Рішення

від 16.10.2024 по справі 910/6654/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2024Справа № 910/6654/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Інвест" м. Києва

до 1. Приватного підприємства "Візит-Сервіс" м. Києва, 2. Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" Полтавської області

про визнання договорів недійсними,

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Григоряк М.С.

Представники:

від позивача: Жиленкова В.В.,

від відповідачів: 1. не з`явився, 2. Миронов О.А.

СУТЬ СПОРУ :

у травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Інвест" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що через неналежне виконання укладеного з Приватним підприємством "Візит-Сервіс" (далі-боржник, відповідач 1.) договору № 039/18 від 18 грудня 2018 р. він на застосував до того обумовлений договором штраф у розмірі 750943 грн.

З метою стягнення суми штрафу у квітні 2021 року він звернувся в третейський суд з відповідним позовом.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 23 вересня 2021 р. у справі № 1504/21 з Приватного підприємства "Візит-Сервіс" на його користь було стягнуто 750943 грн. заборгованості, яка є штрафом згідно п.п. 9.4.2. договору № 039/18 від 18 грудня 2018 р., 5000 грн. витрат на правничу допомогу, 1000 грн. реєстраційного збору, 16509,43 грн. третейського збору.

За його заявою від 29 вересня 2021 р. Північним апеляційним господарським судом 20 вересня 2022 р. виданий наказ про примусове виконання вищевказаного рішення третейського суду.

Вказував, що після ініціювання ним процедури примусового виконання зобов`язання з оплати штрафу боржник вчинив із Приватним підприємством "Приватна телекомпанія "Візит" (далі-відповідач 2.) низку правочинів, а саме:

- договори позики №№ 1 від 28 травня 2021 р., 2 від 10 червня 2021 р., 3 від 18 червня 2021 р., 4 від 28 червня 2021 р., на підставі яких у власність боржника були надані грошові кошти у розмірі відповідно 990000 грн., 940000 грн., 305000 грн. та 800000 грн., а всього 3035000 грн., які він зобов`язався повернути відповідачу 2. відповідно до 28 вересня, 10, 18 та 28 жовтня 2021 року;

- договір застави транспортних засобів від 25 жовтня 2021 р., за яким в забезпечення зобов`язань за договорами позики в заставу передано п`ять транспортних засобів марки: AUDI Q7, р.в. 2019, номер кузова НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 ; FIAT FIORINO, р.в. 2019, номер кузова НОМЕР_3 , р.н. НОМЕР_4 ; FIAT QUBO, р.в. 2016 , номер кузова НОМЕР_6 , р.н. НОМЕР_7 ; FIAT NUOVO DOBLO, р.в. 2016 , номер кузова НОМЕР_8 , р.н. НОМЕР_9 ; VOLKSWAGEN CARAVELLE, р.в. 2017 , номер кузова НОМЕР_11 , р.н. НОМЕР_12 ;

- договір від 16 лютого 2022 р. про припинення зобов`язання за цими ж договорами позики переданням відступного, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області Ципко Т.А. та зареєстрований в реєстрі за № 225.

Зазначав, що указані договори є фраудаторними правочинами, оскільки на момент їх укладення боржник мав перед ним невиконане зобов`язання, підтверджене рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація", не мав іншого, окрім переданого у заставу, майна, за рахунок якого було можливе виконання цього зобов`язання, оціночна вартість заставленого майна відповідачами, які є пов`язаними і перебувають під контролем близьких осіб, була занижена. Таким чином, відчуження майна боржника за заниженою ціною пов`язаній особі призвело до неможливості виконання рішення третейського суду, яке відбулося на його користь.

Посилаючись на те, що вищевказані договори були укладені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, єдиною їх метою було уникнення відповідальності за невиконання зобов`язань, позивач просив визнати їх недійсними на підставі ст. 234 ЦК України.

Також просив покласти на відповідачів понесені ним по справі судові витрати, у т.ч. 100000 грн. витрат по оплаті послуг адвоката, 20000 грн. витрат пов`язаних із проведенням транспортно-товарознавчої експертизи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач 1. відзив на позовну заяву не подав, його представник у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку.

Інший відповідач 2. у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, відповідність спірних правочинів вимогам чинного законодавства. Вказував, що позивач не вправі ставити питання про визнання недійними правочинів, стороною якого він не є. Також зазначав, що родинні стосунки директорів, не є самі по собі безумовною підставою для визнання укладених підприємствами правочинів недійсними.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст.ст. 165, 202 ГПК України у відсутності представника відповідача 1. за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є кредитором Приватного підприємства "Візит-Сервіс" за вимогою про сплату 750943 грн. штрафу, яка виникла з договору № 039/18 від 18 грудня 2018 р.

Указані обставини підтверджуються рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Українська правнича фундація" від 23 вересня 2021 р. у справі № 1504/21 та ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28 липня 2022 р. та наказом того ж суду від 20 вересня 2022 р. у справі № 873/214/21, на підставі яких з боржника на користь позивача стягнуто 750943 грн. заборгованості, яка є штрафом згідно п.п. 9.4.2. договору № 039/18 від 18 грудня 2018 р., 5000 грн. витрат на правничу допомогу, 1000 грн. реєстраційного збору, 16509,43 грн. третейського збору.

У силу вимог ст. 75 ГПК України зазначені обставини не потребують повторного доказування.

Заперечення відповідача 2. щодо природи зобов`язання зі сплати грошових сум штрафу, яке є додатковим відносно основного зобов`язання за договором № 039/18 від 18 грудня 2018 р., не спростовує зобов`язального характеру правовідношення, за яким боржник повинен (прийняв обов`язок) сплатити певну грошову суму кредиторові у разі порушення зобов`язання боржником (ст.ст. 509, 549 ЦК України). Доводи з цього приводу є безпідставними.

22 листопада 2022 р. приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області відкрите виконавче провадження ВП № НОМЕР_13 з примусового виконання вищевказаного наказу від 20 вересня 2022 р.

У межах виконавчого провадження приватним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, окрім транспортних засобів AUDI Q7, р.в. 2019, номер кузова НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 ; FIAT FIORINO, р.в. 2019, номер кузова НОМЕР_3 , р.н. НОМЕР_4 ; FIAT QUBO, р.в. 2016, номер кузова НОМЕР_6 , р.н. НОМЕР_7 ; FIAT NUOVO DOBLO, р.в. 2016 , номер кузова НОМЕР_8 , р.н. НОМЕР_9 ; VOLKSWAGEN CARAVELLE, р.в. 2017, номер кузова НОМЕР_11 , р.н. НОМЕР_12 , оголошених в розшук.

Указані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи постановами приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_13.

Також встановлено, що упродовж травня 2021-лютого 2022 років між відповідачами укладено шість правочинів, наслідком виконання яких передбачене відчуження боржником вищевказаних транспортних засобів на користь відповідача 2.

Зокрема, це чотири договори позики №№ 1 від 28 травня 2021 р., 2 від 10 червня 2021 р., 3 від 18 червня 2021 р., 4 від 28 червня 2021 р., на підставі яких відповідачем 2. у власність боржника були передані грошові кошти у розмірі відповідно 990000 грн., 940000 грн., 305000 грн. та 800000 грн., а всього 3035000 грн., які той зобов`язався повернути позикодавцеві відповідно до 28 вересня, 10, 18 та 28 жовтня 2021 року.

Це також договір застави транспортних засобів від 25 жовтня 2021 р., посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області Ципко Т.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2148, за яким відповідач 2. набув права у разі невиконання боржником зобов`язань за вищевказаними договорами позики одержати задоволення за рахунок вказаних вище транспортних засобів, заставна вартість яких визначена у розмірі 1000000 грн.

Останнім з описаних правочинів є договір про припинення зобов`язання переданням відступного від 16 лютого 2022 р., посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області Ципко Т.А. та зареєстрований в реєстрі за № 225, на підставі якого відповідачі погодили припинити зобов`язання боржника за договорами позики №№ 1від 28 травня 2021 р., 2 від 10 червня 2021 р., 3 від 18 червня 2021 р. повністю, за договором позики № 4 від 28 червня 2021 р. частково (у розмірі 373655,08 грн.) на загальну суму 2608655,08 грн. шляхом передачі у власність відповідача 2. переданих у заставу транспортних засобів.

Указані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних договорів та поясненнями сторін.

Заявлені позивачем вимоги обгрунтовані недійсністю вищевказаних правочинів як таких, що спрямовані на ухилення від виконання боржником наявного перед ним зобов`язання.

Статтею 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Слід зазначити, що у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявності сукупності наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

Верховний Суд у справі № 904/6251/20 зазначив, що договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належного йому майна з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 7 грудня 2018 р. у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у справах №№ 299/396/17, 405/1820/17, 922/1903/18, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст. 13 ЦК України)

Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Як встановлено судом станом на момент укладення оскаржуваних правочинів у боржника існувало невиконане зобов`язання перед позивачем по сплаті 750943 грн. штрафу за порушення умов договору № 039/18 від 18 грудня 2018 р., для примусового виконання якого останній у квітні 2021 року звернувся з позовом у третейський суд.

Унаслідок вчинення упродовж травня 2021-лютого 2022 років спірних правочинів боржник позбувся єдиних ліквідних активів, за рахунок яких могли бути задоволені вимоги позивача.

Окрім того, відчуження транспортних засобів, у двох з яких строк експлуатації не перевищив трьох років, а в решти - семи років, які за умовами п. 5 договору про припинення зобов`язання переданням відступного перебували у стані, який є повністю придатним для використання за цільовим призначенням, за наслідком проведеного огляду не мали недоліків чи інших дефектів, фактично вчинене за ціною 2608655,08 грн.

Згідно з поданими до справи висновками експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 22 травня 2024 р. №№ 1110/05/2024, 1111/05/2024, 1112/05/2024, 1113/05/2024, 1114/05/2024, складених судовим експертом Експертно-дослідної служби України Власовим А.Ю., ринкова вартість таких транспортних засобів станом на 16 лютого 2024 р. становила 3541270 грн., що значно перевищує ціну, погоджену відповідачами.

Заперечення відповідача щодо висновків експертизи, обгрунтовані неповнотою її дослідження, є безпідставними, оскільки як слідує з наявних матеріалів предметом оцінки були не конкретні транспортні засоби, а ідентичні їм, що не потребувало проведення фізичного огляду.

Посилання ж на неврахування дійсного технічного стану суперечать змісту цитованих вище умов п. 5 договору про припинення зобов`язання переданням відступного.

Оскільки інших доказів, які б спростовували правильність та достовірність проведених експертом досліджень не надано, суд оцінює їх як належний доказ вартості майна, що стало предметом відчуження між відповідачами.

З матеріалів справи слідує, що станом на час учинення оспорюваних правочинів боржник Приватне підприємство "Візит-Сервіс" та відповідач 2. Приватне підприємство "Приватна телекомпанія "Візит" також були пов`язаними особами.

Пов`язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльність осіб, яких вони представляють.

З тексту оспорюваних правочинів вбачається, що місцем реєстрації юридичних осіб відповідачів була одна й та ж адреса у м. Кременчуці Полтавської області по бульвару на той час Пушкіна, 8 у сусідніх офісах №№ 1 та 2.

Від імені боржника ці правочини були вчинені директором ОСОБА_1 , від імені відповідача 2. - тимчасово виконуючим обов`язки директора ОСОБА_2 .

Одноосібними учасниками товариств відповідачів на час вчинення оспорюваних правочинів були у боржника ОСОБА_3 , у відповідача 2. ОСОБА_2 , що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідачів.

Зареєстрованим місцем проживання вказаних фізичних осіб було АДРЕСА_1 , яке ОСОБА_3 згодом змінив на м. Київ.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Спільне проживання осіб, які мають однакове прізвище, а чоловіки також однакове по-батькові, реєстрація такими особами в одному місці належних їм юридичних осіб, вірогідно свідчить про наявність між такими особами родинних відносин, взаємних прав та обов`язків, які вони мали можливість та здійснювали узгоджено, маючи спільну економічну мету, відмінну від обумовленої вчиненими ними правочинами.

Таким чином, зібраними у справі доказами стверджується, що засновники та посадові особи відповідачів, проживаючи спільно, мали між собою відносини, які впливали на умови та економічні результати діяльності належних їм юридичних осіб відповідачів.

Доводи відповідача 2. про неприйнятність доказів пов`язаності відповідачів, одержаних з відкритих загальнодоступних джерел (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та наданих позивачем у частині після подання позову, суд оцінює критично, оскільки тотожні відомості містяться в інших зібраних у справі доказах, зокрема, у тексті оспорюваних правочинів, на них позивач посилався протягом усього часу розгляду справи як на підставу свого позову.

Замовчування іншим учасником, який виявив бажання приймати участь у розгляді справи, таких відомостей суперечить завданням господарського судочинства на справедливе вирішення судом спорів (ст. 2 ГПК України) та суперечить обов`язкам учасників справи, встановлених ч. 2 ст. 42 ГПК України, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Отже, зібраними у справі доказами в їх сукупності стверджуються наявність ознаки фраудаторності оспорюваних правочинів, а саме: 1) відчуження боржником ліквідного майна за наявності значної непогашеної заборгованості після пред`явлення кредитором вимог щодо її повернення; 2) відчуження такого майна на користь пов`язаної особи за зниженою ціною; 3) після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого можливе виконання зобов`язання; 4) дії боржника унеможливлюють виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч.ч. 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 3 липня 2019 р. у справі №369/11268/16-ц, особа вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути підстава, передбачена статтею 234 ЦК України.

Верховним судом України у своїй постанові від 1 квітня 2020 р. у справі № 182/2214/16-ц зроблено висновок про те, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Заперечення відповідача 2. про дійсний характер його зустрічних грошових вимог, які виникли з договорів позики, за встановлених обставин перерахування коштів між пов`язаними особами, з володіння яких ці кошти фактично не вибували, є необґрунтованими.

Положення ст. 215 ЦК України допускають право звернення з вимогами про визнання судом недійсним правочину не лише сторони цього правочину, але й іншої заінтересованої особи, яка заперечує його дійсність.

Тому посилання відповідача 2. з цього приводу є також безпідставними.

За наведених обставин суд вважає, що заявлений на підставі ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України позов підлягає задоволенню, а укладені між відповідачами договори позики №№ 1від 28 травня 2021 р., 2 від 10 червня 2021 р., 3 від 18 червня 2021 р., 4 від 28 червня 2021 р., застави транспортних засобів від 25 жовтня 2021 р., про припинення зобов`язання переданням відступного від 16 лютого 2022 р. - визнанню недійсними.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Інвест" м. Києва задовольнити.

Визнати недійсними договори позики №№ 1 від 28 травня 2021 р., 2 від 10 червня 2021 р., 3 від 18 червня 2021 р., 4 від 28 червня 2021 р., укладені між Приватним підприємством "Візит-Сервіс" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9А, код 32334408) та Приватним підприємством "Приватна телекомпанія "Візит" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, бульвар Українського Відродження, 8, офіс 1, код 13932372).

Визнати недійсним договір застави транспортних засобів від 25 жовтня 2021 р., посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області Ципко Т.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2148, укладений між Приватним підприємством "Візит-Сервіс" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9А, код 32334408) та Приватним підприємством "Приватна телекомпанія "Візит" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, бульвар Українського Відродження, 8, офіс 1, код 13932372).

Визнати недійсним договір про припинення зобов`язання переданням відступного від 16 лютого 2022 р., посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області Ципко Т.А. та зареєстрований в реєстрі за № 225, укладений між Приватним підприємством "Візит-Сервіс" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9А, код 32334408) та Приватним підприємством "Приватна телекомпанія "Візит" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, бульвар Українського Відродження, 8, офіс 1, код 13932372).

Стягнути з Приватного підприємства "Візит-Сервіс" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9А, код 32334408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Інвест" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 48Б, код 38238961) 9084 грн. витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, бульвар Українського Відродження, 8, офіс 1, код 13932372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность-Інвест" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 48Б, код 38238961) 9084 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 30 жовтня 2024 р.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар