., що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії № РГК82003853 від 28.02.2022 року, № РГК82005415 від 31.03.2022 року, № РГК82008277 від 30.04.2022 року, № РГК82009685 від 31.05.2022 року, № РГК82011005 від 30.06.2022 року та № РГК82011864 від 31.07.2022 року.

В свою чергу, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково у розмірі 373 596, 72 грн, що підтверджується довідкою АТ «Державний ощадний банк України» від 27.09.2023 року № 16/2- 09/61659/2023, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 99 819, 20 грн.

Судом також встановлено, що акт приймання-передачі електричної енергії № РГК82011864 від 31.07.2022 року відповідач не підписав, вмотивовану відмову від його підписання не надав.

Так, відповідно до п. 5.5. договору сторони передбачили, що оплата поставленої електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період. Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів від дня отримання пакету розрахункових документів (рахунок, два примірника Акту приймання-передачі електричної енергії, тощо) зобов`язаний надати Постачальнику підписаний Акт приймання-передачі електричної енергії (далі - Акт). Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, ціну та обсяг, що погоджені Сторонами цього Договору. У випадку, якщо протягом зазначеного періоду Постачальник не отримає підписаний Споживачем примірник Акту або обґрунтованої відмови, Акт вважається погодженим та підписаним Споживачем.

Проте, суд зазначає, що непідписання відповідачем акту приймання-передачі електричної енергії № РГК82011864 від 31.07.2022 року, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання замовником повного виконання постачальником своїх зобов`язань.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

В той же час, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки як зазначено судом вище, строк дії договору встановлено до 31.12.2022, в свою чергу, позивачем заявлено до стягнення заборгованість, яка виникла за поставлену електричну енергію у липні 2022, тобто в межах строку дії договору.

При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312 (далі ПРРЕЕ), на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п. 1.2.6 ПРРЕЕ, оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг. При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг, включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Згідно п. 4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Отже, ОСР (ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") забезпечує надання послуг з розподілу (передачі) в обсязі, необхідному та достатньому для виконання постачальником функцій відповідного суб?єкта роздрібного ринку електричної енергії, та надання інших послуг, зокрема з відключенням та підключенням споживачів.

Як зазначено судом вище, обсяги поставленої позивачем відповідачу електричної енергії в липні 2022 року підтверджуються Довідкою щодо складових фізичного балансу електричної енергії за період з 01.07.2022 року по 31.07.2022 року споживача Державної установи "Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України" в розмірі 26 871 кВт*год, яка була надіслана листом ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 29.03.2023 року № 3/01/5/9653.

Тобто, матеріалами справи підтверджується фактичне споживання відповідачем відпущеної позивачем електричної енергії в липні 2022 року.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що саме ПрАТ ДТЕК "Київські електромережі", як оператор системи розподілу виконує функції адміністратора комерційного обліку та функції постачальника послуг комерційного обліку електричної енергії та передає дані електропостачальника про обсяги фактичного споживання електричної енергії споживачем за розрахунковий період.

Тож, саме на підставі інформації наданої оператором системи розподілу - ПрАТ ДТЕК "Київські електромережі" щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за за липень 2022, позивачем було сформовано та надіслано на адресу відповідача акт приймання-передачі електричної енергії № РГК82011864 від 31.07.2022 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Отже, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи належними та допустимим відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України доказами в їх сукупності підтверджується постачання позивачем та споживання відповідачем електричної енергії у липні 2022 року.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, з урахуванням п. 5.5. договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний був оплати поставлену електричну енергію за договором протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період.

Суд зазначає, що особливості регулювання грошових зобов`язань установлено ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім цього, ЄСПЛ у справі "Бакалов проти України" та у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного суду України від 22.03.2017 у справі №3-77гс17, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №12-46гс18.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів не звільняє відповідача від установленого законом обов`язку щодо сплати поставленої позивачем електричної енергії у липні 2022.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленої позивачем у липні 2022 електричної енергії, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ167-343-22/44 від 14.02.2022 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 99 819, 20 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 982, 14 грн. - 3 % річних за період з 15.03.2022 по 02.08.2024 та 15 072, 70 грн. - інфляційних втрат за період з вересня 2022 року по червень 2024.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України- стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні розміру нарахування 3% річних, у той же час розмір інфляційних втрат нараховано вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 6 963, 40 грн, які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 15.03.2022 по 02.08.2024 та сума інфляційних втрат у розмірі 15 072, 70 грн за період з вересня 2022 ро червень 2024, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 261, 60 грн., так як, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов`язаний сплатити судовий збір в сумі 2 422, 40 грн. (з урахуванням коефіцієнту 0,8), однак сплатив - 2 684, 00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення зайво сплаченої суми судового збору, не здійснюється.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи "Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України" (вул. Ярославська, буд. 41, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код - 40524109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, 18 поверх, приміщення 33, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код - 38863790) 99 819 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн 20 грн. - заборгованості, 6 963 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят три) грн 14 коп. - 3 % річних та 15 072 (п`ятнадцять тисяч сімдесят дві) грн 70 коп. - інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 02 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков