Постанова

від 30.10.2024 по справі 916/3724/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3724/23м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Богацької Н.С.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Шинкаренко Л.О., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехніка+

на ухвалу Господарського суду Одеської області про відстрочення виконання рішення суду

від 04 липня 2024 року (повний текст складено 09.07.2024)

у справі № 916/3724/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехніка+

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спецрембуд

про стягнення у розмірі 5 382 434,95 грн.

суддя суду першої інстанції: Петренко Н.Д.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 30.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Спецтехніка+ (також позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Спецрембуд (також відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки №01/09/2021 від 01.09.2021 року у розмірі 5 382 434,95 грн, з яких: 5 366 600,00 грн основний борг; 11 468,35 грн - 3 % річних за період 27.07.2023 по 21.08.2023; 5 366,60 грн пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами Договором №01/09/2021 від 01.09.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого ТОВ Спецрембуд товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 у справі №916/3724/23 (суддя Петренко Н.Д.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

23.04.2024 господарським судом видано наказ на виконання вищевказаного рішення.

28.06.2024 до суду від ТОВ Спецрембуд (також - заявник) надійшла заява від 28.06.2024 (вх. №2-1089/24), в якій відповідач, посилаючись на ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, просило суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 у справі №916/3724/23 на один рік з дня ухвалення такого рішення.

Обґрунтовуючи наведену заяву, відповідач послався на те, що ТОВ «Спецрембуд» в період з 2018 року по 24.02.2022 року виконувало роботи, як генеральний підрядник, по об`єкту: «Реконструкція, будівництво аеродромного комплексу КП «Міжнародний аеропорт «Одеса».

При цьому, з огляду на масштабність та велику кількість необхідного виконання робіт по проекту, відповідач не укладав інші договори із можливими замовниками, з метою належного та своєчасного виконання робіт по зазначеному об`єкту.

Однак, через існування в Україні військового стану, наявність форс-мажорних обставин, засвідчених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, з 24.02.2022 року по сьогоднішній день ТОВ «Спецрембуд» вимушено було зупинити свою діяльність по об`єкту: «Реконструкція, будівництво аеродромного комплексу КП «Міжнародний аеропорт «Одеса», що підтверджується відповідною додатковою угодою № 7 від 14.03.2022 року до Договору додаткової закупівлі №27-ДЗ генерального підряду на виконання робіт по об`єкту «Роботи з реконструкції, будівництва аеродромного комплексу Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса» від 10.03.2021, яка долучена до заяви відповідача.

Відповідач зауважує, що вказана ситуація виникла у зв`язку з забороною (через збройну агресію РФ проти України) виконання будь-яких робіт на всій території аеропорту і особливо на злітно-посадковій смузі; припинення використання приміщень в Міжнародному аеропорту Одеса, виробничих потужностей, енергетичних та водних ресурсів в межах ведення господарської діяльності; забороною знаходження на території аеропорту цивільного персоналу підприємства та інших осіб до завершення дії правового режиму воєнного стану; обмеження будь-якого доступу на територію аеропорту, що підтверджується листом в/ч НОМЕР_1 Міністерства оборони України №1194 від 05.05.2022.

Заявник вказує, що у зв`язку з вищенаведеною ситуацією, всі особи крім директора, бухгалтера та юриста звільнились з Підприємства, що позбавляє відповідача станом на даний час запустити господарську діяльність та, відповідно, здійснить повне погашення суми боргу перед ТОВ «Спецтехніка+».

ТОВ «Спецрембуд» наголошує, що виключно, єдина можливість при якій відповідач зможе отримати кошти це погашення наявної дебіторської заборгованості, яка є перед ТОВ «Спецрембуд» у його контрагентів. Так, заявник вказує, що станом на день звернення із даною заявою, ВКФ ТОВ «Мегаполіс» має борг перед ТОВ «Спецрембуд» в розмірі 13 249 194,18 грн. Даний борг складається із суми неповернутого сплаченого авансу, що підтверджується доданими до заяви про відстрочення виконання рішення суду платіжними інструкціями.

Відповідач звертає увагу на те, що ТОВ Спецрембуд листом №б/н від 07.09.2023 зверталось до позивача з листом, яким пояснювало ситуацію, що склалася, визнавало суму боргу та просило погодити додаткову угоду про відстрочення строку оплати. Однак, цей лист було проігноровано ТОВ «Спецтехніка+».

За твердженням відповідача, боржник ніколи не заперечував проти боргу, не уникав його повернення, однак, на сьогодні, ситуація на Підприємстві не дозволяє здійснити його погашення як в частині так і повністю, оскільки відповідач став заручником ситуації, яка призвела до скрутного фінансового стану останнього по незалежним від відповідача причинам.

На переконання заявника, задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення у справі дозволить уникнути ризиків банкрутства ТОВ Спецрембуд, що в свою чергу надасть боржнику можливість відновити свою діяльність та виконати рішення суду шляхом погашення боргу перед ТОВ «Спецтехніка+».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/3724/23 (суддя Петренко Н.Д.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спецрембуд про відстрочку виконання рішення у справі №916/3724/23 задоволено. Відстрочено на 12 місяців виконання рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 у справі №916/3724/23, з дня ухвалення останнього.

Ухвала місцевого господарського суду з посиланням на положення статті 331 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача, викликане призупиненням діяльності останнього за умовами активних воєнних дій з боку РФ; накладення арешту на всі поточні рахунки ТОВ Спецрембуд, внаслідок чого відповідач немає змоги звернутися до суду із позовом про стягнення дебіторської заборгованості, яка є перед відповідачем у його контрагентів; з огляду на специфіку господарської діяльності відповідача, яка безпосередньо пов`язана із використання приміщень в Міжнародному аеропорту "Одеса", відсутність доказів щодо ухилення відповідача від виконання рішення господарського суду, одномоментне виконання рішення суду у даній справі є утрудненим.

Водночас суд першої інстанції виходив з того, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, а строк відстрочення виконання рішення у цій справі, не може бути визнаний надмірно тривалим, оскільки незважаючи на те, що діяльність відповідача призупинена внаслідок введення воєнного стану, проте, суд відстрочує виконання рішення не на весь період дії воєнного стану, а лише на 12 місяців з дня ухвалення рішення від 20.03.2024.

Крім того, місцевий господарський суд звернув увагу на те, що у даній справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Спецтехніка+ звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/3724/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі №916/3724/23.

Узагальнені доводи апеляційної скарги полягають, зокрема, у тому, що вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд врахував лише позицію відповідача та не надав належної правової оцінки обставинам, що стосуються фінансового стану та негативних наслідків та розміру збитків, завданих військовою агресією РФ позивачу, незважаючи на те, що останній зазначав про це при розгляді заяви відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення.

Апелянт вказує, що основним доводом, яким керувався суд першої інстанції, при винесенні оспорюваної ухвали, є незадовільний фінансовий стан відповідача, на підтвердження чого останнім не надано жодного доказу.

Відповідач не надав до суду доказів на підтвердження того, що форс-мажорні обставини, засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, поширюються саме на боржника.

Також, апелянт вважає, що боржником навмисно виведені грошові кошти на рахунок ВКФ ТОВ «Мегаполіс» для уникнення виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, позивач наполягає на тому, що протягом розгляду справи №916/3724/23 в суді першої інстанції ТОВ «Спецрембуд» жодного разу не повідомило суду та ТОВ «Спецтехніка +» про скрутну ситуацію, а тільки після відкриття виконавчого провадження та накладання арешту на кошти боржника, подало заяву про відстрочення виконання судового рішення, що свідчить про недобросовісну поведінку боржника, який намагається в будь-який спосіб уникнути відповідальності, чим порушує права позивача.

Детальніше доводи ТОВ «Спецтехніка +» викладені в апеляційній скарзі позивача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехніка+ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі № 916/3724/23 та призначено її розгляд на 30 жовтня 2024 року о 13:45 год. Крім того, вказаною ухвалою також продовжено розгляд зазначеної апеляційної скарги на розумний строк та встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Спецрембуд строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

19.09.2024 від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ Спецтехніка+, в якому ТОВ Спецрембуд не погоджується з доводами останньої та, наводячи свої заперечення на доводи апеляційної скарги, зазначає про те, що судом першої інстанції було винесено законне та обґрунтоване рішення згідно вимог чинного законодавства, з дотриманням балансу інтересів сторін. У зв`язку з цим, відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/3724/23 - без змін.

У судовому засіданні 30.10.2024 представник ТОВ Спецрембуд підтримав свою позицію та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представник ТОВ Спецтехніка+ в судове засідання не з`явився; про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання; з огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін; явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою; представником апелянта не надано суду аргументованого клопотання щодо відкладення розгляду апеляційної скарги; матеріалів справи достатньо для її розгляду та прийняття рішення, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції за відсутністю представника позивача.

У судовому засіданні 30.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги ТОВ Спецтехніка+, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Разом з цим, за положеннями ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Господарським процесуальним законодавством передбачено і механізм відстрочення виконання рішення за наявності певних умов.

Так, приписами ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події. Також, суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника тощо (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013).

Вказані норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

Суд зазначає, що питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв`язку з чим, суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів даної справи, загальновідомою обставиною є обставина військової агресії Російської Федерації проти України. ТОВ Спецрембуд є генпідрядником на виконання робіт по об`єкту Роботи з реконструкції, будівництва аеродромного комплексу КП Міжнародний аеропорт Одеса. І враховуючи твердження відповідача, будівництво аеродромного комплексу КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» було єдиним будівництвом та джерелом фінансування відповідача у період протягом з 2018 року по 24.02.2022 року, що не спростовано позивачем у даній справі.

Однак, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, спільного наказу МОУ та ДАС України від 08.08.2016 №412/69, виконання робіт з реконструкції, будівництва аеродромного комплексу КП Міжнародний аеропорт Одеса було призупинено на строк дії воєнного стану в Україні, що відображено у складеної між ДП Дирекція з будівництва Міжнародного аеропорту Одеса /замовник/ та ТОВ Спецрембуд /генпідрядник/ додатковій угоді від 10.03.2021 №7 до договору.

Апеляційна колегія також бере до уваги обставини того, що зі звітності ТОВ Спецрембуд та наказу відповідача № 5/К/ТМ від 28.02.2022 вбачається, що станом на даний час у боржника відсутні працевлаштовані кваліфіковані спеціалісти, оскільки на території аеропорту заборонено знаходження цивільного персоналу підприємства та інших осіб до завершення дії правового режиму воєнного стану, доступ на територію аеропорту обмежений. Вказане розпорядження міститься у листі в/ч НОМЕР_1 Міністерства оборони України №1194 від 05.05.2022, складеного у відповідності до п.2 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, ст. 2 та ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану та з урахуванням змін обстановки, що склалася в Україні у зв`язку з відкритою збройною агресією Російської Федерації проти України і підвищенням ймовірності ракетних ударів противника по інфраструктурі міста, а також на виконання положень спільного наказу Міністерства оборони України та Державної авіаційної служби України про аеродроми спільного використання, а також вимог командування оперативного стратегічного угрупування військ.

Окремо судова колегія враховує загальновідомий факт закриття всіх аеропортів на території України. Також, апеляційний суд звертає увагу, що посилання боржника на форс-мажорні обставини, які виникли у зв`язку із військовою агресією РФ, не є основним аргументуючим фактором ТОВ Спецрембуд, а згадується останнім у розрізі причино-наслідкового зв`язку, який призвів до зупинки діяльності Підприємства.

Водночас, між генпідрядником та ВКФ у формі ТОВ Мегаполіс /субпідрядник/ було укладено договір субпідряду №29/07/2021-ДАРС, за яким генпідрядник доручає, а субпідрядник забезпечує виконання у 2021-2022 роках архітектурно-будівельні роботи з будівництва допоміжної аварійно-рятувальної станції (ДАРС). На виконання вказаного договору ТОВ Спецрембуд перерахувало ВКФ у формі ТОВ Мегаполіс грошові кошти розмірі 14 398 388,4 грн.

Тобто, у ВКФ у формі ТОВ Мегаполіс існує дебіторська заборгованість перед відповідачем. Проте, остання не може бути стягнута у судовому порядку, оскільки в межах виконання рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024, в рамках відкритого виконавчого провадження, накладено арешт на всі поточні рахунки ТОВ Спецрембуд, що призводить до неможливості сплати, у тому числі, судових зборів. Вказане також не спростовано позивачем.

Разом з тим, сплата дебіторської заборгованості ВКФ у формі ТОВ Мегаполіс надає відповідачу у даній справі покрити суму боргу перед ТОВ «Спецтехніка+» в повному обсязі.

У цьому контексті апеляційна колегія не враховує доводів апелянта щодо навмисного виведення грошових коштів на рахунок ВКФ ТОВ «Мегаполіс», оскільки жодного доказу на підтвердження таких аргументів апелянтом не надано.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта відносно того, що ТОВ «Спецрембуд» про скрутну ситуацію зазначило лише після відкриття виконавчого провадження та не повідомляло про це жодного разу позивача, оскільки з огляду на лист №б/н від 07.09.2023, наявний у матеріалах справи, ТОВ «Спецрембуд» зверталось до ТОВ «Спецтехніка+» з поясненням ситуації, що склалася, визнанням суми боргу та проханням погодити додаткову угоду про відстрочення строку оплати боргу.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, посилаючись на сукупність вищенаведених обставин, не ухиляється від виконання судового рішення, оскільки з боку боржника не йдеться мова про недостатність чи відсутність коштів, у розумінні якби така ситуація була при працюючому підприємстві (коли можна сподіватися на обіг коштів в межах ведення господарської діяльності), а з огляду на повне зупиненням діяльності боржника, єдина можливість не доведення останнього до банкрутства та при якій ТОВ «Спецрембуд» зможе отримати кошти з наявної дебіторської заборгованості і виконати рішення суду, - це відстрочити виконання відповідного рішення.

Тобто, апеляційна колегія вважає, що боржник лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем саме одним разовим платежем. Водночас, надання відстрочки виконання судового рішення надасть боржнику можливість поступового погашення присуджених до стягнення сум без значного одноразового фінансового навантаження, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів із певним інтервалом у часі.

Судова колегія враховує, що строк відстрочення для погашення заборгованості, визначений судом першої інстанції, відповідає приписам ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якою, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Колегія суддів вважає, що, враховуючи вказане вище, відстрочення виконання рішення суду у цій справі на 12 місяців, з моменту винесення рішення Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 у справі №916/3724/23 (тобто до 20.03.2025), не порушить баланс інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності наслідків для боржника з інтересом кредитора отримати грошові кошти у повному обсязі.

Навпаки, одноразова сплата усієї суми залишкового боргу у розмірі 5 382 434,95 грн. може призвести до зворотного, - коли рішення суду відповідач буде не спроможний виконати.

Колегія суддів зауважує, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.

Судова колегія наголошує, що у даному випадку відстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду, покращення фінансового стану відповідача, виконання ним зобов`язань як перед позивачем, так і перед третіми особами.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

За викладених обставин та беручи до уваги те, що вирішення питання щодо відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, який в оскаржуваній ухвалі навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення у цій справі, і в цьому випадку не вбачається, що суд здійснив свої дискреційні повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням «справедливого балансу» між сторонами, суд апеляційної інстанції вважає ухвалу місцевого господарського суду законною, прийняту відповідно до вимог матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається апелянт, в розумінні ст. 86 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/3724/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 Господарського процесуального кодексу України).

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/3724/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехніка+ - без задоволення.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехніка+ залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/3724/23 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 31.10.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяБогацька Н.С.

СуддяКолоколов С.І.