ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2914/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.,
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2914/24
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРМУЛА КОМФОРТА-1 ( 61022, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 93, код ЄДРПОУ 43594646)
про стягнення за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 57632,48 грн,
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ПрАТ Харківенергозбут звернувся до Господарського суду Харківської області через підсистему Електронний суд ЄСІТС з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1 грошові кошти в загальному розмірі 57632,48 грн за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 735/0564УП від 30.09.2021, а саме: 3% річних у сумі 16739,03 грн та індекс інфляції в сумі 40893,45 грн; а також просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2422,40 грн, та просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 735/0564УП від 30.09.2021 (укладеним шляхом підписання відповідачем Заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, яка є Додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 735/0564УП від 30.09.2021) щодо своєчасної оплати за спожиту електричну енергію за період з лютого 2022 року по листопад 2023 року. Позивач зазначає, що станом на 01.06.2024 у відповідача відсутня заборгованість за електричну енергію, спожиту протягом вказаного вище періоду, проте у зв`язку з порушенням строків оплати відповідно до умов п. 7 Комерційної пропозиції № 9 (яка є Додатком № 3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 735/0564УП від 30.09.2021) та вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 16739,03 грн за період з листопада 2022 року по грудень 2023 року та інфляційні втрати в сумі 40893,45 грн за період січень-листопад 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2914/24, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив.
04.09.2024 за вх. № 22173/24, тобто в межах встановленого судом строку, відповідач - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1 подав до суду відзив на позов, в якому не погоджується з доводами позивача, просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що відповідач не є кінцевим споживачем послуг позивача, оскільки являється управителем багатоквартирних житлових будинків № 158 та АДРЕСА_1 , який за договором із співвласниками вказаних будинків забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Однією з послуг, витрати на які включаються до витрат відповідача на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, є придбання електричної енергії, тобто, відповідач купує електричну енергію, кінцевим споживачем якої виступають побутові споживачі - співвласники багатоквартирних будинків, що підтверджується, зокрема інформацією, зазначеною в Додатку до Заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 735/0564УП від 30.09.2021, згідно з якою об`єктами споживача, на які здійснюється постачання електрична енергія є багатоквартирні житлові будинки, розташовані за адресами: м. Харків, пр-т Московський, б. 158 та м. Харків, пр-т Московський, б. 162. Відповідач зазначає, що порушення ним зобов`язання щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії сталось внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - введення воєнного стану на всій території України, що вплинуло, а в деяких випадках навіть унеможливило здійснення відповідачем підприємницької діяльності, у зв`язку з тим, що населення не вчасно вносить плату за постачання електричної енергії, а відтак відповідач не має змоги вчасно розраховуватися зі своїм контрагентом за Договором ПрАТ «Харківенергозбут». Відповідач зауважує, що об`єктом електроживлення за Договором є житловий комплекс, який складається з більше, ніж 10-ти будинків, що знаходяться в процесі будівництва. Забудовник працює з відповідачем на підставі договору, але у мешканців багатоквартирних будинків будь-яких відкритих особових рахунків немає, тому електроенергія закуповується відповідачем виключно для задоволення побутових потреб мешканців багатоквартирних будинків. З посиланням на положення п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405), відповідач зазначає, що нарахування йому 3% річних та індексу інфляції за період з листопада 2022 по грудень 2023 є протиправним. Також відповідач вважає, що відповідно до приписів п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, яка є чинною та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1 3% річних та інфляційних витрат. Крім того, відповідач просить стягнути з позивача понесені судові витрати, проте жодного доказу на підтвердження понесених ним судових витрат до відзиву не надає.
Також, 06.09.2024 за вх. № 22459/24 відповідач - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1 подав до суду додаткові пояснення до відзиву на позов, в яких зазначає, що відповідач фактично є управителем багатоквартирних будинків, не споживає жодного кВт електричної енергії та не використовує її у комерційних цілях, а сприяє в отриманні мешканцями будинків належних житлово-комунальних послуг, що підтверджується наданими до цих додаткових пояснень копіями договорів управління спільним майном багатоквартирного будинку від 20.08.2021, 16.03.2021, 31.08.2021, укладених між ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ПРОЛІСОК 2010», відповідно до додатків № 1 до яких до складу послуги Управління входить «Придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку», а отже, електроенергія поставляється позивачем для населення - побутових споживачів, а не відповідачу. Також відповідач зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» було п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції, якою фактично розтлумачено першу редакцію цієї норми Постанови № 206, яка з самого початку передбачала повну заборону нарахування та стягнення неустойки, процентів річних та інфляційних витрат з населення, але після того як надавачі послуг почали неправильно тлумачити цю норму і не застосовувати цю норму до юридичних осіб (ОСББ, управителі, кооперативи) які і є «споживачі-населення», Кабінет Міністрів України був вимушений прописати це детально, щоб у надавачів комунальних послуг не було можливостей для маніпуляцій. Тобто, не з 29.12.2023 стало заборонено нараховувати та стягувати неустойку, відсотки та інфляційні витрати, зокрема з Управителів, а навпаки, цього не можна було робити з моменту прийняття Постанов від 05.03.2022 № 206.
Враховуючи, що надані відповідачем відзив на позов та додаткові пояснення до відзиву на позов, а також додані до них докази, відповідають вимогам чинного законодавства та подані в межах встановленого судом строку для подання відзиву на позов, вказані відзив на позов і додаткові пояснення до відзиву на позов, разом з доданими до них доказами, були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Позивач - ПрАТ Харківенергозбут 10.09.2024, тобто з порушенням встановленого судом строку для подання відповіді на відзив, через підсистему Електронний Суд ЄСІТС подав відповідь на відзив (вх. № 22780/24 від 11.09.2024), в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилається на ненадання відповідачем належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у відзиві на позов (зокрема докази укладання згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальних договорів про надання послуг з постачання та розподілу природного газу, послуг з постачання та розподілу електричної енергії, між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги), а суть доводів відповідача зводиться до спроби уникнення відповідальності, укладаючи договір на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції. На думку позивача, положення постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій, тобто пені, в той же час 3% річних та інфляційні втрати мають іншу правову природу ніж штраф та пеня, носять компенсаційний характер. Як вважає позивач, посилання відповідача на неможливість своєчасного виконання своїх зобов`язань за Договором у зв`язку з форс-мажорними обставинами є необґрунтованим та непідтвердженим належними доказами (сертифікатом Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини). Позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, посилається на ненадання відповідачем доказів на підтвердження понесених ним судових витрат, зокрема Акту про надання правничої допомоги (акту виконаних робіт) за підписом замовника.
Того ж дня, позивач - ПрАТ Харківенергозбут через підсистему Електронний Суд ЄСІТС подав заяву про поновлення строку на подання відповіді на відзив у справі № 922/2914/24 (вх. № 22700/24 від 10.09.2024), в якій просить суд поновити пропущений ним строк на подання відповіді на відзив, з посиланням на поважність причин пропуску строку, оскільки представник позивача з 30.08.2024 по 14.09.2024 перебуває у відпустці, що унеможливлює вчасне подання до суду відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 11.09.2024 заяву позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив у справі № 922/2914/24 задоволено, поновлено строк на подання відповіді на відзив, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи подану позивачем відповідь на відзив від 10.09.2024 за вих. № б/н (вх. № 22780/24 від 11.09.2024), а також встановлено відповідачу - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1 новий строк для подання до суду заперечень на відповідь на відзив - 5 днів з дня отримання даної ухвали суду.
16.09.2024 за вх. № 23366/24, тобто в межах встановленого судом строку, відповідач - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1 подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просить у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Харківенергозбут» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 57632,48 грн відмовити у повному обсязі. Зазначає, що відповідач виступає у спірних правовідносинах з позивачем від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку та Договір укладений для забезпечення та сприяння мешканцям будинку в отриманні саме житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк. Відповідач не користується енергією, яка поставляється позивачем, як і не здійснює комерційної діяльності із використання такої електричної енергії. ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1 дійсно є юридичною особою, але у договірних відносинах з ПрАТ Харківенергозбут розраховується не власними коштами, а виключно тими коштами, які надходять від побутових споживачів, для яких відповідач купує електричну енергію у позивача. Важливо розуміти, що ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1 на свої потреби жодного кіловата електричної енергії не споживає, адже вся електроенергія йде на забезпечення багатоквартирних будинків, які належать співвласникам (фізичним особам споживачам), а відповідач є лише суб`єктом який має договірні відносини на електропостачання в цей будинок в силу договору управління будинком. У скрутний для країни період людям, які проживають на територіях бойових дій, дозволили тимчасово не платити за комунальні послуги, тому платежі за комуналку, зокрема у м. Харкові, становлять не більше 10%, що не є виною обслуговуючої організації - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1, яка не має коштів для того, аби задовольнити потреби позивача та інших комунальних служб м. Харкова в повному обсязі, проте докладає максимальних зусиль для того, аби належно виконувати взяті на себе зобов`язання та залишатися добросовісною стороною Договору, підтвердженням чого є відсутність заборгованості за постачання електроенергії. Відповідач вважає, що причинно-наслідковий зв`язок між виникненням заборгованості та введенням воєнного стану є прямим та безпосереднім, що неодмінно вплинуло на виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, тому вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 57632,48 грн є протиправними та такими, що не є справедливими, добросовісними та розумними, враховуючи надскладну ситуацію в м. Харкові та країні в цілому. Також відповідач вкотре наголошує на необхідності застосування положень п. 1 Постанови КМУ від 05.03.2022 № 206 в редакції постанови КМУ від 29.12.2023 № 1405, якою фактично розтлумачено першу редакцію зазначеної норми Постанови КМУ від 05.03.2022 № 206 та заборонено нараховувати і стягувати неустойку, відсотки та інфляційні витрати з Управителів.
Будь-яких інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань на адресу суду від учасників справи станом на день прийняття судом цього рішення не надходило.
За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та докази, надані позивачем і відповідачем, суд встановив таке.
11.06.2017 набрав чинності Закон України Про ринок електричної енергії, який розмежовує діяльність суб`єкта господарювання з постачання та діяльність з розподілу електричної енергії.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності, діяльність у сфері електроенергетики є ліцензованою та ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом про ринок.
Органом ліцензування діяльності у сфері електроенергетики є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор).
ПрАТ Харківенергозбут у зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії з 01.01.2019 є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови НКРЕКП від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
АТ Харківобленерго відповідно до Постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1446 є оператором системи розподілу (ОСР), який відповідно до п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 здійснює діяльність з розподілу електричної енергії на території міста Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії.
Позивачем надано до матеріалів позову копію договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг 735/0564УП від 30.09.2021, яка не підписана споживачем - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1.
Згідно з умовами п. 1.1, 1.2 зазначеного Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (ділі по тексту - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
За умовами п. 2.1 вказаного Договору, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Водночас, у матеріалах позову міститься підписана відповідачем - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1 (Споживачем) Заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, яка є Додатком 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 735/0564УП від 30.09.2021 (далі по тексту - Заява-приєднання).
Зі змісту вказаної Заяви-приєднання вбачається, що Споживач (ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1), ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі Договір) на сайті постачальника універсальних послуг ПрАТ Харківенергозбут в мережі Інтернет за адресою www.zbutenergo.kharkov.ua або в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності ПрАТ Харківенергозбут, приєднався до умов Договору на умовах Комерційної пропозиції Постачальника № 9.
Відповідно до зазначеної Заяви-приєднання, Споживач, погодившись з цією заявою-приєднанням (акцептувавши її), засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому ПРРЕЕ (Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312) порядку Споживач та Постачальник набувають всіх прав та обов`язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.
Згідно з Інформацією щодо об`єктів Споживача - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1, яка є Додатком до Заяви-приєднання, об`єктами споживача, до яких поставляється електрична енергія на підставі Договору є 14 житлових будинків, розташованих за адресою: м. Харків, пр-т Московський, б. 158 та м. Харків, пр-т Московський, б. 162; вказані об`єкти мають свої особисті ЕІС-коди точки комерційного обліку за об`єктом споживача; оператором, з яким Споживачем щодо вищезазначених об`єктів укладено договір розподілу/передачі електричної енергії є АТ Харківобленерго; початок постачання електричної енергії - 30.09.2021.
Також у матеріалах позову міститься підписана відповідачем - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1 (Споживачем) Комерційна пропозиція № 9 для установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, яка є Додатком № 3 від 30.09.2021 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 735/0564УП від 30.09.2021 (далі по тексту Комерційна пропозиція № 9) та згідно з п. 11 якої Договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не пізніше, ніж за 20 днів до закінчення терміну дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).
Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).
Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами положень ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії (далі Закон), учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону, універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Договір про постачання універсальних послуг є публічним Договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового Договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує Договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).
Відповідно до положень п. 13 Перехідних положень Закону, фактом приєднання споживача до умов Договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Також п. 13 Перехідних положень Закону передбачено, що передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Згідно з п. 7 ПРРЕЕ, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Публічний Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ Харківенергозбут: zbutenergo.kharkov.ua.
На підставі викладеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - ПрАТ Харківенергозбут та відповідачем - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1, враховуючи підписання останнім Заяви-приєднання та Комерційної пропозиції № 9, які є Додатком 1 та Додатком № 3 відповідно до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 735/0564УП від 30.09.2021, суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 735/0564УП від 30.09.2021, який є публічним договором та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання обома сторонами.
Відповідно до пп. 4.12, 4.13 розділу IV ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з п. 10 ПРРЕЕ, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
У відповідності до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов Договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (ККОЕЕ), обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку (АТ Харківобленерго) та затверджуються Регулятором.
У відповідності до п. 5.1, 5.2 Договору, споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 3 до цього Договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.
За умовами п. 5.8, 5.9, 5.10, 5.13 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є Додатком 3 до цього Договору. Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через Постачальника.
Згідно з п. 3 Комерційної пропозиції № 9, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначається сума до сплати за електричну енергію, в тому числі за послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті Призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується Споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.
Пунктом 4 Комерційної пропозиції № 9, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Відповідно до п. 7 Комерційної пропозиції № 9, у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 цієї Комерційної пропозиції, Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем. Суми пені, 3% річних та інфляційних оплачуються Споживачем на поточний рахунок Постачальника.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - ПрАТ Харківенергозбут належно виконав свої зобов`язання по Договору, у період з лютого 2022 року по листопад 2023 року поставив електричну енергію на об`єкти Споживача - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1: житлові будинки, розташовані за адресою: м. Харків, пр-т Московський, б. 158 та м. Харків, пр-т Московський, б. 162.
Як зазначає позивач у позові, станом на 01.06.2024 у відповідача відсутня заборгованість за електричну енергію, спожиту за період з лютого 2022 року по листопад 2023 року. Проте, враховуючи, що відповідач проводив оплати за спожиту електричну енергію невчасно, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями рахунків на оплату за електричну енергію та платіжних інструкцій про сплату відповідачем за спожиту електричну енергію по Договору, а також не заперечується самим відповідачем у відзиві на позов, позивач на підставі п. 7 Комерційної пропозиції № 9 та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних у сумі 16739,03 грн за період прострочення з листопада 2022 року по грудень 2023 року та інфляційні втрати в сумі 40893,45 грн за період прострочення з січня 2023 року по листопад 2023 року.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України Про ринок електричної енергії, електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України Про ринок електричної енергії).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.
За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.
Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1 строків оплати по Договору за спожиту електричну енергію за період з лютого 2022 року по листопад 2023 року, тому, з огляду на умови п. 7 Комерційної пропозиції № 9 та вимоги ст. 625 ЦК України, позивач - ПрАТ "Харківенергозбут" має право вимагати сплати відповідачем 3% річних та інфляційних за порушення строків виконання грошового зобов`язання.
Разом з тим, суд враховує положення абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг»), яким установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Тобто, положеннями абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 встановлено, починаючи з 24.02.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, а також визначено категорію осіб, на яких розповсюджується така заборона, а саме: населення (у тому числі населення, що проживає у будинках, де послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані, зокрема на територіях можливих бойових дій відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій).
Згідно зі ст. 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Як було встановлено судом, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 в редакції, яка є чинною на момент прийняття судом даного судового рішення (далі по тексту - Перелік), Харківська міська територіальна громада, в тому числі і саме місто Харків з 15.09.2022 по теперішній час перебуває на території можливих бойових дій (підпункт «Харківський район» пункту 1.8 «Харківська область» частини 1 «Території можливих бойових дій» розділу I «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» Переліку).
З Додатку до Заяви-приєднання до Договору вбачається, що електрична енергія на підставі зазначеного Договору поставляється до об`єктів споживача - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1, якими є 14 житлових будинків, розташованих за адресою: м. Харків, пр-т Московський, б. 158 та м. Харків, пр-т Московський, б. 162.
Відповідачем надано до додаткових пояснень копії договорів управління спільним майном багатоквартирного будинку від 20.08.2021, 16.03.2021, 31.08.2021, які укладені між Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ПРОЛІСОК 2010» (Засновником управління) та ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1 (Управителем) на надання Послуг з управління спільним майном - житловими будинками за адресами: м. Харків, пр-т Московський, б. 158 та м. Харків, пр-т Московський, б. 162.
Згідно з преамбулою вказаних договорів управління спільним майном багатоквартирного будинку:
Засновник управління юридична особа, що замовляє роботи з будівництва житлового будинку, як об`єкту інвестування, та є набувачем цієї новоствореної (новозбудованої) нерухомості;
Управитель (Управитель багатоквартирного будинку) юридична особа суб`єкт підприємницької діяльності, що за договором із Співвласниками спільного майна забезпечує належне утримання Спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;
Співвласники багатоквартирного будинку власники квартир або нежитлових приміщень у багатоквартирного будинку;
Послуга з управління спільним майном результат господарської діяльності Управителя з управління Спільним майном від свого імені в інтересах Засновника управління і/або чи співвласника, в тому числі організація надання Засновнику управління і/або Співвласникам: житлово-комунальних послуг з обслуговування майна і прибудинкової території, Послуг з капітального ремонту спільного майна відповідно до цього договору та чинного законодавства.
Відповідно до додатків № 1 до вищезазначених договорів управління спільним майном багатоквартирного будинку, до складу Послуги з управління спільним майном входить, зокрема придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку».
Як зазначає відповідач у відзиві на позов, об`єктом електропостачання за Договором є житловий комплекс, який складається з більше, ніж 10-ти будинків, що знаходяться в процесі будівництва. Забудовник працює з відповідачем на підставі договору, але у мешканців багатоквартирних будинків будь-яких відкритих особових рахунків немає, тому електроенергія закуповується відповідачем виключно для задоволення побутових потреб мешканців багатоквартирних будинків.
Позивачем - ПрАТ Харківенергозбут будь-яких доказів, які б спростували зазначені відповідачем доводи, до матеріалів справи не надано, зокрема не надано жодного доказу на підтвердження укладення індивідуальних договорів на поставку електричної енергії зі співвласниками багатоквартирних будинків, до яких поставляється електрична енергія за Договором, укладеним з відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, суд дійшов висновку, що відповідач - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1, як Управитель багатоквартирних будинків, до яких поставляється електрична енергія на підставі укладеного з позивачем - ПрАТ Харківенергозбут Договору, виступає у спірних правовідносинах з позивачем від імені співвласників багатоквартирного будинку (населення), які є кінцевими споживачами поставленої електричної енергії. Відтак, відповідач є лише суб`єктом, що має договірні відносини на електропостачання в ці будинки в силу договорів управління спільним майном багатоквартирного будинку, проте розраховується з позивачем за отриману електричну енергію не власними коштами, а коштами, які надходять від співвласників багатоквартирного будинку, що також підтверджується Комерційною пропозицією № 9 (Додатком № 3 від 30.09.2021 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 735/0564УП від 30.09.2021), з якої вбачається, що ця Комерційна пропозиція розповсюджується на установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення.
Отже, відповідач - ТОВ ФОРМУЛА КОМФОРТА-1, відноситься до категорії осіб, на яких розповсюджуються положення абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 щодо заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором). Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 16739,03 грн та індексу інфляції в сумі 40893,45 грн, нараховані за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за період з лютого 2022 року по листопад 2023 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 735/0564УП від 30.09.2021, є такими, що суперечать положенням абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволення вказаних позовних вимог у повному обсязі.
Суд відхиляє як безпідставне посилання відповідача на приписи пп. 16 п. 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану, оскільки відповідно до зазначених приписів, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії, проте передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), суд зазначає, що існування на території України надзвичайних обставин, зокрема введення з 24.02.2022 у зв`язку з повномасштабною військовою агресією РФ проти України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/20 22 "Про введення воєнного стану в Україні", який в подальшому відповідними Указами Президента України був неодноразово продовжений та триває по теперішній час, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності між суб`єктами господарювання, є загальновідомим фактом та підтверджується, зокрема листом Торгово-промислової палати України (далі по тексту - ТПП України) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Зазначеним листом ТПП України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР та Статуту ТПП України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Тобто, вказаним листом ТПП України визнала форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022, та підтвердила, що зазначені обставини, починаючи із зазначеної дати, до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Водночас, відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України, сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Таким чином, із зазначених норм вбачається, що чинним законодавством України передбачена можливість звільнення сторін зобов`язання від господарської відповідальності, передбаченої законом або умовами договору, за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами, але не від виконання цих зобов`язань в цілому.
У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Відповідно до п. 12.1, 12.2, 12.3 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 735/0564УП від 30.09.2021, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
За умовами п. 12.4 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 735/0564УП від 30.09.2021, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.
Суд зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів письмового повідомлення про виникнення у нього обставин непереборної сили Постачальнику в порядку, передбаченому п. 12.4 Договору, як не надано і сертифікату ТПП України чи інших документів, які б свідчили про наявність форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), що унеможливили здійснення ним здійснення вчасних оплат за Договором, а тому посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є безпідставним.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що судом відмовлено в задоволені позовних вимог у повному обсязі, витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача.
Щодо клопотання відповідача про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. До розподілу підлягають витрати, що складаються із: 1) розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тобто, за змістом зазначених норм, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
При цьому, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, суд має врахувати результати розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також надати належну оцінку в порядку ст. 86 ГПК України поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У тексті відзиву на позов відповідачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, згідно з яким на момент подання відзиву відповідач, начебто вже поніс витрати у розмірі 2500,00 грн - за збір необхідної інформації, вивчення нормативно-правової бази, аналіз судової практики, підготовку та складання відзиву на позовну заяву (відповідно до умов Договору про надання правової допомоги), а також очікує понести у зв`язку із розглядом справи наступні витрати: 2500,00 грн - за складання заперечень; 2500,00 грн - за підготовку та участь у підготовчому судовому засідання; 2500,00 грн - за підготовку та участь у судовому засіданні на стадії розгляду позовної заяви по суті. Також у відзиві відповідач зазначає, що за умов, що судових засідань буде більше або виникне потреба в складанні додаткових заяв/клопотань/заперечень сума витрат на професійну правничу допомогу може змінюватись.
Втім, відповідач ні до відзив на позов, ні станом на момент прийняття судом даного рішення не надав жодного доказу на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу адвоката, зокрема не надано укладеного з адвокатом договору про надання правової допомоги, детального опису наданих адвокатом послуг чи акту приймання-передачі наданих послуг тощо, у зв`язку з чим підстави для покладення на позивача витрат на правову допомогу, понесених відповідачем, - відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
У зв`язку з перебуванням судді у відпустці та у відрядженні повний текст рішення складено і підписано 31.10.2024.
СуддяН.А. Новікова
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 31.10.2024 |
Оприлюднено | 04.11.2024 |
Номер документу | 122716776 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Россолов Вячеслав Володимирович
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Россолов Вячеслав Володимирович
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Россолов Вячеслав Володимирович
Господарське
Господарський суд Харківської області
Новікова Н.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні