Постанова

від 21.10.2024 по справі 921/320/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2024 р. Справа № 921/320/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача (скаржника) Верхацький І.В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

від відповідача Шовкопляс О.Ф. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України від 13 серпня 2024 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22 липня 2024 року (підписане 30.07.2024), суддя Хома С.О.

у справі №921/320/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача Державного підприємства Кременецьке управління з постачання та реалізації газу, м. Кременець, Тернопільська область

про стягнення боргу у сумі 7 904 296,25 грн

в с т а н о в и в :

17 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» про стягнення заборгованості в сумі 7 904 296,25 грн, з яких: 4 658 393,99 грн основний борг, 2 336 909,58 грн пеня, 465 839,40 грн штраф, 278 949,42 грн інфляційні втрати та 164 203,86 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22 липня 2024 року у справі №921/320/24 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 4 658 393,99 грн основного боргу, 1 635 836,71 грн пені, 326 087,58 грн штрафу, 278 949,42 грн інфляційних втрат та 164 203,86 грн 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив, у звязку із зменшенням розміру штрафу та пені.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач свої зобов`язання за договором виконав в повній мірі та передав відповідачу природний газ протягом червня 2022 січня 2023 на загальну суму 4 702 054 грн, а відповідач здійснив лише часткову оплату за переданий йому природний газ в сумі 43 660,01 грн, відтак, залишок боргу склав 4 658 393,99 грн, доказів оплати якого відповідачем до матеріалів справи не подано. Разом з цим, суд погодився із розрахунками пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, які долучені позивачем до позовної заяви. Однак, оцінюючи можливість зменшення розміру пені та штрафу, суд врахував, що позивачем доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано. Врахувавши наведене, а також взявши до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, суд дійшов висновку, що справедливим та доцільним є зменшення розміру пені та штрафу на 30%.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині зменшення пені та штрафу, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 22 липня 2024 року у справі №921/320/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 701 072,87 грн та штрафу в розмірі 139 751,82 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Зокрема, зазначає, що сума зобов`язання відповідача з оплати за поставлений газ дорівнює 4 658 393,99 грн, загальна сума поставки складала 4 702 054,00 грн, всього було сплачено відповідачем 43 660,01 грн, отже сплата суми основного боргу складала лише 1% та відповідач не розраховується за спожитий газ на протязі тривалого часу, тоді як сума штрафних санкцій, що нараховані відповідно до договору в порівнянні із сумою несплаченого основного боргу складає лише 60,17%. Відтак, вважає, що заявлена сума пені та штрафу не є надмірно великими до загальної суми поставки враховуючи процентне співвідношення та фактично не сплату заборгованості за спожитий газ. Поряд з цим, зазначає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача по справі в період виникнення правовідносин, а судом під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача. Наголошує, що зменшуючи розмір пені та штрафу на 42,86%, суд таким чином хоче ототожнити зменшення розміру пені з звільненням боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).

Судові засідання в суді апеляційної інстанції проводилися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за клопотаннями представників сторін та на підставі відповідних ухвал суду.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 22 липня 2024 року у справі №921/320/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 701 072,87 грн та штрафу в розмірі 139 751,82 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначав, що судом правомірно зменшено розмір пені та штрафу на 30%.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 21 червня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (в тексті договору продавець) та Державним підприємством «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» (в тексті договору покупець) укладено договір купівлі-продаж природного газу №101/ПГ-3273-ОГРМ та додаток 1 до нього, додаткові угоди №1 від 01.09.2022, №2 від 17.11.2022, якими вносилися зміни в основний договір щодо ціни газу, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим договором та Положенням.

Відповідно до п.1.3 Договору продавець, за умови дотримання положень цього договору та вимог Положення покупцем, зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити вартість обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором.

У п.2.1.1 Договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві у період з 01 червня 2022 року по 30 вересня 2022 року природний газ в обсязі 99,100 тис. куб. м. (червень 2022 20,860; липень 2022 21,850; серпень 2022 24,520; вересень 2022 31,870).

Ціна природного газу для Обсягу І (фіксований) становить 7420,0 гривень із урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів природного газу; ціна природного газу для Обсягу ІІ становить 0,01 гривні із урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів природного газу (п.4.1.1 Договору).

Згідно з п.3.10 Договору після закінчення періоду передачі, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 14-го числа місяця, наступного за періодом передачі, якщо інше не передбачено договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою (за наявності) комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу ІІ та Обсягу ІІІ та направляє на підпис покупцю.

Покупець повертає підписані комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу ІІ та Обсягу ІІІ протягом 5-ти календарних днів з моменту їх отримання (п.3.10.1 Договору).

Відповідно до п.4.3 Договору покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше 30 днів після закінчення розрахункового періоду.

У п.4.4 Договору сторони погодили, що моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Згідно з п.6.3 Договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п`ять) робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.10.1 Договору останній укладений сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч.1 ст.212 ЦК України та набуває чинності з дати надання покупцем одного з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов`язань за договором у порядку та відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. цього договору, та діє впродовж дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, а в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення.

В силу п.10.2 Договору відповідно до ст.631 ЦК України, умови цього договору поширюють свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме: з 01 червня 2022 року.

На виконання умов договору протягом червня 2022 року січня 2023 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4 702 054 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 30.06.2022 (обсяг 20,86000 тис.куб.м) на суму 154 781,20 грн., від 31.07.2022 (обсяг 21,85000 тис.куб.м) на суму 162 127,00 грн., від 31.08.2022 (обсяг 24,52000 тис.куб.м) на суму 181 938,40 грн, від 30.09.2022 (обсяг 31,87000 тис.куб.м) на суму 236 475,40 грн., від 31.10.2022 (обсяг 96,00000 тис.куб.м) на суму 712 320,00 грн., від 30.11.2022 (обсяг 166,00000 тис.куб.м) на суму 1 231 720,00 грн., від 31.12.2022 (обсяг 221,00000 тис.куб.м) на суму 1 639 820,00 грн., від 31.01.2023 (обсяг 51,60000 тис.куб.м) на суму 382 872,00 грн., які підписані представниками сторін електронними підписами без заперечень.

Відповідач, у порушення взятих зобов`язань, не розрахувався повністю за поставлений природний газ у строки, передбачені договором, у звязку з чим, виникла заборгованість в сумі 4 658 393,99 грн, яку відповідач не сплатив.

У травні 2024 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» заборгованості в сумі 7 904 296,25 грн, з яких: 4 658 393,99 грн основний борг, 2 336 909,58 грн пеня, 465 839,40 грн штраф, 278 949,42 грн інфляційні втрати та 164 203,86 грн 3% річних.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов`язок покупця щодо оплати товару передбачено частиною 1 ст.692 ЦК України.

Поряд з тим, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегією суддів встановлено, що відповідач лише частково розрахувався за поставлений позивачем природній газ, заборгувавши останньому 4 658 393,99 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч.6 ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п.6.3 Договору сторони погодили, що за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п`ять) робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що такі є правильними, відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 336 909,58 грн пеня, 465 839,40 грн штраф, 278 949,42 грн інфляційні втрати та 164 203,86 грн 3% річних є підставними та обґрунтованими.

Разом з тим, рішенням суду першої інстанції зменшено розмір заявлених до стягнення пені та штрафу на 30% (а саме: пеню з 2 336 909,58 грн до 1 635 836,71 грн та штраф з 465 839,40 грн до 326 087,58 грн).

З наведеним позивач не погодився та оскаржив рішення місцевого господарського суду в цій частині.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає наступне:

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Разом з цим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та постановах Верховного Суду.

У постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Звертаючись із клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій до 50%, відповідач вказував, зокрема, що ДП «Кременецьке УПРГ» у відповідності до діючого Статуту та ліцензії від 06.07.2017 р., наданої постановою НКРЕКП №896 проводить діяльність з розподілу природного газу на території м. Кременця та 38 населених пунктів Кременецького району Тернопільської області, що є основним прибутковим видом діяльності підприємства. Крім цього, зазначає, що ДП «Кременецьке УПРГ» не має можливості погасити зазначені суми заборгованості через те, що дохідна частина від надання основного виду послуг з розподілу газу не забезпечує відповідних видатків. Причина цьому невідповідність затвердженого НКРЕКП тарифу на розподіл для підприємства, зокрема, в частині вартості природного газу, що у ньому передбачена реальним ринковим цінам на даний час. Підприємство здійснює діяльність з розподілу природного газу, однак, саме до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг входить, зокрема, встановлення тарифів на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу, послуги установки LNG. Таким чином, НКРЕКП щорічно визначає для усіх Операторів ГРМ розмір тарифу на послуги з розподілу природного газу, тим самим визначаючи прибутковість конкретного оператора, його платоспроможність перед кредиторами в подальшому. При цьому, вартість природного газу, об`єми якого передбачаються тарифом раз на рік не завжди відповідає поточній ринковій ціні в кожному конкретному місяці закупівлі. Особливо це відчутно в останні роки, коли спостерігається різке дорожчання енергоносія після запровадження вільного ринку газу у серпні 2020. Головним дестабілізуючим чинником є військова агресія російської федерації по відношенню до України, внаслідок якої тариф на розподіл газу для усіх Операторів ГРМ не міняється уже третій рік поспіль. Даний тариф є збитковим, та економічно невиправданим, що впливає на економічну ситуацію та платоспроможність ДП «Кременецьке УПРГ». Також відповідач зазначає, що ДП «Кременецьке УПРГ» згідно з Звітом про фінансові результати за підсумками 2023 року отримало збиток в розмірі 7 957 тис. грн. Загальний обсяг кредиторської заборгованості підприємства перед кредиторами становить 58797 тис. грн. станом на 31.12.2023, що відображено у Примітках до річної фінансової звітності підприємства за 2023 рік. У відповідності до наказу Міненерго від 09.03.2023 №82 ДП «Кременецьке УПРГ» віднесено до переліку підприємств ПЕК критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період. Також наголошує, що позивачем не понесено збитків саме у зв`язку з несплатою заборгованості.

Зменшуючи розмір неустойки (штрафу та пені) на 30%, місцевий господарський суд частково задоволив клопотання відповідача та взяв до уваги наведені ним обставини.

Слід зазначити, що стягнення штрафу, пені та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність.

Неустойка (штраф, пеня) є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Одночасно колегія суддів звертає увагу, що загальний розмір нарахованої позивачем неустойки (штрафу та пені) складає 2 802 748,98 грн, в той час як сума основного боргу становить 4 658 393,99 грн, тобто складає 60,17% від основного боргу, про що зазначає і сам скаржник в апеляційній скарзі.

Врахувавши встановлені судом фактичні обставини справи, зокрема щодо надмірного розміру неустойки у порівнянні із основним боргом, майнового стану сторін, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 30%.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків та їх суми, у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості проданого газу, а також доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності, внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем вартості газу.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника щодо неврахування судом першої інстанції інтересів останнього, оскільки рішенням місцевого господарського суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати у повному обсязі, а також зменшено розмір неустойки лише на 30% (а не як помилково зазначає позивач в апеляційній скарзі на 42,86%), що на думку апеляційного суду забезпечує захист майнових прав та інтересів позивача, а також відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову та зменшення пені і штрафу на 30%.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та такі не спростовують висновків місцевого господарського суду про зменшення розміру неустойки. Колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.277 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 22 липня 2024 року у справі №921/320/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №921/320/24 повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Повну постанову складено 25 жовтня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.