Рішення

від 29.10.2024 по справі 199/3709/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/3709/24

(2-др/199/70/24)

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

іменем України

29.10.2024

м. Дніпро

справа №199/3709/24

провадження №2-др/199/70/24

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Костючик В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АТОЛ»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» про усунення перешкод та зобов`язання утриматися від дій, що можуть призвести до виникнення перешкод, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебувала на розгляді вищезазначена цивільна справа, по якій 03 вересня 2024 року ухвалено рішення, яким позов задоволено частково усунено ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим приміщенням АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 у житлове приміщення АДРЕСА_1 ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

До суду через канцелярію надійшла заява позивача ОСОБА_1 про ухвалення по справі додаткового рішення.

Згідно п.3 ч.1 ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд,що ухваливрішення,ухвалює додатковесудове рішенняв томусамому складіпротягом десятиднів іздня надходженнявідповідної заяви.Додаткове судоверішення ухвалюєтьсяв томусамому порядку,що йсудове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторониабо інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст.59Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України одним з основних принципів цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Положення ч. ч. 1 - 6 ст. 137 ЦПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положення ст. 246 ЦПК України встановлюють, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Заперечуючи проти заяви про ухвалення додаткового рішення, представник відповідача адвокат Тернова І. зазначає, що така заява подана з порушення строку на її подачу, відповідачем не отримано копію заяви про ухвалення додаткового рішення та таку заяву не було подано позивачем з першою заявою.

Суд не може погодитися з такими твердженнями сторони відповідача з огляду на наступне.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду у травні 2024 року із позовною заявою, у якій було зазначено, що витрати на правничу допомогу складають 24000 грн., які вона просила стягнути з відповідача. У судовому засіданні 03.09.2024 у судовому засіданні, в якому брала участь адвокат Тернова І., як представник відповідача, адвокатом Стрєльніковим Є.А. представником позивача також було оголошено про надання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу (а.с.1-2, 108-109).

Відповідно до штампу кур`єрської доставки Кур`єрська Експрес Доставка, ОСОБА_1 заява про ухвалення додаткового рішення направлена на адресу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 08.09.2024, тобто у строк встановлений чинним законодавством. В той же день, 08.09.2024, заява про ухвалення додаткового рішення кур`єрською доставкою також було спрямована на адресу відповідача.

08.10.2024 через систему «Електронний суд» адвокат Тернова І. звернулася до суду з приводу надання їй доступу у системі «Електронний суд» до заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, що і було зроблено судом в той же день, тобто 08.10.2024.

У своїй першій заяві по суті відзиву на позов, адвокат Тернова І. представник відповідача заперечувала проти позову як передчасно поданого і зазначила також, що в цьому разі не підлягають стягненню витрати на правову допомогу на користь позивача (а.с.17-20).

Таким чином, судом було забезпечено сторонам дотримання принципів змагальності, рівності в судочинстві.

Крім того, розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення призначався судом двічі на 22.10.2024 та на 29.10.2024, про що сторони були повідомлені.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи норми частин 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у п. 130, 131, 133 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 вказала, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

У п. 128 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду вказано, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 у поданій до суду позовній заяві вказала, що за судові витрати на правничу допомогу складають 24000 грн.

До позовної заяви позивач додала копію договору про надання правової допомоги від 08.05.2024 №С4-10, укладеного між адвокатським об`єднанням «ТСТ» і позивачем ОСОБА_1 , за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу та представляти його у справі, а клієнт зобов`язався сплатити адвокату гонорар у розмірі 24000 грн. (п. 4.1 договору) (а. с.8-9).

До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем надано Акт надання послуг №42 від 03 вересня 2024 року, рахунок на оплату №41 від 03 вересня 2024 року, детальний опис робіт.

Надані позивачем докази понесених ним судових витрат є належними так, як містять інформацію про предмет доказування.

Загалом надані позивачем докази на підтвердження судових витрат відповідають вимогам належності, допустимості, достатності та достовірності, які встановлені ст. ст. 77 - 80 ЦПК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 147 постанови від 16.1.2022 у справі № 922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу, представником відповідача не зазначено про неспівмірність розміру наданої допомоги.

Оскільки відповідач не довів непропорційність таких витрат, суд вважає, можливим стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 24000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 246, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Доповнити рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» про усунення перешкод та зобов`язання утриматися від дій, що можуть призвести до виникнення перешкод.

Стягнути з відповідача Товариства зобмеженою відповідальністю«АТОЛ» накористь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дняйого проголошення.

Повний текст рішення суду складено 29 жовтня 2024 року.

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 .

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АТОЛ», ЄРДПОУ 30557935, місце знаходження вул. Вільного Козацтва, буд. 1, м. Дніпро, 49021.

Суддя О.Б.Подорець