Ухвала

від 01.11.2024 по справі 556/2808/23

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/2808/23

Номер провадження 1-кп/556/225/2023

У Х В А Л А

Іменем України

про продовження запобіжного заходу

01.11.2024 року.

Володимирецький районний судРівненської області в складі: головуючогосудді- ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого, цивільного відповідача ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в селищі Володимирець матеріали об"єднаного кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.3 ст.286-1 КК України,-

встановив:

В провадженні Володимирецького районного суду Рівненської області знаходяться матеріали об"єднаного кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.126 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що продовжують зберігатися ризики, передбачені ст.177 КПК України, в тому числі:

- ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду; даний ризик продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку (п.1 ч.1 ст.177 КПК України);

- ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих по справі (п.3 ч.1 ст.177 КПК України);

- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_4 і його захисник заперечували щодо задоволення даного клопотання, обвинувачений вину визнав, має сталі соціальні зв"язки. Просив обрати більш м"який запобіжний захід.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , з наступних підстав.

Відповідно до ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Беручи до уваги те, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не зменшилися та виправдовують тримання ОСОБА_4 під вартою, існує реальна необхідність в порядку, передбаченому ч.3 ст.331 КПК України продовжити запобіжний захід, який обирався обвинуваченому.

За змістомст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам:переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, а саме рішення по справі "Ничепорук та Йонкало проти України" від 21 липня 2011 року, (заява №42310/04), яким встановлено, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

У справі " ОСОБА_6 та інші проти України" (заява №22429/05 від 15.11.2012 року) Єропейський суд з прав людини також зазначив, що запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, рішення "Лабіта проти Італії" від 06 квітня 2000 року, рішення "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 року).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» від 23 лютого 2012 року, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Рішенням у справі «Белевицький проти Росії» від 01 березня 2007 року, обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтуваності до конкретної особи ЄСПЛ визнав порушенням п.4 ст.5 Конвенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

У рішенні Європейського Суду з прав людини ( справа "Мацнеттер проти Австрії" від 10 листопада 1969 року) зазначено, що підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, крім обґрунтованої підозри у вчиненні правопорушення, є наявність ризиків, зокрема, вчинення обвинуваченим подальших правопорушень.

При визначенні ризиків має враховуватися особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти.

Практика ЄСПЛ визначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення в справі «Панченко проти Росії» від 08 лютого 2005 року (заява N 45100/98).

Так,ЄСПЛ всправі «Бекчиєвпроти Молдови» від 04 жовтня 2005 року (заява №9190/03), підкреслював, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 судом, як того вимагає закон, перевірено наявність обґрунтованих підстав вважати, що існують ризики, на які вказує прокурор.

Перевіряючи доводи і обставини, на які вказує сторона обвинувачення, та беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справах "Едуард Шабалін проти Росії" від 16 жовтня 2014 року та " ОСОБА_7 проти України" від 04 вересня 2015 року про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого, з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» від 20 березня 2018 року, автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_4 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

В той же час, враховуючи наявність обґрунтованих та доведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились і продовжують існувати і на даний час, в т.ч.:

- ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду; даний ризик продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.

Зокрема, у разі застосування до ОСОБА_4 іншого більш м`якого запобіжного заходу, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, і не буде виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків, оскільки кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, відноситься до категорії тяжких злочинів. У разі доведення вини обвинуваченого, останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років, що свідчить про те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою уникнення покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Крім цього, ухвалою Володимирецького районного суду від 05.02.2024 (справа №556/2808/23) в межах розгляду кримінального провадження № 12023181230000219 від 13.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 126 КК України, в якому ОСОБА_4 має статус обвинуваченого, до останнього було застосовано примусовий привід у зв`язку із ухиленням від суду та неодноразовими неявками в судові засідання.

Вказане свідчить не лише про наявність, а й про фактичну реалізацію ризику переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

- ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків по справі, так як вони ще не допитувалися в судовому засіданні.

ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, які проживають на території однієї територіальної громади, що є підставою шляхом умовлянь та погроз незаконно впливати на вказаних осіб з метою зміни останніми своїх показань, та покращення свого становища. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Даний ризик підтверджується тим, що на розгляді в Володимирецькому районному суді Рівненської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженні № 12023181230000219 по обвинуваченного ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185. ч. 1 ст. 126 КК України та на даний час ОСОБА_4 знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України. Дані кримінальні провадження об`єднані в одне судове провадження.Вказана обставина свідчить про схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень.

Крім цього, ОСОБА_4 постановою Володимирецького районного суду від 08.03.2024 (справа №556/3357/23) визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП тa накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Однак, незважаючи на притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, останній продовжував керувати транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, що як наслідок призвело до тяжких наслідків у вигляді загибелі людини.

ОСОБА_4 є суспільно-небезпечною особою, схильний до вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень, в тому числі керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння і у разі необрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження вживання ним алкогольних напоїв, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обгрунтоване та підлягає до задоволення, оскільки на даний час ризики та обставини, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не змінилися та продовжують існувати.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Виходячи із вищезазначених, доведених у ході розгляду клопотання обставин, особи обвинуваченого,а такожза наявностіризиків передбаченихч.1ст.177КПК Українисуд, на підставі наданих матеріалів кримінального провадження , приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, щодо обвинуваченого буде недостатнім для запобігання ризикам, які навів прокурор.

Сукупність цих обставин суд вважає достатніми підставами для задоволення клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Як зазначено в п.2 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи вище викладене, суд рахує, що жоден з більш м"яких запобіжних заходів, буде недостатнім для запобігання наведених ризиків, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 128, 177, 183, 202, 315 КПК України,суд-,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Рівненської спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониЗахідного регіону про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця Збройних Сил України, раніше не судимого, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, а саме до 10 год. 40 хв. 30 грудня 2024 року, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: ОСОБА_1