Рішення

від 23.10.2024 по справі 922/2424/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024м. ХарківСправа № 922/2424/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАТОР" (29018, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 17) до Державного підприємства "Ізюмський приладобудівний завод" (64302, Харківська обл., м. Ізюм, пр. Незалежності, 66) про стягнення 338'319,50 грн за участю представників:

позивача - Болишевої М.О.;

відповідача - Пацурковської О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВАТОР" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Ізюмський приладобудівний завод" про стягнення основної суми заборгованості за Договором №067/143 від 17.08.2021 в розмірі 315'167, 21 грн, 3% річних у сумі 11'249,85 грн та інфляційних втрат у сумі 11'902,44 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2024 призначено підготовче засідання на 21 серпня 2024 року о 14:00.

12.08.2024 представник відповідача подав відзив (вх.№ 20167), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідачем на протязі 2022 року було сплачено на користь позивача 9'607'819,08 грн. В той же час у період з 01.01.2022 по 31.05.2023 ДП "Новатор" надано ДП ІПЗ електроенергії на значно меншу суму, а саме: 9'044'454,09 грн. Отже, з урахуванням обсягу спожитої електричної енергії ДП ІПЗ, а також сум оплат, які було здійснено ДП ІПЗ на користь ДП "Новатор" на виконання умов Договору № 067/143, ДП ІПЗ здійснило переплату за вказаним Договором розмір якої становить 377'797,67 грн. Таким чином, відповідач підтверджує підписання спірних актів приймання-передачі електричної енергії, але обов`язку сплати рахунків по даним актам у ДП ІПЗ не виникло, з урахуванням попередніх передплат, які значно перевищили обсяги споживання за Договором №067/143, та, відповідно, не виникло зобов`язання ДП ІПЗ щодо сплати рахунків за даними Актами приймання-передачі. Також відповідач зазначає, що територія м.Ізюм Ізюмської міської територіальної громади відноситься до Переліку територіальних громад, на яких велися бойові дії або тимчасово окупованих, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022, в редакції наказу від 22.12.2022 № 309, згідно до якого дата виникнення можливості бойових дій: 24.02.2022-08.09.2022, дата тимчасової окупації: 01.04.2022-11.09.2022. Оскільки виробничі потужності ДП "ІПЗ" знаходяться в м. Ізюм Харківської області, яке знаходилось в зоні активних бойових дій з 24.02.2022 і було окуповано з 01.04.2022 по 11.09.2022, на території ДП ІПЗ були розташовані ворожі військові - виробничий процес на заводі було зупинено, працівники ДП ІПЗ були вимушені виїхати з міста, а отже, відповідні заявки на постачання електричної енергії ДП ІПЗ у цей період не надавались. Навіть після деокупації міста Ізюм працівники ДП ІПЗ ще кілька місяців не могли приїхати на територію підприємства через здійснення розмінування як самого м. Ізюм, так і території ДП ІПЗ. Враховуючи, що ТОВ "Новатор" продовжувало постачати електричну енергію на адресу: Харківська обл., м. Ізюм, пр-т Незалежності, 66 у період окупації з 01.04.2022 по 11.09.2022 включно, фактично надаючи послугу російським загарбникам, а не ДП ІПЗ, Позивач нарахував суми за березень 2022 року у розмірі 64'906,61 грн, за квітень 2022 року - 22'425,08 грн, за квітень 2022 року - 77,15 грн, за жовтень 2022 року - 605'556,04 грн та направив для підписання відповідний Акт звірки із зазначенням вказаного періоду до сплати, саме ДП ІПЗ, дії ДП "Новатор" не відповідають принципу добросовісності, носять характер зловживання своїм правом та позбавляють можливості ДП ІПЗ відновитись після окупації, зобов`язуючи сплачувати заборгованість з електричної енергії, яку отримали російські військові. Крім того, відповідно до інформації, викладеній в листі Ізюмського району з розподілу електроенергії Акціонерного товариства "Харківобленерго" від 18.12.2023, електроживлення ДП "Ізюмський приладобудівний завод" було відсутнє з 10.03.2022 через бойові дії з боку рф. І саме цю заборгованість, розмір якої становить 692'964,88 грн ДП ІПЗ не визнає.

16.08.2024 представник позивача подав письмові заперечення на відзив (вх.№ 20696), в яких проти доводів відповідача заперечував у повному обсязі.

21.08.2024 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 21035).

05.09.2024 представник відповідача подав письмові пояснення (вх. № 22249), які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

05.09.2024 представник позивача надав до суду клопотання про доручення додаткових доказів (вх. № 22266), які були досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.

19.09.2024 представник позивача надав до суду клопотання про доручення додаткових доказів (вх. № 23589), які були досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 02.10.2024 підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 жовтня 2024 року о 14:45.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2024 підтримав свій позов, просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.10.2024 підтримав свій відзив, проти задоволення позовних вимог заперечував.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив такі обставини.

17 серпня 2021 року між Державним підприємством "Ізюмський приладобудівний завод" (далі - Споживач, Відповідач) та Державним підприємством "Новатор" (далі - Постачальник, Позивач), що діє на підставі ліцензії постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.06.2019 №952, укладено договір "Про постачання електричної енергії споживачу" №067/143 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору цей Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії.

Відповідно до п.1.2. умови цього Договору розроблені відповідно до закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до п.2.1. Договору Постачальник постачає (продає і передає) електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб об`єктів Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (далі - Товар).

Згідно з п. 2.5. Договору визначено, що період постачання електричної енергії за Договором: з 01.09.2021 по 31.08.2022.

Відповідно до п.5.6. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, протягом якого Споживачу здійснювалось постачання електричної енергії згідно з поданими Заявками. Заявки Споживача можуть передбачати замовлення на постачання електричної енергії лише в межах одного календарного місяця.

Згідно з п. п.5.7. Договору передбачено, що оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється згідно з Додатком 1 до цього Договору наступними етапами: 5.7.1. 25 % ціни прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше, ніж за 5 (п`ять) календарних днів до дати початку розрахункового періоду. Розмір попередньої оплати визначається на підставі прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії за розрахунковий період, а у разі відсутності прогнозованих (заявлених) обсягів - за обсягом фактичного споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду, що передує даті видачі рахунку.

Відповідно до п.5.7.2. Договору 25 % вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше 15-го числа розрахункового місяця (місяця в якому здійснюється поставка).

Відповідно до 5.7.3. Договору остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію Споживач здійснює згідно з виставленим Постачальником рахунком на оплату, на підставі підписаного Сторонами Акта приймання передачі електричної енергії, до 25 числа місяця, наступного за звітним, шляхом оплати залишку вартості спожитої електричної енергії, з урахуванням платежів здійснених відповідно до п.5.7.1 та п.5.7.2 Договору.

В п.5.8. Договору зазначено, що виконання зобов`язань Споживача щодо оплати за спожиту електричну енергію вважається дата перерахування Споживачем на банківський рахунок Постачальника грошових коштів.

Позивач зазначає, що відповідно до Акта приймання-передачі електричної енергії №06702202343 від 28 лютого 2023 року Постачальник продав електричну енергію Споживачу відповідно до Договору №067/143 від 17.08.2021, а Споживач купив від Постачальника електричну енергію за лютий 2023 року на загальну вартість 247'892,68 грн, з ПДВ. На підставі вищевказаного Акта №06702202343, Відповідачем сплачено 79'403,87 грн, борг складає 168'486,81 грн з ПДВ.

У відповідності до Акта приймання-передачі електричної енергії №06703202343 від 31 березня 2023 року Постачальник продав електричну енергію Споживачу відповідно до Договору №067/143 від 17.08.2021, а Споживач купив від Постачальника електричну енергію за березень 2023 року на загальну вартість 54'009,95 грн, з ПДВ. Заборгованість складає 54'009,95 грн з ПДВ.

Відповідно до Акта приймання-передачі електричної енергії №06704202343 від 30 квітня 2023 року Постачальник продав електричну енергію Споживачу відповідно до Договору №067/143 від 17.08.2021, а Споживач купив від Постачальника електричну енергію за квітень 2023 року на загальну вартість 82'731,08 грн, з ПДВ. Заборгованість складає 82'731,08 грн з ПДВ.

На підставі Акта приймання-передачі електричної енергії №06705202343 від 31 травня 2023 року Постачальник продав електричну енергію Споживачу відповідно до Договору №067/143 від 17.08.2021, а Споживач купив від Постачальника електричну енергію за травень 2023 року на загальну вартість 9939, 37 грн, з ПДВ. Заборгованість складає 9939,37 грн з ПДВ.

Сторони спору підписали та скріпили печатками зазначені вище акти приймання-передачі електричної енергії за Договором .

Підписавши Акти прийому передачі за лютий, березень, квітень, травень 2023 року без зауважень, Відповідач втратив можливість заперечувати проти сформованих даних Позивачем та заперечувати проти визначеної вартості використаної (купленої) електричної енергії, погодився із визначеними даними та відповідно взяв на себе обов`язки на досягнення мети сплатити грошову суму за спожиту електричну енергію за вищевказані місяці.

Позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим у Відповідача виник зустрічний обов`язок - здійснити у визначений строк своєчасну оплату спожитої електричної енергії. На підставі актів приймання передачі електричної енергії, за Відповідачем рахується заборгованість за поставлену електричну енергію за Договором на загальну суму 315'167,21 грн.

Станом на 27 травня 2024 року, згідно довідки відділу бухгалтерського обліку і звітності ТОВ "Новатор" № 46/1362, заборгованість ДП "Ізюмський приладобудівний завод" (код ЄДРПОУ 30210163) перед ТОВ "Новатор" (код ЄДРПОУ 22987900) складає 315'167,21 грн.

З метою реалізації прав ТОВ "Новатор", направлено ряд претензій до ДП "Ізюмський приладобудівний завод". Проте заборгованість погашено не було.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до вимог статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 91 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як убачається з матеріалів справи, Відповідач за спожиту електричну енергію за Договором №067/143 від 17.08.2021 на загальну суму 315'167,21 грн не розрахувався, вказані позивачем обставини не спростував.

Щодо тверджень представника Відповідача про те, що ДП "Новатор" надано ДП ІПЗ протягом 2022 - 2024 років електроенергії на значно меншу суму, а саме: 9'044'454,09 грн, суд зазначає таке.

У відповідності до п.п.12.4.4 "Кодексу комерційного обліку електричної енергії" (далі ККОЕЕ), затвердженого постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 311 у редакції від 20.03.2020 № 716, до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції адміністратора комерційного обліку з ведення реєстрів точок комерційного обліку, адміністрування процесів зміни електропостачальника, адміністрування припинення електропостачання та агрегації даних комерційного обліку (упорядкування та об`єднання даних комерційного обліку електричної енергії окремих площадок та/або областей комерційного обліку, що здійснюється адміністратором комерційного обліку з метою подальшого їх використання при здійсненні розрахунків між учасниками ринку та/або формуванні статистичної звітності) виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії.

У відповідності до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Постанова) Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов Договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії виконує відповідний оператор системи розподілу, у даному випадку АТ "Харківобленерго".

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку (АТ "Харківобленерго") та затверджуються Регулятором.

Оператором системи розподілу, який здійснює розподіл електричної енергії відповідачу, є АТ "Харківобленерго".

У відповідності до встановлених норм оператор системи розподілу АТ "Харківобленерго" адмініструє точки комерційного обліку електричної енергії, приймає від споживача покази засобів комерційного обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, використаної споживачем та надає цю інформацію постачальнику електричної енергії, на підставі чого Позивач і проводить розрахунки зі споживачами згідно з умовами договорів.

Матеріали справи містять довідку АТ "Харківобленерго" про фактичні обсяги споживання Відповідачем електричної енергії за період лютий 2022 року - травень 2024 року. Зазначені в цій довідці обсяги споживання Відповідачем електричної енергії співпадають з даними, які містяться в актах Позивача, в тому числі в актах за березень - жовтень 2022 року.

Таким чином, розрахунки за спожиту Відповідачем електроенергію проведені на підставі інформації про обсяги розподіленої відповідачу електричної енергії, яка отримана від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго".

Суд враховує, що інформацію щодо обсягів спожитої Відповідачем електричної енергії Позивач отримує від АТ "Харківобленерго", як оператора системи розподілу, який виконує функцію адміністратора комерційного обліку. При цьому Позивач не має повноважень та не зобов`язаний самостійно здійснювати будь-які розрахунки, які стосуються визначення обсягів спожитої споживачем електричної енергії.

При цьому, ані чинним законодавством України, ані умовами Договору не передбачено права Постачальника електричної енергії не враховувати чи ставити під сумнів обсяги спожитої електричної енергії по споживачу, які передаються йому оператором системи розподілу.

Матеріалами справи підтверджено, що розрахунки за спожиту відповідачем електроенергію є обґрунтованими, оскільки проведені на підставі інформації про обсяги розподіленої відповідачу електричної енергії, яка отримана від оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго", про що свідчить довідка АТ "Харківобленерго" про фактичні обсяги споживання Відповідачем електричної енергії за період лютий 2022 року - травень 2024 року.

Щодо листа АТ "Харківобленерго" від 18.12.2023, в якому зазначено, що з 10.03.2022 було відсутнє електроживлення, суд звертає увагу, що цей лист не є доказом відсутності споживання Відповідачем електроенергії у березні 2022 року, а навпаки підтверджує факт споживання останнім електроенергії з 01 по 09 березня 2022 року.

Суд також враховує, що в жовтні 2022 року територія, де знаходиться ДП "Ізюмський приладобудівний завод" в м. Ізюм, вже не була окупована. Доказів відсутності споживання Відповідачем у жовтні 2022 року матеріали справи не містять.

Крім того, на підставі п.6.1. Договору Споживач має право:

3) безоплатно отримувати всю інформацію стосовно його прав та обов`язків, інформацію про ціну, порядок оплати спожитої електричної енергії, а також іншу інформацію, що має надаватись Постачальником відповідно до чинного законодавства та/або цього Договору;

4) безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші параметри власного споживання електричної енергії;

6) вимагати від Постачальника пояснень щодо отриманих рахунків/Актів приймання передачі електричної енергії і у випадку незгоди з порядком розрахунків або заявленими обсягами споживання електричної енергії вимагати проведення звіряння розрахункових даних та /або оскаржувати їх в установленому цим Договором та чинним законодавством порядку;

8) оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії Постачальника, що порушують права Споживача та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинним законодавством та цим Договором.

Жодні з вищевказаних дій Відповідачем/Споживачем вчинено не було на момент подання позову до суду. Відповідач з метою захисту своїх прав та інтересів, а саме оскарження фактичного обсягу спожитої електричної енергії за спірні періоди, до суду не звертався.

Щодо доводів Відповідача про наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до п. 12.1. Договору сторони цього Договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили (далі обставини непереборної сили), які не існували під час укладання Договору, виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійні природні явища надзвичайної сили, ембарго, блокади, епідемія, війна тощо), якщо ці обставини вплинули на виконання цього Договору.

Сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна повідомити іншій Стороні про їхнє настання/припинення і досягти домовленості щодо продовження строків виконання зобов`язань або припинення дії Договору. Дія обставин непереборної сили підтверджується довідкою (сертифікатом) Торгово-промислової палати чи документом іншого компетентного органу, що уповноважений посвідчувати обставини непереборної сили відповідно до чинного законодавства України (п. 12.2. Договору).

Якщо обставини непереборної сили будуть продовжуватися більше 3 (трьох) місяців, кожна із Сторін в односторонньому порядку має право розірвати цей Договір без укладання додаткової угоди, повідомивши (письмово) іншу Сторону за 20 (двадцять) днів до його розірвання, шляхом направлення письмового повідомлення на адресу іншої Сторони із зазначенням дати розірвання Договору (п. 12.3. Договору).

Суд зазначає, що порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" (далі Закон) та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі Регламент).

Відповідно до ч.3 ст. 14 Закону Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Частиною 1 ст. 141 Закону встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п. 6.2. Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Пунктами 6.11.6., 6.11.7. Регламенту передбачено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віцепрезидента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно Сертифікатом ТПП про форс-мажорні (обставини непереборної сили), а не шляхом розміщення на офіційному вебсайті загального листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Такий лист не передбачений ані статтями 14, 141 Закону, ані положеннями Регламенту, та не містить посилання на зобов`язання за Договорами та неможливість їх виконання саме Відповідачем через наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, одне лише передбачене законом віднесення військового стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо Відповідач доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання саме Договору.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань Відповідача за Договором.

Крім того, Відповідач не надав доказів повідомлення Позивача про форс-мажорні обставини.

Відтак, твердження Відповідача про звільнення його від оплати послуг, у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, є необґрунтованим та відхиляються судом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що заборгованість за використану електричну енергію за Договором №067/143 від 17.08.2021 в розмірі 315'167, 21 грн про постачання електричної енергії споживачу у розмірі 315'167,21 грн підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 11249,85 грн та індексу інфляції у сумі 11902,44 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунки Позивача річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що відповідні розрахунки є вірними, вони відповідають нормам чинного законодавства, вони не спростовані Відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача річних у сумі 11'249,85 грн грн та інфляційні втрати у сумі 11'902,44 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Ізюмський приладобудівний завод" (64302, Харківська обл., м. Ізюм, пр. Незалежності, 66; ідент. код 30210163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАТОР" (29018, м.Хмельницький, вул. Тернопільська, 17; ідент. код 22987900) основний борг у розмірі 315'167, 21 грн, 3% річних у сумі 11'249, 85 грн, інфляційні втрати в сумі 11'902, 44 грн та судовий збір у сумі 4059,83 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВАТОР" (29018, м.Хмельницький, вул. Тернопільська, 17; ідент. код 22987900).

Відповідач - Державне підприємство "Ізюмський приладобудівний завод" (64302, Харківська обл., м. Ізюм, пр. Незалежності, 66; ідент. код 30210163).

Повне рішення складено "01" листопада 2024 р.

СуддяІ.В. Трофімов