Постанова

від 30.10.2024 по справі 910/9383/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9383/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

прокурора - Красножон О.М.,

представників:

позивача 1 - не з`явились,

позивача 2 - не з`явились,

відповідача - Шайка С.В., Серебряник О.О.,

третьої особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"</a>

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (головуючий суддя - Гончаров С.А., судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.) та рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 (суддя Пукшин Л.Г.) в частині задоволених позовних вимог

у справі №910/9383/23

за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі:

1. Міністерства охорони здоров`я України,

2 Національного фармацевтичного університету

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивачів: Північно-східного офісу Держаудитслужби,

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 125 293, 02 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.Керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова (далі також - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України (далі також - МОЗ) та Національного фармацевтичного університету (далі також - Університет) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"</a> (далі також - ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС") про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 125 293,02 грн безпідставно сплачених бюджетних коштів.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення спірних додаткових угод ціна на електричну енергію з 01.08.2022 по 31.12.2022 за спірним договором збільшилась на 29,9%, що суперечить нормам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та, відповідно, є підставою для визнання таких угод недійсними на підставі статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 125 293,02 грн.

1.3.У письмових поясненнях МОЗ зазначило, що позовна заява прокурора в інтересах держави в особі МОЗ про визнання недійсними правочинів, укладених Університетом, є належним та єдино можливим способом захисту вказаних інтересів, який випливає з функції контролю МОЗ за діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, та використанням ними фінансових ресурсів.

1.4.Заперечення відповідача проти позову мотивовані тим, що внесення змін до договору на підставі оспорюваних додаткових угод відбулося внаслідок коливання цін на ринку електричної енергії в сторону збільшення та відповідало умовам договору і вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", так як збільшення ціни за одиницю товару у кожній додатковій угоді не перевищувало 10%, та не призвело до збільшення ціни договору. Крім цього, відповідач вказував на відсутність факту порушеного прав позивачів, відповідно на відсутність підстав для здійснення представництва їх інтересів саме прокурором. У зв`язку з відсутністю підстав представництва прокурором інтересів Університету відповідач вважав, що позов в цій частині необхідно залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК).

1.5.Північно-східний офіс Держаудитслужби у своїх письмових поясненнях повідомив, що згідно інформації в електронній системі публічних закупівель спірний договір виконаний в повному обсязі, про що опубліковано звіт від 16.01.2023. За твердженнями третьої особи, підстави для проведення моніторингу зазначеної у позові закупівлі передбачені статтею 8 Закону України "Про публічні закупівлі" та для вжиття заходів цивільно-правового характеру у Північно-східного офісу Держаудитслужби відсутні.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.12.01.2022 між Університетом (споживачем) та ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (постачальником) укладений договір №481 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

2.2.Постачальник зобов`язався поставити споживачу електричну енергію у 2022 році, в строк з 12.01.2022 по 31.12.2022 (пункт 3.1 договору).

2.3.Відповідно до пункту 2.1 договору за цим договором постачальник постачає споживачу: електричну енергію для потреб корпусів, код ДК 021:2015 09310000-5 - електричну енергію (далі - електрична енергія), а споживач оплачує постачальнику вартість поставленої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

2.4.Загальний обсяг товару: 1 700 000 кВт/год (пункт 2.3 договору).

2.5.Умовами пункту 5.1 договору сторони погодили, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до специфікації (додаток 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною). У специфікації сторони дійшли згоди, що вартість за одиницю 3,80 грн з ПДВ (якщо ПДВ передбачено).

2.6.Загальна сума цього договору, відповідно до пункту 5.2 договору, становить 6 460 000 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 1 076 666 грн.

2.7.У подальшому сторони уклали додаткову угоду від 09.09.2022 №1 до договору №481, відповідно до якої, керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 27.07.2022 №414/22, у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку, домовилися внести зміни до пункту 2.3 договору, а саме викласти його в наступній редакції: "2.3. Загальний обсяг товару: 1 585 108,771 кВт/год". Сторони дійшли згоди внести зміни до додатку №1 до договору (специфікація) та викласти його в новій редакції, відповідно до якої вартість за одиницю електричної енергії у період з 21.01.2022 по 31.07.2022 - 3,80 грн, вартість за одиницю електричної енергії у період з 01.08.2022 по 31.12.2022 - 4,138176 грн.

2.8.Додатковою угодою від 16.11.2022 №2 до договору сторони домовилися внести зміни до пункту 2.3 договору, а саме викласти його в наступній редакції: "2.3. Загальний обсяг товару: 1 585 108,771 кВт/год". Сторони дійшли згоди внести зміни до додатку №1 до договору (специфікація) та викласти його в новій редакції, відповідно до якої вартість за одиницю електричної енергії у період з 21.01.2022 по 31.07.2022 - 3,80 грн, вартість за одиницю електричної енергії у період з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 4,138176 грн, вартість за одиницю електричної енергії у період з 01.09.2022 по 31.12.2022 - 4,51014 грн. Підставами укладення додаткової угоди №2 сторони визначили коливання ціни електричної енергії на ринку, яке засвідчено довідкою Харківської торгово-промислової палати від 13.09.2022 №627-2/22.

2.9.22.11.2022 сторони уклали додаткову угоду №3 до договору №481, в якій, керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 04.10.2022 №732/22, у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку, домовилися внести зміни до пункту 2.3 договору, а саме викласти його в наступній редакції: "2.3. Загальний обсяг товару: 1 385 428,400 кВт/год". Сторони дійшли згоди внести зміни до додатку №1 до договору (специфікація) та викласти його в новій редакції, відповідно до якої вартість за одиницю електричної енергії у період з 21.01.2022 по 31.07.2022 - 3,80 грн, вартість за одиницю електричної енергії у період з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 4,138176 грн, вартість за одиницю електричної енергії у період з 01.09.2022 по 30.09.2022 - 4,51014 грн, вартість за одиницю електричної енергії у період з 01.10.2022 по 31.12.2022 - 4,919256 грн.

2.10.Додатковою угодою від 30.12.2022 №4 до договору, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилися внести зміни до пункту 5.2 договору, виклавши його в наступній редакції: "5.2. Загальна сума цього договору складає: 1 756 882 грн 19 коп. (один мільйон сімсот п`ятдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 19 коп.), в тому числі ПДВ 20 % - 292 813 грн 70 коп., згідно із Специфікацією". Відповідні зміни були внесені й у додаток 1 до договору (специфікація).

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 17.04.2024 у справі №910/9383/23, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.07.2024 залишив без змін, позов Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Національного фармацевтичного університету до ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, Північно-східний офіс Держаудитслужби про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 125 293,02 грн залишив без розгляду. Позов керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, Північно-східний офіс Держаудитслужби про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 125 293,02 грн задовольнив частково. Визнав недійсними додаткову угоду від 16.11.2022 №2 до договору від 12.01.2022 №481 та додаткову угоду від 22.11.2022 №3 до договору від 12.01.2022 №481. Стягнув з ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь держави в особі Міністерства охорони здоров`я України грошові кошти у розмірі 79 556,22 грн. Стягнув з ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 072,24 грн. У іншій частині в позові відмовив.

3.2.Залишаючи без розгляду позов прокурора в особі Університету на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК, суд першої інстанції виходив з неправомірності заявлення прокурором позову в особі Університету, який не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень.

3.3.Судові рішення в частині позовних вимог прокурора в особі МОЗ мотивовані наявністю підстав для визнання недійсними додаткової угоди від 16.11.2022 №2 та додаткової угоди від 22.11.2022 №3, як таких, що укладені в порушення вимог частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (внаслідок їх укладення відбулось збільшення вартості за одиницю товару), відповідно, наявністю підстав вважати, що кошти в розмірі 79 556,22 грн, які сплачені за цими додатковими угодами, підлягають стягненню на користь держави в особі МОЗ.

3.4.При цьому, суди попередніх інстанцій (1) вважали помилковими доводи прокурора щодо визнання недійсною додаткової угоди від 09.09.2022 №1, оскільки збільшення вартості одиниці товару не перевищувало 10%, внесення змін мало місце за згодою сторін, а представлена цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 21.07.2022 №414/22 відображає середньозважену ціну на електричну енергію з 01.06.2022-10.06.2022, з 01.07.2022-10.07.2022 та відсоток коливання ціни +11,81 %; (2) не встановили невідповідності умов додаткової угоди від 30.12.2022 №4 нормам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки зміни до договору вказаною додатковою угодою вносились на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та відображали домовленість сторін щодо зміни загальної суми договору, яка, в свою чергу, не зазнала збільшення, а тому відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод від 09.09.2022 №1 та від 30.12.2022 №4 , а також про стягнення коштів, сплачених на підставі цих додаткових угод.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Клопотання

4.1.ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) передати справу №910/9383/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах (в контексті суб`єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог, установлених Законом України "Про публічні закупівлі" та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, у тому числі за порушення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"); (2) прийняти постанову, якою скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі №910/9383/23 в частині визнання недійсною додаткової угоди №2 від 16.11.2022 та додаткової угоди №3 від 22.11.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу №481 від 12.01.2022 та стягнення з ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь МОЗ грошових коштів у розмірі 79 556,22 грн; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі №910/9383/23 - залишити без змін.

4.2.Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи про:

(1) неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2024 у справі №924/564/22, від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, від 07.10.2020 у справі №705/3876/18, від 19.08.2020 у справі №639/6295/16-ц, від 14.07.2020 у справі №612/808/18, щодо застосування статей 203, 215, 216 ЦК;

(2) відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах (в контексті покладення відповідальності за порушення вимог, установлених Законом України "Про публічні закупівлі" та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону), у тому числі, пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

4.3.Довови скаржника зводяться до того, що:

(1) апеляційний суд, не встановивши належного складу відповідачів у цій справі, помилково погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову в частині визнання оспорюваних правочинів недійсними. Такий висновок судів суперечить позиції Верховного Суду, зокрема стосовно того, що під час розгляду позову про визнання правочину недійсним, сторонами справи мають бути всі сторони цього правочину; пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача є підставою для відмови у задоволенні позову;

(2) особливості проведення публічних закупівель (підпункт 2 пункту 19 загальних положень постанови Кабінету Міністрів України №1178) передбачає, що відсоток, на який можливо підняти ціну за одиницю товару, не обмежений. Постачальник може запропонувати споживачу внести зміни до договору, шляхом підняття ціни одиниці товару пропорційно тому, як вона збільшилась на відповідному ринку;

(3) стаття 44 Закону України "Про публічні закупівлі" покладає відповідальність за порушення вимог Закону на уповноважених осіб, службових (посадових) осіб замовників, та, у випадку визнання недійсними додаткових угод до договору у сфері публічних закупівель, відповідальність відповідно до статті 44 названого Закону повинні нести такі особи, а не суб`єкт господарювання, у цьому випадку постачальник;

(4) постанову від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду прийняла у складі 19 суддів, 6 (шість) з яких висловили окрему думку, зокрема щодо можливості неодноразово збільшувати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю);

(5) зміна умов договору відбувається за погодженням сторін, а, отже, оцінка достатності підстав для внесення змін до договору належала саме до компетенції сторін, як постачальника та споживача (замовника);

(6) відповідно до висновку Європейського суду з прав людини особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

4.4.ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" подало клопотання про передачу справи №910/9383/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для:

(1) відступу від висновку щодо застосування норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22 від 24.01.2024;

(2) формування правового висновку щодо питання застосування норми статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах (в контексті суб`єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог, установлених Законом України "Про публічні закупівлі" та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, у тому числі за порушення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням Кодексу України про адміністративні правопорушення, адже Кодекс України про адміністративні правопорушення, доповнений статтею 164-14 саме з прийняттям Закону №114-IX від 19.09.2019 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", на підставі якого Закон України "Про публічні закупівлі" викладений в новій редакції).

4.5.29.10.2024 ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" через систему "Електронний Суд" подало клопотання про залучення документів до матеріалів справи №910/9383/23, яке зареєстровано 30.10.2024, про що свідчить штам Суду на першій сторінці цього клопотання, в якому просило долучити до матеріалів справи №910/9383/23 лист Мінекономіки від 21.10.2024 №3323-02/75277-07 "Щодо надання відповіді" щодо застосування деяких положень Закону України "Про публічні закупівлі" та врахувати його при вирішенні клопотання ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" від 07.10.2024 про передачу справи №910/9383/23 за касаційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.6.Розглянувши в судовому засідання 30.10.2024 вказане клопотання, Суд відмовив у його задоволенні з огляду на те, що відповідний документ не має статусу доказу в цій справі.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Відповідно до частини першої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2.Як зазначалось, Господарський суд міста Києва рішенням від 17.04.2024 у справі №910/9383/23 позов Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Національного фармацевтичного університету до ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, Північно-східний офіс Держаудитслужби про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 125 293,02 грн залишив без розгляду. Позов керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, Північно-східний офіс Держаудитслужби про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 125 293,02 грн задовольнив частково. Визнав недійсними додаткову угоду від 16.11.2022 №2 до договору від 12.01.2022 №481 та додаткову угоду від 22.11.2022 №3 до договору від 12.01.2022 №481. Стягнув з ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь держави в особі Міністерства охорони здоров`я України грошові кошти у розмірі 79 556,22 грн. Стягнув з ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 072,24 грн. У іншій частині в позові відмовив.

5.3.Північний апеляційний господарський суд, який переглядав рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними додаткової угоди від 16.11.2022 №2, додаткової угоди від 22.11.2022 №3 до договору №481 від 12.01.2022, стягнення 79 556, 22 грн, в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 16.11.2022 №1 та стягнення 45 736, 80 грн, постановою від 02.07.2024 рішення Господарський суд міста Києва рішенням від 17.04.2024 у цій справі №910/9383/23 залишив без змін.

5.4.Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода відповідача з рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, в частині задоволених вимог про визнання недійсними додаткової угоди від 16.11.2022 №2, додаткової угоди від 22.11.2022 №3 до договору від 12.01.2022 №481 та стягнення грошових коштів у розмірі 79 556, 22 грн.

5.5.Таким чином, предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій в частині розгляду та задоволення позовних вимог про визнання недійсними додаткової угоди від 16.11.2022 №2, додаткової угоди від 22.11.2022 №3 до договору від 12.01.2022 №481 та стягнення грошових коштів у розмірі 79 556, 22 грн. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, зокрема в частині залишення судом першої інстанції позову прокурора в особі Національного фармацевтичного університету без розгляду, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК в касаційному порядку не переглядаються.

5.6.Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК).

5.7.Об`єктом судового захисту відповідно до статті 15 ЦК є саме порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Саме така особа, яка спричинила ці наслідки для позивача щодо його права є стороною у спірному правовідношенні.

5.8.Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 ГПК).

5.9.Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина перша статті 45 ГПК).

5.10.Частиною першою статті 47 ГПК визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

5.11.Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (пункти 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК).

5.12.Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, у цьому випадку прокурора. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18, пункт 41).

5.13.Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (пункт 27), від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (пункт 33.2).

5.14.Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

5.15.Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову в цій справі є, зокрема, вимоги прокурора про визнати недійсними додаткових угод від 16.11.2022 №2 та від 22.11.2022 №3 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 12.01.2022 №481, укладених між Університетом (споживачем) та ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (постачальником), на підставі статей 203, 215 ЦК.

5.16.Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.17.Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.18.У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

5.19.Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 10.09.2021 у справі №909/207/20).

5.20.Згідно з висновками, викладеними у постанові від 02.09.2022 у справі №125/2157/19, неврахування яких скаржник визначив як одну із підстав касаційного оскарження у цій справі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є, зокрема, пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину.

5.21.З`ясовуючи належність суб`єктного складу учасників справи, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

5.22.Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи у цій справі вимоги про визнання недійсними, зокрема, додаткової угоди від 16.11.2022 №2 та додаткової угоди від 22.11.2022 №3 до договору №481 від 12.01.2022, укладених між Університетом (споживачем) та ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (постачальником), прокурор відповідачем визначив лише ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС", а Університет зазначив одним із позивачів в особі якого він звернувся з цим позовом до суду.

5.23.Проте, визначений прокурором статус Університету (сторони оспорюваних додаткових угод) як позивача не є належним, так як останній в силу наведеного, зокрема, позиції Великої Палати Верховного Суду, як сторона оспорюваних додаткових угод повинен мати процесуальний статус відповідача, який визначається не тільки належністю його до сторін цих правочинів, але й можливими допущеними ним порушеннями при їх укладенні.

5.24.Оскільки правовідносини у цій справі щодо визнання недійними додаткових угод безпосередньо стосуються прав та обов`язків осіб, які є сторонами цих правочинів, зокрема Університету, такий спір не може бути розглянутий щодо позивача, як сторони оспорюваних правочинів, яка в такій ситуації мала бути співвідповідачем.

5.25.При цьому Суд враховує, що Університет фактично втратив процесуальний статус позивача в справі (учасника справи) в зв`язку із попереднім залишенням судом першої інстанції без розгляду позову прокурора в частині захисту інтересів держави в особі Університету з підстав неправомірності заявлення прокурором позову в особі Університету, який не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень.

5.26.Відповідно до частини другої статті 48 ГПК якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

5.27.Як зазналось, звертаючись з цим позовом до суду, прокурор не визначив Університет як співвідповідача у цій справі і в подальшому не заявляв клопотань про залучення його до участі у справі як співвідповідача.

5.28.Якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, неврахування яких скаржник визначив як одну з підстав касаційного оскарження оскаржуваних рішень у цій справі, постанові Верховного Суду від 10.09.2021 №909/207/20).

5.29.Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 48 ГПК. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц, провадження №14-511цс18).

5.30.Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №761/23904/19 (провадження №61-9953ск20), від 20.01.2021 у справі №203/2/19 (провадження №61-6983ск20)).

5.31.Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, вони не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.11.2022 у справі №754/16978/21 (провадження № 61-10309ск22).

5.32.З огляду на наведене та враховуючи, що звертаючись з цим позовом до суду та користаючись свої процесуальними правами, прокурор не визначив Університет (сторону оспорюваних додаткових угод) як співвідповідача та в подальшому не завиляв клопотання про його залучення до участі у справі як співвідповідача, Верховний Суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсними додаткової угоди від 16.11.2022 №2, додаткової угоди від 22.11.2022 №3 до договору №481 від 12.01.2022 та стягнення 79 556, 22 грн потрібно відмовити, так як незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог, що, в свою чергу, свідчить про обґрунтованість та правомірність доводів скаржника в цій частині.

5.33.З урахуванням вказаного вище, Верховний Суд, користуючись повноваженнями, наданими процесуальним законом, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними додаткової угоди від 16.11.2022 №2, додаткової угоди від 22.11.2022 №3 до договору №481 від 12.01.2022 та стягнення 79 556, 22 грн і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

5.34.Пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність Верховного Суду надавати оцінку іншим аргументам скаржника, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову про визнання правочину недійсним, оскільки дослідженню вказаних обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин (схожий за змістом висновок сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

5.35.З огляду на наведене, Верховний Суд не вбачає підстав надавати правову оцінку іншим доводам скаржника, зокрема, щодо відсутність висновків Верховного Суду стосовно питання застосування норми статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах (в контексті покладення відповідальності за порушення вимог, установлених Законом України "Про публічні закупівлі" та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону), у тому числі, пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"), так як обрання позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та не вимагає з`ясування інших обставин по суті спору.

5.36.З цих же мотивів Суд відмовляє у задоволенні клопотання скаржника, заявленого як у касаційній скарзі, так й в окремому клопотанні, про передачу справи №910/9383/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для: (1) відступу від висновку щодо застосування норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 від 24.01.2024; (2) формування правового висновку щодо питання застосування норми статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах (в контексті суб`єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог, установлених Законом України "Про публічні закупівлі" та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, у тому числі, за порушення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням Кодексу України про адміністративні правопорушення, адже Кодекс України про адміністративні правопорушення, доповнений статтею 164-14 саме з прийняттям Закону № 114-IX від 19.09.2019 "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель", на підставі якого Закон України "Про публічні закупівлі" викладений в новій редакції), так як поставлені скаржником перед Судом питання стосуються передусім суті спору та підлягають з`ясуванню у межах справи з належним суб`єктним складом учасників спірних правовідносин, зокрема належними відповідачами за заявленими вимогами.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.2.Згідно з частинами першою-третьою статті 311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.3.З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, що є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

7. Судові витрати

7.1.Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку з тим, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог - скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні цих вимог, з прокуратури на користь відповідача підлягає стягненню 9 662,40 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8) судового збору за подання апеляційної скарги та 12 883, 20 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8) - за подання касаційної скарги, разом 22 545, 60 грн.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"</a> про передачу справи №910/9383/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"</a> задовольнити частково.

3.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі 910/9383/23 в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод від 16.11.2022 №2, від 22.11.2022 №3 до договору від 12.01.2022 №481 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"</a> на користь держави в особі Міністерства охорони здоров`я України грошових коштів у розмірі 79 556,22 грн скасувати.

4.Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"</a>, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивачів: Північно-східного офісу Держаудитслужби, про визнання недійсними додаткових угод від 16.11.2022 №2, від 22.11.2022 №3 до договору від 12.01.2022 №481 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"</a> на користь держави в особі Міністерства охорони здоров`я України грошових коштів у розмірі 79 556,22 грн.

5.Стягнути з Харківської обласної прокуратури (61001, Харківська область, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, ідентифікаційний код 02910108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"</a> (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25, Літ. Б, Офіс 5, ідентифікаційний код 41427817) 22 545 (двадцять дві тисячі п`ятсот сорок п`ять) грн 60 коп. судового збору.

6.Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

О.А. Кролевець