Рішення

від 29.10.2024 по справі 161/12508/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/12508/24

Провадження № 2/161/3636/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.

з участю секретаря судового засідання - Швед Н.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

представника третьої особи - Шульгана Ф.П.

розглянувши у відкритому засіданні у залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Луцької міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

01.07.2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначила, що з 06.03.2009 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.10.2011 року у справі №2-5185/2011 їх з відповідачем шлюб було розірвано та визначено місце проживання дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з нею. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 кілька разів у її присутності відвідував дитину, оскільки син - ОСОБА_6 має вроджене захворювання і визнаний інвалідом дитинства до 28.02.2028 року, то потребує постійного догляду. Вказує, що відповідач із сином завжди поводився як з чужою дитиною, часто ігнорував його. Через особливість захворювання син не відвідував і не може відвідувати жоден навчально-виховний заклад. Його розвитком в міру можливого, доглядом, утриманням, навчанням, вихованням від самого народження займається виключно вона. Відповідач, як батько, від своїх обов?язків практично самоусунувся. Стосовно матеріального утримання сина, ОСОБА_5 в добровільному порядку також не проявляв жодного інтересу, у зв?язку із чим вона змушена була звернутись до суду на предмет примусового стягнення із нього аліментів. Так, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2011 року у справі №2-6343/11 з відповідача на її користь було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.09.2011 року і до досягнення сином повноліття. Протягом 2012-2014 років ОСОБА_5 частково сплачував аліменти за вказаним рішенням суду. Пізніше, виплати відбувались лише при офіційних працевлаштуваннях відповідача. Оскільки, ОСОБА_5 протягом 2014-2016 року часто змінював місце роботи та у більшості не працював або працював неофіційно, то стягнення аліментів на утримання сина відбувались лише періодично. Зазначає, що з 2017 року відповідач дитиною абсолютно не цікавиться. До 2017 року вона постійно намагалась організувати зустрічі ОСОБА_5 із сином так як хотіла, щоб в ОСОБА_9 був батько. Оскільки, вона була в хороших стосунках з родиною відповідача, то час від часу приїздила із сином в гості в будинок його батьків по АДРЕСА_1 , де проживав і очевидно проживає по даний час ОСОБА_5 . Зауважує, що вона робила все для того, щоб відповідач міг і бачитись з дитиною, і приділити елементарну увагу сину, бо сам він жодної ініціативи ніколи не проявляв. Проте така ініціативність з її сторони виявилась марною. Відповідач і в такі моменти залишався байдужим до дитини. Після 2017 року вона майже перестала самостійно приїздити із сином до помешкання відповідача, бо не бачила жодних позитивних зрушень. Останній раз ОСОБА_9 був у бабусі (матері ОСОБА_5 ) в жовтні 2019 року. З того часу Відповідач не лише не цікавився сином, але навіть не бачив його. За місцем їх з дитиною проживання відповідач не приїздив вже більше 12 років. Також, ОСОБА_5 не підтримує сина і фінансово. Так, заборгованість відповідача по аліментам на утримання неповнолітнього ОСОБА_9 станом на квітень 2024 року складала 131768,30 грн. і далі продовжує зростати. Державним виконавцем відносно ОСОБА_5 вжито майже всі можливі дії по стягненню боргу, застосовано обмежувальні заходи, проте це ніяким чином не вплинуло на його ставлення до свого обов?язку по матеріальному утриманню дитини. Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач не бере жодної участі в житті дитини. Вказує, що ОСОБА_5 роками ухиляється від виконання своїх обов?язків по вихованню дитини, не цікавиться сином, не займається його здоров?ям, навчанням, розвитком, не бере участі в матеріальному утриманні, жодним іншим чином не піклується про дитину та навіть не проявляє найменшого батьківського інтересу. Враховуючи наведене,просить суд позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківськихправ відносно неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.10.2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Зазначає, що відповідач повністю заперечує щодо задоволення позову, та вважає, що позивач не надала доказів того, що він умисно ухилявся від своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина. Вказує, що ОСОБА_5 по можливості сплачує аліменти, час від часу навідує сина. Разом з тим, відповідач стверджує, що між ним та позивачкою існують непорозуміння щодо його участі у вихованні дитини. Після розірвання шлюбу позивачка часто не дозволяла бачитись із сином, а після укладення відповідачем другого шлюбу ситуація загострилась ще більше. Вважає, що процесуальна поведінка ОСОБА_5 , а саме подання відзиву на позовну заяву, свідчить про те, що він не визнає позов, бажає зберегти зв`язок з дитиною, а справа має для нього важливе значення. Враховуючи інтереси дитини, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а також відсутністю підтвердження винної поведінки відповідача та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні позивачка та її представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечувала.

Представник третьої особи підтримав наданий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони по справі є батьками неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно з медичним висновком № 9714 від 08.02.2011 року ОСОБА_6 має діагноз вроджений краніосиностоз по типу синдрому Сакаті з постаксиальною полідактилією обох кистей, ускладнений тетрапарезом, когнітивною недостатністю. Дитина може бути визнана інвалідом дитинства на період до 20.04.2028 року.

Судом також встановлено, що неповнолітній ОСОБА_8 проживає на даний час разом зі своєю матір`ю - позивачкою ОСОБА_1 .

Вищевказана обставина підтверджується відомостями Реєстру Луцької міської територіальної громади № 18783 від 06.06.2024 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог про позбавлення батьківських прав позивачка зазначає, що відповідач не цікавиться дитиною, не проявляє до неї жодних батьківських почуттів, в повній мірі самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та матеріальному утриманню їх спільної дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України матір, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх зобов`язань по вихованню дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною, однак не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Як встановлено судом, на підставі виконавчого листа, виданого 12.01.2012 на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2011 року в цивільній справі №2-6343/11, у ВДВС м.Луцьк здійснюється виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання їх спільної дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по АСВП № НОМЕР_4 вбачається, що станом на жовтень 2024 року у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 154847, 59 грн.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №451-1 від 14.08.2024 року було затверджено висновок служби у справах дітей № 206 від 13.07.2024 року «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 ».

Даний висновок органу опіки та піклування суд вважає належним чином мотивованим та обґрунтованим.

Статтею 157 СК України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того законодавством зобов`язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно.

Як встановлено судом, відповідач в повній мірі самоусунувся від належного виконання своїх батьківськіх обов`язків без поважних та обґрунтованих причин.

Так, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо вчинення позивачкою перешкод при реалізації ним своїх прав, які стосуються виховання та спілкування з їх спільною дитиною, а також його юридичною необізнаністю щодо можливих варіантів їх усунення з огляду на таке.

Так, з моменту припинення спільного проживання сторін як подружжя, ОСОБА_5 з того часу та по дату розгляду даної справи судом не звертався ані до органу опіки піклування щодо усунення йому перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною чи встановлення порядку його участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ані до суду з відповідними позовами.

При цьому, як пояснив представник органу опіки та піклування, відповідач на даний час активно вчиняє заходи щодо визначення місця проживання його дитини від іншого шлюбу, а тому останній достовірно обізнаний про існуючі способи захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, які стосуються реалізації своїх батьківських прав.

З огляду на наведене, доводи відповідача про його юридичну необізнаність щодо можливих варіантів усунення перешкод у реалізації ним своїх батьківських прав суд оцінює критично та вважає, що вищевказані обставини додатково свідчать про незацікавленість ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні із своїм сином.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Разом з тим це насамперед є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання перш за все необхідно виходити з інтересів дитини, з`ясувати та оцінити який позитивний чи негативний наслідок для дитини матиме таке рішення.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Оцінюючи надані сторонами докази, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач в жодній мірі не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Луцької міської ради, як органопіки та піклування, про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими, їх задоволення відповідає інтересам неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1211, 20 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 263 ЦПК України, на підставі ст.ст. 164 -166 СК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа: Виконавчий комітет Луцької міської ради, адреса: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 04051327.

Рішення в повному обсязі складено 01 листопада 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук