Постанова

від 28.10.2024 по справі 910/10907/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р. Справа№ 910/10907/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий будівельний холдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 (повний текст підписано 05.10.2023)

у справі №910/10907/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан Сіті»

до ОСОБА_1 (відповідач-1)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий будівельний холдинг» (відповідач2)

про стягнення 2 701 223, 15 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Кан Сіті» з позовом до ОСОБА_1 (Відповідач-1, Поручитель) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий будівельний холдинг» (Відповідач - 2, Підрядник), про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором будівельного підряду № 9220 від 20.07.2020 в розмірі 1 800 815, 43 грн та штрафу в розмірі 900 407, 72 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що Відповідачем-2 на виконання умов Договору виконано роботи на загальну суму 7 107 305, 28 грн, а той час як Позивачем проавансовано роботи на суму 8 908 120, 71 грн.

Позивач вказує, що Відповідачем-2 не надано доказів використання за цільовим призначенням різницю вказаних сум - 1 800 815, 43 грн, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Оскільки Відповідачем-2 не надано підтверджуючих документів використання 1 800 815, 43 грн, позивачем нараховано штраф на підставі пункту 7.2.44 Договору в розмірі 900 407, 72 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі №910/10907/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан Сіті» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий будівельний холдинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан Сіті» заборгованість в розмірі 1 800 815 (один мільйон вісімсот тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн 43 коп, штраф в розмірі 900 407 (дев`ятсот тисяч чотириста сім) грн 72 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан Сіті» судовий збір 20 259 (двадцять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн 17 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий будівельний холдинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан Сіті» судовий збір 20 259 (двадцять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн 17 коп.

Задовольняючи позов, суд виходив з наявності правових підстав, врахувавши положення Договору поруки (пункти 1.4.-1.7 Договору) при тому, що вимога про повернення коштів №08 від 29.11.2022 у відповідності до 2.1. Договору поруки надсилалась в тому числі і Відповідачу-1, проте не була ним отримана виключно через суб`єктивну поведінку сторони («адресат відмовився»), та те, що відповідачем-2 допущено порушення умов Договору в частині надання доказів використання заявленої до стягнення суми основного боргу за цільовим призначенням згідно умов Договору, що відповідно свідчить про правомірність заявлених вимог, а відтак і підстав для задоволення позову та стягнення заявленої суми солідарно з боржників.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 03.07.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 03.07.2024) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позову ТОВ «Кан Сіті» про солідарне стягнення з ТОВ «Фінансовий будівельний холдинг» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кан Сіті» заборгованості по сплаті штрафу у розмірі 900 407,72 грн та ухвалити у цій частині нове, яким позов ТОВ «Кан Сіті» у цій частині вимог задовольнити частково, зменшивши розмір стягнутого штрафу до 180 081,54 грн.

Відповідач-2 вважає незаконним рішення суду в частині стягнення суми штрафу в розмірі 900 407,72 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- стягнення судом неустойки, що становить 50 % загальної суми заборгованості з урахуванням встановлених обставин справи, не відповідає принципу розумності та справедливості, та вважає наявними підстави для зменшення суми штрафу до 10 % загальної суми боргу, що відповідатиме пропорційності відповідальності сторін;

- заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 2 штрафу у розмірі 50 % від загальної

суми його боргу за прострочення виконання зобов`язання (повернення частини авансу), Позивач не вказав ні про факт понесення збитків, ні про розмір понесених збитків за наявності такого факту та відповідно не підтвердив розмір збитків на заявлену суму штрафу в 900 407, 72 грн;

- слід врахувати, що ступінь виконання зобов`язання боржником складав 80 % ((7107 305,28 : 8 908 120,71) х 100), а саме зобов`язання з виконання підрядних робіт (влаштування систем опалення, тепло-холоднопостачання, каналізації, тощо) виконувалось підрядником в період жорстких карантинних обмежень, запроваджених урядом з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в тому числі обмежень на перевезення громадським транспортом пасажирів та скупчення осіб, які стосувались і працівників задіяних Відповідачем 2 у підрядних роботах;

- наслідки впливу карантинних обмежень та економічної кризи на відповідача були значними, що видно з відомостей фінансової звітності підприємства зокрема за 2020 рік, у якому кредиторська заборгованість підприємства за товари, роботи, послуги зросла з 1,69 млн грн на початку звітного періоду до 23,2 млн грн на кінець звітного періоду. У 2021 році ця кредиторська заборгованість підприємства становила уже 43,2 млн грн на кінець звітного періоду.

- апелянт звертає увагу на скрутний матеріальний стан, у якому знаходився / знаходиться ТОВ «Фінансовий будівельний холдинг», додаткове покладення на якого обов`язку по сплаті такого неспівмірного штрафу унеможливить відновлення діяльності підприємства.

- відповідач 2 визнає своє прострочення за договором будівельного підряду перед позивачем та готовий нести господарсько-правову відповідальність перед Генпідрядником за невиконання / несвоєчасне виконання ним зобов`язання з повернення 20 % авансованої Генпідрядником суми коштів (1 800 815,43 грн), по сплаті штрафу, однак його розмір визначений позивачем в 50 % від загальної суми боргу (900 407,72 грн) та стягнутий судом не відповідає принципам розумності та справедливості. Крім того, сума штрафу розраховувалась виходячи з розміру загальної суми боргу, а не з перерахованої згідно відповідної заявки суми;

- при визначенні розміру штрафної санкції за порушення підрядником господарсько-правового зобов`язання виходити з необхідності дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора та застосувати до нього штраф у розмірі 10 % від загальної суми боргу, який є пропорційним мірі відповідальності кредитора за порушення строків оплати виконаних та прийнятих ним робіт згідно умов Договору (п. 10.2 Договору).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10907/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий будівельний холдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/10907/23.

Матеріали справи №910/10907/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансовий будівельний холдинг» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі №910/10907/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий будівельний холдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі №910/10907/23, справу призначено до розгляду на 16.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкладено розгляд справи №910/10907/23 на 28.10.2024.

Розпорядженням Керівника апарату від 24.10.2024 №09.1-08/3993/24 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відрядженні з 23.10.2024 по 26.10.2024 та виходом у тривалу відпустку з 27.10.2024, справу №910/10907/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 справу №910/10907/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 колегією суддів у визначеному складі прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий будівельний холдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі №910/10907/23, зазначено про розгляд справи 28.10.2024.

До матеріалів справи судом отримано відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача-2, в якому позивач заперечує доводи апелянта та спростовує його скрутне фінансове становище.

Від відповідача-1 отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній підтримує доводи апелянта, просить апеляційну скаргу задовольнити.

Від відповідача-1 апеляційна скарга на оскаржуване рішення до суду не надходила.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, скасувати в частині задоволення позову ТОВ «Кан Сіті» про солідарне стягнення з ТОВ «Фінансовий будівельний холдинг» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кан Сіті» заборгованості по сплаті штрафу у розмірі 900 407,72 грн та ухвалити у цій частині нове, яким позов ТОВ «Кан Сіті» у цій частині вимог задовольнити частково, зменшивши розмір стягнутого штрафу до 180 081,54 грн.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач -1 в судове засідання апеляційної інстанції 28.10.2024 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка відповідача-1 та його представника обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 28.10.2024 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

20.07.2020 між Генпідрядником та Підрядником укладено Договір, відповідно до пункту 2.1 якого Генпідрядник доручає, а Підрядник зобов`язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати Генпідряднику відповідно до умов Договору та Проектної документації комплекс основних робіт по будівництву Об`єкта (надалі - Роботи) та Супутні загальнобудівельні роботи, безпосередньо пов`язані з основними Роботами, та роботи з поліпшення Об`єкту після вводу в експлуатацію в межах ліцензії Підрядника, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, забезпечити Підрядника проектною документацією, здійснити приймання та сплатити вартість виконаних Підрядником та прийнятих Генпідрядником Робіт та використаних ним при цьому матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, за винятком наданих Генпідрядником, відповідно до умов Договору.

Згідно пункту 3.1. Договору його ціна та відповідно загальна вартість Робіт являє собою суму вартості Робіт згідно з підписаними Сторонами Угодами до Договору.

Ціна кожної окремої Угоди визначається на підставі Договірної ціни з підтверджуючими її кошторисними рахунками. Договірна ціна визначається у відповідності до Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1-1:2013) та Національних стандартів України з ціноутворення у будівництві, прийнятих Наказом Мінрегіону від 28.12.2012 № 667 «Про прийняття національних стандартів, розроблених методом перевидання (передруку) на зміну державних будівельних норм (ДБН), прийнятих до 2001 року» та Наказом Мінрегіону від 28.12.2012 № 668 «Про прийняття національних стандартів, розроблених методом перегляду на заміну державних будівельних норм прийнятих до 2001 року».

Остаточна вартість Робіт, яку має сплатити Генпідрядник на користь Підрядника, визначається на підставі Актів, підписаних Сторонами на виконання цього Договору (пункт 3.2. Договору).

Згідно підпункту 3.7.1 пункту 3.7. Договору авансування робіт здійснюється Генпідрядником на підставі письмових заявок на авансування, які складаються Підрядником за формою, визначеною Додатком № 1 до даного Договору (надалі - «Заявка»). Сплата авансу здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів від дати отримання Генпідрядником належно оформленої заявки, та за умови відсутності зауважень щодо такої заявки. У випадку надання Заявки, яка не відповідає встановленій Додатком № 1 до Договору формі, Генпідрядник має право не проводити оплату такої Заявки. При цьому терміни виконання Робіт не переносяться.

У Заявці повинна міститися інформація щодо цільового використання Підрядником заявлених коштів (підпункт 3.7.3 пункт 3.7. Договору).

Згідно підпункту 3.7.3. пункту 3.7. Договору Підрядник не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дня перерахування йому грошових коштів, зобов`язаний надати Генпідряднику Звіт про цільове використання отриманих коштів у формі та порядку, визначених пунктом 7.2.44. Договору. Оплату виконаних та прийнятих в поточному місяці Робіт Генпідрядник здійснює згідно підписаних Сторонами щомісячних Актів, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Актів Сторонами. Генпідрядник сплачує вартість лише фактично виконаних Підрядником і прийнятих Робіт та використаних при виконанні Робіт матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання відповідно до затвердженої Проектної документації.

Загальна сума оплати виконаних та прийнятих Робіт не може перевищувати суми вартості Робіт у підписаних Сторонами Угодах до цього Договору (пункту 3.8. Договору).

Відповідно до пункту 7.2.44 Договору Підрядник зобов`язаний не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дня перерахування Підряднику грошових коштів Генпідрядником згідно з відповідною Заявкою, надати Генпідряднику Звіт про цільове використання отриманих коштів за формою, встановленою Додатком № 2 до Договору. При цьому до звіту про цільове використання отриманих коштів додаються належно завірені копії документів щодо підтвердження цільового використання коштів.

У випадку, якщо Підрядник використав перераховані йому Генпідрядником грошові кошти не за цільовим призначенням, вказаним у відповідній Заявці, або Підрядник не надав Генпідряднику документи щодо підтвердження цільового використання коштів як це зазначено вище, підрядник зобов`язаний за вимогою Генпідрядника протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня направлення Генпідрядником Підряднику письмової вимоги про це: повернути Генпідряднику всю суму коштів або її частину, перерахованих Підряднику на підставі відповідної Заявки та/або сплатити Генпідряднику штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти) % від перерахованої згідно відповідної Заявки суми та / або Генпідрядник набуває право на розірвання в односторонньому порядку Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє впродовж 10 років з дня набрання чинності, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання (пункт 13.1. Договору).

Крім того, судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань за Договором 20.07.2020 між Позивачем та Відповідачами укладено договір поруки (далі за текстом - Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель добровільно взяв на себе обов`язок нести відповідальність перед Генпідрядником за невиконання або неналежне виконання Боржником взятих на себе зобов`язань, що випливають з Договору, угод, змін додаткових угод, доповнень та додатків до нього.

Згідно пункту 1.4 Договору поруки Поручитель відповідає перед Генпідрядником за виконання зобов`язання Боржником за Договором будівельного підряду в тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи відшкодування Генпідряднику витрат та / або збитків, завданих порушенням Боржником зобов`язань за Договором будівельного підряду, сплату неустойки (пені, штрафу), повернення Генпідряднику не використаного або використаного не за цільовим призначенням авансу. Розмір відповідальності визначається Договором будівельного підряду.

Відповідно до пункту 1.5. Договору поруки у разі порушення Боржником зобов`язання за Договором будівельного підряду, Поручитель і Боржник відповідають перед Генпідрядником як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Генпідрядника вимагати виконання зобов`язань згідно цього Договору повністю як від Боржника та Поручителя разом, так і від кожного окремо.

Поручитель несе відповідальність як у випадку порушення Боржником будь-якої частини зобов`язання, передбаченого Договором будівельного підряду так і при невиконанні його в цілому (пункт 1.6. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки Поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, взяті на себе по цьому Договору, не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від Генпідрядника.

Згідно з пунктом 5.5. Договору поруки останній вступає у силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін.

Порука припиняється через 5 років з дати укладання цього Договору, якщо Генпідрядник у цей строк не було пред`явлено до Поручителя вимоги про виконання Поручителем зобов`язань, забезпечених порукою за цим Договором (пункт 5.6. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору між сторонами укладено наступні угоди, згідно яких загальна вартість робіт за Договором становить 9 538 804, 91 грн:

- Угода № 922001 від 20.07.2020 (в редакції додаткової угоди № 1 від 06.10.2021) - 1 236 192,65 грн. з ПДВ;

- Угода № 922002 від 20.07.2020 - 1 939 158,38 грн. з ПДВ;

- Угода № 922003 - 5 121 933,14 грн. з ПДВ;

- Угода № 922004 - 1 241 520,74 грн. з ПДВ.

Згідно наданих Позивачем до матеріалів справи платіжних доручень вбачається, що ним на виконання умов Договору у якості авансування здійснено перерахування коштів на користь Відповідача в загальному розмір 8 908 120, 71 грн (з ПДВ), а саме:

- за Угодою № 922001 - 1 170 183,96 грн.;

- за Угодою № 922002 - 1 795 477,77 грн.;

- за Угодою № 922003 - 4 883 633,25 грн.;

- за Угодою №922004 - 1 058 825,73 грн.

У якості підтвердження обсягу та вартості виконаних Відповідачем-2 робіт за Договором Позивачем надано до матеріалів справи наступні Акти виконаних робіт:

- за Угодою № 922001 на суму 676 022, 68 грн.(в т.ч. ПДВ) - № 1 від 31.01.2023 на 2 523, 53 грн., № 2 від 31.01.2023 на 11 896, 52 грн., № 3 від 28.02.2023 на 54 063, 66 грн., № 4 від 28.02.2023 на 290 252, 52 грн., № 5 від 28.02.2023 на 44 687, 81 грн., № 6 від 31.03.2023 на 16, 06 грн, № 7 від 31.03.2023 на 67 599,82 грн., № 8 від 31.03.2023 на 204 982,76 грн. в т.ч. ПДВ.;

- за Угодою № 922002 на суму 1 437 233,08 грн. (в т.ч. ПДВ) - № 1 від 28.02.2023 на 885 244,79 грн., № 2 від 31.03.2023 на 598, 25 грн., № 3 від 31.03.2023 на 274 810, 30 грн., № 4 від 31.05.2023 р. на 320, 89 грн., № 5 від 31.05.2023 на 257 820, 14 грн, № 6 від 31.05.2023 р. на 18 438,71 грн.;

- за Угодою № 922003 на суму 4 089 318, 96 грн. (в т.ч. ПДВ) - № 3 від 31.05.2021 на 70 316, 65 грн., № 4 від 31.05.2021 на 12 952, 19 грн., № 2 від 31.05.2021 на 43 922, 44 грн., № 1 від 25.01.2022 на 212 057, 57 грн, № 8 від 25.01.2022 на 202 856, 82 грн., № 6 від 31.08.2022 на 48 400, 98 грн, № 7 від 31.01.2023 на 182 738, 80 грн., № 9 від 28.02.2023 на 2 781 375,08 грн, № 10 від 28.02.2023 на 96 973,43 грн., № 11 від 28.02.2023 на 70 959, 91 грн., № 12 від 28.02.2023 на 135 829,68 грн, № 13 від 28.02.2023 на 3 901,30 грн, № 14 від 28.02.2023 р. на 4 811,22 грн., № 15 від 28.02.2023 на 5 075, 26 грн., № 16 від 28.02.2023 на 573,61 грн., № 17 від 31.03.2023 на суму 26 112, 30 грн, № 18 від 31.05.2023 на суму 190 461, 72 грн;

- за Угодою № 922004 на суму 904 730,56 грн. (в т.ч. ПДВ) - № 1 від 31.01.2023 на 883 477, 38 грн., № 3 від 28.02.2023 р. на 19 334, 99 грн., № 2 від 28.02.2023 на 1 918,19 грн.

Зазначені вище акти підписані Підрядником та Генпідрядником на загальну суму 7 107 305, 28 грн без зауважень та претензій, що відповідно підтверджує факт виконання Відповідачем-2 робіт та прийняття таких робіт Позивачем.

При цьому кінцевим строком закінченням робіт за угодами, встановлено: за Угодою № 922001-до 30.11.2021; за Угодою № 922002 - до 31.12.2020; за Угодою № 922003 - до 31.12.2020; за Угодою № 922004 - до 01.05.2021.

Позивач стверджує, що сума невикористаних Відповідачем-2 коштів, які йому перераховані в межах виконання умов Договору становить 1 800 815, 43 грн., задля повернення яких Позивач звертався до Відповідача із вимогою № 08 від 29.11.2022 про повернення авансу та оплату штрафу з огляду на ненадання Підрядником достатніх підтверджуючих документів стосовно перерахованих Генпідрядником авансів за Угодами.

Дана вимога надсилалась поштовим повідомленням № 0110314479092 на реквізити Відповідача-1, які зазначені у Договорі поруки, яке в свою чергу повернуто на адресу Позивача із зазначенням причин: «адресат відмовився».

Вимога № 08 від 29.11.2022 отримана Відповідачем-2 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0110314479068 - 10.01.2023.

Станом на дату звернення до суду з даним позовом Відповідачами не повернуто Позивачу кошти в розмірі 1 800 815, 43 грн останній просить суд їх стягнути в судовому порядку з Відповідачів солідарно із врахуванням укладеного Договору поруки.

Враховуючи відсутність доказів використання зазначеної суми за цільовим призначенням, Позивачем на підставі підпункту 7.2.44 пункту 7.2 Договору нараховано штраф в розмірі 50 % від перерахованої суми - 900 407, 72 грн.

Суд вказує, що матеріали справи не містять доказів використання Відповідачем-2 коштів Позивача 1 800 815, 43 грн за цільовим призначенням та в межах виконання умов Договору.

Заперечення Відповідача-2 (Підрядника за спірним Договором) по суті заявлених позовних вимог відсутні, докази на спростування доводів Позивача суду не надано.

Водночас, Відповідач-1, який на підставі Договору поруки є Поручителем щодо виконання Відповідача-2 Договору, заперечує щодо задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідач-1 зазначає, що авансування за Договором здійснюється у відповідності до підпункту 3.7.1. пункту 3.7. Договору, а саме на підставі письмових заявок на авансування, які складаються Відповідачем за затвердженою формою протягом 7-ми банківських днів від дати отримання Позивачем належно оформленої Заявки та за умови відсутності зауважень.

Позивачем, з огляду на заперечення Відповідача-1, до відповіді на відзив додано копії заявок на авансування, які згідно доводів Відповідача-1 є неналежним доказом в силу відсутності підпису директора Відповідача-2 та направлення їх з електронної адреси Відповідача-2, яка не закріплена Договором.

Відповідач - 1 фактично посилається на те, що заявлена до стягнення сума основного боргу сплачена Позивачем на власний розсуд, не входить в межі виконання Договору, а відтак відповідальність за її повернення з урахування штрафу не відноситься до зобов`язань Відповідача, передбачених Договором поруки.

Відповідач-1 звертає увагу суду на те, що він поручався виключно в межах суми коштів, перерахованих Позивачем, що відповідно виключає можливість стягнення з нього штрафу, а перша сторінка Договору поруки не містить підпису, в силу чого її зміст не може вважатися письмовим правочином.

Судом встановлено, що Відповідачем-2 не заперечується факт надходження від Позивача коштів в розмірі 8 908 120, 71 грн та виконання робіт згідно вказаними актами на суму 7 107 305, 28 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Оскільки прийняте судом першої інстанції рішення оскаржується відповідачем-2 лише в частині задоволення позову ТОВ «Кан Сіті» про солідарне стягнення з ТОВ «Фінансовий будівельний холдинг» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кан Сіті» заборгованості по сплаті штрафу у розмірі 900 407,72 грн та ухвалити у цій частині нове, яким позов ТОВ «Кан Сіті» у цій частині вимог задовольнити частково, зменшивши розмір стягнутого штрафу до 180 081,54 грн., відповідно в іншій частині в апеляційному порядку не переглядається.

Судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що сума невикористаних відповідачем-2 коштів, які йому перераховані в межах виконання умов Договору становить 1 800 815,43 грн.

Враховуючи відсутність доказів використання зазначеної суми за цільовим призначення, Позивачем на підставі підпункту 7.2.44 пункту 7.2 Договору нараховано штраф в розмірі 50 % від перерахованої суми - 900 407,72 грн.

Судом зазначено, що позивачем на підставі заявок відповідача 2 в силу виконання умов Договору належним чином здійснено перерахування коштів згідно доданих платіжних доручень, в яких в призначенні платежу також вказано на виконання якої саме угоди кошти переховуються. Також, враховано відсутність заперечень Відповідача 2 щодо сплати Позивачем більшої суми ніж це вимагалося, а відтак фактично вчинено дії на прийняття та схвалення платежів Позивача.

Суд дійшов висновку про те, що оскільки Акти виконаних робіт підписано сторонами на загальну суму 7 107 305,28 грн, в той час як Позивачем сплачено 8 908 120,71 грн, різниця вказаних сум становить 1 800 815,43 грн та фактично є такою, що не використана Відповідачем-2 в межах виконання умов Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно з пунктом 7.2.44. Договору звертався до відповідача 2 із вимогою №08 від 29.11.2022 про повернення коштів та нарахованого штрафу, а тому враховуючи, що таку вимогу відповідачем 2 отримано належним чином, проте кошти не сплачено виключно через суб`єктивну поведінку сторони, суд дійшов висновку щодо порушення відповідачем 2 умов Договору, а відтак і правомірності заявлення до стягнення суми 1 800 815, 43 грн та штрафу в розмірі 50% від вказаної суми.

За ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

У постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц міститься висновок, що у вказаній статті не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Апелянт просить врахувати, що:

- ступінь виконання зобов`язання боржником складав 80 % ((7 107 305,28 : 8 908 120,71) х 100), а саме зобов`язання з виконання підрядних робіт (влаштування систем опалення, тепло-холоднопостачання, каналізації, тощо) виконувалось підрядником в період жорстких карантинних обмежень, запроваджених урядом з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в тому числі обмежень на перевезення громадським транспортом пасажирів та скупчення осіб, які стосувались і працівників задіяних відповідачем 2 у підрядних роботах;

- наслідки впливу карантинних обмежень та економічної кризи на відповідача були значними, що видно з відомостей фінансової звітності підприємства зокрема за 2020 рік, у якому кредиторська заборгованість підприємства за товари, роботи, послуги зросла з 1,69 млн грн на початку звітного періоду до 23,2 млн грн на кінець звітного періоду. У 2021 році ця кредиторська заборгованість підприємства становила уже 43,2 млн грн на кінець звітного періоду;

- скрутний матеріальний стан, у якому знаходився / знаходиться ТОВ «Фінансовий будівельний холдинг», додаткове покладення на якого обов`язку по сплаті такого неспівмірного штрафу унеможливить відновлення діяльності підприємства;

- визнає своє прострочення за договором будівельного підряду перед позивачем та готовий нести господарсько-правову відповідальність перед Генпідрядником за невиконання / несвоєчасне виконання ним зобов`язання з повернення 20 % авансованої Генпідрядником суми коштів (1 800 815,43 грн), по сплаті штрафу, однак його розмір визначений позивачем в 50 % від загальної суми боргу (900 407,72 грн) та стягнутий судом не відповідає принципам розумності та справедливості. Крім того сума штрафу розраховувалась виходячи з розміру загальної суми боргу, а не з перерахованої згідно відповідної заявки суми;

- просить апеляційний суд врахувати, що господарські санкції, зокрема штраф, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань;

- при визначенні розміру штрафної санкції за порушення підрядником господарсько-правового зобов`язання просить виходити з необхідності дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора та застосувати до нього штраф у розмірі 10 % від загальної суми боргу, який є пропорційним мірі відповідальності кредитора за порушення строків оплатити виконаних та прийнятих ним робіт згідно умов Договору (п. 10.2 Договору).

Колегією суддів вказані доводи відхиляються з огляду на наступне:

- посилання апелянта на наявність карантинних обмежень, що могло якимось чином вплинути на строки виконання його зобов`язань по договору, не підтверджується наявними у справі доказами;

- долучена до справи фінансова звітність підприємства за 2021-2022 роки не свідчить про скрутний фінансовий стан відповідача-2, за підрахунками позивача, кошти, які лишились на рахунках скаржника, отримані як авансові платежі, становлять як мінімум, 14 305 240,73 грн;

- єдиним дисбалансом інтересів сторін у договорі підряду є отримання скаржником у 2020 році коштів від позивача, які мали цільове призначення їх використання, відсутність доказів повернення відповідачем-2 отриманих коштів в якості авансу, відсутність звітів про цільове використання отриманих від позивача коштів;

- позивач зазначає про понесення додаткових витрат для виконання робіт, не проведених відповідачем-2, для можливості закінчення будівництва об`єкту та введення його в експлуатацію, а тому при винесенні судом оскаржуваного рішення дотриманий розумний баланс між інтересами сторін.

Апелянт посилається на карантинне обмеження, складне фінансове становище,однак не надає належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного без доведення винятковості обставин, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу, при цьому колегія суддів зазначає про відсутність підстав для його зменшення до 10%.

Доводи відповідача-2, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача-2 з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи та міркування скаржника під час апеляційного перегляду прийнятого у справі рішення взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у мотивувальній частині постанови, однак не спростовують та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, належно оцінені та обгрунтовано відхилені під час судового розгляду та апеляційного перегляду у справі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача-2 належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача-2, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача-2 (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий будівельний холдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі №910/10907/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 у справі №910/10907/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансовий будівельний холдинг».

4. Матеріали справи №910/10907/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 01.11.2024.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко