Ухвала

від 29.10.2024 по справі 911/2508/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2508/24

Суддя Заєць Д.Г., розглянувши матеріали

за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром», Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення штрафних санкцій

секретар судового засідання: Д.С. Бабяк

представники:

від позивача Ю. Дяк

від відповідача А. Поцелов

від третьої особи Д. Онищук

від прокурора М. Семенчук

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України №15/1/1-75808вих-24 від 19.09.2024 року (вх. №3598 від 19.09.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договору про закупівлю №09/238-09/2021 від 23.09.2021 року у сумі 20131280,00 грн., з яких 14334580,00 грн. пені та 5796700,00 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 24.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2508/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.10.2024 року. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство «Медичні закупівлі України».

До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 08.10.2024 року (вх. №11099/24 від 08.10.2024), в якому відповідач проти позову заперечує.

До суду від третьої особи через систему «Електронний суд» надійшли пояснення щодо позову або відзиву б/н від 10.10.2024 року (вх. №11243/24 від 10.10.2024).

Також від прокуратури через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив б/н від 11.10.2024 року (вх. №11302/24 від 11.10.2024).

До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 17.10.2024 року (вх. №11528/24 від 17.10.2024) та клопотання б/н від 17.10.2024 року (вх. №11531/24 від 17.10.2024) про залишення позову без розгляду.

Також від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 28.10.2024 року (вх. №12041/24 від 28.10.2024) про долучення доказів.

У судовому засіданні 29.10.2024 року представник відповідача клопотання про залишення позову без розгляду підтримав та просив суд його задовольнити. Прокурор, представники позивача та третьої особи проти залишення позову без розгляду заперечили.

Розглянувши у судовому засіданні 29.10.2024 року клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються, зокрема, функції представництва інтересів громадянина або держави в суді. Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній станом на дату звернення прокурора із позовом у справу №911/2508/24), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №3-рп/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб`єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру»). По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженими на захист цих інтересів держави у зв`язку з виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.

За твердженням прокурора, укладений між ДП «Медичні закупівлі України» та ТОВ «Автоспецпром» договір про закупівлю автомобілів швидкої допомоги фінансується державою за рахунок капітальних трансфертів, які виділялися безпосередньо із загального фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 2301220 (КЕКВ 3210), отже державний інтерес у спірних правовідносинах полягає у забезпеченні належного виконання зобов`язань за договором, який укладався з метою забезпечення вчасного та якісного реагування на випадки невідкладних станів, і на фінансування якого державою виділялися бюджетні кошти у великому розмірі. Необхідність захисту інтересів держави прокурор обґрунтовує дотриманням правових засад функціонування бюджетної системи України, її принципів, основ бюджетного процесу і міжбюджетних відносин.

Прокурор наводить пункти 6, 8 частини 1 ст. 7 БК України, за якими бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2021 №339 «Деякі питання розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році» затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті на 2021 рік на розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізацію і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров?я, який визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті на 2021 рік за програмою «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров?я».

Відповідно до п. 2 Порядку, використання коштів головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Міністерство охорони здоров?я України.

Одержувачем бюджетних коштів за напрямом використання бюджетних коштів - забезпечення центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф спеціалізованим санітарним транспортом екстреної медичної допомоги типу В і С як системою медичних виробів, допоміжних засобів до них та устаткування у складі колісних засобів, призначених для виконання спеціальних робочих функцій, та додаткових предметів спеціального обладнання є ДП «Медичні закупівлі України», що належить до сфери управління МОЗ України.

Абзацом 2 частини 4 статті 20 Бюджетного кодексу України визначено, що відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Міністерство охорони здоров?я України як головний розпорядник бюджетних коштів та відповідальний виконавець бюджетної програми «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров?я» наділено повноваженнями забезпечити цільове та ефективне використання бюджетних коштів та є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Державне підприємство «Медичні закупівлі України» засноване на державній власності та належить до сфери управління МОЗ України; у спірних правовідносинах наділене повноваженнями розпорядника нижчого рівня щодо забезпечення цільового та ефективного використання бюджетних коштів за укладеним договором.

Використання коштів бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням відповідального органу є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів. Неефективне витрачання коштів державного бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Суд враховує, що договір про закупівлю №09/238-09/2021 від 23.09.2021 року, предметом якого є закупівля автомобілів спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги у кількості 49 одиниць, був спрямований не на здійснення покупцем ДП «Медичні закупівлі України» власної підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, а на задоволення загальносуспільної потреби у належному рівні медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги.

Як головний розпорядник бюджетних коштів і відповідальний виконавець бюджетної програми Міністерство охорони здоров?я України було зобов?язане забезпечити цільове та ефективне використання бюджетних коштів, зокрема, використання ДП «Медичні закупівлі України» коштів державного бюджету за договором щодо закупівлі спеціалізованого санітарного транспорту, що передбачає, відповідно до наведених положень ст. 7 БК України, досягнення максимального результату.

Однак, за твердженням прокурора, Міністерство охорони здоров?я України, як головний виконавець бюджетної програми та центральний орган виконавчої влади не вжило належних заходів щодо виконання покладених на нього обов?язків та контрольних повноважень для забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, хоча мало бути обізнаним про наявність порушень при виконанні договору, та мало повноваження для самостійного захисту інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, Офіс Генерального прокурора звертався до Міністерства охорони здоров`я України з листом від 21.12.2023 року №15/1/3-41521-23, у якому викладав суть виявленого порушення, просив надати ґрунтовну інформацію із зазначених питань та копії документів щодо факту неналежного виконання ТОВ «Автоспецпром» договірних зобов`язань, а також відомості про те, чи вживались або будуть вживатися заходи Міністерством щодо захисту порушених інтересів держави (том 1, а. с. 120 - 122).

У відповідь на вказаний лист МОЗ України листом від 25.01.2024 №18469-24 повідомило, що з метою виконання контрольної функції звернулось із запитом про надання інформації до ДП «Медичні закупівлі України» (том 1, а. с. 123).

Листом від 13.09.2024 №15/1/1-74251ВИХ-24, у порядку частини 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Офіс Генерального прокурора повідомив МОЗ України про пред`явлення позову до суду. Вказане повідомлення було направлене листом з описом №0100198605012 та отримано Міністерством 18.09.2024.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про те, що прокурор, звертаючись з позовом, достатньо обґрунтував підстави для представництва прокурором інтересів держави, підтвердив їх наявність, визначив орган, який у спірних правовідносинах здійснює владні функції від імені держави, та дотримався процедури ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та вимог ст. 53 ГПК України, у зв`язку з чим підстави для залишення позову прокурора у справі №911/2508/24 без розгляду на підставі пункту 4 частини 5 ст. 174 ГПК України відсутні, а обґрунтованість вимог позову має встановлюватися під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.

2. Відкласти підготовче засідання на 10.12.2024 о 10:45. Підготовче засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Київської області (м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, зал судових засідань №3).

3. Викликати у судове засідання повноважних представників сторін. У разі неявки, учасники справи зобов`язані повідомити суд про причини такої неявки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не може бути оскаржена.

Дата підписання 01.11.2024 року.

Суддя Д.Г. Заєць