Постанова

від 14.01.2025 по справі 199/3709/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1547/25 Справа № 199/3709/24 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ё14 січня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» про усунення перешкод та зобов`язання утриматися від дій, що можуть призвести до виникнення перешкод,

- за апеляційною скаргою Товариства зобмеженою відповідальністю«АТОЛ»,

на рішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 03 вересня 2024 року,

- за апеляційною скаргою Товариства зобмеженою відповідальністю«АТОЛ»,

на додаткове рішенняАмур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 29 жовтня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

15.05.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ «АТОЛ» про усунення перешкод та зобов`язання утриматися від дій, що можуть призвести до виникнення перешкод.

В якому просила суд, усунути їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 у житлове приміщення АДРЕСА_1 , зобов`язати ТОВ «АТОЛ» утримуватись від будь-яких дій, що можуть призвести до виникнення перешкод позивачу в користуванні житловим приміщенням АДРЕСА_1 та стягнути з ТОВ «АТОЛ» на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу.

20.09.2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 03 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» про усунення перешкод та зобов`язання утриматися від дій, що можуть призвести до виникнення перешкодзадоволено частково.

Усунено ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим приміщенням АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 у житлове приміщення АДРЕСА_1 .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішеннямАмур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід29жовтня 2024року доповнено рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» про усунення перешкод та зобов`язання утриматися від дій, що можуть призвести до виникнення перешкод.

Стягнуто з відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

08.10.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ», надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 03 вересня 2024 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що позивач 25.09.2023 року набула право власності на приміщення АДРЕСА_1 , однак протягом п`яти місяців до 29.01.2024 року не зверталася до Відповідача, та не повідомляла що вона є новим власником приміщення № 109, та не надала балансоутримувачу копії правоустановчих документів на майно та не зверталася з вимогою як новий власник надати їй примірник ключів від вхідної двері до гуртожитку. Відповідач ТОВ «АТОЛ» не є стороною правочину - відтак не мав можливості бути своєчасно обізнаним про перехід права власності до позивача.

05.11.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ», надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування додаткового рішенняАмур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 29 жовтня 2024 року.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд мав виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги нескладність категорії судової справи відповідач зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиву на апеляційні скарги в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» Тернова І.В. доводи апеляційних скарг підтримала.

Представник ОСОБА_1 адвокат Стрельников Є.А. проти апеляційних скарг заперечував. Просив рішення та додаткове рішення залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_1 є власником житлового приміщення АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового приміщення від 25.09.2023, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Тетерєвою М.М. та зареєстрованого в реєстрі за №3589 (а.с.3-4).

16.08.2023 на виконання вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» вулиця «Артюшенка» була перейменована на вулицю « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

29.01.2024 ОСОБА_1 зверталася до ЧЧ ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області з приводу неправомірних дій з боку посадових осіб ТОВ «АТОЛ», а саме із заявою про те, що останні не пускають її до власної квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою за результатами звернення від 08.02.2024 (а.с.10).

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту чинення перешкод у користуванні житловим приміщенням, зокрема, що мали місце 29.01.2024 позивачем до суду була надана копія довідки від 08.02.2024, складена ДОП СП ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Стасюк О. (а.с.10).

Згідно даної довідки від 08.02.2024 вбачається, що зазначене звернення у встановленому законом порядку зареєстровано 29.01.2024 за №2306 та розглянуто працівниками поліції. (а.с.10).

Звернення позивача до органів поліції щодо порушення її житлових прав підтверджують факт реагування позивача на порушення прав.

Суд не може погодитися з твердженнями представника відповідача щодо відсутності спору, оскільки і під час розгляду справи у суді, відповідач заперечував проти позову.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих сторонами доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що права позивача є порушеними та такими, що підлягають захисту, а тому ОСОБА_1 слід усунути перешкоди в користуванні житловим приміщення АДРЕСА_1 шляхом її вселення у вказане житлове приміщення.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання ТОВ «АТОЛ» утримуватись від будь-яких дій, що можуть призвести до виникнення перешкод ОСОБА_1 в користуванні житловим приміщенням АДРЕСА_1 , суд вважає, що вони заявлені передчасно, а тому задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 у поданій до суду позовній заяві вказала, що за судові витрати на правничу допомогу складають 24 000 грн.

До позовної заяви позивач додала копію договору про надання правової допомоги від 08.05.2024 №С4-10, укладеного між адвокатським об`єднанням «ТСТ» і позивачем ОСОБА_1 , за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу та представляти його у справі, а клієнт зобов`язався сплатити адвокату гонорар у розмірі 24 000 грн. (п. 4.1 договору) (а. с.8-9).

До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем надано Акт надання послуг №42 від 03 вересня 2024 року, рахунок на оплату №41 від 03 вересня 2024 року, детальний опис робіт.

Надані позивачем докази понесених ним судових витрат є належними так, як містять інформацію про предмет доказування.

Заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу, представником відповідача не зазначено про неспівмірність розміру наданої допомоги.

Оскільки відповідач не довів непропорційність таких витрат,суд першої інстанції вважає, можливим стягнути з відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 24 000 грн.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Стаття 47 Конституції України визначає, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст.9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення,призначені для постійного проживання.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та 150 ЖК України та передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Доводи апеляційної скарги спростовуються копією довідки від 08.02.2024 року, складеної ДОП СП ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Стасюк О., якою підтверджено факт чинення перешкод у користуванні житловим приміщенням позивачу, зокрема, що мали місце 29.01.2024 року. (а.с.10).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів важає, що права позивача є порушеними та такими, що підлягають захисту, а тому ОСОБА_1 слід усунути перешкоди в користуванні житловим приміщення АДРЕСА_1 шляхом її вселення у вказане житлове приміщення.

При таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга на рішення не підлягає задоволенню.

Щодо додаткового рішення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішенняв тому самому складі протягом десятиднів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку,що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009, справа №1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України(справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи,кваліфікація і досвід адвоката,фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-цвказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Згідно Рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Встановивши вказані обставини судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн.

При таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга на додаткове рішення не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 03 вересня 2024 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» залишити без задоволення.

Додаткове рішенняАмур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 29 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 14.01.2025 року.

Судді: