Ухвала

від 01.11.2024 по справі 910/9262/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9262/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Бойко Катерини Валеріївни,

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Сервіс"

до фізичної особи-підприємця Бойко Катерини Валеріївни

про стягнення 388 131,41 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Бойко Катерина Валеріївна (далі - ФОП Бойко К. В., відповідач, скаржник) звернулася 15.10.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі № 910/9262/23 та передати справу на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Предметом касаційного розгляду є ухвала апеляційного господарського суду від 02.10.2024, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/9262/23.

Між тим касаційна скарга ФОП Бойко К. В. не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною третьою статті 3 ГПК України визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024" визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року у сумі 3 028 грн.

Ухвала апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження від 02.10.2024 ФОП Бойко К. В. оскаржена відповідачем 15.10.2024, а тому зважаючи на вимоги частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання касаційної скарги мав обчислюватися та сплачуватися до спеціального фонду Державного бюджету України у сумі 3 028 грн. З урахуванням викладеного, при поданні касаційної скарги на спірний судовий акт апеляційної інстанції ФОП Бойко К. В. мала сплатити судовий збір 3 028 грн.

Проте, скаржником не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Натомість ФОП Бойко К. В. заявила клопотання про звільнення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 у справі № 910/9262/23, оскільки скаржник здійснює волонтерську діяльність та не має стабільного заробітку, окрім цього ФОП Бойко К. В. та її дитина має статус внутрішньо переміщених осіб. Крім цього скаржник зазначає, що приватним виконавцем накладено арешт та проведено списання грошових коштів з карткового рахунку.

Дослідивши вказане клопотання скаржника, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок звільнення, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на таке.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї статті зазначено, що Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Подібна за змістом позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №912/3514/20 та ухвалах від 05.03.2021 у справі №910/9741/20, від 06.01.2021 у справі №927/579/19, від 20.08.2020 у справі №910/6421/19, від 18.05.2020 у справі №910/704/19, від 24.01.2020 у справі №915/923/15.

У даній справі позивачем є - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Сервіс", а відповідачем є - ФОП Бойко К. В.

З огляду на зазначене, враховуючи положення статті 8 Закону України «Про судовий збір», Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ФОП Бойко К. В про звільнення сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки він у цій справі є відповідачем/скаржником, а предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідачу необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме: у сумі 3 028 грн за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: ГУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102;

- Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

- Призначення платежу: "Судовий збір за розгляд касаційної скарги …на рішення …у справі №…".

Таким чином, з урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. При цьому, з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Керуючись статтями 169, 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Бойко Катерини Валеріївни на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 зі справи № 910/9262/23 залишити без руху.

2. Надати фізичній особі-підприємцю Бойко Катерині Валеріївні строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Роз`яснити фізичній особі-підприємцю Бойко Катерині Валеріївні, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк