Рішення

від 01.11.2024 по справі 212/9332/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/9332/24

2/212/4035/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Чорного І.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків,-

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2024 року позивач ОСОБА_1 ( далі- позивач) звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерноготовариства «Центральнийгірничо-збагачувальнийкомбінат»(далі- відповідач, ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 27.02.2018 року по 20.07.2023 року виконував роботу відповідно до трудового договору у шкідливих умовах за спеціальністю прохідник на шахті ім. «Орджонікідзе» ( яку з 01.09.2022 року перейменовано на шахту ім. Колачевського), що входить до складу ПрАТ «ЦГЗК». 20.07.2023 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я.

Внаслідок медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність хронічного професійного захворювання ( отруєння) від 09.01.2024 року № 11 позивачу були встановлені три професійних захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта на фоні протрузій міжхребцевих дисків L2-L3, L3-L4, стійким больовим і м`язово-тонічними синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді періартрозу колінних суглобів ( ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінуівок, двобічним плечолопатковим періартрозом ( ПФ другого ступеню), остеоратрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів ( ПФ другого ступеню), остеортрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; сидеросилікоз першої стадії (t/t, 1/1, e/m), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група А. ЛН першого- другого ступеня.

Згідно довідки МСЕК від 04.04.2024 року позивачу встановлено третю групу інвалідності та 65% ( 55% первинно по професійним захворюванням, 10% повторно по травмі) втрати професійної працездатності.

Відповідно до вище вказаного медичного висновку у ОСОБА_1 наявні: біль у попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією у ліву ногу, біль і обмеження руху у плечових, ліктьових та колінних суглобах, болі та оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, задишка при незначному фізичному навантажені, кашель сухий, біль за грудиною, загальна слабкість, втома, запаморочення. Позивач зазанчає, що зараз йому 49 років отже вище вказаний біль та страждання він вимушений зазнавати кожного дня та терпіти протягом наступних багатьох років, що також свідчить про відсутність у майбутньому повного його фізичного, душевного і соціального благополуччя. Внаслідок цих захворювань у ОСОБА_1 порушений звичайний спосіб життя, він не придатний до роботи за своєю спеціальністю, не може виконувати домашню роботу, кожного дня зазнає моральних страждань. Позивач просить стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоду у розмірі 715680,00 грн.

Ухвалою суддівід 24вересня 2024року відкритопровадження усправі тапризначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

10 жовтня 2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що причинний зв`язок між виною відповідача і шкодою заподіяною позивачу відсутній. Наголошує, що позивач працював у шкідливих умовах протягом 20 років з 1995 року по 2017 рік на шахтах ПРАТ «Краснодонвугілля», що неодмінно позначилось на виникненні у ОСОБА_1 професійних захворювань. Вважає, що розмір моральної шкоди має бути визначений пропорційно від відпрацьованого часу Позивача в умовах впливу шкідливих факторів. Позивачем належними та допустимими доказами не доведений факт спричинення моральних страждань, душевних переживань, порушення нормальних зв`язків, спричинених професійним захворюванням, відповідно заявлені вимоги не є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 29.12.1994 року по 13.03.2017 рік ОСОБА_1 працював учнем слюсаря, електрослюсарем, підземним гірничим робітником, прохідником підземним на шахтах, що входять до складу ПрАТ «Краснодонвугілля». З 27.02.2018 року працював прохідником нарізної дільниці №5 шахти імені Колачевського (шахти імені «Орджонікідзе»), що входить до складу ПрАТ «ЦГЗК», та був звільнений з підприємства 20.07.2023 року відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП, у зв`язку з виявленням невідповідності працівника виконуваній роботі, внаслідок стану здоров`я, яке перешкоджає продовженню даної роботи, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 6 Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання ( отруєння) № ПС/3.1/23019-23 від 06.11.2023 року стаж роботи ОСОБА_1 загальний 31 рік 09 місяців, в нарізній дільниці № 5 шахти «ім. Орджонікідзе» 05 років 04 місяці, за професією підземного прохідника 20 років 03 місяці.

Відповідно до п. 12 вище вказаної Інформаційної довідки згідно з державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 року № 248 умови праці ОСОБА_1 3 класу 3 ступеня «шкідливі».

Як встановлено з дослідженого Медичного висновку лікарсько- експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання ( отруєння) № 11 від 09.01.2024 року ОСОБА_1 були встановлені три професійних захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта на фоні протрузій міжхребцевих дисків L2-L3, L3-L4, стійким больовим і м`язово-тонічними синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді періартрозу колінних суглобів ( ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від ідї локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом ( ПФ другого ступеню), остеоратрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів ( ПФ другого ступеню), остеортрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; сидеросилікоз першої стадії (t/t, 1/1, e/m), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група А. ЛН першого- другого ступеня.

Відповідно до п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.02.2024 року, хронічне професійне захворювання ( отруєння) виникло за таких обставин: працюючи в підземних умовах шахти ім. Колачевського прохідником, виконував весь комплекс гірничих робіт з проходженням гірничих виробок, кріплення та очисного виймання корисних копалин. Через недосконалість технологічного устаткування та технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених параметрів пилу переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та виробничої локальної вібрації. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення бурового інструменту внаслідок обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, через що виконувані роботи характеризуються фізичним перевантаженням.

Відповідно до п. 18 вище вказаного акту причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є важкість праці періодичне перебування в незручній позі 52,3% часу зміни при нормі до 25%, маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 40 кг. при гранично допустимій нормі до 30 кг.; вібрація локальна еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 3 дБ перевищував допустимий рівень та складав 79дБ при гранично допустимому 76дБ; хімічні фактори концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту пилу від 10 до 70% у повітрі робочої зон превищувала ГДК у 3,2 рази ( 6,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3).

Відповідно до пункту 20 вказаного Акту зазначено, що визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, неможливо, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміну керівників структурних підрозділів.

Внаслідок зазначених вище захворювань позивач ОСОБА_1 , 04.04.2024 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК), де йому первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності65% ( 30% по радикулопатії, 15% по вібраційній хворобі, 10% по сидеросилікозу, повторно 10% по травмі) з 18 березня 2024 року по 01 квітня 2025 року. Також визначено потреби у санаторно-курортному лікуванні, спостереженні сімейного лікаря, невролога. Вказані обставини підтверджується копіями довідок МСЕК серії 12ААА № 129981 від 04.04.2024, серії 12ААГ № 558415 від 04.04.2024. У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями ОСОБА_1 перебув на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з медичної карти.

Стаття 3Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43 та частина 1 статті 46Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.12Закону України«Про охоронупраці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 153КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст.237-1КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судом встановлено, що позивачу заподіяно моральну шкоду, у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 55% первинно та встановлено третю групу інвалідності строком до 01.04.2025 року. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він постійно відчуває больові почуття, загальну слабкість.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» №4від 31.03.1995року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, суд враховує період роботи позивача на підприємстві відповідача протягом 05 років 04 місяців в шкідливих умовах та період роботи позивача на підприємстві ПРАТ «Краснодонвугілля» протягом 22 років, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно та встановлено 55% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, із визначенням третьої групи інвалідності, і, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 50000,00 гривень, задовольнивши позовні вимоги частково.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульованорозділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п.164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України(в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Позивач у порядку п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави у сумі 500,00 гривень.

Керуючись ст. ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263,265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень) без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 500,00 грн. ( п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», юридична адреса: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00190977.

Повне судове рішення складено та підписано 01 листопада 2024 року.

Суддя: І. Я. Чорний