Рішення

від 25.10.2024 по справі 910/5015/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року м.Харків Справа № 910/5015/24

Провадження № 14/913/314/24

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК СОЛАР», м. Слов`янськ Донецької області

до відповідача ОСОБА_1 , м. Петрово-Красносілля Луганської області

про стягнення 490000,00 грн.

секретар судового засідання Шептовицька А.А.

У засіданні брали участь:

від позивача: адвокат Жеболенко Г.М., ордер серії АН № 1442261 від 18.06.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4755 від 26.10.2016;

від відповідача: адвокат Денисенко А.О., ордер серії АЕ № 1327849 від 22.10.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5397 від 13.05.2022.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК СОЛАР» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 490000,00 грн попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 5880,00 грн та витрати на правничу допомогу, які орієнтовно складають 14000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК СОЛАР» (далі - ТОВ «ТВК СОЛАР») та фізичною особою-підприємцем Ілюхіною Інною Миколаївною (далі - ФОП Ілюхіна І.М.) були узгоджені домовленості щодо поставки останньою деревини первинного оброблення з укладанням в подальшому відповідного договору.

Позивач зазначає, що на підтвердження домовленості ФОП Ілюхіна І.М. надала рахунки для попередньої оплати: № 1 від 04.04.2023 на суму 42000,00 грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 6,00 куб.м за ціною 700,00 грн; № 2 від 21.04.2023 на суму 56000,00 грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 8,00 куб.м за ціною 700,00 грн; № 3 від 02.05.2023 на суму 210000,00 грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 30,00 куб.м за ціною 700,00 грн; № 3 від 15.05.2023 на суму 182000,00 грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 26,00 куб.м за ціною 700,00 грн.

ТОВ «ТВК СОЛАР» здійснило передоплату за поставку деревини первинного оброблення у кількості 70,0 куб.м на загальну суму 490000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 2718 від 04.04.2023 на суму 42000,00 грн; № 2861 від 24.04.2023 на суму 56000,00 грн; № 2904 від 02.05.2023 на суму 210000,00 грн; № 2997 від 16.05.2023 на суму 182000,00 грн.

Позивач стверджує, що не отримав від відповідача деревину первинного оброблення у кількості 70,0 куб.м, а також не отримав підписаного зі сторони ФОП Ілюхіної І.М. відповідного договору поставки.

Крім того, позивач зауважив, що 26.03.2024 на адресу електронної пошти відповідача позивачем було направлено вимогу про повернення суми передплати 490000 гривень, проте вимога не була виконана. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 490000,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК СОЛАР» до ОСОБА_1 про стягнення 490000,00 грн з доданими до неї матеріалами передані за підсудністю до Господарського суду Луганської області.

13.06.2024 матеріали позовної заяви надійшли на адресу Господарського суду Луганської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч. 7 ст. 31 ГПК України).

Частиною 6 ст. 176 ГПК України встановлено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідачем у справі є фізична особа - ОСОБА_1 .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 мала статус фізичної особи-підприємця, однак 27.03.2024 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

Згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеній на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), відділення в м. Петровське Луганської області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до м. Петровське Луганської області наразі є неможливим.

Разом з тим, судом встановлено, що місто Петровське Луганської області перейменовано на місто Петрово-Красносілля на підставі постанови Верховної Ради України від 12.05.2016 № 1351-19.

З огляду на те, що відповідачем є фізична особа та враховуючи приписи ч. 6 ст. 176 ГПК України, ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.06.2024 зобов`язано Міністерство соціальної політики України надати суду наступні відомості із Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_1 : дані про фактичне місце проживання на дату звернення; адресу, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції; номер телефону; реквізити документу, що підтверджує громадянство України (назва документа, серія, номер (у разі наявності), дата видачі та суб`єкт, що видав документ).

19.07.2024 від Міністерства соціальної політики України надійшов лист № 16768/0/2-24/3 від 12.07.2024, яким суду повідомлено про те, що станом на 26.06.2024 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб наявна така інформація щодо запитуваної особи: ОСОБА_1 була зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_2 . З 01.12.2023 адреса листування та фактичного проживання вказаної особи є: АДРЕСА_3 .

У зв`язку з перебуванням судді Лісовицького Є.А. у відпустці, лист Міністерства соціальної політики України № 16768/0/2-24/3 від 12.07.2024 був переданий на розгляд судді в його перший робочий день - 29.07.2024.

Ухвалою від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5015/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання суд призначив на 20 серпня 2024 року о 10:00.

Також, вказаною ухвалою суд зобов`язав позивача надіслати копію позовної заяви разом з доданими до неї документами відповідачу - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 ; докази надсилання надати суду.

05.08.2024 від ТОВ «ТВК СОЛАР» через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 02.08.2024, до якої позивач надав докази надсилання на адресу відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) копії позовної заяви разом з доданими до неї документами на виконання ухвали суду від 30.07.2024 у справі № 910/5015/24.

Також позивач в своїй заяві повідомив суд про зміну місцезнаходження ТОВ «ТВК СОЛАР», яке наразі зареєстровано за адресою: 84116, Донецька обл., Краматорський район, місто Слов`янськ, вулиця Василевського, будинок 10, офіс 15.

Крім того, 05.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Жеболенко Галини Миколаївни надійшла заява б/н від 02.08.2024 про участь у судовому засіданні, призначеному на 20.08.2024 о 10 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 06.08.2024 заяву представника ТОВ «ТВК СОЛАР» б/н від 02.08.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою від 20.08.2024 відкладено підготовче засідання на 03 вересня 2024 року о 10:00.

26.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Жеболенко Галини Миколаївни надійшла заява б/н від 20.08.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. В заяві представник позивача просить надати можливість приймати участь у всіх судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 26.08.2024 вказану заяву представника ТОВ «ТВК СОЛАР» б/н від 23.08.2024 було задоволено.

Крім того, 26.08.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів б/н від 23.08.2024, яким просить долучити до матеріалів справи докази направлення позовної заяви з доданими документами відповідачу, зокрема копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0305809830174.

Ухвалою від 03.09.2024 відкладено підготовче засідання на 19 вересня 2024 року о 10:00.

Ухвалою від 19.09.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/5015/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 вересня 2024 року о 10:00.

У судовому засіданні 26.09.2024 було оголошено перерву в розгляді справи по суті до 24 жовтня 2024 року о 10:00.

18.10.2024 від представника позивача надійшла заява б/н від 17.10.2024, в якій адвокат просить суд у разі задоволення позову відшкодувати ТОВ «ТВК Солар» судові витрати, які складаються з суми судового збору 5880,00 грн та суми витрат на професійну правничу допомогу 14000,00 грн.

Перед судовим засіданням 24.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Денисенко Аліни Олегівни надійшла заява б/н від 23.10.2024 про участь у судовому засіданні у справі № 910/5015/24, призначеному на 24.10.2024 о 10 год. 00 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У своєму клопотання представник відповідача повідомив, що не міг подати заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за п`ять днів до судового засідання, оскільки лише 22.10.2024 уклав з відповідачем договір про правову допомогу.

Розглянувши заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд дійшов висновку про її задоволення, про що було винесено ухвалу від 24.10.2024.

Також, 24.10.2024 від представника відповідача - адвоката Денисенко Аліни Олегівни через систему «Електронний суд» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, яка судом задоволена.

Крім того, 24.10.2024 від представника відповідача - адвоката Денисенко Аліни Олегівни через систему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 23.10.2024 про поновлення строку для подання відзиву.

Обґрунтовуючи подане клопотання представник відповідача посилається на те, що інформацію про розгляд справи № 913/5015/24 було отримано з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Адвокат повідомив, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Наразі місто Петрово-Красносілля тимчасово окуповане Російською Федерацією. На підставі цього відповідач змушена була змінити місце проживання та переїхала до міста Києва згідно довідки від 01.12.2023 № 3010-7001935256 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Фактичне місце перебування особи встановлено за адресою: АДРЕСА_4 . Але у зв`язку із відсутністю власного житла відповідач у лютому 2024 року перетнула кордон України та перебуває наразі у Німеччині, що підтверджується офіційним документом, що видається Німеччиною особам, які зареєструвалися для надання статусу біженця. На сьогоднішній день відповідач перебуває у Німеччині та під час оформлення документів на право перебувати у цій країні не мала технічної можливості дізнатись, що у відношенні неї було подано позов до суду. Наразі за адресою, де встановлено було місце проживання відповідача у м. Києві проживають незнайомі відповідачу люди, з якими вона не має можливості зв`язатись. До того ж, відповідач довгий час не мала змогу отримувати повідомлення на електронну пошту, мала проблеми з доступом до мережі Інтернет.

Також зазначає, що відповідач має малолітніх дітей: син 8-ми років та донька 7-ми років. Син ОСОБА_2 2016 року народження, має 2-гу групу інвалідності, захворювання якого отримано внаслідок війни - перенесення стресу. Лікування наразі в Україні не може забезпечити безперебійний доступ медикаментів, що необхідні дитині для забезпечення життєдіяльності організму. Це була основна причина від`їзду відповідача разом з дітьми до Німеччини. Відповідач змогла отримати інформацію про судовий розгляд даної справи після 10 жовтня 2024 року та одразу почала пошуки адвоката, який би погодився представляти її інтереси у суді.

Як зазначила адвокат, з нею було погоджено договір про надання правової допомоги 22 жовтня 2024 року. Проте, у неї не має жодних процесуальних документів по даній справі, окрім тих, що можна знайти в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Також ані у відповідача, ані у адвоката немає копії позовної заяви та доданих до неї документів, доказів, тощо.

З огляду на викладене, посилаючись на ст.ст. 2, 13, 119, 161 ГПК України, представник відповідача просить поновити відповідачу строк для подання відзиву по справі № 910/5015/24.

Розглянувши клопотання представника відповідача, суд дійшов висновку, що причини пропуску на подання відзиву є поважними, у зв`язку з чим, суд задовольнив клопотання представника відповідача та поновив строк для подання відзиву.

У судовому засіданні 24.10.2024 було оголошено перерву в розгляді справи по суті до 25 жовтня 2024 року о 14:00.

24.10.2024 представник відповідача - адвокат Денисенко Аліна Олегівна надіслала через систему «Електронний суд» клопотання б/н від 24.10.2024 про участь у судовому засіданні у справі № 910/5015/24, призначеному на 25.10.2024 о 14:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 25.10.2024 клопотання представника ОСОБА_1 б/н від 24.10.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було задоволено.

25.10.2024 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 24.10.2024, в якому адвокат проти позову заперечує.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву адвокат посилається на те, що згідно зі ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Адвокат зазначив, що у постанові ВС КАС від 21.05.2019 № 815/2791/18 судом зазначено, що якщо договір поставки укладають на тривалий час і з циклічністю постачання товарів (робіт, послуг), то таку поставку має бути зафіксовано письмово. Якщо поставка одноразова, усна форма договору є можливою та відповідає умовам ч. 1 ст. 206 ЦК України.

З кількості рахунків, що наявні в матеріалах судової справи, можливо зробити висновок, що усна домовленість між сторонами цього договору стосувалась поставки деревини тривалий час із циклічністю постачання деревини. Отже, згідно висновку Верховного Суду у вищезазначеній постанові сторони повинні були таку поставку зафіксувати письмово, чого позивач і відповідач не зробили, тому договір між ними було укладено без додержання форми такого договору.

