Вирок

від 31.01.2025 по справі 556/2808/23

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/2808/23

Номер провадження 1-кп/556/10/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2025

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілої , цивільного позивача - ОСОБА_4

обвинуваченого, цивільного відповідача - ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого, цивільного відповідача - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в селищі Володимирець матеріали об"єднаного кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, військовослужбовця Збройних Сил України, раніше не судимого,

за ч.1 ст.126, ч.3 ст.286-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України призваним під час мобілізації на особливий період та проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які затверджені Законом України №548-XIV від 24 березня 1999 року, 12 липня 2023 року приблизно о 23 години 00 хвилин, перебуваючи в парковій зоні у селищі міського типу Володимирець Вараського району Рівненській області, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на заподіяння ОСОБА_7 побоїв у вигляді неодноразового нанесення потерпілому численних ударів, які заподіють фізичного болю і не спричинять тілесних ушкоджень, на грунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи і передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з особистих мотивів, умисно наніс ОСОБА_7 три удари кулаком правої руки B область голови, внаслідок чого завдав останньому фізичного болю, не спричинивши тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у вчиненні умисного завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України.

22.04.2024, у темну пору доби, приблизно о 03 год, ОСОБА_5 , діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, в порушення вимог ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», підпункту 6) пункту 2.3, підпункту а) пункту 2.9, пункту 12.1, пункту 31.4.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи частково технічно несправним транспортним засобом, що полягає у частковій несправності гальмівної системи, автомобілем марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись автомобільною дорогою 0180203 «Володимирець - Красносілля - Малі Телковичі», зі сторони с. Красносілля, Вараського району, Рівненської області, в напрямку смт Володимирець, Вараського району, Рівненської області, не враховував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, на прямій ділянці дороги, допустив виїзд керованого ним автомобіля марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за межі проїзної частини вліво, відносно напрямку свого руху, де відбувся наїзд вказаного транспортного засобу на придорожнє дерево.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих травм загинула на місці події, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Порушення ОСОБА_5 вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Таким чином, своїми діями, що виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю і суду пояснив, що 12.07.2023, близько 23 год він перебував у парку в смт Володимирець, разом із знайомим - ОСОБА_7 , розпивали алкогольні напої. Потім між ними виник словесний конфлікт в ході якого він наніс ОСОБА_7 три удари кулаком в область голови.

21.04.2024, точного часу не пам`ятає, він зустрівся з друзями в кафе «Анбер», що в селищі Володимирець, вживали спиртні напої. Коли кафе закрилось, знайомі попросили відвезти їх додому в с. Красносілля, на що він погодився так як приїхав на власному автомобілі. Від`їхавши невелику відстань його зупинили працівники поліції, виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння, склали протокол за ст.130 КУпАП. Відсторонили від керування транспортним засобом і сказали знайти водія.. Однак, коли працівники поліції від"їхали, він з друзями повернувся до машини, і вони поїхали далі. Приїхавши в с. Красносілля, ще вживали спиртні напої. Він розумів, що перебуває в нетверезому стані. Як сталося ДТП не пам`ятає. Прийшов до тями, коли знаходився на проїздній частині дороги. Потерпіла була зажата в машині, мертва. Зателефонував у поліцію.

В машині було п`ять пасажирів, всі знали, що він був у нетверезому стані, так як разом пили. З потерпілою були дружні відносини.

Щиро розкаюється у вчиненому.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що ОСОБА_8 її дочка. 22.04.2024, біля 07 год. ранку до них додому приїхали працівники поліції і повідомили, що дочка загинула, потрапила в ДТП. Далі поїхали на місце події, де вона побачила, що на узбіччі в лісовому масиві знаходиться автомобіль з механічними пошкодженнями, а біля машини - дочка, без ознак життя.

Злочином їй заподіяно матеріальних збитків, моральної шкоди, яка полягає у душевному болі та стражданнях. Моральні та психологічні страждання спричинили негативні зміни у її житті - порушення сну, емоційна напруга, нервозність, тривога, сум, часткова віддірваність від активного соціального життя.

Крім визнання своєї вини самим обвинуваченим, показів потерпілої, винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень стверджується також:

- Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023181230000219 від 25.07.2023;

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 23.09.2023, де потерпілий ОСОБА_7 розповів і показав, як обвинувачений наніс йому три удари кулаком в область голови;

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 23.09.2023, де ОСОБА_5 розповів і показав як наніс удари потерпілому ОСОБА_7 ;

- Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024180000000379 від 22.04.2024;

- Протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 22.04.2024 та фототаблицями до протоколу;

- Згідно Висновку експерта №980 від 12.06.2024, в наданій на дослідження крові ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявлено етиловий спирт, концентрація якого становить 2,92 промілле.

- Як зазначено у Висновку судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/118-24/5298-ІТ від 06.06.2024, на момент експертного дослідження гальмівна система автомобіля ВАЗ 2106 (номерний знак НОМЕР_2 ) перебувала в стані часткової відмови, система рульового керування перебувала в працездатному стані. На момент експертного дослідження фари ближнього та дальнього світла системи зовнішнього освітлення досліджуваного автомобіля ВАЗ 2106 (номерний знак НОМЕР_2 ) перебували в стані повної відмови. Несправність, що виражена у встановленні заглушки в головному гальмівному циліндрі автомобіля ВАЗ 2106 (номерний знак НОМЕР_2 ), виникла до дорожньо-транспортної пригоди внаслідок стороннього втручання до елементів гальмівного гідравлічного приводу в процесі технічної експлуатації, перед виїздом. Несправності, які призвели до повної відмови фар ближнього та дальнього світла системи зовнішнього освітлення досліджуваного автомобіля, виникли під час даної дорожньо-транспортної пригоди. Несправність в робочій гальмівній системі автомобіля ВАЗ 2106 (номерний знак НОМЕР_2 ), що виражена у встановленні заглушки у ГГЦ в місці приєднання штуцера магістрального трубопровода гальмівних механізмів задніх коліс, виникла внаслідок стороннього втручання до елементів робочої гальмівної системи досліджуваного автомобіля та могла бути виявлена водієм в ході технічної експлуатації, перед виїздом.

- Відповідно до Висновку судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди № СЕ-19/118-24/7322-ІТ від 25.06.2024, у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджується, водій автомобіля ВАЗ 2106 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_5 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти згідно вимог п. 31.4.1 а), 12.1, 12.2, 12.6 ґ) та 19.1 а) Правил дорожнього руху. В заданій дорожньо-транспортній ситуації та за умови, що водій не впорався із керуванням в результаті чого здійснив виїзд за межі проїзної частини де відбулося контактування з деревом, в діях водія автомобіля ВАЗ 2106 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п. 31.4.1 а) і 12.1 Правил дорожнього руху України, при цьому невідповідність вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

- Згідно Висновку судово-медичної експертизи №19 від 27.06.2024, при судово-медичній експертизі трупа гр-ки ОСОБА_8 встановлені такі травматичні зміни: Політравма: відкрита черепно-мозкова травма, перелом кісток склепіння та основи черепа, перелом кісток обличчя, крововиливи під оболонки мозку, забій мозку, забій легень, забійна рана обличчя, садна обличчя та кінцівок, закритий перелом правого стегна

Морфологічні властивості ушкоджень вказують, що всі травматичні зміни у потерпілої, утворилися прижиттєво, незадовго до настання смерті, можливо, при дорожньо-транспортній пригоді при обставинах та в термін вказаних в постанові, перебувають в прямому причинно-наслідковому звязку з настанням смерті і згідно п.2.1.3. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, Наказ №№6 МОЗ України від 17.01.1995р./ відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент їх заподіяния.

Первине контактування потерпілої, вірогідно, відбулось в обличчя потерпілої коли вона знаходилася в салоні автомобіля.

Телісних пошкоджень характерних для переїзда або волочіння тіла потерпілої не виявлено.

При судово-токсикологічній експертизі в крові ОСОБА_8 знайдений стиловий спирт в концентрації 1,93%о, що стосовно живих осіб може відповідати алкогольному спянінню середнього ступеню.

Смерть гр-ки ОСОБА_8 настала від вказаної відкритої черепно-мозкової травми.

- Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 08.03.2024, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ч.1 ст.130 КУпАП;

- Протоколом огляду від 24.06.2024 - оптичного диску, на якому записані відеозаписи із нагрудної камери поліцейських, за фактом притягнення до адміністративної відповідальності 22.04.2024 ОСОБА_5

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.06.2024 за участю підозрюваного ОСОБА_5 ;

- Протоколом про адміністративне правопорушення, серії ААД №550196 від 22.04.2024 відносно ОСОБА_5 про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП;

- Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1968704 від 22.04.2024, складеного відносно ОСОБА_5 за ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 2 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

ЄСПЛ у справах «Зоріна та інші проти України» (рішення від 14 лютого 2019 року заява № 20295/07), «Мустафа Тунч і Фечіре Тунч проти Туреччини» від 14 квітня 2015 року заява № 24014/05, вказав, що після виникнення зобов`язання провести розслідування, дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов`язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю.

На думку суду вищевказаних критеріїв ефективності було дотримано, повно, всебічно та об`єктивно досліджено всі фактичні обставини кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.1 ст.126, ч.3 ст.286-1 КК України.

У рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, заява № 25, ЄСПЛ наголошує на необхідності дотримання стандарту доказування поза розумним сумнівом , який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту .

Верховний Суд неодноразово наголошував,що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченомуКК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння (постанови Верховного Суду від04 лютого 2020 року у справі № 705/623/18, від 17 квітня 2019 року у справі№472/342/16-к, від 11 лютого 2021 року у справі № 462/3062/16-к).

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Ознаки суб`єктивної сторони вчинених злочинів та особливості психічного ставлення засудженого до вчинених діянь і їх наслідків встановлюються судами на підставі характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, за встановленими судом фактичними обставинами вчинених злочинів, що закріплені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК, та оціненими відповідно до вимогст. 94 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що зібрані стороною обвинувачення та безпосередньо досліджені судом докази, є належними, достовірними та допустимими і поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.3 ст.286-1 КК України, і кваліфікація його дій за даними статтями є правильною.

Відповідно до положень ст. 50 КК України до особи, визнаної винною за вироком суду у вчиненні кримінального правопорушення застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно норм ст. 65 КК України та роз`яснень, наведених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила злочин, які мають кримінально-правове значення.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к)

Крім того, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №759/7784/15-к та від 18.09.2019 у справі №№ 166/1065/18.)

У матеріалах зазначеного судового провадження стосовно ОСОБА_5 наявні підтвердження того, що останній надав правдиві покази щодо усіх обставин вчинених ним кримінальних правопорушень. У обвинуваченого наявне розкаяння, про що свідчать його показання, надані в суді, які повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Також обвинувачений в судовому засіданні висловлював жаль з приводу вчиненого, осуд своєї поведінки, готовність нести покарання, відшкодувати збитки. Дії обвинуваченого на досудовому розслідуванні можуть вважатися активним сприянням розкриттю злочинів, так як під час досудового розслідування ОСОБА_5 повністю визнав свою вину, сприяв розкриттю злочину - розповів про обставини вчинення злочину.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов`язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

У кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України» від 12 січня 2012 року), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При виборі обвинуваченому заходу примусу і порядку його відбування у відповідності до даної норми разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину, суд враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, в тому числі, ст. ст. 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір такого заходу примусу та порядок його відбування, а також форму вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості та наслідків, що настали.

Відповідно до положень ст. 3 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948р., кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність.

Згідно зі ст. 2 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка набрала чинності до України 11.09.1997р., право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.

Положеннями ст.ст. 3,27 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , згідно із ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку. Злочин, передбачений ч. 3 ст. 286-1 КК України у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , згідно із ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. (ст.65 КК України)

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчинених кримінальних правопорушеннях, активне сприяння у розкритті кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому ОСОБА_7 .

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно висновку органу пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

У Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (пп. 4.1 п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Принцип рівності всіх громадян перед законом - конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення кримінального покарання. Притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності не лише означає рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності (пп. 4.2 п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Враховуючи вищенаведені обставини, вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому за вчинення кримінальних правопорушень, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст. 65 КК України бере до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, що згідно із ст. 12 КК України є кримінальним проступком та тяжким злочином, та його невідворотні наслідки у вигляді смерті людини, враховує наслідки і обставини вчинених кримінальних правопорушень, приймаючи до уваги велику ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, враховуючи що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, думку потерпілої ОСОБА_4 . А також враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, його відношення до вчиненого, характеризуючі дані, за місце військової служби зарекомендував себе задовільно, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні малолітню дитину; на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, раніше не судимий, вину визнав, щиро розкаюється у вчиненому, сприяв розкриттю кримінальних правопорушень.

Приймаючи до уваги наслідки, які настали внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інкримінованого діяння, а саме вчинення умисного завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень та порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, суд вважає, що для досягнення визначеної у ч.2 ст.50 КК України мети покарання, враховуючи сукупність вище вказаних обставин, виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши обвинуваченому покарання у межах санкції ч.1 ст.126 КК Україні та ч.3 ст.286-1 КК України у виді позбавлення волі.

Додаткове покарання, визначене ч. 3 ст. 286-1 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбачене як обов`язкове додаткове покарання.

Підстав для застосування ст.69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

Суд вважає, що призначене покарання буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується цивільного позову, суд приходить до наступних висновків:

Потерпілою ОСОБА_4 подано цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. Позивачка просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 - 20610 грн. матеріальної шкоди та 700 000 грн. моральної шкоди .

Обвинувачений ОСОБА_5 цивільний позов визнав.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Положеннями частини 1 статті 128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Позивачка ОСОБА_4 на підтвердження матеріальних витрат в загальній сумі 20610 грн, долучила: накладну №184 від 22.04.2024 - витрати на поховання в розмірі 10865 грн; видаткову накладну №53050 від 23 квітня 2024 року - витрати на поховання в сумі 9745 грн.

Враховуючт вище викладене, з обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають стягненню матеріальні збитки на користь потерпілої ОСОБА_4 в сумі - 20 610 грн.

Що стосується моральної шкоди, то згідно Постанови Великої Палати Верховного суду від 14.12.2021, справа №147/66/17, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Так, статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України і роз`яснень, наданих у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Отже, розмір відшкодування, що присуджується, має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв`язку із порушенням його прав, а також відповідати поведінці особи, яка завдала шкоди.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Частиною 2 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд виходить із того, що шкода завдана злочином, враховує глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_4 , зумовлених втратою дочки, істотне порушення нормальних, звичних життєвих зв"язків і необхідність докладання додаткових зусиль потерпілій для організації свого життя, а також матеріальне становище обвинуваченого ОСОБА_5 , наявність в останнього малолітньої дитини, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування потерпілій моральної шкоди, необхідно задовольнити та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_4 - 700 000 гривень моральної шкоди, що на переконання суду є співмірним тим фізичним та душевним стражданням, які перенесла потерпіла внаслідок злочину.

Також у відповідності до ст.ст.122, 124, 126 КПК України, підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого судові витрати, понесені у даному кримінальному провадженню стороною обвинувачення на залучення експертів, згідно ст.124 КПК України.

Окрім того, за приписами ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

А тому, у відповідності до ст. 174 КПК України, арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 24 квітня 2024 року, від 25 квітня 2024 року, необхідно скасувати.

Із матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2024 року ОСОБА_5 було затримано. (Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22.04.2024).

На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_5 у строк відбуття покарання слід зарахувати строк попереднього ув"язнення, з часу затримання по день набрання вироком законної сили включно.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 24.04.2024 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого неодноразово продовжувалася слідчим суддею та судом.

На день ухвалення вироку, суд вважає необхідним продовжити дію такого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, оскільки встановлені раніше ризики, що послужили підставою для обрання запобіжного заходу, продовжують зберігатися.

Питання про речові докази, вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 174, 368, 370, 373-374, 376 КПК України, суд,-

УХ В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126 КК України, ч.3 ст.286-1 КК України і призначити покарання:

- за ч.3 ст. 286-1 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 6 (шість) років;

- за ч.1 ст.126 КК України - 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян штрафу;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень: 6 (шість) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 6 (шість) років.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_5 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У строк відбуття покарання зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з часу затримання - з 22 квітня 2024 року по день набрання вироком законної сили включно, згідно ч.5 ст.72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення експертизи в розмірі 5300 (п`ять тисяч триста) гривень 96 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок кримінального правопорушення та моральної шкоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 - 20610 (двадцять тисяч шістсот десять) гривень матеріальних збитків та 700 000 ( сімсот тисяч) гривень моральної шкоди.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 24 квітня 2024 року, від 25 квітня 2024 року на автомобіль, марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 ; змиви потожирової речовини з важеля перемикання швидкостей автомобіля ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_2 , котрі поміщені до паперового конверту НПУ, з роз`яснювальними записами та підписами учасників, котрий скріплений відтисками печаток *ДЛЯ ПАКЕТІВ № 24 *Слідче управління *Головне управління Національної поліції в Рівненській області* Національна поліція України*; змиви потожирової речовини з керма автомобіля ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_2 , котрі поміщені до паперового конверту НПУ, з роз`яснювальними записами та підписами учасників, котрий скріплений відтисками печаток *ДЛЯ ПАКЕТІВ № 24 *Слідче управління* Головне управління Національної поліції в Рівненській області* Національна поліція України*; змиви потожирової речовини з ручки водійських дверцят автомобіля ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_2 , котрі поміщені до паперового конверту НПУ, з роз`яснювальними записами та підписами учасників, котрий скріплений відтисками печаток *ДЛЯ ПАКЕТІВ № 24*Слідче управління*Головне управління Національної поліції в Рівненській області* Національна поліція України; кросівки білого кольору, котрі поміщено до спеціального пакету НПУ № SUD400591.

Речові докази:

-автомобіль, марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути власнику ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- змиви потожирової речовини з важеля перемикання швидкостей автомобіля ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_2 , котрі поміщені до паперового конверту НПУ, з роз`яснювальними записами та підписами учасників, котрий скріплений відтисками печаток *ДЛЯ ПАКЕТІВ № 24*Слідче управління*Головне управління Національної поліції в Рівненській області* Національна поліція України*; змиви потожирової речовини з керма автомобіля ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_2 , котрі поміщені до паперового конверту НПУ, з роз`яснювальними записами та підписами учасників, котрий скріплений відтисками печаток *ДЛЯ ПАКЕТІВ № 24 *Слідче управління *Головне управління Національної поліції в Рівненській області* Національна поліція України*; змиви потожирової речовини з ручки водійських дверцят автомобіля ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_2 , котрі поміщені до паперового конверту НПУ, з роз`яснювальними записами та підписами учасників, котрий скріплений відтисками печаток *ДЛЯ ПАКЕТІВ № 24 *Слідче управління* Головне управління Національної поліції в Рівненській області * Національна поліція України - знищити;

- кросівки білого кольору, котрі поміщено до спеціального пакету НПУ № SUD400591 - повернути ОСОБА_5 ;

- оптичний диск на якому записані відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, за фактом притягнення до адміністративної відповідальності 22.04.2024 ОСОБА_5 , який упаковано до паперового пакету - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику обвинуваченого, потерпілій, та прокурору.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати потерпілому, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1