Ухвала

від 30.10.2024 по справі 903/624/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

30 жовтня 2024 року Справа № 903/624/13 за заявою ліквідатора ТОВ Каскад-Транспорт ЛТД Москви Ю.О №03/05 від 03.05.2023

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника та керівника

по справі №903/624/13

за заявою Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Волинь-Продакшн, м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Каскад-Транспорт ЛТД, м. Луцьк

про банкрутство

Суддя Кравчук А. М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від кредиторів: АТ Державний експортно-імпортний банк України - Мірчук В.В.

ліквідатор: Москва Ю.О.

від ОСОБА_1 Пащук В.С.

встановив: 04.05.2023 ліквідатор боржника звернувся до господарського суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника та керівника, у якій просить покласти субсидіарну відповідальність за боржника на його засновника ОСОБА_1 та колишнього керівника ОСОБА_2 ; стягнути солідарно з зазначених осіб на користь боржника 683 055 140,13 грн.

Згідно з поясненнями, наведеними в інформації №28/09 від 27.09.2023, ліквідатор боржника уточнив суму, яку необхідно стягнути з винних осіб, 682 353 364 грн 24 коп.

Заяву мотивовано тим, що засновник та керівник боржника допустили: бездіяльність у вигляді неналежного управління діяльністю товариства відповідно до законодавства, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника; бездіяльність у неприйнятті необхідних управлінських та організаційних рішень для запобігання банкрутству; порушення законодавства, що в свою чергу призвело до формування боргових зобов`язань перед державою; бездіяльність у вигляді неприйняття будь-яких рішень, що стосуються перегляду розміру статутного капіталу, його збільшення, внесення додаткових внесків учасником товариства, введення процедури санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; невчинення дій щодо повернення дебіторської заборгованості, маніпуляції з ліквідними активами (двох товариств), зокрема, щодо укладення договорів поруки / застави, що в свою чергу призвело до формування боргових зобов`язань перед банківськими установами та іншими юридичними особами. Ліквідатор боржника вважає, що існує прямий зв`язок між діями колишнього керівника і засновника боржника та його банкрутством; боржник набув стану неплатоспроможності саме у зв`язку з бездіяльністю, неефективними та протизаконними діями зазначених осіб, абсолютною байдужістю та вірою у власну безкарність.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.09.2023, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, у задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12.09.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.09.2023 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова мотивована тим, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду заяви не надали жодної правової оцінки наведеним доводам ліквідатора боржника і скаржника, а також запереченням Александрова І.В., не зважаючи на те, що сам факт непередання документів та майна боржника, за загальним правилом мав би викликати питання щодо добросовісності осіб, які притягуються до відповідальності, адже може свідчити про умисне приховування інформації про активи, їх виведення. Тобто господарські суди не встановили наявність / відсутність передання ліквідатору боржника первинної документації, бухгалтерських документів, усього майна боржника ОСОБА_2 як директором, а також вчинення учасниками боржника (відповідальними за призначення зазначеної особи директором боржника) дій, спрямованих на передання відповідних документів і майна ліквідатору згідно з вимогами КУзПБ. Відповідно, суди не з`ясували причини і правові наслідки непередання документів і майна, їх втрати, вчинення дій із розшуку тощо (в разі підтвердження таких обставин).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024, справу розподілено судді Кравчук А.М.

Ухвалою суду від 27.09.2024 справу прийнято до розгляду в судовому засіданні 30.10.2024 о 12 год 00 хв. Запропоновано учасникам справи до 15.10.2024 подати суду пояснення по суті заяви з врахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.09.2024.

16.10.2024 на адресу суду надійшла заява Волинської обласної прокуратури, згідно якої зазначає, що банкрутство ТОВ «Каскад-Транспорт» ЛТД викликано не впливом якихось чинників в межах звичайного господарського ризику, а є наслідок протиправної поведінки відповідачів, яка є свідомою, оскільки не викликана будь якими об`єктивними та невідворотними чинниками зовнішнього характеру, зокрема форс-мажорними обставинами або несприятливою ринковою кон`юнктурою, не відповідає звичайним умовам господарського обороту, не відповідає критеріям розумності та добросовісності, не відповідає інтересам боржника, свідчить про узгодженість дій, наявність спільного інтересу та мети ухилення від розрахунків з дебіторами. Ненадання ліквідатору фінансових документів є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цією юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення заборгованості. Бездіяльність відповідачів стосовно не передачі документів зробили неможливим реалізацію активів боржника та неповернення ліквідаційної маси.

ОСОБА_1 у поясненнях від 17.10.2024, 30.10.2024 заяву ліквідатора заперечує. Зазначає, що в матеріалах справи наявний наказ №2 від 20.08.2013 про проведення інвентаризації майна директора ТОВ «Каскад-Транспорт» ЛТД Александрова О.В., яким створено інвентаризаційну комісію, та призначено час проведення інвентаризації майна банкрута. В інвентаризаційних описах №1 від 20.08.2013, №2 від 19.08.2013 зазначається перелік майна та його місцезнаходження. У заяві від 25.09.2013 арбітражний керуючий Кравчук Г.П. зазначає про проведення інвентаризації. Згідно звіту арбітражного керуючого Пурія Р.П. на підставі отриманих від боржника матеріалів встановлено наявність на балансі товариства на останню звітну дату матеріальних цінностей та активи у загальній сумі балансової вартості 17 954 тис.грн. Таким чином, матеріали справи підтверджують виконання керівником боржника покладених на нього обов`язків щодо забезпечення проведення інвентаризації майна боржника, передачі всіх матеріальних цінностей тощо. Не передання ліквідатору Москві Ю.О. первинних документів по справі, існування станом на 01.02.2018 дебіторської заборгованості в сумі 11 142 348,76 грн, щодо якої минула позовна давність, зумовлене неодноразовою заміною ліквідатора в межах даної справи, та не залежить від дій керівника боржника. В провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області перебувало кримінальне провадження з питань наявності чи відсутності ознак доведення ТОВ «Каскад-Транспорт» ЛТД до банкрутства, яке закрито у зв`язку з відсутністю таких ознак. Ліквідатором не взято до уваги, що ТОВ «Каскад-Продакш» ЛТД також вчинялись різного роду правочини та юридично значимі дії на користь ТОВ «Каскад-Транспорт» ЛТД, оскільки діяльність цих двох товариств була тісно пов`язана між собою в силу їх корпоративних відносин і в силу ділових господарських відносин. Зазначає про доцільність витребування у АТ «Державний експортно-імпортний банк України» банківських виписок по рахунку товариства за період 2008-2011 роки, у АТ «Приватбанк» виписки по рахунку товариства за період з 01.01.2012 по 25.10.2012 з метою перевірки спрямування наявних на той момент коштів товариства.

АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у поясненнях від 25.10.2024 подану заяву ліквідатора підтримує, оскільки неплатоспроможність товариства настала внаслідок протиправних дій його керівників, які вчинили дії з приховування від ліквідатора майна боржника та бухгалтерської документації, уклали ряд договорів, які збільшили кредиторську заборгованість товариства, не виплачували працівникам заробітної плати, що в кінцевому результаті призвело до банкрутства ТОВ «Каскад-Транспорт» ЛТД.

У судовому засіданні представник банку витребування доказів заперечив, оскільки заявником не обґрунтована на підтвердження яких обставин він їх просить витребувати і яким чином вони вплинуть на розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівника.

У вирішенні питання витребування доказів ліквідатор поклалась на розсуд суд.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів.

Відповідно до п. 4, п. 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України визначено, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Дослідивши подане ОСОБА_1 клопотання про витребування доказів суд протокольною ухвалою від 30.10.2024 відмовив у його задоволенні, оскільки у ньому не зазначено заходів, які особа, яка подає клопотання, вжила для отримання таких доказів самостійно чи з залученням ліквідатора. Заявником не обґрунтовано на підтвердження яких обставин щодо заяви, яка розглядається, він просить витребувати виписки по рахунку боржника, вплив їх на суть спору, не можливість подання такого клопотання разом з першою заявою по суті клопотання про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника з врахуванням його подання до суду ще 04.05.2023, при первинному його розгляді.

У судовому засіданні ліквідатор, представник банку клопотання про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника та керівника підтримали.

Представник ОСОБА_1 у задоволенні клопотання просив відмовити.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

у с т а н о в и в:

Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина 3 статті 215 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями (абзац 2).

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 частини 2 статті 61 КУзПБ).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) (яка підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи за вимогами частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України) виснував, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

Визначене нормами частини 2 статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Об`єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).

Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 29.06.2023 у справі №923/1054/15, від 20.09.2023 у справі №44/440-б, від 05.07.2022 у справі №916/1272/18, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно й розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями / бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №916/1272/18).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини 2 статті 61 КзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і, як наслідок, недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

При цьому аналіз частини 2 статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення / здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Особа вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або й необережності при покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів свідчить про усвідомлення особою статусу та наслідків та відсутність критеріїв, які б могли впливати на оцінку обставин справи.

Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, які стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства, до яких належить, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.

Саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №923/1494/15).

Однак відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №916/1105/16 та від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Звернення ліквідатора ТОВ «Каскад-Транспорт» ЛТД із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_2 , як його керівника, та ОСОБА_1 , як його засновника, зумовлено тим, що зазначені особи допустили бездіяльність у вигляді неприйняття необхідних управлінських та організаційних рішень для запобігання неплатоспроможності боржника, зокрема, щодо повернення дебіторської заборгованості, натомість вчинили дії з маніпуляції ліквідними активами шляхом укладення договорів поруки та застави, що призвело до формування боргових зобов`язань перед банківськими установами та іншими юридичними особами. Ліквідатор також стверджує про наявність згідно акту №5 інвентаризації розрахунків з дебіторами станом на 01.02.2018 дебіторської заборгованості на суму 11 142 348,76 грн, щодо якої минула позовна давність. Значна частина кредиторської заборгованості боржника виникла за договорами поруки / застави, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань перед іншими юридичними особами Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн" ЛТД (засновником якого був ОСОБА_1 , а керівником ОСОБА_2 , яке до того ж було одним із засновників боржника та ліквідоване згідно з ухвалою суду у справі №903/623/13 про банкрутство ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД). Ліквідатор посилається на договір застави №02.3/42-44-53-15/З05/10-КЛТ від 31.05.2010, договір застави №8-10/1 від 07.07.2010, договір застави №8610Z10 від 31.08.2010, договір поруки №151211Р1 від 31.01.2011, які боржник уклав як майновий поручитель / поручитель попри наявність у нього значної кредиторської заборгованості у 2010, 2011 роках.

Згідно фінансового аналізу ТОВ «Каскад Транспорт» ЛТД, викладеного ліквідатором Москвою Ю.О. у заяві від 03.05.2023, у боржника існували значні проблеми з платоспроможністю, оскільки навіть частина боргів не могла бути погашена негайно через відсутність достатнього обсягу грошових коштів у вільному обігу. Від`ємні показники відображають небажане скорочення частки прибутку в період 2011-2012-2013 роки, яка направляється на розвиток виробництва, що підтверджується збитковістю діяльності впродовж згаданих періодів, що, на думку ліквідатора, свідчить про зниження в цілому ефективності роботи товариства. На підставі аналізу балансів товариства станом на 2010, 2011, 2012, 2013 роки встановлено, що кредиторська заборгованість, що обліковувалась у товариства впродовж вказаних періодів, характеризується нестабільною динамікою: кредиторська заборгованість становила станом на 31.12.2010 в сумі 15 905 тис. грн.; станом на 31.12.2011 в сумі 17 163 тис. грн.; станом на 31.12.2012 в сумі 16 085 тис. грн.; станом на 30.06.2013 в сумі 13 152 тис. грн. Інші поточні зобов`язання мали таку динаміку: станом на 31.12.2010 в сумі 40 072 тис. грн.; станом на 31.12.2011 в сумі 44 717 тис. грн.; станом на 31.12.2012 в сумі 43 733 тис. грн.; станом на 30.06.2013 в сумі 43 163 тис. грн. Станом на останню звітну дату існує непогашена кредиторська заборгованість, що в сукупності з короткостроковими кредитами, позиками та іншими поточними зобов`язаннями свідчить про нестійкий фінансовий стан боржника, який характеризується ознаками неплатоспроможності та відповідає стану потенційного банкрутства, коли задоволення кредиторських вимог та боргів підприємства можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури. Зменшення розміру дебіторської заборгованості у 2012-2013 роках вказує, що ознаки неплатоспроможності у боржника присутні впродовж усіх аналізованих періодів; боржник не мав фактичної можливості погашення усіх наявних зобов`язань, тобто справжній фінансовий стан підприємства не дав змогу йому виконати свої зобов`язання; розмір чистого прибутку у товариства впродовж усіх аналізованих періодів мав динаміку у сторону зниження. Значна частина кредиторської заборгованості ТОВ Каскад-Транспорт ЛТД виникла за договорами поруки/застави, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД (засновник ТОВ Каскад-Транспорт ЛТД) перед іншими юридичними особами.

У заяві ліквідатор Москва Ю.О. посилається на те, що засновниками/керівником ТОВ Каскад-Транспорт ЛТД допущено: бездіяльність у вигляді неналежного здійснення діяльності товариства відповідно до законодавства, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника; бездіяльність у вигляді неприйняття необхідних управлінських та організаційних рішень для запобігання банкрутству; порушення законодавства, що в свою чергу призвело до формування боргових зобов`язань перед державою; бездіяльність у вигляді не прийняття будь-яких рішень, що стосуються перегляду розміру статутного капіталу, його збільшення, внесення додаткових внесків учасником товариства, введення процедури санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; не вчинення дій щодо повернення дебіторської заборгованості, маніпуляції з ліквідними активами (двох товариств), зокрема, щодо укладення договорів поруки/застави що в свою чергу призвело до формування боргових зобов`язань перед банківськими установами та іншими юридичними особами.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань засновниками ТОВ Каскад-Транспорт ЛТД були ТОВ Каскад- Продакшн ЛТД та ОСОБА_1 з участю у статутному капіталі 99% та 1% відповідно. Керівником ТОВ Каскад-Транспорт ЛТД був ОСОБА_2 .

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що значна частина кредиторської заборгованості ТОВ «Каскад-Транспорт» ЛТД виникла за договорами поруки / застави, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань перед іншими юридичними особами Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн" ЛТД (засновником якого був ОСОБА_1 , а керівником ОСОБА_2

ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД ліквідовано відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 11.03.2016 № 903/623/13, про що зроблено відповідний запис в ЄДР.

Вироком Луцького міськрайонний суд Волинської області від 20.06.2014 у справі №161/4273/14-к встановлено, що ТОВ Каскад-Транспорт порушило вимоги ст. 115 КЗпП України щодо строків виплати заробітної плати. Вказано, що у період часу з 1 січня по 25 жовтня 2012 року директор ТзОВ Каскад- Транспорт ЛТД мав реальну можливість повністю виплатити заробітну плату працівникам, оскільки на рахунки товариства надійшли грошові кошти в загальній сумі 14 458 201 грн 47 коп, проте не виплатив її.

Згідно реєстру вимог кредиторів ТОВ «Каскад-Транспорт» ЛТД заборгованість товариства по виплаті заробітної плати становить 837 426 грн 91 коп, по сплаті аліментів 17 799 грн 70 коп, по сплаті відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян 68 257 грн 81 коп.

При цьому добросовісним є боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд не може залишити поза увагою обставини, що не виплата працівникам ТОВ «Каскад_Транспорт» ЛТД заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, свідчать про не добросовісну поведінку як керівника так і засновника товариства, які зобов`язані прямо чи опосередковано здійснювати контроль за організаційною, розпорядчою, фінансовою діяльністю ТОВ " Каскад-Транспорт" ЛТД.

При цьому судом враховано, що в межах розгляду справи №161/4273/14-к керівником ТОВ «Каскад-транспорт» ЛТД визнано свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень.

Для з`ясування ознак доведення до банкрутства ліквідатор має проаналізувати сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) боржника, інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Ухвалою суду від 16.06.2015 зобов`язано ОСОБА_2 передати ліквідатору Григор`єву Валерію бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД; все без виключення майно банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД, перелічене в інвентаризаційних описах, а саме: 119 одиниць автотранспортних засобів (автомобілі, тягачі, напівпричіпи, причіпи), інших матеріальних цінностей згідно інвентаризаційного опису №2 в кількості 46 одиниць, №3 21 одиниця, №4 - 56 одиниць.

Згідно мотивувальної частини ухвали суду, не дивлячись на закінчення визначених Законом про банкрутство строків передачі директором товариства-банкрута ліквідатору банкрута бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД, колишнім директором зазначеного товариства визначені документи, матеріальні та інші цінності передані, як колишньому ліквідатору Пурію Р.П., так і теперішньому ОСОБА_3 , не були. При цьому судом засвідчується на тому, що позиція колишнього директора ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД Александрова О.В. з посиланнями на передачу усіх цінностей банкрута ліквідатору Пурію Р.П. не підтверджується жодним належним та допустимим доказом, спростовується наявним в матеріалах справи (том 20 а.с. 225) повідомленням арбітражного керуючого Пурія Р.П. від 16.06.2015 №02-02/16-06/15 з котрого вбачається, що на час виконання функцій ліквідатора ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД арбітражний керуючий Пурій Р.П. від колишнього директора товариства ОСОБА_2 не отримував у підзвіт жодних матеріальних цінностей та не підписував жодних актів приймання-передачі.

Ухвалою суду від 06.10.2015 постанову державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 11.08.2015 ВП №47959292 про повернення виконавчого документа стягувачу визнано недійсною. У мотивувальній частині ухвали вказано, що відповідальною особою за ТМЦ ТзОВ Каскад-Транспорт ЛТД є Александров О. В., що не спростовано жодними додатковими доказами. Наявний у державного виконавця акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 24.12.2013 ОСОБА_1 не є достатньою та підтвердженою будь-якими іншими доказами підставою стверджувати про відсутність відповідного майна у боржника ( ОСОБА_2 ).

Враховуючи вищевикладене, судом в межах даної справи неодноразово встановлювався факт відсутності будь яких належних та допустимих доказів передачі ОСОБА_2 . ліквідатору (ам) бухгалтерської та іншої документації, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності та все без виключення майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД.

Доказів протилежного суду не подано.

Інвентаризаційні описи, на які посилається ОСОБА_1 , не є належними доказами передачі всієї документації та майна боржника арбітражному керуючому Кравчуку Г.П., оскільки підписані самим Александровим І.В., який згідно їх змісту є матеріально-відповідальною особою за збереження основних засобів.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 191 ЦК України).

Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

Так, у судовій процедурі ліквідації боржника питання єдиного майнового комплексу боржника регулюється нормами КУзПБ про ліквідаційну масу, до складу якої входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (частина перша статті 62 КУзПБ).

Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено статтями 61- 65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження.

Таким чином приймання на зберігання матеріальних цінностей боржника здійснюється саме ліквідатором боржника, а не розпорядником майна, повноваження якого виконував арбітражний керуючий Кравчук Г.П.

Крім того, судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження вчинення керівником чи засновником боржника дій з претензійно-позовної роботи відносно повернення дебіторської заборгованості з врахуванням не передання ліквідатору первинної бухгалтерської документації.

За статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Згідно з пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за № 725/4018, дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Навмисне зменшення ліквідаційної маси керівником призводить до недостатності майна боржника для погашення боргів перед кредиторами в розумінні частини другої статті 61 КУзПБ.

При цьому недостатність майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, розглядається за нормами статті 62 КУзПБ як передумова для субсидіарної відповідальності.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Очевидно, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника задля визначення підстав для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника, є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості.

Тобто бездіяльність відповідачів стосовно не передачі документів робить неможливим реалізацію активів боржника у вигляді дебіторської заборгованості та наповнення ліквідаційної маси (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №923/1054/15, від 26.09.2023 у справі №910/8137/19).

Відсутність у осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20).

Отже, виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Крім того згідно акту №5 інвентаризації розрахунків з дебіторами станом на 01.02.2018 по дебіторській заборгованості на суму 11 142 348,76 грн минула позовна давність.

Докази щодо її стягнення в матеріалах справи відсутні.

Своєчасне передання керівниками боржника всієї первинної документації ТОВ «Каскад-Транспорт» ЛТД дало б можливість ліквідатору стягнути дебіторську заборгованість, своєчасно знайти та інвентаризувати всі наявні у боржника майнові активи та здійснити погашення кредиторської заборгованості відповідно.

Не повідомлення керівником та засновником боржника ліквідатору місцезнаходження всього майна товариства, його можливу крадіжку, інформації про вжиття заходів з метою його розшуку, спричинило його втрату та відповідно не наповнення ліквідаційної маси.

Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Судом враховано, що сам факт непередання документів та майна боржника, викликає питання щодо добросовісності осіб, які притягуються до відповідальності, адже може свідчити про умисне приховування інформації про активи з метою їх виведення.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства. Засновниками (учасниками, акціонерами) боржника, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов`язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство).

Враховуючи вищевикладене, матеріали справи не свідчать про дотримання наведених вимог закону особами, на яких спрямована заява ліквідатора про субсидіарну відповідальність. При цьому, учасником (засновником) ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД всупереч нормам статей 62, 63 Закону України "Про господарські товариства" не здійснювався контроль за діяльністю керівника товариства, а керівником всупереч меті створення господарського товариства та повноваженням органу управління товариства вчинялися дії, що призвели до його банкрутства.

Учасники боржника самоусунулися від участі в управлінні справами товариства, не виявили бажання бути обізнаними з даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які показували прогресуючу негативну тенденцію в бік нарощення кредиторської та дебіторської заборгованості, чим не сприяли товариству в здійсненні ним своєї діяльності та допустили протиправну бездіяльність.

При цьому судом враховано правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20), в якій акцентовано увагу, що "…до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв`язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. Засновник (учасник) має законодавчо визначене право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, а відтак, він мав можливість ознайомитись із річною фінансовою звітністю товариства, вживати заходи для проведення аудиту, а враховуючи його право брати участь у розподілі прибутку товариства, мав бути обізнаним про фінансову ситуацію, що склалася на товариства. Проте, попередніми судовими інстанціями наведеного перевірено не було та не враховано, що до засновника (учасника) товариства може бути застосована субсидіарна відповідальність у зв`язку з його бездіяльністю в органі управління боржником, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника та відсутність у нього будь-яких активів на час проведення ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів. При цьому, суди також не врахували, що притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини".

Враховуючи вищевикладене, матеріали та обставини у даній справі вказують на винну, протиправну поведінку засновника (учасника) та керівника ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД, до яких заявлено вимоги, яка виражається у діях та бездіяльності, категорії прояву та форми вираження якої наведено вище по тексту ухвали, що розкриває об`єктивну сторону правопорушення.

Таким чином, судом встановлено, що суб`єктивна сторона правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності для керівника характеризується навмисним вчиненням дій з нарощування кредиторської заборгованості та виводу активів боржника, а для засновника необережністю, його необачною поведінкою щодо належного здійснення прямого чи опосередкованого контролю за організаційною, розпорядчою, фінансовою діяльністю ТОВ " Каскад-Транспорт" ЛТД, впливу на кадрову та претензійно-судову політику підприємства, легковажним ставленням до реалізації своїх повноважень згідно вимог законодавства та сумлінного виконання покладених на нього обов`язків.

При цьому особами, до яких заявлено вимоги, не доведено протилежного, їх вина у вчиненому правопорушенні у вигляді доведення ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД до банкрутства належними доказами не спростована, матеріали справи не містять доказів, що неплатоспроможність настала через форс-мажорні обставини, економічну ситуацію, інші не залежні від волі засновника та керівника причини, бувши обізнаними з результатами фінансово-господарської діяльності, вони не ініціювали санації боржника, не вживали заходів стягнення дебіторської заборгованості, могли усвідомлювати характер своєї бездіяльності, що завдала шкоди кредиторам, зокрема щодо заборгованості по заробітній платі, аліментах, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, державного бюджету, а тому виходячи з принципу правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, закріпленого у статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, вважається встановленою.

Судом враховано, що розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (див. mutatis mutandis постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16).

Згідно матеріалів справи вартість ліквідаційної маси боржника становить 0 грн 00 коп, а не погашена заборгованість товариства перед кредиторами - 682 353 364 грн 24 коп.

Виходячи з встановлених обставин справи, неможливість задоволення вимог кредиторів у загальній сумі 682 353 364 грн 24 коп виникла внаслідок винних дій керівника та засновника ТОВ " Каскад-Транспорт" ЛТД з доведення останнього до банкрутства, що складає собою об`єкт правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна.

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України законодавець встановлює загальне правило, за яким перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до приписів частин другої та третьої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 №906/1155/20 (906/1113/21) зазначив, що за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно тоді, коли за результатами проведення ліквідаційної процедури боржника буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, що вказуватиме на порушення тих прав, які підлягають захисту через правовий інститут субсидіарної відповідальності. Суд доходить висновку, що встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, подання на затвердження звіту ліквідатора та нульового ліквідаційного балансу ТОВ «Каскад-Транспорт» ЛТД у 2021 році, подана у 2023 році ліквідатором Москвою Ю.О. заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівника та засновника товариства є такою, що заявлена в межах строку позовної давності.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Вивчення та оцінка наданих та зібраних матеріалів справи у їх сукупності та співставленні надають можливість встановити наявність всіх елементів правопорушення, за яких настає субсидіарна відповідальність згідно частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а відтак і наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД арбітражного керуючого Москви ЮО. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю " Каскад-Транспорт" ЛТД на його керівника - ОСОБА_4 та засновника ОСОБА_5 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Транспорт» ЛТД Москви Юлії Орестівни від 03.05.2023 №03/05 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника та керівника задовольнити.

2. Покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Транспорт» ЛТД на його засновника ОСОБА_1 та керівника ОСОБА_2 .

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідент код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Транспорт» ЛТД (вул. Єршова, 3, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 21747631) 682 353 364 грн 24 коп.

4. Видати накази.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України

Ухвала суду підписана 01.11.2024.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя А. М. Кравчук