Постанова

від 31.10.2024 по справі 274/5959/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №274/5959/24 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б.

Категорія 96 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у місті Житомирі цивільну справу №274/5959/24 за матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Великокоровинецька селищна рада про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Лукашука Олександра Вікторовича на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 липня 2024 року, постановлену під головуванням судді Большакової Т.Б. у місті Бердичів,

в с т а н о в и в :

У липні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Лукашук О.В. звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу ОСОБА_2 , а саме: договору купівлі-продажу від 09 грудня 1992 року, який посвідчений державним нотаріусом Чуднівської Державної нотаріальної контори Житомирської області за реєстровим №1637, який виданий на ОСОБА_3 .

Заява мотивувалася тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявниці ОСОБА_3 . Зазначає, що 14 березня 2023 року вона звернулася до приватного нотаріуса з офіційною заявою про прийняття спадщини за заповітом. Проте, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 квітня 2023 року їй було відмовлено у зв`язку з тим, що в договорі купівлі-продажу, посвідченого 09 грудня 1992 року державним нотаріусом Чуднівської Державної нотаріальної контори Житомирської області за реєстровим №1637, покупцем зазначено: « ОСОБА_3 », а у свідоцтві про смерть вказано: « ОСОБА_4 ». Вказує, що за час життя, ОСОБА_3 , не виявила похибку у написанні її імені, а тому на даний час у неї виникають труднощі відносно успадкування житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 .

Вважає, що причина неправильного написання імені у договорі купівлі-продажу, як « ОСОБА_5 » виникла у зв`язку із недбалим ставленням працівників Державної нотаріальної контори Житомирської області. Зазначає, що внаслідок такої помилки, а саме невірного написання імені ОСОБА_3 , як « ОСОБА_5 », виникла певна невідповідність між документом. Вважає, що у зв`язку із цим виникає необхідність встановити факт належності ОСОБА_3 , правовстановлюючого документу, а саме: Договору купівлі-продажу від 09 грудня 1992 року.

Зазначає, що з метою надання їй можливості вільно володіти, користуватися спадковим майном, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 , слід встановити факт що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_3 , яка зазначена в договорі купівлі-продажу від 09 грудня 1992 року, та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є однією і тією ж особою.

УхвалоюБердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 липня 2024 року вказану заяву представника ОСОБА_1 адвоката Лукашук О.В. передано за підсудністю на розгляд до Чуднівського районного суду Житомирської області.

Не погодившись з таким рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Лукашук О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити на розгляд за підсудністю до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дана ухвала суду про направлення справи за підсудністю, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що суд невірно застосував положення цивільного процесуального законодавства, якими врегульовано виключну підсудність для окремих категорій справ. Стаття 316 ЦПК України є спеціальною нормою, яка повинна застосовуватися при вирішенні питання щодо підсудності справ окремого провадження, а саме справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Зазначає, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Зокрема, суд не звернув увагу на доказ, який підтверджує місце проживання заявниці, а саме - акт проживання від 23 листопада 2023 року №12, виданий ОСББ «Супутник».

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та 31 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду.

На адресу Житомирського апеляційного суду 30 жовтня 2024 року надійшла заява від Чуднівської міської ради, в якій зазначають розглядати справу без їх участі за наявними матеріалами справи.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейськогосудузправ людинизпитаньгарантій публічногохарактерупровадженняу судовихорганахвконтексті пункту1статті6Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод,свідчитьпроте,щопублічнийрозгляд справиможебутивиправданим неукожномувипадку (рішеннявід08грудня1983рокуусправі «Axenv.Germany»,заява№8273/78,рішеннявід25квітня2002року«VarelaAssalinocontrelePortugal»,заява№64336/01).Так,увипадках,колимаютьбути вирішенітількипитанняправа,торозглядписьмових заяв,надумкуЄСПЛ,єдоцільнішим,ніжусніслухання,ірозглядсправи наосновіписьмовихдоказів єдостатнім.Зокрема,колифактичніобставини неєпредметомспору,апитанняправа не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участісторін.

Перевіривши законністьта обґрунтованістьухвали судув межах,передбачених статті367ЦПК України,колегія суддівдійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПКУкраїни судове рішенняповинноґрунтуватисяна засадахверховенстваправа,бутизаконнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При вирішенні питання про передачу матеріалів справи за підсудністю до Чуднівського районного суду Житомирської області, суд першої інстанції виходив з того, що заявник офіційно зареєстрована за адресою, яка належить до територіальної юрисдикції цього суду, а враховуючи, що заява про встановлення факту належності правовстановлючого документу повинна подаватися до суду за місцем проживання заявника (зареєстрованим у встановленому законом, порядку), тому така заява не підсудна Бердичівському міськрайонному суду Житомирської області.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, мотивуючи таким.

Згідно із частиною 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставістатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 5 статті 12 ЦПКУкраїни, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна. Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

ЗгідноКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Згідно із нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права. Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

За приписами частин 6-9 статті 187 ЦПК України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України.

За визначенням, наданим в статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (надалі Закону): місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Положеннями частин 1, 10, 17 статті 6 цього Закону визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.

Пунктами 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

Отже, чинним законодавством чітко встановлений порядок реєстрації, як місця проживання, так і місця перебування фізичної особи на території України, яке вимагає обов`язкового внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи.

Спір у даній справі до альтернативної або виключної підсудності не віднесений, тому даний позов підлягає розгляду з дотриманням загальних правил підсудності.

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» у Житомирській області утворено Бердичівський район (з адміністративним центром у місті Бердичеві) у складі територій Андрушівської міської, Бердичівської міської, Вчорайшенської сільської, Гришковецької селищної, Краснопільської сільської, Райгородоцької сільської, Ружинської селищної, Семенівської сільської, Червоненської селищної, Швайківської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Цією ж постановою у Житомирській області ліквідовано: Андрушівський, Бердичівський, Брусилівський, Ємільчинський, Житомирський, Коростенський, Коростишівський, Лугинський, Любарський, Малинський, Народицький, Новоград-Волинський, Овруцький, Олевський, Попільнянський, Пулинський, Радомишльський, Романівський, Ружинський, Хорошівський, Черняхівський, Чуднівський райони.

Зміни системи судоустрою та приведення їх у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів не проведені, тому місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з частини 1 статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно копії паспорту заявниці, місцем її реєстрації є: смт. Великі Коровинці, що територіально відноситься до Чуднівського району Житомирської області (а.с.4-5) .

Відтак висновок суду першої інстанції проте, що дана справа підсудна Чуднівському районному суду Житомирської області, прямо передбачено нормою частини 1 статті 316 ЦПК України, яка підлягала застосуванню і має імперативний характер.

Тому доводи апеляційної скарги, про порушення судом норм процесуального права і про наявність правових підстав для направлення справи до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області за місцем знаходження заявниці є необгрунтованими і неприйнятними.

У відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись статтями 258,259, 367,368,374,375,381-384,389-391 ЦПК України, суд

п о с та н о в и в:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвоката Лукашука Олександра Вікторовичазалишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонногосуду Житомирської області від 22 липня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді