Ухвала

від 30.10.2024 по справі 158/3623/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 158/3623/23

провадження № 61-14345ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Крючков Віталій Олексійович, на постанову Волинського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних втрат та трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних.

Позов мотивовано тим, що 12 січня 2016 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «АЙ-ЕВ» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,5098 га, кадастровий номер - 0721886600:08:000:0461, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ківерцівської міської ради (раніше Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району) Волинської області. Вказаний договір був укладений на строк 10 років з орендною платою у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки без врахування податку з доходів фізичних осіб.

Вказувала, що Фермерське господарство «АЙ-ЕВ» невчасно та не у повному розмірі сплачувало ОСОБА_1 плату за договором оренди, тобто належним чином не виконувало зобов`язання за договором. Крім того, орендна плата виплачувалась не в повному обсязі внаслідок чого утворилась заборгованість з виплати орендної плати в сумі 813,88 грн.

Посилаючись на те, що подальше існування договірних відносин між нею та відповідачем обмежуватиме її майнові права та інтереси, просила:

розірвати договір оренди землі від 12 січня 2016 року на земельну ділянку площею 1,5098 га, кадастровий номер 0721886600:08:000:0461, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Ківерцівської міської ради Луцького району (раніше Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району) Волинської області, право оренди на яку зареєстровано 22 серпня 2016 року державним реєстратором Ківерцівської районної державної адміністрації Кохновіч Т. Ю., номер запису про інше речове право: 16045028, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «АЙ-ЕВ»;

стягнути з Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати, інфляційні втрати та три відсотки річних в загальному розмірі 1 374,35 грн, з яких - 813,88 грн сума основного боргу з орендної плати за 2016-2022 рр.; 453,70 грн - сума інфляційних втрат та 106,77 грн - 3 % річних та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Ківерцівський районний суд Волинської області заочним рішенням від 29 березня 2024 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі від 12 січня 2016 року на земельну ділянку площею 1,5098 га, кадастровий номер 0721886600:08:000:0461, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Ківерцівської міської ради Луцького району (раніше Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району) Волинської області, право оренди на яку зареєстровано 22 серпня 2016 року державним реєстратором Ківерцівської районної державної адміністрації Кохновіч Т. Ю., номер запису про інше речове право: 16045028, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «АЙ-ЕВ».

Стягнув з Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати, інфляційні втрати та три відсотки річних в загальному розмірі 1 374,35 грн, з яких - 813,88 грн - сума основного боргу з орендної плати за 2016-2022 року; 453,70 грн - сума інфляційних втрат та 106,77 грн - 3 % річних.

Стягнув з Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 147,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Волинський апеляційного суду від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» задовільнив. Заочне рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 березня 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1

28 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Крючков В. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року в указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК Українидля цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК Україниціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) - сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК Українималозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних втрат та трьох процентів річних, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 30 = 90 840,00 грн) та становить 2 604,85 грн (410,16 грн х 3 + 1 374,35 грн).

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Сама по собі незгода заявника із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Крючков Віталій Олексійович, на постанову Волинського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко