Ухвала

від 01.11.2024 по справі 215/4320/24

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/4320/24

1-кп/215/641/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

представника потерпілої юридичної особи - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 ч. 4, 190 ч. 2, 309 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 12.09.2024 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, ОСОБА_4 , було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 10.11.2024 р..

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений проти клопотання прокурора заперечує, так як не здійснював тиску на слідство та свідків, не переховувався та відповідно не буде здійснювати тиск на свідків та переховуватися. Просить змінити тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Захисник ОСОБА_5 заперечує проти клопотання прокурора, так як ризики, що були зменшилися, вплив на свідків не доведено, обвинувачений не перешкоджав кримінальному провадженню. Просить змінити тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та визначити заставу.

Представник потерпілої юридичної особи, підтримує клопотання прокурора.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, попередню ухвалу суду від 12.09.2024 р. про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, виходячи з наступного.

Дійсно, згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з`ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного (обвинуваченого); міцність його соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; постійного місця роботи, навчання; репутація, майновий стан підозрюваного (обвинуваченого); наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (обвинувачується) особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється (обвинувачується) особа.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.

Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, та на які посилається в клопотанні прокурор не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як він будучи судимим, обвинувачується в тому, що вчинив нові кримінальні правопорушення, одне із яких є тяжким злочином та за який передбачено покарання від 4 до 8 років позбавлення волі, не працював, міцних соціальних зв`язків немає, у відношенні нього на розгляді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, перебуває кримінальне провадження за ст. ст. 15 ч. 2, 185 ч. 4 КК України, тобто йому раніше повідомлялося про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, він не є неповнолітнім або інвалідом, або особою похилого віку, даних про неможливість утримання в слідчому ізоляторі, не надходило, тобто може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, що підлягають допиту судом, продовжити свою злочинну діяльність, вчинивши нове умисне кримінальне правопорушення, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вказані ризики, на які посилався слідчий суддя при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходуу видітримання підвартою,продовженні строкуйого дії,та посилаєтьсяпрокурор уклопотанні,продовжують існуватита незменшилися.

Сама по собі обіцянка обвинуваченого не переховуватись та не впливати на свідків, не спростовує необхідність продовження тримання під вартою та не є підставою відмови прокурору в заявленому клопотанні, або заміні тримання під вартою на інший більш мякий запобіжемй захід.

Суд вважає, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого - з метою переховування, впливу на свідків, вчинення нового кримінального правопорушення, жодним чином не свідчить про неможливість вчиненя ним цих дій в подальшому. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність фактів спроб, передбачених ст. 177 КПК України, зумовлені в першу чергу дієвістю обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 30.12.2024 р..

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.

Суддя: