Рішення

від 28.10.2024 по справі 201/7588/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/7588/24

Провадження № 2/201/3196/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Покопцевої Є.О.

за участю позивачки - ОСОБА_1

за участю представника позивачки - адвоката Моськіної С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, Служба у справах дітей Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області) про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2024р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 (треті особи - Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, Служба у справах дітей Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області) про позбавлення батьківських прав (а.с. № 4-10).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 25.06.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання (а.с. № 55).

Також, даною ухвалою задоволено клопотання представника позивачки та витребувано від Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради та Служби у справах дітей Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в межах їх повноважень відповідний висновок щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав (а.с. № 52-53, 55).

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки - адвокат Моськіна С.М. (діє на підставі ордеру від 24.06.2024р. - а.с. № 50) посилалася на те, що відповідач є батьком спільних з позивачкою дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (після народження ІНФОРМАЦІЯ_4 . третьої дитини) відповідач не приймає участі ні у вихованні, ні в утриманні дітей. В 2018р. шлюб між сторонами було розірвано, відповідач виїхав за кордон, проживає наразі в Чорногорії, там має постійну роботу та створив нову сім`ю. Представник позивачки просила врахувати те, що відповідач в консульській установі в Чорногорії надав заяву, в якій не заперечував проти того, щоб діти могли перетинати кордон України в супроводі матері. Адвокат зауважувала на тому, що наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно трьох малолітніх дітей, оскільки більше 7 років він не переймається їх долею, діти проживають з матір`ю та повністю знаходяться на її утриманні, тільки позивачка і займається питаннями їх освіти, догляду, лікування тощо.

Представник позивачки просила позбавити відповідача батьківських прав щодо трьох його малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Підготовче засідання у справі відповідно до вимог ст. 197 та п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України проведено 01.10.2024р., під час якого задоволено клопотання представника позивачки про допит свідків (а.с. № 6, 98).

В ході судового розгляду справи 28.10.2024р. позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовчі засідання по справі 24.07.2024р. та 01.10.2024р., а також в судове засідання 28.10.2024р., не з`явився, про дати розгляду справи кожного разу був повідомлений належним чином, у справі наявні підтвердження (а.с. № 65, 66, 79-81, 105-108).

В заяві до суду від 19.08.2024р., яка була сформована в системі «Електронний суд», відповідач ОСОБА_2 зазначив, що з позовними вимогами згоден, він дійсно з 2018р. постійно проживає в Черногорії, де має постійне місце проживання, роботу та власну сім'ю, тому не має можливості виховувати та утримувати дітей, які залишилися проживати у м. Дніпрі зі своєю матір'ю. Також просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та задовольнити позов (а.с. № 82).

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради в підготовчі засідання по справі 24.07.2024р. та 01.10.2024р., а також в судове засідання 28.10.2024р., не з`явився, про дати розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. № 58, 67, 78, 103 ).

Листами від 16.07.2024р. та 14.10.2024р. представник третьої особи - Шевченко Г.В. (діє на підставі довіреності від 04.01.2024р. - а.с. № 69 зв.ст.) просила розгляд справи проводити за відсутності їх представника (а.с. № 69, 109).

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в підготовчі засідання по справі 24.07.2024р. та 01.10.2024р., а також в судове засідання 28.10.2024р., не з`явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином (а.с. №59, 68, 77, 104).

Листом від 17.09.2024р. представник третьої особи - Рябухіна Ю.В. (діє на підставі довіреності від 01.01.2024р. - а.с. № 90) просила розгляд справи проводити за відсутності їх представника (а.с. №86).

За таких обставин та з урахуванням думки позивачки та її представника, суд ухвалою від 28.10.2024р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) постановив про розгляд справи за відсутності відповідача та представників третіх осіб.

Підстав для ухвалення по справі заочного рішення у цій справі немає, оскільки відсутня сукупність умов для ухвалення заочного рішення, яка передбачена ч.1 ст. 280 ЦПК України. Так в нашому випадку, немає згоди позивачки (представника позивачки) на ухвалення по справі заочного рішення, оскільки відповідач визнав позовні вимоги.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 28.10.2024р. здійснювалася повна фіксація судового процесу технічними засобами відповідно до положень ч.1 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши позивачку, її представника, допитавши свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази за правилами ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Матеріалами справи підтверджено, що батьками трьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (а.с. № 16, 17, 18).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.03.2018р. у справі №203/320/18 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було розірвано (а.с. № 19).

Позивачка змінила свої прізвище та ім`я з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », про що в матеріалах цивільної справи наявна копія відповідного свідоцтва від 11.02.2022р. (а.с. № 13).

Позивачка 25.02.2024р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 (а.с. № 23).

Із заяви відповідача ОСОБА_8 від 19.08.2024р., яка була ним сформована в системі «Електронний суд», вбачається, що він вже також створив нову сім`ю (а.с. № 82).

Малолітні діти з 2017р. проживають разом з позивачкою, яка їх самостійно виховує та утримує, умови проживання родини задовільні для виховання та повноцінного розвитку дитини, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов № 30 від 25.04.2024р. (а.с. №43), а також довідкою № 3263 від 23.04.2024р. про склад сім`ї або зареєстрованих осіб (а.с. № 20).

Ці обставини в судовому засіданні 28.10.2024р. також підтвердили допитані свідки - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с. № 113-115).

Свідок ОСОБА_12 свідчила про те, що вона є подругою позивачки більше 17 років, за часів навчання в НГА. Їх діти товаришують, вони часто спілкуються та відпочивають разом, з новим чоловіком позивачки ОСОБА_14 вона знайома більше 3-х років, а першого її чоловіка (батька дітей) не бачила з 2006р., підтвердила, що він дітям не допомагає та навіть не поздоровляє зі святами.

Свідок ОСОБА_13 свідчила про те, що вона є рідною тіткою позивачки, вона та мати позивачки ОСОБА_15 є рідними сестрами. Свідок розповіла, що ОСОБА_16 знає з 2005р., що він років 7 тому виїхав до Чорногорії, там працює та створив нову сім`ю. Свідок підтвердила, що батько дітей не допомагає її племінниці виховувати та утримувати трьох дітей, вона це робить самотужки. Також свідок зазначила, що діти полюбили нового чоловіка своєї матері ОСОБА_14 та називають його татом, таке саме добре ставлення до ОСОБА_14 склалося і у інших членів їх родини.

Відповідач з 2018р. постійно проживає в Чорногорії, що підтверджується заявою, яку він подав 26.03.2024р. та яка завірена Другим секретарем з консульських питань Посольства України в Чорногорії ОСОБА_17 (а.с. № 22), а також заявою відповідача від 19.08.2024р., яку він скерував до суду, заява сформована в системі «Електронний суд» (а.с. № 82).

Відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 18.06.2024р. підтверджується те, що відповідач ОСОБА_2 22.07.2020р. перетнув в останній раз кордон України у м. Чоп (Тиса) та станом на 30.05.2024р. не повертався. Раніше, а саме з 25.02.2018р. до 22.07.2020р., відповідач перетинав кордон України 20 разів (а.с.№ 47).

Відповідно до висновку Служби у справах дітей Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 30.08.2024р. №342 вважається за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , батьківських прав відносно малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. № 87-88).

В цьому висновку зазначено, що мати дітей є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована та проживає разом з дітьми, відповідно до характеристик дітей з навчального закладу вбачається, що усі фінансові питання щодо оплати навчання, придбання шкільного приладдя та посібників вирішує виключно мати дітей, з батьком дітей ні класний керівник, ні керівник навчального закладу не знайомі (а.с. №69-71).

В матеріалах справи також наявні характеристики відносно трьох дітей з цього навчального закладу - Центр розвитку дітей «Ельфік», де підтверджуються зазначені обставини (а.с. № 44-46).

Позивачка до матеріалів справи долучила декларації, які укладені на кожну дитину із сімейним лікарем ОСОБА_18 24.05.2019р. та 20.07.2020р., де контактною особою зазначена саме мати дітей - ОСОБА_1 (а.с. № 27-29).

Так само, матеріалами справи підтверджено, що позивачка з 10.12.2018р. є Фізичною особою-підприємцем (а.с. № 26), має стабільний дохід (а.с. № 36-42), у позивачки у власності є автомобіль (а.с. № 32).

Позивачка також має у власності 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , площею 70 кв.м. (а.с. № 34), втім разом з дітьми, позивачка на підставі договору оренди від 05.04.2021р. винаймає житло та проживає у заміському будинку площею 150 кв.м., який розташований в смт. Підгороднє (а.с. № 30-31).

Стосовно правових підстав пред`явленого позову суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Положеннями вищевказаної статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей, піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьківські права є в той же час і обов`язками батьків по вихованню дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов`язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14-ти років.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 15, 16 Постанови № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» - позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 знаходяться виключно на утриманні та вихованні своєї матері.

Суд, розглядаючи цю цивільну справу, дійшов висновку, що відповідач, поклавши виховання своїх трьох малолітніх дітей на позивачку, свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та не бажає опікуватися дітьми.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду у з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач з дітьми разом не проживає більше 7 років, матеріальну допомогу на їх утримання не надає, долею дітей не цікавиться. Здоров`ям, духовним, моральним та фізичним вихованням та розвитком дітей не опікується, з дітьми не спілкується, не підтримує зв`язку, не бачив їх тривалий час, тобто ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, що у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Доказів протилежного суду надано не було.

При ухваленні рішення суд також приймає до уваги положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України, оскільки відповідач визнав позовні вимоги, в заяві до суду від 19.08.2024р. ОСОБА_2 зазначив, що з позовними вимогами згоден, він дійсно з 2018р. постійно проживає в Чорногорії, де має постійне місце проживання, роботу та власну сім'ю, тому не має можливості виховувати та утримувати дітей, які залишилися проживати у м. Дніпрі зі своєю матір'ю (а.с. № 82).

З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги позицію Служби у справах дітей Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, суд приходить до висновку про наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно трьох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

З висновком Органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 23.09.2024р. за № 429-р, згідно якого визнано недоцільним позбавлення відповідача батьківських прав відносно трьох його малолітніх дітей, суд у відповідності до ч.6 ст. 19 СК України не погоджується, оскільки як вбачається з письмових пояснень представника позивачки від 28.10.2024р. та її пояснень в ході судового засідання, на засідання комісії, якою був потім підготований цей висновок, не запрошувалися батьки дітей, не були заслухані їх пояснення, не з`ясована думка дітей, не зазначено взагалі, які докази були опрацьовані органом опіки та піклування, отже цей висновок є поверхневим та необґрунтованим (а.с. № 95, 111-112).

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору (а.с. № 3).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 164, 165 СК України, п.п. 15, 16 Постанови № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, ч.1 ст. 82, ст.ст. 89, 128-131, 141, ст. 223, ч.1 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, Служба у справах дітей Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Дніпро.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.