В законодавстві України не зазначається яка саме сторона в договорі повинна сформувати проект договору, тому, якщо б сторони вважали б за потрібне укласти договір у письмовій формі, то скласти такий договір міг і позивач і відповідач за домовленістю.

Разом з тим, представник відповідача зауважив, що з рахунків, які наявні в матеріалах справи, вбачається що кожен рахунок був на різну кількість деревини, отже формуванню рахунку передувало усне замовлення від позивача. Циклічність надання рахунку та здійснення оплати позивачем доводить, що усний договір поставки сторони уклали з циклічними поставками за попереднім замовленням.

Так, платіжній інструкції № 2718 від 04 квітня 2023 року на суму 42000,00 грн передував рахунок № 1 від 04 квітня 2023 року на суму 42000,00 грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 6,00 куб.м за ціною 700,00 грн.

Платіжній інструкції № 2861 від 24 квітня 2023 року на суму 56000,00 грн передував рахунок № 2 від 21 квітня 2023 року на суму 56000,00 грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 8,00 куб.м за ціною 700,00 грн.

Платіжній інструкції № 2904 від 02 травня 2023 року на суму 210000,00 грн передував рахунок № 3 від 02 травня 2023 року на суму 210000,00 грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 30,00 куб.м за ціною 700,00 грн.

Платіжній інструкції № 2997 від 16 травня 2023 року на суму 182000,00 грн передував рахунок № 3 від 15 травня 2023 року на суму 182000,00 грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 26,00 куб.м за ціною 700,00 грн.

Отже, на думку представника відповідача, в разі неотримання деревини від відповідача після першої попередньої оплати позивач повинен був припинити подальші оплати та вимагати повернення грошових коштів від відповідача, чого позивач не здійснив, а продовжив замовляти деревину та здійснювати її оплату за наступними рахунками чим підтвердив, що усні домовленості виконувались постачальником в повному обсязі.

У зв`язку з тим, що сторони недодержались необхідної форми для даного договору поставки та не зафіксували у письмовій формі умови поставки деревини, наявність рахунку та платіжної інструкції ніяким чином не доводить, що поставка деревини не здійснювалась відповідачем. Позивач не надав суду жодного доказу того, що деревина не була ним отримана.

Крім того, позивач стверджує, що направив претензію - вимогу до відповідача про повернення суми передоплати 490000,00 грн 25.03.2024, тобто від дня останньої платіжної інструкції № 2997 від 16.05.2023 минуло 10 місяців. При цьому, позивачем не надано пояснень стосовно того, чому впродовж 10 місяців позивач не намагався витребувати у відповідача повернення оплати у розмірі 490000 грн.

Також позивач надав до суду в якості доказу знімок екрану комп`ютера, на якому не чітко зображено та не зрозуміло кому саме та на яку електронну адресу направлялась вимога позивача. Такий знімок ніяким чином не може бути доказом відправлення вимоги, оскільки відповідно до п. 2.5 Рекомендацій про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації від 23.01.2007 № 35-14/7 Міністерства юстиції України претензія, після правової оцінки юридичної служби, підписується керівником підприємства та надсилається адресатові рекомендованим чи вручається під розписку.

Отже, належними доказами відправлення відповідачеві претензії з доданими до неї документами є опис вкладення в поштовий конверт із підписом працівника поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля, а також документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Представник відповідача також зауважив, що позивачем надані у якості доказів копії рахунків від імені відповідача, але ці рахунки-фактури не мають власного підпису відповідача, такий рахунок-фактуру можливо створити будь-кому. Якщо документ не підписаний у паперовому вигляді або не має електронного підпису, то ідентифікувати особу, що його склала неможливо.

Так, за зазначеними в рахунках-фактури реквізитами та у зв`язку із тим, що він був оплачений, він вважається первинним документом згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Але у відповідності до ч. 2 ст. 9 даного Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документу. Відповідно до ст. 7 цього Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Зважаючи на вищезазначене, позивачем не надано доказу, що рахунки-фактури на постачання деревини належать саме відповідачу і складені саме ним, оскільки ці документи не мають ані письмового підпису, ані електронного.

Отже, позивачем не надано доказу, що відповідач в дійсності укладала договір поставки деревини з позивачем та надавала рахунки-фактури для оплати деревини. Одночасно, позивачем не надано доказу, що поставка деревини не відбулась. Платіжні інструкції, що надані позивачем не можна вважати доказом того, що переказані грошові кошти на ім`я відповідача взагалі стосуються договірних відносин і господарських зобов`язань на які посилається позивач.

Разом з тим, представник відповідача зазначив, що відповідач не мала змоги вчасно захищати свої права та інтереси у судовому процесі, та не має можливості надати повний об`єм доказів своєї правової позиції через обмеження строками розгляду даної справи, про що було зазначено судом у судовому засіданні 24 жовтня 2024 року. Відповідач має свідків, які б могли довести, що позивачем заявлені безпідставні позовні вимоги. Також відповідач мала б змогу зібрати більше доказів. Наразі відповідач обмежена у своїх процесуальних правах, а саме відповідно до ст. 42 ГПК.

На підставі вищезазначеного, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити .

У відповіді на відзив б/н від 25.10.2024, яка надійшла 25.10.2024 через систему «Електронний суд», позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що між ТОВ «ТВК СОЛАР» та ФОП Ілюхіною І.М. було узгоджені домовленості щодо поставки останньою деревини первинного оброблення з укладанням в подальшому відповідного договору. На підтвердження домовленості ФОП Ілюхіна І.М. надавала відповідні рахунки, а відповідач ці рахунки сплачував.

Те, що між позивачем та відповідачем не було укладено договору у письмовій формі не спростовує проведення передоплати позивачем та отримання цієї передоплати відповідачем, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідач посилається на ч. 2 ст. 693 ЦК України та робить хибний висновок, що продовжуючи здійснювати оплату позивач «підтвердив, що усні домовленості виконувались постачальником в повному обсязі.».

З таким твердженням погодитись не можна, оскільки приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України не є імперативними, а лише надають покупцю вибір - «має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати». На той час відносини між позивачем та ОСОБА_1 не давали сумніву в том, що товар не буде поставлений. Тому недодержання форми договору не надає право відповідачу не повертати суму передоплати.

Щодо направлення претензії, відповідач стверджує, що претензія була направлена на незрозумілу адресу, але ж ця адреса була вказана у рахунку та підтвердженням отримання цієї претензії є відповідь самої ОСОБА_1 , яку вона надіслала на адресу бухгалтера позивача.

Щодо надання рахунку та визначення його первинним документом. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На це звернув увагу Верховний Суд (Касаційний господарський суд) в постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.

Відповідачка отримувала на свій рахунок кошти з призначенням платежу за деревину первинного оброблення та не спростовує отримання цих коштів. Це стосується сумніву щодо надання рахунків саме ОСОБА_1 . Доказом, що кошти надійшли саме на рахунок ОСОБА_1 є виписки банку. На думку позивача, якщо ОСОБА_1 не надавала вказаних рахунків, а на її рахунок надходили чималі кошти, то вона повинна була з`ясувати що це за кошти.

Щодо надання доказу не отримання товару. Основними первинними документами, що підтверджують здійснення поставки є видаткова накладна та товарно - транспортна накладна. Видаткова накладна є документом, що фіксує факт отримання та передачі товарів. Відповідачем такого документу не надано, а відтак це і є підтвердженням не отримання товару.

Таким чином, твердження відповідача, що не укладення договору та не надання доказів не отримання товару спростовують отримання відповідачем коштів передоплати є хибним та таким, що не є підставою для їх неповернення.

Виходячи з вищенаведеного, факту отримання відповідачем коштів передоплати, факту не отримання товару, позивач просить суд прийняти відповідь на відзив, долучити до матеріалів справи надані до неї докази та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Частиною 4 ст. 166 ГПК України визначено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

В даному випадку, судом враховується, що з об`єктивних причин, про які зазначено вище, відзив на позовну заяву відповідачем було подано вже на стадії розгляду справи по суті, у зв`язку з чим позивач не мав можливості подати відповідь на відзив у визначений ч. 4 ст. 166 ГПК України строк, тобто до початку розгляду справи по суті.

З огляду на те, що одними з основних засад господарського судочинства відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України є змагальність сторін, а також рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідь на відзив, яка подана позивачем, судом прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.10.2024 прийняли участь представники сторін в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Обґрунтовуючи позовну заяву позивач посилається на те, що ТОВ «ТВК СОЛАР» домовилось з ФОП Ілюхіною І.М. про поставку йому деревини первинного оброблення з укладанням в подальшому відповідного договору. На підтвердження домовленостей ФОП Ілюхіна І.М. надала позивачу рахунки для попередньої оплати на загальну суму 490000,00 грн, які останній сплатив.

В якості доказів позивач надав суду отримані від ФОП Ілюхіної І.М. наступні рахунки-фактури:

- № 1 від 04.04.2023 на суму 42000,00 грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 6,00 куб.м за ціною 700,00 грн;

- № 2 від 21.04.2023 на суму 56000,00 грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 8,00 куб.м за ціною 700,00 грн;

- № 3 від 02.05.2023 на суму 210000,00 грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 30,00 куб.м за ціною 700,00 грн;

- № 3 від 15.05.2023 на суму 182000,00 грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 26,00 куб.м за ціною 700,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТВК СОЛАР» у відповідності до виставлених відповідачем рахунків-фактури здійснило передоплату за поставку деревини первинного оброблення у кількості 70,0 куб.м на загальну суму 490000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 2718 від 04.04.2023 на суму 42000,00 грн; № 2861 від 24.04.2023 на суму 56000,00 грн; № 2904 від 02.05.2023 на суму 210000,00 грн; № 2997 від 16.05.2023 на суму 182000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач договір з позивачем не уклав, зобов`язання щодо поставки товару не виконав та не повернув суму попередньої оплати, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 мала статус фізичної особи-підприємця, проте 27.03.2024 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 передоплату за непоставлений товар в сумі 490000,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Статтею 208 ЦК України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 174 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, господарський суд дійшов наступного висновку. Так, правочини між суб`єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов`язковими переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами.

У даній справі укладений між сторонами договір підтверджується виставленими відповідачем, як постачальником, рахунками-фактури на оплату деревини первинного оброблення на суму 490000,00 грн (№ 1 від 04.04.2023 на суму 42000,00 грн, № 2 від 21.04.2023 на суму 56000,00 грн, № 3 від 02.05.2023 на суму 210000,00 грн, № 3 від 15.05.2023 на суму 182000,00 грн), які оплачені позивачем.

Отже, суд дійшов висновку про те, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача у відзиві на позовну заяву посилається на те, що наявні в матеріалах справи рахунки-фактури не містять підпису відповідача, отже позивачем не доведено, що відповідач дійсно укладала з позивачем договір поставки деревини та надавала рахунки-фактури для оплати деревини. Крім того, на думку представника відповідача, надані позивачем платіжні інструкції не можна вважати доказами того, що перераховані на ім`я відповідача грошові кошти мають відношення до договірних відносин, на які посилається позивач, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи свою правову позицію відповідач також посилається на те, що позивачем не надано доказу, що поставка деревини не відбулась.

З наведеного вбачається, що відповідачем фактично не заперечується існування між сторонами договірних відносин щодо поставки позивачу деревини.

Крім того, відповідач у своєму відзиві не заперечує і той факт, що отримав від позивача 490000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач здійснив передоплату за поставку 70,0 куб.м деревини первинного оброблення на суму 490000,00 грн, оплативши виставлені йому відповідачем рахунки.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку позивача за загальний період з 04.04.2023 по 16.05.2023, а також платіжними інструкціями на суму 490000,00 грн: № 2718 від 04.04.2023 на суму 42000,00 грн; № 2861 від 24.04.2023 на суму 56000,00 грн; № 2904 від 02.05.2023 на суму 210000,00 грн; № 2997 від 16.05.2023 на суму 182000,00 грн.

Позивач зазначає, що після отримання передоплати відповідач товар не поставив.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

26.03.2024 ТОВ «ТВК СОЛАР» направило на адресу електронної пошти відповідача, яка зазначена у рахунках-фактури (avtoinna1989@gmail.com), вимогу за вих. № 8 від 25.03.2024, в якій зокрема вимагало від ФОП Ілюхіної І.М. впродовж 10 (десяти) календарних днів повернути суму передоплати 490000,00 грн.

Проте, відповідач вимоги позивача не виконав, суму попередньої оплати не повернув.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач перерахував на рахунок відповідача 490000,00 грн в якості попередньої оплати за поставку деревини первинного оброблення у кількості 70 куб. м відповідно до рахунків-фактури, виставлених відповідачем.

Відповідач доказів поставки товару або повернення позивачу суми попередньо оплати за непоставлений товар суду не надав.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 5880,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4666 від 18.04.2024.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені повністю, витрати зі сплати судового збору в сумі 5880,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як свідчать матеріали справи, 11.04.2024 ТОВ «ТВК СОЛАР» уклало з адвокатом Жеболенко Г.М. договір про надання правової допомоги адвокатом № 11-04/24хс від 11.04.2024, згідно п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання представництва інтересів клієнта у Господарському суді м. Києва по справі за позовом клієнта до фізичної особи - підприємця Ілюхіної Інни Миколаївни про стягнення суми боргу.

Згідно п. 2.1. договору для виконання адвокатом доручення в рамках, визначених сторонами на момент укладення цього договору, клієнт наділяє адвоката наступними повноваженнями: скласти та надати позовну заяву; ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; брати участь у судових засіданнях по справі; подавати докази; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними ГПК України процесуальними правами.

Пунктом 2.3. договору визначено, що клієнт зобов`язаний сплатити адвокатові гонорар та компенсувати його витрати, пов`язані з виконанням доручення. Порядок оплати гонорару, його розмір, а також остаточна сума витрат вказується у додатку до дійсного договору.

Згідно з п. 1 додатку № 1 до договору гонорар адвоката за представництво у суді першої інстанції - Господарському суді м. Києва становить 14000 гривень.

18.06.2024 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 11-04/24хс про надання правової допомоги адвокатом, якою внесли зміни у п. 1.1. договору, виклавши його у наступній редакції: « 1.1. клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання представництва інтересів клієнта у Господарському суді Луганської області у справі № 910/5015/24 за позовом клієнта до фізичної особи - підприємця Ілюхіної Інни Миколаївни про стягнення суми боргу 490000,00 грн.».

Інші умови договору залишаються незмінними (п. 2 додаткової угоди №1).

В позовній заяві позивач зазначив, що попередньо сума судових витрат сплачених на правничу допомогу складає 14000,00 грн. Заявою б/н від 17.10.2024 позивач підтвердив свої вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14000,00 грн. В якості доказів понесених витрат позивачем надано платіжну інструкцію № 4665 від 16.04.2024 на суму 14000,00 грн.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено повністю, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14000,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240 ГПК України суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК СОЛАР» (84116, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Слов`янськ, вул. Василевського, будинок 10, офіс 15, код ЄДРПОУ 41083009) передоплату за непоставлений товар у сумі 490000,00 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 5880,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14000,00 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки передбачені ст. 256 ГПК України та порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 31.10.2024.

Суддя Євген ЛІСОВИЦЬКИЙ