Ухвала

від 02.10.2024 по справі 334/3378/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 02.10.2024 Справа № 334/3378/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний 334/3378/23 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/840/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянула 02 жовтня 2024 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, одружений, пенсіонер, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_8 ,

захисника-адвоката ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2024 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) грн на користь держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Запобіжний захід ОСОБА_6 ухвалено не обирати.

Стягнуто з ТОВ «ТК Спрінт» на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000грн.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів по кримінальному провадженню для проведення судових експертиз в розмірі 2265 грн 36 коп., стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави.

Вирішена доля речових доказів.

В апеляційній скарзі захисник просить змінити вирок та призначити покарання ОСОБА_6 із застосуванням ст.69 КК України, зменшивши суму штрафу та не застосовуючи позбавлення права керувати транспортними засобами.

В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що вирок стосовно ОСОБА_6 підлягає зміні у зв`язку з тим, що призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вважає, що суд при призначенні покарання недостатньо врахував, що ОСОБА_6 свою провину визнав повністю, надав свої пояснення щодо події правопорушення, є особою похилого віку, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався.

Крім того, поза увагою суду залишились ті обставини, що поведінка потерпілої є у прямому причинному зв`язку із тим, що вона випала з автобусу, оскільки вона підійшла до відчинених дверей ще під час руху автобусу та до його зупинки, тобто проігнорувала заходи безпеки.

Також, вказує, що під час досудового розслідування обвинуваченим було відшкодовано потерпілій на лікування 19000 грн.

Захисник посилається на дві обставини, передбачені ст.66 КК України, а саме: на щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Зазначає, що ОСОБА_6 є особою похилого віку і його основним джерелом доходів є невеликі пенсійні виплати, а тому сума штрафу у розмірі 51000 грн є суттєвою і майже неможливою сумою для нього.

На думку апелянта, з урахуванням вказаних обставин та положень ч.1 ст.69 КК України, існує можливість призначення покарання у виді штрафу в меншому розмірі, ніж передбачений санкцією ч.1 ст.286 КК України.

Згідно з вироком суду,08жовтня 2022року приблизно о 10 годині 45 хвилин, водій ОСОБА_6 , керуючи автобусом «БАЗ 2215», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по міському маршруту №82 «проспект Метаругів-Арматурний завод», а саме рухався по проїзній частині вул. Щасливої зі сторони зупинки громадського транспорту «Каховська» в напрямку зупинки громадського транспорту «Правобережний ринок» в м.Запоріжжі.

На зупинці громадського транспорту «Каховська», до салону вищевказаного автобусу зайшла пасажир ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зайняла одне з вільних сидячих місць.

В районі зупинки громадського транспорту «Каховська», при посадці-висадці пасажирів, у автобуса «БАЗ 2215», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виникла несправність у вигляді неможливості запирання передніх правих бокових пасажирських дверей.

Не дивлячись на вказану несправність, водій ОСОБА_6 , маючи змогу постійно бачити, що передні бокові пасажирські двері відкриті та відмовитися від подальшого перевезення пасажирів по маршруту до усунення несправності запираючого механізму, проігнорував вказану обставину та продовжив рух з відчиненими дверима по маршруту.

Під час руху по проїзній частині АДРЕСА_2 , пасажир ОСОБА_10 , готуючись до виходу, пройшла по салону та зупинилася біля відчинених дверей, де, не втримавши рівновагу, через постійно відчинені двері, випала з салону автобусу на асфальтне покриття, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження, з якими була у подальшому доставлена до КНП «Міська лікарня № 9» ЗМР.

Водій автобусу «БАЗ 2215», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 після дорожньо-транспортної пригоди зник з місця події.

Своїми умисними діями водій ОСОБА_6 порушив вимоги п.п.10.1, 21.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, відповідно до яких:

-п.10.1: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

-п.21.4: «Водію забороняється починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до зупинки транспортного засобу».

Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п.10.1, 21.4 Правил дорожнього руху України, згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо- транспортної пригоди, згідно висновку судової медичної експертизи, пасажир ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «закритий передом шийки лівої стегнової кістки», що кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижні (21 день).

По справі потерпілою ОСОБА_10 заявлено цивільний позов про стягнення з ТОВ «ТК Спрінт» моральної шкоди в розмірі 50000грн.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого та його захисника, як підтримали апеляційну скаргу; прокурора та представника потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався при розгляді цього провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.286 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюється, у зв`язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.

Перевіряючи доводи захисника обвинуваченого, викладені в апеляційній скарзі, щодо суворості призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до нетяжкого злочину.

Також,судом враховано відношення обвинуваченого до вчиненого ним кримінального правопорушення, визнання своєї вини, дані про його особу, його похилий вік, те що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, у скоєному щиро розкаявся, має постійне місце реєстрації та проживання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд врахував те,що обвинувачений розкаявся у вчиненому та добровільно частково відшкодував завдану потерпілій шкоду. В той же час, судом встановлено і обставину, яка обтяжує покарання, а саме вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Отже, обставини, на які посилається сторона захисту, в т.ч. те, що обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав повністю, надав свої пояснення щодо події правопорушення, є особою похилого віку, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, були враховані судом при призначенні обвинуваченому покарання, що стало підставою для призначення останньому мінімального покарання, передбаченого санкцією статті обвинувачення.

З огляду на викладене, твердження сторони захисту про надмірну суворість призначеного ОСОБА_6 покарання не є слушними.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано призначив обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки санкція ч.1 ст.286 КК України в цій частині є безальтернативною.

Приймаючи до уваги фактичні обставини вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, в т.ч. те, що допущені останнім порушення Правил дорожнього руху є грубими, а також поведінку обвинуваченого безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди, у якій пасажир керованого ним громадського транспорту ОСОБА_10 зазнала тілесних ушкоджень, колегія суддів не убачає підстав для застосування ст.69 КК України та пом`якшення призначеного покарання.

Колегія суддів не приймає доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що поведінка самої потерпілої перебуває у прямому причинному зв`язку із тим, що вона випала з автобусу, оскільки такі доводи суперечать фактичним обставинам провадження.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, а призначене обвинуваченому покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим так і іншими особами, та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.

Таким чином, апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.404-405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2024 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4