Рішення

від 21.10.2024 по справі 920/764/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.2024м. СумиСправа № 920/764/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/764/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рома-К» (пр-т Перемоги, буд. 67, корп. 1, м. Київ, 03062; код за ЄДРПОУ 31904237),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Т.В. ЛТД» (пр-т Шевченка, буд. 22, м. Суми, 40004; код за ЄДРПОУ 23293849),

про стягнення 317501,49 грн

установив:

27.06.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 317501,49 грн. (триста сімнадцять тисяч п`ятсот одна грн 49 коп.) заборгованості за поставлений товар, а також судові витрати у справі.

27.06.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Т.В. ЛТД», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: АДРЕСА_1 .

01.07.2024 супровідним листом №60 позивач надіслав докази направлення відповідачу копії позову з доданими документами (вх №3697/24 від 01.07.2024 електронною поштою, вх №3756 від 03.07.2024 засобами поштового зв`язку). Зазначені докази долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 02.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/764/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

Копія зазначеної ухвали 01.11.2023 надіслана сторонам відповідно до вимог ч.6-7 ст.6 ГПК України за списком розсилки №3863.

Копію зазначеної ухвали сторони отримали:

- 02.07.2024, о 17:43 позивач, відповідно до довідки Господарського суду Сумської області про доставку електронного листа;

- 08.07.2024 - відповідач, згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення та інформацією на офіційного вебсайту Укрпошти за посиланням https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.

26.07.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх №4208), відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зауважив, що правовідносини купівлі-продажу товару між сторонами цієї справи відбувались на підставі первинних документів - видаткових накладних, строк зобов`язання відповідача з оплати вартості товару не визначався зазначеними документами, представлені позивачем рахунки на оплату товару відповідач не отримував (в той же час рахунок не є вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України), а тому позовна заява подана представником позивача передчасно - до моменту виникнення права вимоги у позивача. На час пред`явлення позову строк виконання зобов`язання відповідачем ще не настав. Посилання ж позивача на претензію, як на вимогу про сплату боргу, яка надсилалась відповідачеві є безпідставними, оскільки, на думку відповідача, така претензія не надходила на адресу відповідача. Водночас, з копії претензії, доданої до позовної заяви вбачається, що вона адресована не відповідачеві, а виконавчому органу товариства - директору.

08.08.2024 позивач надав відповідь на відзив (вх №4532/24), в якій позивач позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити, зазначивши про необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Надані сторонами заяви по суті справи долучено до матеріалів справи.

Беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статей 209, 210 ГПК України судом з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рома-К» (далі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Т.В. ЛТД» (далі відповідач, покупець) був укладений договір поставки в спрощеній формі.

04.02.2022 за видатковою накладною № РК-0000208 позивачем відвантажено, а позивачем прийнято товар - папір А4 Xerox Premier в кількості 200 пачок вартістю 33000,00 грн з ПДВ.

15.02.2022 відповідно до видаткової накладної №РК-0000255 позивачем відвантажено, а відповідачем прийнято товар вартістю 46534,99 грн з ПДВ: папір СУ 45-210/25 б/п Есо (55м) 72 рул., папір А3 Xerox Premier 15 пачок, папір А4 Xerox Premier 200 пачок, папір КС 48-57/12 Тепло (19м) 1050 рул.

15.02.2024 згідно з видаткової накладної №РК-0000256 позивачем відвантажено, а відповідачем прийнято товар - папір А4 Xerox Performer 800 пачок вартістю 127968,00 грн з ПДВ.

22.02.2022 за накладною №РК-0000305 позивачем відвантажено, а відповідачем прийнято товар вартістю 109998,50 грн з ПДВ: папір СУ 80-594/76,2 SuperLux (175м) 4 рул., папір СУ 45-210/25 б/п Есо (55м) 48 рул., папір КС 48-57/12 Termo (21м) 150 рул., папір КС 48-57/12 Termo (40м) 200 рул., папір А3 Xerox Premier 15 пачок, папір А4 Xerox Performer 400 пачок, папір А4 Xerox Premier 200 пачок.

У позові позивач зазначив, що всупереч домовленості між сторонами оплату за придбаний товар відповідач під час отримання товару не провів. Оскільки договір між сторонами був укладений в усній формі і термінів оплати зафіксовано не було, 27.02.2024 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 23.02.2024 №28 щодо сплати вартості товару (докази направлення претензії рекомендованим повідомленням з описом вкладення додані до позову).

Разом з тим, позивач зауважив, що 13.03.2024 відділення поштового зв`язку зазначену претензію повернуто позивачу як невручену.

Позивач вважає, що він повністю виконав свої зобов`язання щодо своєчасної поставки відповідачу товару, в той час як відповідач вартість поставленого товару не сплатив, що і стало підставою звернення позивача з даним позовом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення, а згідно з ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом для даного виду договорів не вимагається.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (ч.1 ст.208 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Частинами 1 та 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається із видаткових накладних, що наявні в матеріалах справи, останні містять пропозицію позивача прийняти відповідачем товар, а оскільки зазначені накладні мають підпис та печатку відповідача про отримання такого товару - це свідчить, що відповідач прийняв пропозицію позивача купити у нього вказаний в видаткових накладних товар.

Отже, вищенаведене свідчить про наявність домовленості сторін щодо поставки за договором у спрощеній формі.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до матеріалів справи, сторони не підписали спільного письмового договору, а тому фактично поставка за видатковими накладними здійснена на підставі усного договору шляхом пропозицій обох сторін щодо поставки та прийняття товару.

Таким чином, суд констатує, що з моменту отримання товару за накладними відбувся акцепт оферти, тобто укладення договору з відповідними правовими наслідками щодо підтвердження його істотних умов.

Зокрема, у наведених видаткових накладних має місце зазначення сторін договору, найменування, кількість та вартість товару, що відповідає положенням статті 180 ГК України щодо визначення істотних умов, а саме істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зміст та умови усного договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між позивачем та відповідачем укладений усний договір поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Закон не виключає можливості укладення договорів поставки у спрощений спосіб: шляхом оплати покупцем поставленого постачальником товару за видатковими накладними.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За усним договором поставки позивач поставив товар на суму 317501,49 грн, а відповідач прийняв його. Після прийняття товару за видатковими накладними від 04.02.2022 №РК-0000208, від 15.02.2022 №РК-0000255, №РК-0000256, від 22.02.2022 №РК-0000305 у відповідача виник обов`язок сплатити за товар, а у позивача право на отримання і стягнення вартості поставленого товару.

Заперечення відповідача, що строк оплати за поставлений товар не настав, претензія направлена директору, а не відповідачу як юридичній особі та позов є передчасним суд не приймає до уваги з огляду на частину 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару. Оскільки договором не встановлений строк оплати товари, суд дійшов висновку, що зобов`язання з оплати за отриманий товар у відповідача виникло з дати його прийняття.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару за видатковими накладними від 04.02.2022 №РК-0000208, від 15.02.2022 №РК-0000255, №РК-0000256, від 22.02.2022 №РК-0000305, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 317501,49 грн вартості поставленого товару визнаються судом законними та обґрунтованими.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 317501,49 грн вартості поставленого товару за видатковими накладними від 04.02.2022 №РК-0000208, від 15.02.2022 №РК-0000255, №РК-0000256, від 22.02.2022 №РК-0000305, у зв`язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір, розмір якого підтверджений платіжною інструкцією від 14.05.2024 №4357 в сумі 4762,52 грн.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 4762,52 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Т.В. ЛТД» (пр-т Шевченка, буд. 22, м. Суми, 40004; код за ЄДРПОУ 23293849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рома-К» (пр-т Перемоги, буд. 67, корп. 1, м. Київ, 03062; код за ЄДРПОУ 31904237) 317501,49 грн. (триста сімнадцять тисяч п`ятсот одна грн 49 коп.) заборгованості за поставлений товар, а також 4762,52 грн (чотири тисячі сімсот шістдесят дві грн 52 коп.) судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька