Постанова

від 31.10.2024 по справі 908/314/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/314/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду касаційної скарги

ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі № 908/314/18

в межах справи № 908/314/18

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

на бездіяльність державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 69307544 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі №908/314/18,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст руху справи

1. В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/314/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Інвест" (далі - ТОВ "СІ-Інвест", боржник).

2. До суду першої інстанції надійшла скарга ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" вих. № 21-3/08 від 21.08.2023 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № 69307544 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі № 908/314/18.

3. За результатами розгляду у судовому засідання зазначеної скарги суд постановив ухвалу від 11.09.2023 про часткове її задоволення.

4. 18.09.2023 до суду від ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла заява про покладання на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому статтями 123, 124, 126, 129, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в межах виконавчого провадження.

5. Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі № 908/314/18 заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладання на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено;

стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 11 600,00 грн. судових витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом господарським судом скарги на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 69307544.

6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі № 908/314/18 задоволено частково;

додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі № 908/314/18 змінено на:

"Заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" вих.№13-3/09 від 13.09.2023 задовольнити частково.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872) 4 800,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом господарським судом скарги на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні.";

в решті вимог заяви відмовлено.

7. Постановою Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 908/314/18 касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України залишено без задоволення;

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі № 908/314/18 залишено без змін.

8. До Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Ніко-Тайс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/314/18 - про покладення на Міністерство юстиції судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. ст. 123, 124, 126, 244 ГПК України, в суді касаційної інстанції, в межах справи № 908/314/18 за касаційною скаргою ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 та Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі № 908/314/18.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви у справі № 908/314/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.09.2024.

10. Ухвалою від 03.10.2024 Верховний Суд прийняв до провадження заяву ТОВ "Ніко-Тайс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/314/18.

10.1. Постановив здійснити розгляд заяви ТОВ "Ніко-Тайс" про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

10.2. 11.10.2024 до Верховного Суду через систему Електронний суд від Міністерства юстиції України надійшли заперечення на заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу.

10.3 У зв`язку із відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви у справі № 908/314/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової між суддями від 31.10.2024.

Надаючи оцінку доводам заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує таке.

11. Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

12. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

13. Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

14. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

15. Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (див. пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

16. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

17. Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

18. Водночас процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

19. Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

20. Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

21. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

22. За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

23. Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

24. Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

25. У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

26. Водночас, у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

27. У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

28. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

29. У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що за змістом практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

30. Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

31. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

32. Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

33. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

34. У справі, що переглядається, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 змінено додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 та прийнято нове рішення, за змістом якого апеляційний господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 800,00 грн.

35. За змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення.

36. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21 зроблено висновки про те, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, який усуває недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.

37. Тож у разі оскарження додаткового рішення, яким, зокрема, вирішено питання про судові витрати, результат такого оскарження залежить від результату вирішення судом спору по суті пред`явленого позову.

38. Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п`ятій статті 126 та частині п`ятій статті 129 ГПК України.

39. Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього у цій справі).

40. У справі, що переглядається, позивач скористався своїм процесуальним правом, передбаченим частиною восьмою статті 129 ГПК України, подав докази понесення ним судових витрат у виді професійної правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, попередньо зробивши про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі.

41. Суди не встановили наявності ознак зловживання позивачем процесуальними правами чи неправильності його дій, що відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України могло бути підставою для покладення на нього судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

42. У відзиві на касаційну скаргу представник Товариства зазначив:

"…ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" в порядку статті 124 ГПК України зазначає та просить врахувати те, що орієнтовний розмір понесених судових витрат у зв`язку із касаційним оскарженням ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04 квітня 2024 року по справі №908/314/18 та додаткового Рішення Господарського суду Запорізької області від 21 вересня 2023 року по справі №908/314/18, не буде перевищувати вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону та/або Радами Адвокатів регіону найближчого до місця надання послуг (виконання робіт).

При цьому, сторони керуються тим, що вартість однієї години надання правової допомоги складає від 1 100,00 гривень до 1 300,00 гривень (в залежності від різного роду умов та чинників), участь у судовому засіданні складає від 2 000,00 гривень до 2 500,00 гривень (в залежності від різного роду умов та чинників, в тому числі, але не виключно тривалості судового засідання та час очікування його початку), а також додаткова оплата за прийняття позитивного для ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» судового рішення (відмову (у повному обсязі або частково) у задоволенні касаційної скарги ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04 квітня 2024 року по справі №908/314/18 та додаткове Рішення Господарського суду Запорізької області від 21 вересня 2023 року по справі №908/314/18), яка не перевищуватиме двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", зобов`язується із врахуванням пункту 8 статті 129 ГПК України, у випадку настання існування/понесення судових витрат у даній справі, повідомити про відповідне суд.".

43. Заява про покладення на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому статтями 123,124,126,129, 244 ГПК України, в суді касаційної інстанції подана засобами поштового зв`язку 26.08.2024, тобто в межах процесуальних строків, визначених статтею 116, частиною восьмою статті 129 ГПК України.

44. До зазначеної заяви додано копії Договору № 11-06-2024/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 11.06.2024 із актом приймання-передачі документів, Акта від 26.08.2024 про здачу-приймання виконаних послуг (правової допомоги) відповідно до Договору № 11-06-2024/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 11.06.2024 та оригінал довіреності б/н від 24.07.2024.

45. За змістом Акта про здачу-приймання виконаних послуг (правової допомоги) від 26.08.2024 замовник прийняв наступні виконанні роботи та надані послуги: підготовка тексту відзиву на касаційну скаргу у справі № 908/314/18 за касаційною скаргою ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі № 908/314/18. При цьому загальна вартість вказаних послуг склала 4 550,00 грн. Крім того в Акті зазначено, що на підставі пункту 3.1., 3.8. договору № 11-06-2024/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 11.06.2024, Сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги/роботи складає 1 300,00 грн., кількість годин - 3.5.

46. Відповідно, Верховний Суд не встановив правових підстав позбавити ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" права на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції під час перегляду додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки це порушуватиме гарантований національним законодавством принцип відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, а також засади розумності та справедливості.

47. Верховного Суду зважає на те, що суд апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваного ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України додаткового рішення, оцінивши подані позивачем докази, дійшов переконання, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 600,00 грн. є завищеними та нерозумними.

48. З огляду на викладене, а також врахувавши заперечення відповідача, апеляційний суд виснував, що критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності) та критерію розумності їхнього розміру буде відповідати відшкодування в розмірі 4 800,00 грн., і цей розмір витрат є співмірним із виконаною адвокатом роботою.

49. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про необхідність врахування згаданих критеріїв, а також враховує, що за результатами касаційного перегляду постанова Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 залишена без змін.

50. Відтак, визначений заявником розмір правової допомоги на суму 4 550,00 грн. є пропорційним відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді касаційної інстанції у зв`язку з розглядом касаційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.

51. Заперечення Міністерства юстиції України проти заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу наведеного вище висновку не спростовують, належних та достатніх підстав для зменшення розміру відшкодування цих витрат, або для повної відмови у задоволенні вказаної заяви не містять .

52. З наведених підстав Верховний Суд вважає за можливе стягнути з Міністерства юстиції України на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" судові витрати в розмірі 4 550,00 грн. за надання адвокатських послуг (правової допомоги).

Керуючись статтями 126, 129, 244, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про винесення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства юстиції України (Департамент державної виконавчої служби) (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (адреса: Україна, 03187, місто Київ, просп. Академіка Глушкова, 40, офіс 315 ЄДРПОУ 38039872) 4 550,00 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік