Постанова

від 03.12.2024 по справі 908/314/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/314/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

розглянувши заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"

про ухвалення додаткового рішення

у провадженні за скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"

на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 69420451 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі № 908/314/18 про стягнення грошових коштів з Кузнецова Е.А.

у межах справи за заявою

Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Інвест"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 908/314/18 задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", заявник) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі №908/314/18;

скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 908/314/18;

ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.11.2023 у справі № 908/314/18 залишено без змін.

2. За результатами касаційного оскарження ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" засобами поштового зв`язку 05.10.2024 звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024.

3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви у справі № 908/314/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.10.2024.

4. Ухвалою Верховного Суду від 14.10.2024 прийнято до провадження заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/314/18;

ухвалено здійснити розгляд заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

5. 18.10.2024 представниця Міністерства юстиції України Черноштан В.В. подала через систему "Електронний Суд" Заперечення на заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому просила Заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" № 05-1/10 від 05.10.2024 у справі № 908/314/18 про покладання на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення.

6. Відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви у справі № 908/314/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.10.2024.

7. Розглянувши заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Міністерство юстиції України судових витрат на правничу допомогу за розгляд справи у касаційному суді, дослідивши наведені представницею Міністерства юстиції України підстави для відмови у задоволенні клопотання, суд вважає, що заява про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, зокрема, з огляду на таке.

8. Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

9. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

10. Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

11. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

12. Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (див. пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

13. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

14. Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

15. Водночас, процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

16. Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

17. Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

18. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

19. За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

20. Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

21. Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

22. У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

23. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

24. Водночас, у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

25. У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

26. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

27. У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що за змістом практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

28. Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

29. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

30. Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

31. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

32. Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п`ятій статті 126 та частині п`ятій статті 129 ГПК України.

33. Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього у цій справі)

34. Так, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у касаційній скарзі в порядку статті 124 ГПК України зазначило та просило врахувати те, що орієнтовний розмір понесених судових витрат у зв`язку із касаційним оскарженням Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі №908/314/18 не буде перевищувати вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону та/або Радами Адвокатів регіону найближчого до місця надання послуг (виконання робіт). При цьому, вартість однієї години надання правової допомоги складає від 1 400,00 гривень до 1 600,00 гривень (в залежності від різного роду умов та чинників), участь у судовому засіданні складає від 2 000,00 гривень до 2 500,00 гривень (в залежності від різного роду умов та чинників, в тому числі, але не виключно тривалості судового засідання та час очікування його початку), а також додаткова оплата за прийняття позитивного для ТОВ "Компанія "Компанія "Ніко-Тайс" судового рішення (у повному обсязі або часткового задоволення касаційної скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс"" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 908/314/18, яка не перевищуватиме двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

35. Отже, у цій справі заявник скористався своїм процесуальним правом, передбаченим частиною восьмою статті 129 ГПК України, та подав докази понесення ним судових витрат у виді професійної правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, попередньо зробивши про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі.

36. Водночас, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс зобов`язалося із врахуванням частини восьмої статті 129 ГПК України, у випадку настання існування/понесення судових витрат у цій справі, повідомити про відповідне суд.

37. Постанову Верховного Суду ухвалено 26.09.2024, тому докази на підтвердження витрат на правову допомогу заявник мав право подати до 01.10.2024.

38. Тобто, заява ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу разом з доказами на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи відправлена засобами поштового зв`язку 05.10.2024, відтак з пропуском встановленого нормою частини восьмої статті 129 ГПК України строку.

39. Частиною першою статті 119 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

40. Колегія суддів враховує доводи скаржника про причини пропуску такого строку, зазначені у Заяві, а саме, що розгляд цієї справи здійснювався у порядку письмового провадження, постанову Верховного Суд від 26.09.2024 у цій справі було направлено сторонам 03.10.2024, а за наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією, у відкритому доступі текст рішення з`явився лише 04.10.2024.

41. З огляду на зазначене Верховний Суд погоджується із поважністю п`ятиденного пропуску строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України.

42. Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами, викладеними у відзиві представниці Міністерства юстиції України щодо необхідності зменшення розміру суми судових витрат на правову допомогу, яка підлягає до стягнення, зокрема, з огляду на таке.

43. Як було зазначено вище, 10.10.2024 від представниці ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс"" надійшла Заява про покладення на Міністерство юстиції України судових витрат, які поніс відповідач у зв`язку із розглядом касаційної скарги.

44. До зазначеного документа заявниця додала копії Договору №25-06-2024/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.06.2024 із актом приймання-передачі документів, акта від 04.10.2024 здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) відповідно до договору № 25-06-2024/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.06.2024, довідки форми №4-ОПП вих. № 325/26-50-18-05-22 від 18.02.2014, видана ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, а також повідомлення форми № 2ЄСВ вих. №368/26-50-18-05-22 від 19.03.2014, видана ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

45. У заяві про покладення на Міністерство юстиції України судових витрат, які поніс відповідач у зв`язку із розглядом касаційної скарги зазначено, що загальна вартість наданих адвокатом послуг склала 9 000,00 грн.

46. За змістом Акта від 04.10.2024 здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) відповідно до договору №25-06-2024/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.06.2024 замовник прийняв правову допомогу, а саме:

організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту касаційної скарги, подання до Верховного Суду касаційної скарги вих. №11-1/07 від 11.07.2024 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі №908/314/18 (4 години), із врахуванням таких дій:

- ознайомлення із змістом та сутністю постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі №908/314/18;

- здійснення аналізу та дослідження переданих матеріалів (документів), що стосуються спору у справі № 908/314/18;

- здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями в призмі наявності порушень їх приписів та статей чинного законодавства України під час винесення постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 908/314/18;

- організація та проведення роботи/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору у справі № 908/314/18 касаційної скарги вих. №11-1/07 від 11.07.2024 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі №908 314 18. та доданих до неї документів;

додаткова оплата (гонорар "успіху") адвоката на підставі пункту 3.8. договору № 25-06-2024 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.06.2024 у зв`язку із прийняттям "позитивного" судового рішення у справі № 908/314/18 за касаційною скаргою.

47. Загальна вартість зазначених послуг становить 9 000 (дев`ять тисяч) грн.

48. Надаючи оцінку зазначеним доводам, Колегія суддів враховує, що в матеріалах справи наявна касаційна скарга вих. № 11-1/07 від 11.07.2024, а складення та подання до Верховного Суду такого процесуального документа представником є дійсною та необхідною послугою, метою якої є донесення позиції та думки скаржника.

49. Разом з тим, Колегія суддів враховує, що за наявною у відкритому доступі інформацією в Єдиному державному реєстрі судових рішень ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" є безпосереднім учасником численних подібних судових розглядів (див. справи № 908/314/18, № 925/790/17(925/580/20), 910/16833/21, № 922/3858/20, № 912/1616/21 тощо) щодо притягнення державних та приватних виконавців до відповідальності, тому участь зазначеного товариства у зазначених справах свідчить не лише про системність, але й про обізнаність представників компанії із наявною судовою практикою, визначеною та усталеною позицією зазначеного учасника у відповідній категорії справ, що, в свою чергу, свідчить про те, що для такого учасника справа не є складною та не потребує додаткового часу на ознайомлення з судовою практикою та підготовку відповідних процесуальних рішень.

50. Водночас, колегія суддів враховує, що розгляд касаційної скарги здійснювався в порядку письмового провадження, без участі представника Товариства, що також свідчить про відсутність додаткових витрат, пов`язаних із розглядом касаційної скарги.

51. Що стосується "гонорару успіху адвоката" при позитивному для клієнта рішенні, колегія суддів враховує таке.

52. Відповідно до пункту 3.8. Договору № 25-06-2024/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.06.2024 сторони погодили та визначили, що розміром гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог Замовника, у відповідності до пункту 1.1..2.1 Договору) визначається на рівні до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

53. При цьому, оскільки таке формулювання у Договорі про надання правової допомоги виключає об`єктивну можливість встановити домовленість щодо фактичної ціни між адвокатом та клієнтом за послуги та порядок визначення такої ціни.

54. Крім того, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, за змістом якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

55. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що задоволення вимоги щодо стягнення додаткової оплати ("Гонорару успіху") у розмірі 3 000,00 грн., розмір та порядок нарахування якої не було чітко визначено ні основним договором про надання правової допомоги ні додатками/актами наданих послуг до такого договору, не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості, а також не є обґрунтованою з огляду на відсутність прямо визначеного у договорі порядку нарахування такої суми та визначення її розміру, не надано доказів того, що така оплата була неминучою.

56. Суд звертає увагу, що укладений між адвокатом і клієнтом договір та визначені у такому договорі суми гонорару не є безумовною підставою для стягнення таких сум на користь учасника справи, на користь якого було прийняте судове рішення.

57. Принцип невтручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом передбачає відсутність у суду повноважень будь-яким чином безпосередньо впливати на сторін договору та на укладення як договору в цілому, так і щодо його окремих положень. Також суд не наділений повноваженнями втручатися у розрахунки між клієнтом та його адвокатом, не є стороною договірних відносин.

58. Разом з тим, здійснюючи розподіл судових витрат, суд, хоч і враховує умови договору про надання правової допомоги та додаткові докази на підтвердження понесених учасником справи судових витрат, однак при такому розподілі керується виключно положеннями процесуального законодавства.

59. Суд звертає увагу на те, що процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідає процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат.

60. З огляду на зазначене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності та співмірності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи (яка, на думку колегії суддів не є занадто складною), судова колегія вважає за необхідне частково відмовити та зменшити розмір судових витрат понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції та визначити їх розмір, який підлягає відшкодуванню в розмірі 1 000,00 грн.

61. В задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині слід відмовити, оскільки такі витрати не відповідатимуть принципу розумності та пропорційності складності справи.

Керуючись статтями 126, 129, 244, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про винесення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872) 1 000 (тисячу) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В.Васьковський

К.М. Огороднік