Рішення

від 23.10.2024 по справі 183/10338/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/10338/23

№ 2/183/724/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Новомосковська товарна біржа, про:

- визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку глинобитного, обкладеного плиткою, розміром 24,7 кв.м. житлової площі з надвірними побудовами: літня кухня-Б, сарай-В,Д, вбиральня-Г, огорожа № 1-3, п. яма № 4, колодязь № 5, розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці 550 кв.м. землі держфонду від 02 вересня 1998 року зареєстрованого на Товарній біржі Новомосковська відповідно статті 15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу» за № 000242 від 02 вересня 1998 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради в особі Бюро технічної інвентаризації 28 листопада 2000 року та внесений у реєстрову книгу за №31/3316;

- визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок глинобитний, обкладений плиткою, розміром 24,7 кв.м. житлової площі з надвірними побудовами: літня кухня-Б, сарай-В,Д, вбиральня-Г, огорожа № 1-3, п. яма № 4, колодязь № 5, розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці 550 кв.м. землі держфонду,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернулася до суду з цим позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 вересня 1998 року ОСОБА_1 (надалі позивач, Покупець) придбала за договором купівлі-продажу у ОСОБА_2 (надалі відповідач, Продавець) житловий будинок, глинобитний, обкладений плиткою, розміром 24,7 кв.м. житлової площі з надвірними побудовами: літня кухня, сарай, вбиральня, огорожа, п. яма, колодязь, розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці 550 кв.м. землі держфонду. Зазначений об`єкт нерухомості належав продавцю, ОСОБА_2 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Новомосковського держнотконторою 20 січня 1992 року за реєстром № 62, зареєстрованим в Новомосковському БТІ за № 3316-31, що підтверджується довідкою-характеристикою, виданою в БТІ за місцем розташування об`єкту нерухомості. Позивач сплатила ОСОБА_2 кошти в сумі 9 735,00 грн, які вона одержала від покупця до підписання договору купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу укладений і посвідчений Новомосковською товарною біржею та зареєстрований на Товарній біржі Новомосковська відповідно до статті 15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу» за № 000242 02 вересня 1998 року. Договір купівлі-продажу після укладання зареєстрований Виконавчим комітетом Новомосковської міської ради в особі БТІ 28 листопада 2000 року та внесений реєстрову книгу за № 31/3316. 18 листопада 2014 року ОСОБА_1 отримала документи на присадибну земельну ділянку: вид використання - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розташований по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211900000:005:0248 комунальної форми власності.

Позивач указує, що співробітники товарної біржі не повідомили сторони про те, що такий договір за діючим законодавством підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Внаслідок цього сторони не могли передбачити, що договір не буде дійсним. На момент укладення договору діяло законодавство, за яким громадяни мали право на придбання будинків на біржових торгах, а угоди зареєстровані на біржі не підлягали нотаріальному посвідченню. На момент звернення з позовом їй стало відомо, що договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 , зареєстрований на Товарній біржі повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин і що недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору і що правовстановлюючі документи, в тому числі угода купівлі-продажу на житловий будинок з господарчими будівлями оформлений нею в Новомосковській товарній біржі не відповідають вимогам законодавства. Позивач указує, що для усунення недоліків укладеного договору купівлі-продажу стала розшукувати ОСОБА_2 . Їй стало відомо, що ОСОБА_2 померла та похована в м. Підгоронє Дніпропетровської області. Спадкоємців у ОСОБА_2 немає. Родичів теж не вдалося знайти. Внаслідок чого нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу неможливе. Оскільки сторони угоди повністю виконали її умови, договір купівлі-продажу нерухомості не визнавався недійсним, не заперечується, позивач вважає, що вона на підставі ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст. 49 Закону України «Про власність» набула права власності на об`єкт нерухомості і правомірно володіє ними. Передбачених законом підстав для не визнання дійсними неоспорених договорів у судовому порядку немає.

Постановленою суддею ухвалою від 11 вересня 2023 року відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.

Постановленою судом ухвалою від 07 грудня 2023 року витребувані докази у справі. Докази отримані 20 грудня 2023 року та 27 грудня 2023 року.

Постановленою судом ухвалою від 11 квітня 2024 року витребувані докази у справі. Докази отримані 08 травня 2024 року.

Постановленою судом ухвалою від 02 липня 2024 року залучено доучасті усправі в якості співвідповідача ОСОБА_2 .

В підготовчому засіданні 06 серпня 2024 року закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивачем до суду подана заява про розгляд справи у її відсутність та про підтримання вимог позову.

Від представника відповідача-1 надійшли заява про розгляд справи у відсутність представника, згідно з якої, також, відповідач-1 просить суд вирішити питання згідно з діючим законодавством.

Відповідач-2 до суду не з`явилася, підстав неявки не повідомила. Відзив не подала. Про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.

Представники третьої особи у судове засідання не з`явилися, підстав неявки не повідомили, пояснень не надавали. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши вимоги позову та перевіривши обґрунтування позову наданими сторонами та отриманими судом доказами, суд висновує таке..

Судом, згідно з наданою позивачем засвідченою копією Договору встановлено, що 02 вересня 1998 року ОСОБА_1 придбала за угодою купівлі-продажу нерухомості у ОСОБА_2 житловий будинок, глинобитний, обкладений плиткою, розміром 24,7 кв.м. житлової площі з надвірними побудовами: літня кухня, сарай, вбиральня, огорожа, п. яма, колодязь, розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці 550 кв.м. землі держфонду. Згідно з угодою, її сторони прийняті в члени товарної біржі. В п. 2 Договору вказано, що зазначений об`єкт нерухомості належав ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Новомосковського держнотконторою 20 січня 1992 року за реєстром № 62, зареєстрованим в Новомосковському БТІ за № 3316-31, що підтверджується довідкою-характеристикою, виданою в Бюро Технічної Інвентаризації за місцем розташування об`єкту нерухомості за № 111 від 17 серпня 1998 року. За п. 4 Договору, об`єкт нерухомості проданий за 9 735 грн 00 коп, які ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 до підписання угоди. Договір купівлі-продажу укладений і посвідчений Новомосковською товарною біржею та зареєстрований за № 000242 02 вересня 1998 року. Договір купівлі-продажу містить відбиток штампу та печатку, підпис посадової особи, згідно з якими цілий житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований в Новомосковському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1 , записаний в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 39 03 вересня 1998 року /а.с.5/. Також, містить відбиток штампу та печатку, підпис посадової особи, про перереєстрацію, згідно з якими цілий житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований в Новомосковському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1 , записаний в реєстрову книгу 31 за реєстровим № 3316 28 листопада 2000 року /а.с.6/.

З відповіді КП «Новомосковське МБТІ» ДОР від 13 грудня 2023 року № 791 вбачається, що відповідно до інвентаризаційної справи станом на 29 грудня 2012 року власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі угоди купівлі-продажу, укладеної 02 вересня 1998 року на Товарній біржі «Новомосковська» (р. № 000242), зареєстрованого в БТІ 28 листопада 2000 року за р. № 3316-31 /а.с.31/.

Також надані суду в копіях дані технічного паспорту, складеного 19 липня 1991 року КП «Новомосковське МБТІ» містять відмітку про перереєстрацію права власності на ОСОБА_1 /а.с.7-9/ та підставу реєстрації угоду від 02 вересня 1998 року р. № 000242 з підписом посадової особи.

З копії паспорту громадянки України ОСОБА_1 убачається, що позивач зареєстрована з 12 квітня 1992 року за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.4/. Вказані відомості також підтверджуються даними домової книги будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.10-11/, в якій, засвідчені відповідними підписами та печатками посадових осіб міститься запис про реєстрацію ОСОБА_1 12 квітня 2002 року.

Згідно з засвідченою копією витягу з Державного земельного кадастру НВ-1202028972014 від 18 листопада 2014 року за запитом ОСОБА_1 , земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1 комунальної форми власності площею 0,0536 га має кадастровий номер 1211900000:005:0248 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Дата реєстрації ділянки: 18 листопада 2014 року /а.с.12-14/.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

За ст. 153 ЦК УРСР в редакції 1963 року, яка діяла на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин (надалі ЦК 1963 року), договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 227 ЦК 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 23 грудня 2000 року, договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 ЦК 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу. Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На виконання постанови КМУ від 18 лютого 1998 року № 192 «Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно» прийнято Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка затверджена наказом Держбуду України від 9 червня 1998 року № 121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за № 399/2839. Інструкція втратила чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 15 лютого 2002 року № 36 у зв`язку з прийняттям Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445.

За пунктами 1.5, 1.6 вказаної Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб було передбачено, що Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності. За пунктами 2.1, 2.4, 2.5 Інструкції, реєстрація провадиться на підставі правовстановлювальних документів (додаток 1) у такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлювального документа (оригінал та копію); б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис у реєстрову книгу; в) адреса об`єкта, що реєструється, записується в алфавітний журнал адрес; г) прізвище, ім`я та по батькові фізичних осіб - власників нерухомого майна вноситься в алфавітний журнал або картку картотеки власників; д) на оригіналі правовстановлювального документа робиться реєстраційний напис. Якщо на правовстановлювальному документі немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід`ємною частиною такого документа. Після проведення первинної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна бюро технічної інвентаризації повинно здійснювати державну реєстрацію всіх змін у правовому стані цього об`єкта, тобто проводити поточну реєстрацію. Поточна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна - це реєстрація переходу права власності від одних власників до інших. Правовстановлювальний документ, що свідчить про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна, не може бути зареєстрований в бюро технічної інвентаризації, якщо не проведена первинна реєстрація права власності на цей об`єкт. Відповідно до додатку № 1 до Інструкції, до переліку Пправовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна вказаною Інструкцією віднесено Договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею (п.9 Додатку до Інструкції)

Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно встановлює, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об`єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами БТІ, створеними до набрання чинності Законом України від 11 лютого 2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно (пункти 1.1, 1.3).

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Зі змісту договору купівлі продажу від 02 вересня 1998 року вбачається, що цей договір укладений відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований Товарною біржею «Новомосковська», подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. Відповідно до вимог ст. 227 ЦК України, Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб - підлягає реєстрації в БТІ за місцем знаходження нерухомості.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Як убачається з положень укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, сторони за договором уклали цей договір, здійснили купівлю-продаж належної Продавцю на праві власності нерухомості. Позивачем у справі усі умови за договором виконані. Згідно з п. 3 вищевказаного договору відчужувана нерухомість продана позивачеві за 9 735,00 гривень, які отримані Продавцем від Покупця до підписання угоди. Доказів того, що сторони заперечували укладений договір згідно з вимогами ст. 237 ЦК України, суду не надано, після придбання будинку позивач стала проживати у ньому. Право власності на вказаний житловий будинок зареєстроване за позивачем Новомосковським БТІ на підставі договору купівлі-продажу. На теперішній час позивачеві стало відомо про недійсність біржової угоди і необхідності підтвердження її дійсності у судовому порядку, оскільки при оформленні сторонами договору купівлі-продажу не були виконані вимоги ст. 227 ЦК України, в частині нотаріального оформлення зазначеної угоди.

Отже, отримавши державну реєстрацію в КП «Новомосковське МБТІ» права власності на вказаний житловий будинок, придбаний за договором купівлі-продажу від 02 вересня 1998 року, що зареєстроване товарною біржею, держава цим самим визнала право власності позивача на спірний житловий будинок, як таке, що виникло на незаборонених законом підставах.

При цьому, доводи позивача про смерть відповідача-2 не знайшли свого підтвердження матеріалами справи /а.с.32, 49/.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного домоволодіння у 1998 році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

В цьому контексті суд приходить висновку, що немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу від 02 вересня 1998 року, що зареєстрований Товарною біржею «Новомосковська». Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст.15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання вказаного договору купівлі-продажу, що зареєстрований Товарною біржею «Новомосковська», дійсним.

Разом із тим, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 392 діючого ЦК України передбачено право власника майна на пред`явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Оскільки, Покупець повністю виконав умови договору купівлі-продажу, сплатив за придбане майно грошові кошти, Продавець передав позивачеві об`єкт нерухомості та позивач фактично володіє майном, угода купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавалася недійсною, позивач на підставі ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст. 49 Закону України «Про власність» набув право власності на спірний будинок і правомірно володіє ним. Передбачених законом підстав для не визнання дійсним неоспореного договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки в судовому порядку не має.

Таким чином, суд вважає, що сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі - продажу об`єкту нерухомості, виконання договору відбулося.

Оскільки ОСОБА_1 набула у власність нерухоме майно на підставі угоди купівлі-продажу нерухомості від 02 вересня 1998 року, який зареєстрований Товарною біржею «Новомосковська» за р. № 000242 та відповідним органом, що здійснював державну реєстрацію прав на нерухоме майно БТІ, тому підлягають захисту права власності ОСОБА_1 , шляхом визнання за нею права приватної власності на житловий будинок.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір (угоду) купівлі-продажу нерухомості, укладений 02 вересня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований на Товарній біржі «Новомосковська» за реєстраційним № 000242 та зареєстрований в Новомосковському бюро технічної інвентаризації 28 листопада 2000 року за реєстровим № 3316-31.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок глинобитний, обкладений плиткою, розміром 24,7 кв.м. житлової площі з надвірними побудовами: літня кухня-Б, сарай-В, Д, вбиральня-Г, огорожа № 1-3, п/яма № 4, колодязь № 5, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 550 кв.м. землі держфонду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 23 жовтня 2024 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач-1 Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, код в ЄДРПОУ 04052206; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, буд. 14;

відповідач-2 ОСОБА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий мвс російської федерації рувс-267 09 грудня 1995 року; останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа-1 Товарна біржа «Новомосковська», код в ЄДРПОУ 32286683; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Самарівський район, с. Вільне, вул. Жовтнева, буд. 1.

Суддя Д. О. Парфьонов