Постанова

від 18.12.2024 по справі 910/5015/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Харків Справа № 910/5015/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М.,

суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - Жеболенко Г.М. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АН №1564510 від 18.11.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4755 від 26.10.2016,

відповідача - Денисенко А.О. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ №1333342 від 12.11.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5397 від 13.05.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Ілюхіної Інни Миколаївни (вх.№2681Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 25.10.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Лісовицьким Є.А., дата складання повного тексту рішення - 31.10.2024, у справі №910/5015/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК СОЛАР", м. Слов`янськ Донецької області,

до Ілюхіної Інни Миколаївни , м. Петрово-Красносілля Луганської області,

про стягнення 490 000, 00грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК СОЛАР" звернулося до суду з позовом до Ілюхіної І.М. про стягнення 490 000, 00грн попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ "ТВК СОЛАР" та ФОП Ілюхіною І.М. були узгоджені домовленості щодо поставки останньою деревини первинного оброблення з укладанням в подальшому відповідного договору, внаслідок чого ТОВ "ТВК СОЛАР" здійснило передоплату за поставку деревини первинного оброблення у кількості 70, 0куб.м на загальну суму 490 000, 00грн, що підтверджується платіжними інструкціями. Однак, не отримав від відповідача деревину первинного оброблення у кількості 70, 0куб.м, а також не отримав підписаного зі сторони ФОП Ілюхіної І.М. відповідного договору поставки.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25.10.2024 позов задоволено; стягнуто з Ілюхіної І.М. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК СОЛАР" передоплату за непоставлений товар у сумі 490 000, 00грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 5 880, 00грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 000, 00грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно матеріалів справи, відповідач отримала від позивача 490 000, 00грн; відповідач доказів поставки товару або повернення позивачу суми попередньої оплати за непоставлений товар суду не надала.

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 000, 00грн покладаються на відповідача.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 25.10.2024 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; також просить стягнути з позивача на користь відповідача сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Одночасно апелянт просить долучити до матеріалів справи як доказ заяву свідка ОСОБА_2 від 07.11.2024.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що вона не мала змоги реалізувати свої процесуальні права, оскільки тільки після 10 жовтня 2024 дізналась про подану позовну заяву до неї.

Відповідач зазначає, що має докази на спростування вимог позивача, а саме заяву свідка, яка не була подана суду першої інстанції.

Апелянт вважає надані позивачем докази неналежними та недостовірними, а висновок суду першої інстанції про наявність між сторонами у справі договірних відносин - хибним.

Відповідач зазначає, що не заперечує купівлю у неї позивачем деревини первинного оброблення у кількості 70, 0куб.м, які замовлялись позивачем та забирались його власним транспортним засобом; первинна документація не оформлювалась.

До апеляційної скарги апелянтом додано заяву свідка ОСОБА_2 , який посилається на те, що протягом квітня-травня 2023 року відбулось завантаження оплаченої та замовленої деревини ТОВ "ТВК СОЛАР".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ілюхіної Інни Миколаївни на рішення Господарського суду Луганської області від 25.10.2024 у справі №910/5015/24; встановлено позивачу строк до 02.12.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 02.12.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "18" грудня 2024 р. о 15:00год.

26.11.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що 27.03.2024 відповідачем було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця; у цьому ж застосунку наявна інформація і про відкриття судових проваджень.

Як зазначає позивач, відповідач не спростовує отримання спірної суми, при цьому, не надає суду належних та допустимих доказів відвантаження товару.

Показання свідків, на думку позивача, не можуть встановлювати факти, які мають підтверджуватися первинними документами, які у даному випадку відповідачем не надані.

З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

До відзиву на апеляційну скаргу позивачем додані додаткові докази: фінансова звітність малого підприємства станом на 31.12.2023, копія журналу реєстрації довіреностей, оборотно-сальдова відомість по рахунку 10 за січень 2023 - жовтень 2024.

Позивач посилається на те, що необхідність подання додаткових доказів виникла у зв`язку із поданням апелянтом додаткового доказу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК СОЛАР" - адвоката Жеболенко Г.М. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "18" грудня 2024 о 15:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК СОЛАР" - адвокатом Жеболенко Г.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 заяву представника Ілюхіної Інни Миколаївни - адвоката Денисенко А.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити; судове засідання, призначене на "18" грудня 2024 о 15:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Ілюхіної Інни Миколаївни - адвокатом Денисенко А.О.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.12.2024, яке відбулось у режимі відеоконференції, представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Вирішуючи питання прийняття наданих позивачем додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Надані позивачем додаткові докази не були предметом розгляду суду першої інстанції, хоча позивач не був позбавлений права і можливості подати усі докази в обґрунтування своїх вимог до позовної заяви.

Подання додаткових доказів суду апеляційної інстанції в спростування доводів і додаткових доказів апелянта не відповідає вимогам статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає надані позивачем додаткові докази і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими позивачем суду першої інстанції доказами.

Вирішуючи питання прийняття наданого апелянтом додаткового доказу, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, місцем реєстрації відповідача є АДРЕСА_1, яке наразі тимчасово окуповане.

Надіслані за наявними у матеріалах справи адресами можливого фактичного перебування відповідача, копії ухвал місцевого господарського суду повертались до суду із відмітками про причини невручення "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній".

24.10.2024 від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, посилаючись на те, що відповідач дізналась про даний судовий спір; також 24.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач, крім іншого, надала пояснення, що у лютому 2024 року перетнула кордон України і перебуває у Німеччині.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.10.2024 прийнято відзив відповідача і оголошено перерву в судовому засіданні до 25.10.2024, в якому і було прийнято оскаржуване рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта, що вона з об`єктивних причин не мала достатньо часу для подання доказів на підтвердження своєї правової позиції.

Щодо доводів позивача, що 27.03.2024 відповідачем було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, і у цьому ж застосунку наявна інформація і про відкриття судових проваджень, судова колегія зазначає, що позов було подано 24.04.2024, тобто, вже після внесення відповідачем запису про припинення господарської діяльності.

Відтак, суд апеляційної інстанції приймає наданий апелянтом додатковий доказ - заяву свідка ОСОБА_2 і здійснює розгляд апеляційної скарги з урахування додатково поданого апелянтом доказу.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами і додаткового поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилається на те, що ТОВ "ТВК СОЛАР" домовилось з ФОП Ілюхіною І.М. про поставку позивачу деревини первинного оброблення з укладанням в подальшому відповідного договору. На підтвердження домовленостей ФОП Ілюхіна І.М. надала позивачу рахунки для попередньої оплати на загальну суму 490 000, 00грн, які останній сплатив.

В якості доказів позивач надав суду отримані від ФОП Ілюхіної І.М. наступні рахунки-фактури:

- №1 від 04.04.2023 на суму 42 000, 00грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 6,00 куб.м за ціною 700,00 грн;

- №2 від 21.04.2023 на суму 56 000, 00грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 8,00 куб.м за ціною 700, 00грн;

- №3 від 02.05.2023 на суму 210 000, 00грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 30,00 куб.м за ціною 700, 00грн;

- №3 від 15.05.2023 на суму 182 000, 00грн на поставку деревини первинного оброблення у кількості 26,00 куб.м за ціною 700, 00грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ТВК СОЛАР" у відповідності до виставлених відповідачем рахунків-фактури здійснило передоплату за поставку деревини первинного оброблення у кількості 70, 0куб.м на загальну суму 490 000, 00грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №2718 від 04.04.2023 на суму 42 000, 00грн; №2861 від 24.04.2023 на суму 56 000, 00грн; №2904 від 02.05.2023 на суму 210 000, 00грн; № 2997 від 16.05.2023 на суму 182 000, 00грн.

Відповідач не заперечує факт отримання від позивача 490 000, 00грн.

Позивач зазначає, що відповідач договір з позивачем не уклала, зобов`язання щодо поставки товару не виконала та не повернула суму попередньої оплати.

Відповідач доказів поставки товару або повернення позивачу суми попередньо оплати за непоставлений товар суду не надала.

26.03.2024 ТОВ "ТВК СОЛАР" направило на адресу електронної пошти відповідача, яка зазначена у рахунках-фактури (avtoinna1989@gmail.com), вимогу за вих. №8 від 25.03.2024, в якій зокрема вимагало від ФОП Ілюхіної І.М. впродовж 10 (десяти) календарних днів повернути суму передоплати 490 000, 00грн.

Проте, відповідач вимоги позивача не виконала, суму попередньої оплати не повернула.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Ілюхіна І.М. мала статус фізичної особи-підприємця, проте 27.03.2024 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за попередньою домовленістю перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 490 000, 00грн, проте, відповідач товар на вказану суму не поставила і кошти не повернула.

Судова колегія зазначає, що пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За пунктом 2 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач у позові посилається на те, що між позивачем та відповідачем існували усні договірні відносини щодо поставки деревини.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Водночас, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а судове рішення прийматись на основі цих припущень.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що позивач хоча і посилається на факт існування договірних відносин з відповідачем, проте, не надає примірника договору, відтак, помилковими є твердження суду першої інстанції про наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб.

Така ж правова позиція викладена і Верховним Судом, зокрема у постанові від 28.02.2024 у справі №922/3289/21.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував відповідачу 490 000, 00грн.

Безпідставними є доводи апелянта, що надані позивачем докази є неналежними та недостовірними.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду платіжні інструкції №2718 від 04.04.2023 на суму 42 000, 00грн; №2861 від 24.04.2023 на суму 56 000, 00грн; №2904 від 02.05.2023 на суму 210 000, 00грн; № 2997 від 16.05.2023 на суму 182 000, 00грн, які є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з пунктом 37 розділу II Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Національного банку України від 29.07.2022 №163, платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Зі змісту наданих позивачем платіжних інструкцій вбачається, що вони містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством.

Тобто, наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується перерахування позивачем грошових коштів відповідачу.

При цьому, і відповідач не заперечує факт отримання від позивача 490 000, 00грн.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, доказів на підтвердження поставки позивачу товару матеріали справи не містять.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не заперечує купівлю у неї позивачем деревини первинного оброблення у кількості 70, 0куб.м, які, як стверджує відповідач, замовлялись позивачем та забирались його власним транспортним засобом; первинна документація не оформлювалась.

Належним доказом поставки позивачу товару апелянт вважає заяву свідка ОСОБА_2 , який посилається на те, що протягом квітня-травня 2023 року відбулось завантаження замовленої деревини ТОВ "ТВК СОЛАР".

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що чинний Господарський процесуальний кодекс України у статтях 13, 74 закріплює принцип змагальності сторін, згідно якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, на підставі таких засобів як письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 87 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи, і викладаються ним письмово у заяві. Закон визначає вимоги до такої заяви, лише при дотриманні яких показання свідка будуть належним і допустимим доказом під час розгляду справи господарським судом та вирішення відповідного спору.

Важливим аспектом при дослідженні процесуального статусу та ролі свідка в господарському процесі є те, що на підставі його показань судом не можуть встановлюватися обставини, які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Дане положення закріплене у статті 87 Господарського процесуального кодексу України та досить конкретно визначає правову природу фактів, які можуть бути встановлені за допомогою такого засобу доказування як показання свідків.

Таким чином, перед здійсненням дослідження і оцінки певного доказу, господарському суду під час судового провадження в першу чергу необхідно з`ясувати його допустимість. Показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даному випадку надана апелянтом заява свідка не є належним та допустимим доказом, оскільки такими доказами на підтвердження поставки товару мали б бути первинні документи: акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні, довіреності.

Однак, відповідачем таких доказів суду надано не було, у тому числі і суду апеляційної інстанції; відповідач не посилається на наявність інших, окрім заяви свідка, доказів на підтвердження поставки товару; зазначає, що первинна документація не велась.

Відтак, відповідачем не доведено підстав утримання грошових коштів, що перерахував їй позивач.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Передбачений статтею 1212 Цивільного кодексу України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав.

Отже, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Такий правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином

Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно отриманих коштів у розмірі 490 000, 00грн за платіжними інструкціями: №2718 від 04.04.2023 на суму 42 000, 00грн; №2861 від 24.04.2023 на суму 56 000, 00грн; №2904 від 02.05.2023 на суму 210 000, 00грн; №2997 від 16.05.2023 на суму 182 000, 00грн.

Заперечень проти судових витрат зі сплати судового збору в сумі 5 880, 00грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 000, 00грн, які були стягнуті з відповідача на користь позивача, апелянт не висловила.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, апеляційну скаргу Ілюхіної Інни Миколаївни слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 25.10.2024 у справі №910/5015/24 - без змін у редакції мотивувальної частини цієї постанови.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати апелянта, пов`язані із розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ілюхіної Інни Миколаївни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 25.10.2024 у справі №910/5015/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 30.12.2024.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна