Постанова

від 01.11.2024 по справі 922/609/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/609/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольбергкрафт" (вх.№1876 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2024 у справі № 922/609/24 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Аріт К.В., повний текст рішення складено та підписано 12.07.2024)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольбергкрафт", м.Харків,

про стягнення 77 909,56 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.07.2024 у справі №922/609/24 в позові Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" відмовлено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольбергкрафт" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №723/0306 від 21.02.2022 за лютий 2022 у сумі 70 817,71 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольбергкрафт" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 3% річних у сумі 2 576,80 грн за період 19.05.2023 по 31.10.2023, інфляційні втрати у сумі 1 924,88 грн за період з червня 2023 по жовтень 2023, а також 2 341,87 грн судового збору.

Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 11, 12, 525, 526, 530, 625, 626-629 ЦК України, пункти 4.3, 4.12, 4.13 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, пункт 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 311, умови договору про постачання електричної енергії споживачу №723/0306 від 21.02.2022 та Комерційної пропозиції №1П, мотивоване тим, що у зв`язку із проведеним у квітні 2023 року коригуванням до фактичного (звітного) обсягу купівлі електричної енергії постачальником ПрАТ "Харківенергозбут" за лютий 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року по ТОВ "Гольбергкрафт" (відповідач) було скориговано обсяг постачання електричної енергії та переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго" актів по коригуванню, у зв`язку з чим здійснено перерахунок обсягів за спожиту електричну енергію, в результаті якого виникла заборгованість за лютий 2022 на суму разом з ПДВ 70817,71 грн. Доказів сплати заборгованості чи контррозрахунку боргу відповідачем не надано, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість за використану електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №723/0306 від 21.02.2022 у розмірі 70817,71 грн за період лютий 2022 року підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, здійснивши перерахунок інфляційних втрат на суми боргу за кожен місяць сукупно шляхом помноження індексів інфляції, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за всі місяці, у яких мала місце інфляція, в тому числі й місяці, в які індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція (липень, серпень 2023), за весь період наявності заборгованості, визначений позивачем в розрахунках, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 1924,88 грн інфляційних. Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 2576,80грн 3% річних задовольнив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гольбергкрафт" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2024 у справі № 922/609/24 повністю, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позові ПрАТ "Харківенергозбут" повністю, справу розглядати за участю представника відповідача.

Також апелянт просить долучити до матеріалів справи як письмовий доказ та врахувати при вирішенні справи наступні документи: акт про обсяги розподіленої електричної енергії ТОВ "Гольбергкрафт" за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 14.02.2022 р. № 723/0306 за лютий 2022 року; додаток № 3.3 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 723/0306 від 14.02.2022 (без показань лічильників КП "Харківські теплові мережі" та АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"); додаток № 3.3. до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 723/0306 від 14.02.2022 (з показаннями лічильників КП "Харківські теплові мережі" та АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз"), а саме виконаними рукописним текстом показаннями лічильників КП "Харківські теплові мережі" - 175893,6; АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" - 005351,7 та 115490,8.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на таке:

- після отримання рішення суду першої інстанції відповідачем з метою з`ясування обставин неправомірного нарахування суми боргу та доведення в суді апеляційної інстанції неправомірності цих нарахувань на письмовий запит № 26/07 від 26.07.2024 в АТ "Харківобленерго" отримано акт про обсяги розподіленої електричної енергії ТОВ "Гольбергкрафт" за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 14.02.2022 № 723/0306 за лютий 2022 року. Згідно з цим актом за лютий 2022 року загальна кількість електричної енергії кВт*г складає 0. Ці дані для складання акту про обсяги розподіленої електроенергії АТ "Харківобленерго" зчитані з АСКОЕ (Автоматизована система комерційного обліку електроенергії);

- на думку відповідача, позивачем під час підготовки позовної заяви до суду з метою необґрунтованого стягнення грошових коштів на свою користь під виглядом коригування обсягу постачання електричної енергії та переданих показів приладу обліку від оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго" були складені фіктивні акти по коригуванню. Зазначає про те, що з цією метою працівниками АТ "Харківобленерго" до тексту додатку № 3.3 до договору були внесені завідомо неправдиві відомості щодо показання лічильників КП "Харківські теплові мережі" та АТ "Оператор газорозподільної системи "ХАРКІВМІСЬКГАЗ", а саме рукописним текстом внесені показання КП "Харківські теплові мережі" - 175893,6, АТ "Оператор газорозподільної системи "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" - 005351,7 та 115490,8 (цей додаток був отриманий відповідачем в АТ "Харківобленерго" на підставі письмової заяви № 25/07/02 від 25.07.2024), проте у розпорядженні відповідача знаходиться копія договору з відповідними додатками, отриманими в АТ "Харківобленерго" у лютому 2022 року, відповідно до яких у додатку №3.3 графа «показання» не заповнена, цифри в рядку КП "Харківські теплові мережі" - 175893,6 а також в рядку АТ "Оператор газорозподільної системи "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" - 005351,7 та 115490,8, відсутні. Відтак, вважає, що рахунки на електричну енергію, нараховану у лютому 2022 року, розрахунки боргу за нібито спожиту електроенергію та інші офіційні документи були складені працівниками позивача та АТ "Харківобленерго" виключно з метою незаконного стягнення з відповідача грошових коштів та є фіктивними;

- необґрунтованість рішення суду першої інстанції полягає в тому, що суд безпідставно прийняв доводи позивача про те, що більше ніж через рік позивачем проведено перерахунок обсягів за спожиту електричну енергію кВт*г без документального підтвердження обсягів вживання електроенергії відповідачем. Крім того, перерахунок був зроблений не на підставі фактичного споживання відповідачем електроенергії, не на підставі показників автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ), без урахування акту про обсяги розподіленої електричної енергії ТОВ "Гольбергкрафт" за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 723/0306 за лютий 2022 року, а на підставі розподілення вартості закупленої позивачем електричної енергії між споживачами;

- під час розгляду цієї справи суд мав витребувати в позивача об`єктивні, документально підтвердженні дані про фактичні обсяги споживання відповідачем електричної енергії у лютому 2022 року, чого зроблено не було. При цьому, з цих підстав відповідачем було подано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, проте у задоволенні цієї заяви було відмовлено;

- обов`язок відповідача сплачувати вартість використаної електроенергії виник 21.02.2022, проте у лютому 2022 року відповідач електричну енергію не вживав, оскільки не вів ніяку діяльність, вказаний об`єкт не використовував для здійснення будь-якої діяльності; основним фактичним видом діяльності відповідача є передача в суборенду орендованих ним приміщень, проте з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року до березня 2022 року жодний орендар не вів діяльність на цьому об`єкті, електричної енергії не вживав;

- борги за використану електричну енергію за 2022 рік відповідач повністю погасив на підставі рішення суду у справі № 922/1713/23, під час розгляду якого позивач стверджував, що борги за вживану електричну енергію виникли саме починаючи з березня 2022 року, боргів за лютий 2022 року не існувало, що повністю підтверджує достовірність інформації, що міститься в акті про обсяги розподіленої електричної енергії ТОВ "Гольбергкрафт" за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 723/0306 за лютий 2022 року;

- вважає, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи мав витребувати в позивача та врахувати при вирішенні справи дані автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії про обсяги розподіленої відповідачеві електроенергії, а також акт про обсяги розподіленої електричної енергії ТОВ "Гольбергкрафт" за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 723/0306 за лютий 2022 року.

- додані до апеляційної скарги документи (акт та додаток до договору) відповідачем були отримані в АТ "Харківобленерго" після ухвалення судом оскаржуваного рішення, оскільки відповідач очікував, що позивач надасть суду акт про обсяги розподіленої електричної енергії ТОВ "Гольбергкрафт" за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 723/0306 за лютий 2022 року або суд витребує за власною ініціативою, оскільки цей акт є основним доказом при визначенні розміру заборгованості, а примірники додатку № 3.3 до договору надаються для їх порівняння з метою переконання суду у тому, що дописи про показники лічильників КП "Харківські теплові мережі" та АТ "Оператор газорозподільної системи "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" зроблені з метою нарахування неіснуючого боргу та підготовки позову до суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольбергкрафт" (вх.№1876 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2024 у справі № 922/609/24 та постановлено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 18.09.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту, строк до 18.09.2024 для надання письмового ставлення щодо додаткових документів доданих апелянтом до апеляційної скарги, учасникам справи строк до 18.09.2024 для подання заяв, клопотань, тощо.

17.09.2024 до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" від ПрАТ "Харківенергозбут" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 12038), в якому позивач заперечує проти доводів апелянта та просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 12 липня 2024 року у справі № 922/609/24 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольбергкрафт" без задоволення.

В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на те, що розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго" показів приладу обліку у відповідності до наведених вимог згідно з умовами договору; ПрАТ "Харківенергозбут" здійснює оплату за кількість розподіленої електричної енергії АТ "Харківобленерго" в залежності від спожитої кількості електричної енергії; визначення обсягу спожитої електричної енергії не відноситься до компетенції ПрАТ "Харківенергозбут", а відноситься до ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1470. (пп.2 п.2.3. Розділ 2). Вказує на те, що згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію, в результаті якого виникла заборгованість за лютий 2022 на суму разом з ПДВ 70817,71 грн; судом першої інстанції встановлено, що борг за електричну енергію за березень та квітень 2022 року не є предметом розгляду даного спору, оскільки визнаний судом по справі №922/1713/23 та сплачений, проте з пропуском встановленого строку. Вважає, безпідставним ставлення відповідачем під сумнів умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії укладеного з АТ "Харківобленерго", а зазначення про це в апеляційній скарзі є припущеннями зі сторони відповідача. Окрім того, відповідач не надав доказів про те, що купував електроенергію у іншого постачальника, та не спростував жодними належними, допустимими та достовірними доказами встановлені обставини викладені у рішенні Господарського суду Харківської області від 12.07.2024 у справі №922/609/24.

Судова колегія зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.

Таким чином, судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які колегія суддів вважає достатніми для можливості реалізації заявником своїх процесуальних прав.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 ГПК України.

Щодо доданих до апеляційної скарги додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 2, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. (ч.ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 26.10.2021 у справі № 914/2578/20).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).

Прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності. Відповідну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.04.2024 у справі № 903/877/20.

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №922/2187/20.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції заявником не було зазначено про докази, які не можуть бути подано; причини, з яких докази не можуть бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.

Наведені в апеляційній скарзі обґрунтування щодо не подання відповідних доказів до суду першої інстанції з підстав того, що відповідач розрахував, що такі докази будуть надані позивачем або витребувані судом не узгоджується з вимогами процесуального законодавства та не відповідають принципам змагальності та диспозитивності.

Так, відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 14 ГПК України, якою передбачено диспозитивність господарського судочинства, встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, враховуючи приписи статті 86 ГПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), тоді як подання відповідних доказів або звернення до суду з клопотанням про витребування таких доказів у разі неможливості їх самостійного отримання належить до процесуальних прав сторони, а відтак не подання стороною тих чи інших доказів або не вчинення інших дій з метою їх отримання носить суб`єктивний характер.

В апеляційній скарзі відповідачем не наведено аргументів та не надано жодних доказів на підтвердження того, що саме перешкоджало йому з моменту подання позову і до прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, враховуючи що він був обізнаний з матеріалами справи, отримати зазначені документи, у тому числі шляхом звернення з відповідними запитами до АТ "Харківобленерго".

Відтак, заявником не наведено жодної причини об`єктивної неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції та норми, яка б забороняла йому вчиняти такі дії, що виключає процесуальні підстави для дослідження їх апеляційним судом у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Водночас, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на викладене, судова колегія не приймає до розгляду вищенаведені додаткові докази, як такі, що подані в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, у зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" (далі - позивач, постачальник) є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505.

ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник електричної енергії за вільними цінами, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 312 (далі - Правила), та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з пунктом пункту 13 розділу XVII Закону у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, зокрема, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

На виконання пункту 13 розділу XVII Закону під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут", а АТ "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного електричної енергії споживачем у певний період часу електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до пункту 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.

Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з пунктом 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

Пунктом 4.3 Правил передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Вимогами пункту 9.1.1 Розділу ХІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначено, що обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (п. 3.1.7. Правил).

Пунктом 3.2.1 Правил закріплено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до пункту 3.2.5 Правил укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Згідно з пунктом 3.2.10 Правил за наявності публічних комерційних пропозицій електропостачальник розміщує на вебсайті та в центрах обслуговування споживачів бланк заяви-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу.

Публічний договір постачання електричної енергії споживачу, комерційні пропозиції та заява-приєднання розміщені на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": www.zbutenergo.kharkov.ua.

Також, у матеріалах позовної заяви міститься копія заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №723/0306 від 21.02.2022), яку підписано споживачем - ТОВ "Гольбергкрафт" (код ЄДРПОУ 44266787) в особі керівника Усатенко Д.В.

Зі змісту заяви-приєднання споживач, ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу на сайті електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут" в мережі Інтернет за адресою www.zbutenergo.kharkov.ua, приєднався до умов договору на умовах Комерційної пропозиції Постачальника № 1П з такими персоніфікованими даними споживача: споживач - ТОВ "Гольбергкрафт"; код ЄДРПОУ споживача 44266787; тип та адреса об`єкта: нежитлові приміщення, м. Харків, бульвар Нетіченський, буд. 23А; EIC-код об`єкта (площадка вимірювання) 62Z7943111129753; оператор cистеми, з яким споживач уклав (укладає) договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії - АТ "Харківобленерго".

Відповідно до заяви-приєднання споживач, погодившись з цією заявою-приєднанням (акцептувавши її), засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому Правилами роздрібного ринку порядку споживач та постачальник набувають всіх прав та обов`язків за договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинним законодавством України.

Так, враховуючи наведені вище приписи, та те, що ТОВ "Гольбергкрафт" надав до Товариства підписану заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (копія заяви-приєднання додається) на умовах комерційної пропозиції №1 П для споживачів із запланованим обсягом споживання до 50000 кВт*год на місяць, також фактично споживалась електрична енергія (довідка щодо фактичних обсягів споживання додані до позовної заяви) - договір про постачання електричної енергії споживачу №723/0306 від 21.02.2022 (далі - договір) вважається укладеним.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору №723/0306 від 21.02.2022 цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 N 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно з пунктом 2.1 договору №723/0306 від 21.02.2022 за договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору №723/0306 від 21.02.2022 обов`язковою умовою для постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (п. 3.1 цього договору).

У розділі 5 договору №723/0306 від 21.02.2022 передбачено умови щодо ціни, порядку обліку та оплати електричної енергії, а саме:

- споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п.5.1);

- спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п.5.2);

- інформація про діючу ціну електричної енергії мас бути розміщена па офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування (п.5.3);

- ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (п.5.4);

- розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі (п.5.5);

- розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок (п.5.6);

- оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (п.5.7);

- якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (п.5.8);

- споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору. Споживач може змінити спосіб оплати через діючого постачальника на оплату напряму оператору системи за послугу з розподілу електричної енергії шляхом вибору відповідної комерційної пропозиції постачальника. При укладенні цього договору постачальник інформує споживача про можливість оплати послуги з розподілу напряму оператору системи та надає відповідні роз`яснення. Постачальник зобов`язаний при виставленні рахунку за електричну енергію споживу окремо вказувати плату за послугу з розподілу електричної енергії (п.5.10);

- споживач має право обрати на розрахунковий період іншого постачальника в установленому ПРРЕЕ порядку за умови, що в нього є укладений договір про розподіл (передачу) електричної енергії з оператором системи та відсутнє припинення постачання електричної енергії внаслідок наявної заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим постачальником;

- порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної споживачем (п.5.12).

Відповідно до пункту 6.1 договору №723/0306 від 21.02.2022 споживач має право, зокрема, обирати спосіб визначення ціни за постачання електричної енергії на умовах, зазначених у комерційній пропозиції, обраній споживачем (п.п.1 п.6.1); вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку (п.п.8 п.6.1); проводити звіряння фактичних розрахунків в установленому ПРРЕЕ порядку з підписанням відповідного акта (п.п.9 п.6.1).

Згідно з пунктом 6.2 договору №723/0306 від 21.02.2022 споживач зобов`язується, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п.п.1 п.6.2); укласти в установленому порядку договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи для набуття права на правомірне споживання електричної енергії та фізичну доставку електричної енергії до межі балансової належності об`єкта споживача (п.п.2 п.6.2).

Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію, проводити разом зі споживачем звіряння фактично використаних обсягів електричної енергії з підписанням відповідного акта (п.п.1, 5 п. 7.1 цього договору)

Постачальник зобов`язується, зокрема: забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору; нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором; проводити оплату послуг з розподілу електричної енергії оператору системи, якщо споживач не обрав спосіб оплати послуги з розподілу напряму з оператором системи; розглядати в установленому законодавством порядку звернення споживача, зокрема з питань нарахувань за електричну енергію, і за наявності відповідних підстав задовольняти його вимоги (п.п.1, 2, 8, 9 п.7.2 цього договору).

Відповідно до пункту 9.1 договору №723/0306 від 21.02.2022 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника (п.13.1 договору).

Матеріали справи містять Комерційну пропозицію № 1П (Для споживачів із запланованим обсягом споживання до 50000 кВт*год на місяць. Попередня оплата у розмірі 100% від вартості фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період. Плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем через постачальника), що є додатком №2 від 21.02.2022 до договору №723/0306 від 21.02.2022 (далі - Комерційна пропозиція № 1П).

Згідно з умовами пунктів 4, 5 Комерційної пропозиції № 1П розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати, визначеної на підставі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Розрахунок попередньої оплати для нових споживачів та споживачів, фактичний обсяг спожитої електричної енергії та розподіленої електричної енергії яких за попередній період дорівнює 0, визначається на підставі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період. Розрахунок суми попередньої оплати визначається постачальником як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період на визначену прогнозовану ціну.

Попередня оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем до 01 числа місяця, наступного за місяцем, в якому був отриманий рахунок на попередню оплату.

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності в платіжному документі в реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії, зараховується споживачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.

У разі порушення умов оплати, зазначених у комерційній пропозиції, протягом двох розрахункових періодів, постачальник залишає за собою право перевести споживача на комерційну пропозицію, яка відповідає фактичному графіку оплати споживача.

Рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунок на попередню оплату надається споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з пунктом 4 даної комерційної пропозиції.

Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. У разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточній рахунок із спеціальним режимом використання.

Відповідно до пункту 6 Комерційної пропозиції №1П звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між споживачем та постачальником акту прийому-передачі електричної енергії, сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача.

Пунктом 7 Комерційної пропозиції №1П встановлено, що споживач здійснює оплату за послуги з розподілу електричної енергії через постачальника з наступним переведенням цієї оплати постачальником (ПрАТ "Харківенергозбут") оператору системи розподілу (АТ "Харківобленерго").

Пунктом 8 Комерційної пропозиції №1П визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п.5 та п.4 даної комерційної пропозиції. постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника.

Позивач вказує на те, що ПрАТ "Харківенергозбут" здійснює оплату за кількість розподіленої електричної енергії третій особі АТ "Харківобленерго" в залежності від спожитої кількості електричної енергії. Визначення обсягу спожитої електричної енергії не відноситься до компетенції ПрАТ "Харківенергозбут", а відноситься до ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1470 (пп.2 п.2.3. Розділ 2).

Як зазначено позивачем у позовній заяві, у зв`язку із проведеним у квітні 2023 року коригуванням до фактичного (звітного) обсягу купівлі електричної енергії постачальником ПрАТ "Харківенергозбут", у тому числі з розбивкою по площадках вимірювання групи "а" та групи "б", та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії по кожному споживчу, у тому числі з розбивкою окремо по площадках вимірювання групи "а" та групи "б" у квітні місяці 2023 року за лютий 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року по ТОВ "Гольбергкрафт" (відповідач) було скориговано обсяг постачання електричної енергії та переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго" актів по коригуванню.

Таким чином, відповідачу було зроблено перерахунок обсягів за спожиту електричну енергію кВт*год.

Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

- у квітні 2023 року було здійснено перерахунок, в результаті якого виникла заборгованість за лютий 2022 року на суму разом з ПДВ 70817,71 грн.

Відповідачем за лютий 2022 спожито 16688 кВт*год. згідно з коригуванням до фактичного (звітного) обсягу купівлі електричної енергії постачальником ПрАТ "Харківенергозбут", у тому числі з розбивкою по площадках вимірювання групи "а" та групи "б", та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії по кожному споживачу, у тому числі з розбивкою окремо по площадках вимірювання групи "а" та групи "б" у квітні місяці 2023 року, що є додатком 10 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 28.11.2018 № 19/13979.

Рахунок за електричну енергію за квітень 2023 року, в якому міститься нарахування плати за електричну енергію за лютий 2022 року, разом з актом приймання-передачі електричної енергії за договором №723/0306 від 21.02.2022 за лютий 2022 року направлено засобами поштового зв`язку 11.05.2023, строк оплати рахунку до 18.05.2023;

- за березень 2022 року на суму разом з ПДВ 268071,92 грн. Відповідачем за березень 2022 спожито 60583 кВт*год. відповідно до фактичних даних, а саме, відомостей з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам.

Рахунок за електричну енергію за березень 2022 року разом з актом приймання-передачі електричної енергії за березень 2022 року направлено засобами поштового зв`язку 30.03.2023, строк оплати рахунку до 06.04.2023.

Заборгованість за березень 2022 повністю сплачена відповідачем у липні 2023:

- у сумі 149243,65 грн згідно з платіжною інструкцією №936 від 17.07.2023;

- у сумі 118828,27 грн згідно з платіжною інструкцією №1097 від 24.07.2023;

- за квітень 2022 на суму разом з ПДВ 86158,10 грн. Відповідачем за квітень 2022 спожито 19163 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам.

Рахунок за електричну енергію за квітень 2022 року разом з актом приймання-передачі електричної енергії за квітень 2022 року направлено засобами поштового зв`язку 30.03.2023, строк оплати рахунку до 06.04.2023.

У квітні 2023 року за квітень 2022 року було здійснено корегування обсягів спожитої електричної енергії по споживачу -17290 кВт*год. відповідно коригування до фактичного (звітного) обсягу купівлі електричної енергії постачальником ПрАТ "Харківенергозбут" у тому числі з розбивкою по площадках вимірювання групи "а" та групи "б", та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії по кожному споживачу, у тому числі з розбивкою окремо по площадках вимірювання групи "а" та групи "б" у квітні 2023 року, що є додатком 10 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 28.11.2018 № 19/13979, на підставі чого було здійснено перерахунок суми заборгованості за квітень 2022 року на суму - (мінус) 77736,96 грн.

Отже заборгованість за спожиту електричну енергію за квітень 2022 року разом з ПДВ складала 8421,14 грн, яка була оплачена 24.07.2023 згідно з платіжною інструкцією №1097.

Позивач в позовній заяві зазначає, що станом на 01.11.2023 загальна сума заборгованості за спожиту електричну енергію по договору №723/0306 від 21.02.2022 за лютий 2022 року складає 70817,71 грн.

Також позивач вказує, що борг за електричну енергію за березень та квітень 2022 не є предметом розгляду даного спору, оскільки визнаний судом по справі №922/1713/23 та сплачений, проте з пропуском встановленого строку.

Дані рахунки вказані для пояснення нарахувань штрафних санкцій за договором №723/0306 від 21.02.2022.

Отже, у зв`язку з несвоєчасною сплатою за електричну енергію за договором 723/0306 від 21.02.2022 в обумовлений термін, відповідачу нараховані 3% річних у розмірі 2576,80 грн та інфляційні втрати у розмірі 4515,05 грн.

12.07.2024 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про часткове задоволення позову з підстав, зазначених вище.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію у лютому 2022 року, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість за вказаним правочином у розмірі 70817,71 грн, а також нараховано 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати за електричну енергію у лютому 2022 року, березні 2022 року, квітні 2022 року.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

За приписами частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (частина 1 стаття 275 ГК України).

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (частина 2 стаття 275 ГК України).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі у зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем отриманої від позивача електричної енергії, що стало підставою, у тому числі, для нарахування позивачем 3% річних, інфляційних відповідно до умов договору та положень цивільного та господарського законодавства.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам урегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".

За визначенням частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", електрична енергія - це енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу; постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Згідно з частинами другою, п`ятою, сьомою статті 2 цього Закону основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку; кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; кодексом комерційного обліку; правилами роздрібного ринку;- іншими нормативно-правовими актами.

Правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

Кодекс комерційного обліку визначає, зокрема, основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов`язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об`єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (частина 6 ст. 56 цього Закону).

Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема: порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії. (частина 7 ст. 56 цього Закону).

Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до статті 72 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку.

Оператор системи передачі та оператори систем розподілу забезпечують приєднання електроустановок споживачів до електричних мереж у порядку, встановленому статтею 21 цього Закону.

Передачу та розподіл електричної енергії, що постачається споживачам, здійснюють оператор системи передачі та оператори систем розподілу відповідно до договорів, що укладаються із споживачем та/або постачальником електричної енергії відповідно до кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу та правил роздрібного ринку.

Облік спожитої споживачем електричної енергії здійснюється постачальником послуг комерційного обліку.

Відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками. Правила роздрібного ринку оприлюднюються на офіційних веб-сайтах Регулятора та електропостачальників.

Постачання електричної енергії споживачам, а також надання послуг, пов`язаних з постачанням електричної енергії, здійснюються за вільними цінами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Оператор системи передачі та оператори систем розподілу забезпечують якість електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ).

За визначенням пункту 1.1.2 ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

У відповідності до пункту 10 Постанови №312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

Згідно із пунктом 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленим Кодексом комерційного обліку.

Пунктом 4.12 ПРРЕЕ встановлено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п.4.13 ПРРЕЕ).

Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (пункту 4.14 ПРРЕЕ).

Відповідно до пунктів 4.21, 4.29 ПРРЕЕ оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу. Порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника послуг комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору).

Пунктом 5.2.1 ПРРЕЕ встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

За приписами пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гольбергкрафт" (споживач) та Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (постачальник) укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №723/0306 від 21.02.2022, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з умовами пункту 4 Комерційної пропозиції № 1П розрахунковим періодом є календарний місяць. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.

Отже, згідно з розділу IV ПРРЕЕ та умов договору вбачається, що споживач здійснює оплату за відповідний розрахунковий період саме на підставі платіжного документа, сформованого та виставленого постачальником.

Водночас, згідно із пунктом 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленим Кодексом комерційного обліку.

У відповідності до пункту 10 Постанови №312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

Відповідно до пункту 12.3.4 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за № 311 (далі - ККОЕЕ), до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції АКО з ведення реєстрів ТКО, адміністрування процесів зміни електропостачальника, адміністрування припинення електропостачання та агрегації даних комерційного обліку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії; оператори системи забезпечують приймання даних комерційного обліку від ППКО (у ролі ОЗД та ОДКО), учасників ринку та/або споживачів, їх обробку, формування, профілювання, валідацію та передачу для розрахунків на ринку за рахунок коштів, передбачених у тарифі на розподіл/передачу електричної енергії. Зазначені функції виконуються операторами систем до дати початку їх виконання АКО з урахуванням поетапного запуску функціонування центральної інформаційно-телекомунікаційної платформи Датахаб.

Отже, оператор системи розподілу надає електропостачальнику дані щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами, а електропостачальник, зі свого боку, на підставі отриманих від ОСР даних щодо обсягів споживання електричної енергії здійснює нарахування грошових коштів до сплати за спожиту електричну енергію.

Згідно з пунктом 8.6.1 ККОЕЕ зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО - у ролі оператора зчитування даних з лічильників (ОЗД)) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Порядок надання показів з лічильників відповідним споживачами передбачений пунктом 8.6 ККОЕЕ окремо для побутових, колективних, непобутових споживачів тощо.

Відповідно, чинне законодавство передбачає, що зчитування показів лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), відповідно до Кодексу комерційного обліку електричної енергії та умов договору про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з положеннями пункту 8.6.15 ККОЕЕ дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.

Згідно з пунктом 9.1.1 Розділу IX ККОЕЕ обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів.

На виконання пункту 13 розділу ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" створено електропостачальника - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", а Акціонерна компанія "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих у відповідності до вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - Акціонерної компанії "Харківобленерго", у передбаченому умовами договору порядку.

Як вже зазначалось вище, у зв`язку із проведеним у квітні 2023 року коригуванням до фактичного (звітного) обсягу купівлі електричної енергії постачальником ПрАТ "Харківенергозбут", у тому числі з розбивкою по площадках вимірювання групи "а" та групи "б", та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії по кожному споживачу, у тому числі з розбивкою окремо по площадках вимірювання групи "а" та групи "б" у квітні місяці 2023 року за лютий 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022 липень 2022 року по ТОВ "Гольбергкрафт" (відповідач) було скориговано обсяг постачання електричної енергії та переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго" актів по коригуванню.

Отже, оператором системи розподілу АТ "Харківобленерго" було зроблено перерахунок обсягів за спожиту електричну енергію та надано позивачу інформацію про фактичний обсяг спожитої електричної енергії відповідачем за розрахунковий місяць (лютий 2022 року) у формі коригування до фактичного (звітного) обсягу купівлі електричної енергії постачальником ПрАТ "Харківенергозбут" за лютий місяць 2022 року, відповідно якого відповідачем спожито 16688 кВт*год.

Згідно з переданими даними від Акціонерного товариства "Харківобленерго" у квітні 2023 позивачем здійснено розрахунок плати за електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, наданого оператором системи розподілу, та виставлено відповідачу рахунок за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року на суму разом з ПДВ 70817,71 грн.

Як встановлено вище, рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року надісланий поштовим зв`язком 11.05.2023, що підтверджується копією списку згрупованих відправлень та фіксального чеку.

Щодо доводів апелянта про не підтвердження обсягів поставленої та спожитої відповідачем електричної енергії, судова колегія зазначає наступне.

ПРРЕЕ визначають порядок дій споживача у разі, якщо у нього виникають сумніви щодо правильності показів розрахункових засобів вимірювальної техніки або визначення суми у пред`явленому до оплати документі щодо оплати за постачання електричної енергії.

Так, відповідно до абзаців 3-6 пункту 2.3.5 ПРРЕЕ передбачено можливість перевірки рахунків, що може бути підставою коригування розрахунків:

- у разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів розрахункових засобів вимірювальної техніки або визначення суми у пред`явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії споживач подає про це заяву учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ;

- на підставі отриманих за результатами перевірки даних комерційного обліку електропостачальник, оператор системи та постачальник послуг комерційного обліку за необхідності проводять відповідні коригування.

Таким чином, виставлений рахунок за умов сумнівів у правильності певних показників, їх помилковості тощо може підлягати перевірці та подальшому коригуванню за зверненням споживача, а у свою чергу відповідні суб`єкти зобов`язані здійснити перевірку, звіряння виставлених рахунків та зазначених у них даних.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 916/1245/20

Також, відповідно до підпунктів 8, 9 пункту 6.1 договору №723/0306 від 21.02.2022 споживач має право вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку (п.п.8 п.6.1); проводити звіряння фактичних розрахунків в установленому ПРРЕЕ порядку з підписанням відповідного акта (п.п.9 п.6.1).

Відповідно до пункту 6 Комерційної пропозиції №1П звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між споживачем та постачальником акту прийому-передачі електричної енергії, сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача.

Проте, матеріали справи не містять доказів, що відповідач звертався до позивача щодо отримання роз`яснень стосовно виставлених рахунків та обсягів споживання електроенергії, зазначених у рахунках у зв`язку з наявністю заперечень та сумнівів щодо правильності показників обсягів споживання електроенергії, зокрема, до подання позову та під час розгляду справи.

Таким чином, на підставі даних, отриманих від оператора системи розподілу, постачальником були сформовані та направлені на адресу споживача рахунки, оплата яких повинна бути здійснена споживачем у строк, не більше 5 робочих днів після отримання рахунку (згідно з умовами договору та комерційної пропозиції).

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, саме відповідач, заперечуючи обсяг зазначеної позивачем в акті приймання-передачі електричної енергії та визначеної в рахунку суми заборгованості за такий обсяг, мав надати суду докази відсутності заборгованості або факту неспоживання електричної енергії.

Проте, на спростування позовних вимог апелянтом не надано суду доказів щодо обсягів споживання електричної енергії станом на лютий 2022 року, зокрема до 24.02.2022, даних про інші обсяги спожитої електричної енергії відповідачем також не надано. Відтак, відповідачем не надано обґрунтованих заперечень та належних та допустимих доказів, які б спростовували факт споживання електроенергії за спірний період в обсязі, який визначений позивачем.

З огляду на встановлені обставини обсягів електричної енергії фактичного споживання, апеляційний господарський суд зазначає, що споживач зобов`язаний оплатити прийняту енергію, що випливає із змісту частини першої статті 275 ГК України за фактом споживання та виставлення рахунку.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати відповідачем коштів за поставлену у лютому 2022 року електричну енергію, у зв`язку з чим в спірних правовідносинах відповідачем порушено умови договору №723/0306 від 21.02.2022 та положення вищенаведеного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем.

Вказані обставини не спростовані в апеляційній скарзі, оскільки фактично посилання скаржника зводяться до того, що надані АТ "Харківобленерго" дані щодо обсягу споживання електричної енергії містять недостовірні дані, проте доказів звернення до постачальника або оператора розподілу системи після отримання рахунку разом з актом приймання-передачі електричної енергії та до ухвалення оскаржуваного рішення відповідач не вчиняв дії, як то передбачено умовами договору та ПРРЕЕ задля врегулювання цього питання.

Крім того, вказані обставини також не зазначались відповідачем в суді першої інстанції в якості заперечень проти позовних вимог.

За змістом частин першої та третьої статті 165 ГПК України заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який повинен містити, зокрема заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Отже, відповідач не вправі заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті з відповідних мотивів, які були ним наведені лише в апеляційній інстанції (подібні за змістом висновки наведено у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 909/1054/19, від 27.07.2022 у справі № 910/8662/20, від 10.04.2024 у справі № 905/1140/18).

Враховуючи, що під час розгляду справі в суді першої інстанції відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, аргументи відповідача щодо надання АТ "Харківобленерго" недостовірних даних щодо обсягів поставленої та спожитої відповідачем електричної енергії шляхом складання фіктивних актів коригування були заявлені лише в суді апеляційної інстанції, товариство під час вирішення справи в суді першої інстанції не обґрунтовувало такими обставинами свою незгоду з обставинами, на яких ґрунтувався позов, тому відсутність з`ясування таких обставин в рішенні суду першої інстанції не може бути підставою для його зміни чи скасування.

З цих підстав, колегія суддів відхиляє доводи апелянта в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відхилення посилання відповідача на вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №723/0306 від 21.02.2022 за поставлену та спожиту відповідачем електричну енергію у 2022 році, у тому числі за лютий 2022 року, в межах справи № 922/1713/23.

Як вбачається з рішення Господарського суду Полтавської області від 31.05.2023 у справі № 922/1713/23 позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заявлено до стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 276493,06 грн, що фактично становить суму заборгованості за березень 2022 року (268071,92 грн) та квітень 2022 року (8421,14 грн).

Доказів вирішення судом в межах справи № 922/1713/23 питання щодо наявності/відсутності заборгованості за договором №723/0306 від 21.02.2022 за лютий 2022 року у сумі 70817,71 грн відповідачем не надано та з рішення суду по справі № 922/1713/23 не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що заборгованість за використану електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №723/0306 від 21.02.2022 у розмірі 70817,71 грн за період лютий 2022 підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

При цьому положення вказаної норми стосовно 3 % річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

У постанові від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20 зазначено, що за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку останнім нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати на суму боргу за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року. При цьому, в розрахунку позивач зазначив, що борг за березень та квітень сплачено в липні 2023 року (17.07.2023 та 24.07.2023).

Враховуючи, що з розрахунку інфляційних на суму боргу за лютий 2022 вбачається, що позивачем зроблено розрахунок інфляційних не сукупно шляхом помноження індексів інфляції за весь визначений позивачем період існування боргу, а окремо за червень та вересень 2023, виключивши з періоду нарахування липень та серпень 2023, в яких була дефляція, що з огляду на вищевикладене, є порушенням методики нарахування інфляційних втрат, суд першої інстанції здійснив перерахунок заявлених сум.

Таким чином, суд перерахувавши інфляційні втрати на суми боргу за кожен місяць сукупно шляхом помноження індексів інфляції, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за всі місяці, у яких мала місце інфляція, в тому числі й місяці, в які індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція (липень, серпень 2023), за весь період наявності заборгованості, визначений позивачем в розрахунках, а саме: на суму боргу за березень 2022 в розмірі 268071,92 грн - за період з травня по липень 2023 включно (1866,25 грн); на суму боргу за квітень 2022 в розмірі 8421,14 грн - за період з травня по липень 2023 включно (58,63 грн); на суму боргу за лютий 2022 в розмірі 70817,71 - за період з червня по вересень 2023, в т.ч. за липень-серпень 2023 (0,00 грн), дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних у розмірі 1924,88 грн, в іншій частині (на суму 2590,17 грн) відмовив.

Також, перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку про їх арифметичну правильність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 2576,80грн 3% річних задоволено.

При цьому, до суду першої інстанції відповідачем не було заявлено будь-яких заперечень на розрахунок позивача суми 3% річних та інфляційних втрат. Доводи апеляційної скарги також не стосуються правильності розрахунків позивача та висновків місцевого господарського суду щодо їх часткової обґрунтованості, а тому у відповідності до вимог статті 269 ГПК України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 12 ГПК спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частинами першою, другою статті 247 ГПК у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Норми частини третьої цієї статті визначають, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що визначена позивачем у позовній заяві ціна позову (77909,56 грн) не перевищувала ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, даний спір не відноситься до виняткових справ, що встановлені частиною 4 статті 247 ГПК України, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування, підстави для розгляду її в порядку загального позовного провадження - відсутні, з огляду на її малозначність.

Наведене не спростовано в суді апеляційної інстанції, обґрунтованих підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження не наведено.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за можливе розглядати цей спір у порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, оскільки дана справа є малозначною та її розгляд, відповідно до частини 1 статті 247 ГПК України, здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи скаржника про недотримання судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду заяви відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення господарського суду - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольбергкрафт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2024 у справі №922/609/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених підпунктами а)-г) пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.11.2024.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна