Ухвала

від 30.10.2024 по справі 199/1153/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/1153/24

(2-др/199/73/24)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором оренди нежитлового приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором оренди нежитлового приміщення.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 01.10.2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором оренди нежитлового приміщення, - задоволено та стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №ОР-14/22 від 01.08.2022 року у розмірі 48663 (сорок вісім тисяч шістсот шістдесят три) гривні 33 копійки, з яких: 41789,35 грн. сума боргу; 555,02 грн. інфляційне збільшення; 5842,29 грн. штрафні санкції (подвійна облікова ставка НБУ); 476,75 грн. штрафні санкції (3% річних), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Представник позивача ОСОБА_1 надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 гривень.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_1 не з`явився, просив провести розгляд справи за його відсутності, підтримав вимоги щодо стягнення з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 гривень, про що надав письмову заяву.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Коваль О.В. у судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлялися в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором оренди нежитлового приміщення.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 01.10.2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором оренди нежитлового приміщення, - задоволено та стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №ОР-14/22 від 01.08.2022 року у розмірі 48663 (сорок вісім тисяч шістсот шістдесят три) гривні 33 копійки, з яких: 41789,35 грн. сума боргу; 555,02 грн. інфляційне збільшення; 5842,29 грн. штрафні санкції (подвійна облікова ставка НБУ); 476,75 грн. штрафні санкції (3% річних), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Представник позивача ОСОБА_1 надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Даний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним.

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

В силу вимог положень ЦПК України, зокрема ст. 141 вказаного Кодексу, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц (провадження №61-15441св19).

В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було подано копію договору про надання правової допомоги від 01 листопада 2018 року, укладеного між адвокатським об`єднанням «Апріорі Груп» в особі Керуючого партнера Коваль І.І., що діє на підставі Статуту та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» в особі Генерального директора Табачина М.Б., що діє на підставі Статуту; акт надання послуг від 08.10.2024 року згідно з Договором про надання правової допомоги від 01.11.2018 року, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 16000,00 гривень.

Однак, судом встановлено, що стороною позивача не надано належних доказів фактично здійсненого перерахунку грошових коштів за надання професійної правничої допомоги, відповідно до договору про надання правової допомоги від 01 листопада 2018 року, оскільки підписання вказаного акту надання послуг від 08.10.2024 року за відсутності у договорі обумовленого розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру такого гонорару.

Враховуючи положення ст. 137 ЦПК України, суд приходить до висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №199/1153/24 не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.7-13, 76-81, 259, 263-265, 268, ст. 270, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором оренди нежитлового приміщення, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.Г Якименко