Рішення

від 31.10.2024 по справі 183/7020/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/7020/24

№ 2/183/3261/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі головуючої судді Сороки О.В.,розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) осіб, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція ДГП «Укргеофізика» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

в с т а н о в и в :

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Державного геофізичного підприємства «Украгеофізика», Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція ДГП «Украгеофізика», в якому просив стягнути на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату, що виникла станом на 11 червня 2024 року в сумі 143112,72 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.06.2024 року по 08.07.2024 року в сумі 88802,22 грн., а разом 231914,94 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 22 грудня 1980 року, ОСОБА_1 був зарахований до партії машинної обробки на посаду техніка-геофізика Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції державного геофізичного підприємства «Укргеофізика».

03 червня 2024 року наказом № 18 по Придніпровській геофізичній розвідувальний експедиції державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» позивач був звільнений за власним бажанням, на підставі заяви.

На 11 червня 2024 року заборгованість Придніпровської ГРЕ по заробітній платі позивачу становить 143112,72 грн., але виплатити її внаслідок відсутності грошових коштів підприємство відмовилося.

На день пред`явлення позову до суду сума середнього заробітку, який відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача за час затримки розрахунку складає 88802,22 грн. Позивач просить стягнути з відповідача не виплачену заробітну плату, а також середній заробіток за весь час затримки у сумі 231914,94 грн. (143112,72 грн. + 88802,22 грн.)

Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика» у відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Заборгованість із виплати заробітної плати виникла через нестачу коштів, внаслідок відсутності державного замовлення на виконання геологорозвідувальних робіт, а також через те, що площі, на яких виконувались роботи, та виробничі потужності Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції на даний час знаходяться на територіях, тимчасово окупованих російською федерацією або в зоні активних бойових дій.

Оскільки між сторонами виник спір щодо порушення роботодавцем обов`язку виплатити належні звільненому працівникові суми та спірні правовідносини виникли 03.06.2024 року в день звільнення позивача відповідальність за порушення законодавства про працю несе саме роботодавець, який є Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», незважаючи на його статус відокремленого підрозділу. Саме його відповідальність за обставин, що виникли, чітко визначена правовстановлюючим документом та для чого Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» є головним підприємством, у тому числі, наділено повноваженнями і окремим балансом.

Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика» також не погоджується із заявленою сумою заборгованості по заробітній платі. Вказує, що після звільнення позивачу було сплачено частину заборгованості по заробітній платі, а саме 5160,37 грн.

Крім цього, не погоджується із заявленою сумою та розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, оскільки з урахуванням положень п.п. 2 та 8 Порядку № 100 середня заробітна плата позивача, яка використовується при обрахунку середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільнені повинна бути обрахована від виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому позивача звільнено (червню 2024 року), та які є останніми двома повністю відпрацьованими місяцями роботи позивача, тобто за травень та квітень 2024 року. Так, згідно з наданою позивачем довідкою, його дохід за вказані місяці роботи становив суму в розмірі 13381,29 грн. (квітень 2024 року 13381,29 грн., травень 2024 року 0,00 грн.). Кількість робочих днів за вказаний період 45 (22 у квітні та 23 у травні). Отже відповідно до розрахунків відповідача, середньоденна заробітна плата позивача становить 297,36 грн.

Ухвалою суду від 11 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків (а.с. 10).

Ухвалою суду від 30 липня 2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 14).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Статтею 43 Конституції України закріплено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Ч. 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 22.12.1980 року перебував у трудових відносинах зДержавним геофізичним підприємством «Укргеофізика»,що підтверджується наказом № 347 від 24.12.1980 року та відповідним записом у трудовій книжці (а.с. 5-6).

03.06.2024 року ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням, на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, відповідно до наказу Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції № 18 від 03.06.2024 року (а.с. 6)

Згідно наданої позивачем бухгалтерської довідки, також виданої Придніпровською геофізичною розвідувальною експедицією державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», загальна заборгованість по заробітній платі, станом на 11 червня 2024 року, становить 143112,72 грн. (а.с. 7).

Згідно довідки № 154 від 01 липня 2024 року, ОСОБА_1 , з липня 2023 року по червень 2024 року була виплачена заробітна плата в сумі 63693,58 грн., однак у травні та червні 2024 року виплачено 0,00 грн. (а.с. 8).

Таким чином, матеріли справі містять переконливі, не спростовані відповідачем, докази про те, що у день звільнення позивачеві не була виплачена в повному обсязі нарахована заробітна плата у розмірі 143112, 72 грн.

Відповідно до відомостей нарахування коштів № 52 від 14.08.2024 року, ОСОБА_1 було виплачено заробітну плату в сумі 5160,37 грн.

Відповідно до відомостей нарахування коштів № 74 від 09.10.2024 року, ОСОБА_1 було виплачено заробітну плату в сумі 30000,00 грн.

Відповідно до відомостей нарахування коштів № 75 від 09.10.2024 року, ОСОБА_1 було виплачено заробітну плату в сумі 6731,12 грн.

Відповідно до відомостей нарахування коштів № 81 від 18.10.2024 року, ОСОБА_1 було виплачено заробітну плату в сумі 610,00 грн.

Таким чином, Придніпровською геофізичною розвідувальною експедицією державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», після звільнення позивача, перераховано заборгованість по заробітній платі на банківську картку ОСОБА_1 у загальній сумі 42501,49 грн. (5160,37 грн. + 6731,12 грн. + 30 000,00 грн. + 610,00 грн.).

За підрахунками позивача, які не спростовує відповідач, заборгованість по заробітній платі станом на 29.10.2024 року складає 100611,23 грн.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

З огляду на наведене, доводи відповідача про скрутне фінансове становище та залежність виплати заробітної плати від стану виконання зобов`язань споживачами послуг товариства, як підстава для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 № 100.

Абзацом третім пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана ця виплата. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 гнити 2018 року у справі №365/470/17, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У правовій позиції Верховний Суд в постанові від 18 липня 2018 року за № 359/10023/16-ц дійшов наступного висновку: крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що суму, яку суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Суд не погоджується з розрахунком, наведеним позивачем, оскільки він містить суттєві помилки та не враховує ключові обставини справи. Зважаючи на це, суд здійснює власний розрахунок, ґрунтуючись на наданих доказах та враховуючи всі релевантні аспекти.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з такого, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.

З урахуванням положень п. 2 та 8 Порядку № 100 середня заробітна плата ОСОБА_1 , яка використовується при обрахунку середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільнені повинна бути обрахована від виплат за останні два календарні місяці роботи, що передуються місяцю, в якому позивача було звільнено, та які є двома останніми відпрацьованими місяцями роботи позивача, тобто за травень та квітень 2024 року. Згідно з довідкою № 154 від 01 липня 2024 року, дохід позивача за вказані місяці роботи становить суму в розмірі 23755,07грн., кількість робочих днів за вказаний період 45 (22 у квітні, 23 у травні), а отже, виходячи з розрахунку: 23755,07грн. / 45, середньоденна заробітна плата позивача становить 527,89 грн.

Таким чином, періодом за який підлягає нарахуванню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є 11.06.2024 року по 31.10.2024 року. Кількість робочих днів за вказаний період становить 101 (від загальної кількості днів 143 - 42 вихідних).

Отже розмір середнього заробітку позивача за час затримки становить 53316,89грн., з розрахунку: 101 робочих днів (з 11.06.2024 року по 31.10.2024 року) х 527,89грн. (середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Як зазначалося вище, відповідно до вимог ст. 13 ч.ч. 1 та 2 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи все вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що з Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції ДГП «Укргеофізика» належить стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату на 11 червня 2024 року в сумі 100611,23 грн. і середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 11.06.2024 року по 31.10.2024 року в сумі 53316,89грн., що разом становить 153928,12грн.

Суд зазначає, що обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались. Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1539,28грн., що становить 1% від суми, визначеної судом до стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 212, 263, 265, 274, ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Державногогеофізичного підприємства«Укргеофізика»,Придніпровська геофізичнарозвідувальна експедиціяДГП «Укргеофізика»про стягненнянарахованої,але невиплаченої заробітноїплати,- задовольнити.

Стягнути з Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату на станом 11 червня 2024 року в сумі 100 611,23 (сто тисяч шістсот одинадцять гривень 23 копійки).

Стягнути з Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» на користь ОСОБА_1 заробіток за період затримки розрахунку за період з 11.06.2024 року по 31.10.2024 року в сумі 53 316,89 (п`ятдесят три тисячі триста шістнадцять гривень 89 копійок).

Стягнути з Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» на користь держави судовий збір в розмірі 1539,28 (тисяча п`ятсот тридцять дев`ять гривень 28 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

відповідач Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика», код ЄДРПОУ 01432761, місцезнаходження: вул. Мірошниченко Євгенії, буд. 10, м. Київ, 03057.

відповідач Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», код ЄДРПОУ 01432730, місцезнаходження: вул. Спаська, 7д, м. Самар, Дніпропетровська область, 51205.

Суддя Сорока О.В.