Рішення

від 22.10.2024 по справі 535/1264/23

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/1264/23

Провадження № 2/535/200/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22 жовтня 2024 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Гуляєвої Г.М.,

секретаря судового засідання Васильченко В.О.

за участю представника позивача -адвоката Гавриленка О.В.

в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та доходу подружжя;

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 в особі свого представника -адвоката Грибовода В.В. звернулася до Котелевського районногосуду Полтавськоїобласті зпозовом до ОСОБА_4 , про поділ спільного майна та доходу подружжя, в якому просила визнати дохід ОСОБА_4 за час здійснення підприємницької діяльності з 18.09.2006 року по 23.04.2021 року в розмірі 1403284,45 грн. (з вирахуванням суми податків сплачених з отриманого доходу), об`єктом права спільної сумісної власності подружжя з ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 701642,2 грн. (з вирахуваням суми податків сплачених з отриманого доходу) компенсації 50% з доходу за час здійснення підприємницької діяльності з 18.09.2006 року по 23.04.2021 року; визнати автомобіль HONDA Accord ДНЗ НОМЕР_1 (2008 рік випуску, колір -сірий) об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 164550,00 грн. компенсації 50% вартості автомобіля HONDA Accord ДНЗ НОМЕР_1 (2008 рік випуску, колір -сірий) та судові витрати.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначає, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 24.01.1987 року було укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Котелевського районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис №3.

Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки.

Відповідно до рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 23.04.2021 шлюб, зареєстрований між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано.

За час спільного сумісного проживання у шлюбі ОСОБА_4 зареєструвався як фізична особа-підприємець з 19.09.2006 року і почав здійснювати підприємницьку діяльність використовуючи транспортні засоби, придбані за час перебування у шлюбі. Підприємницька діяльність ОСОБА_4 здійснювалася за рахунок спільного сумісного майна подружжя.

Також, під час спільного шлюбу подружжям було придбано у спільну сумісну власність автомобіль Honda Accord ДНЗ НОМЕР_1 (2008 рік випуску, колір - сірий), 29.11.2011 року реєстрацію вказаного автомобіля проведено на чоловіка - ОСОБА_4 .

Згідно листа ТСЦ МВС №5341 від 08.09.2023 року зазначений транспортний засіб було перереєстровано в ТСЦ №5346 по договору купівлі- продажу №5345/2017536035, укладеному 11.07.2017 року. При цьому ОСОБА_3 не була обізнана про відчуження вищезазначеного автомобіля та не надавала згоду на його продаж.

Тож вважає, що прибуток отриманий ОСОБА_4 від підприємницької діяльності та автомобіль Honda Accord ДНЗ НОМЕР_1 (2008 рік випуску, колір - сірий) придбаний за час шлюбу підлягають поділу як спільна сумісна власність подружжя.

Тому була змушена звернутись з відповідним позовом до суду.

04.01.2024 року ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

26.01.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв`язку з недоведеністю заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано жодних розрахунків отриманих відповідачем доходів під час перебування сторін у шлюбі, то унеможливлює визначення суми, яка могла б підлягати стягненню, а сам вищезазначений автомобіль був придбаний на кошти отримані від підприємницької діяльності.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 03.04.2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті. Клопотання представника позивача задоволено та зменшено ОСОБА_3 суму судового збору за позовною заявою до 1073,60 грн.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити їх, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання призначені на 22.05.2024, 05.06.2024, 29.07.2024, 20.08.2024, 16.09.2024, 26.09.2024, 08.10.2024, 22.10.2024 року не з`являвся, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового розгляду. Неодноразово подавав письмові заяви про відкладення розгляду справи, які суд визнав не обгрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогокодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно вимогам ст. ст. 223, 280-281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував представник позивача.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 24.01.1987 року було укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Котелевського районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис №3.

Відповідно до рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 23.04.2021 шлюб, зареєстрований між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано (а.с.23-25).

За час спільного сумісного проживання у шлюбі ОСОБА_4 зареєструвався як фізична особа-підприємець з 19.09.2006 року та здійснював підприємницьку діяльність використовуючи транспортні засоби, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.41-42).

Під час спільного шлюбу подружжям було придбано у спільну сумісну власність автомобіль Honda Accord ДНЗ НОМЕР_1 (2008 рік випуску, колір - сірий), 29.11.2011 року реєстрацію вказаного автомобіля проведено на чоловіка - ОСОБА_4 (а.с.88).

Згідно листа ТСЦ МВС №5341 від 08.09.2023 року зазначений транспортний засіб було перереєстровано в ТСЦ №5346 по договору купівлі- продажу №5345/2017536035, укладеному 11.07.2017 року (а.с.88).

Згідно звіту про оцінку майна легкового автомобіля седан Honda Accord виконаного ТОВ "ПРОФ ПЛЮС ЕКСПЕРТ" від 26.09.2023 року, наданого позивачем, вищезазначений автомобіль було оцінено у 329100,00 грн. (а.с.26-33).

Згідно звіту про незалежну оцінку транспортного засобу Honda Accord 2008 року від 17.01.2024 року виконаного ФОП ОСОБА_6 , наданого відповідачем, вартість вищезазначеного автомобіля станом на 29.11.2011 становить в сумі 155200,00 грн. (а.с.126-135).

Згідно інформації ГУ ДПС у Полтавській області наданої станом на 07.03.2024 року та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2006 року по 4 квартал 2023 року позивач ОСОБА_3 за 2022 рік не мала доходу (а.с.211-215).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 02.04.2024 року ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 з 02.04.2024 року (а.с.52).

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

На підставі пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція нормистатті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, та у постанові від 13грудня 2023 року у справі №61-4469св23.

Згідно зі статтями 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першоїстатті 65 СК Українидружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15-ц.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, яків своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатністьі взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до висновку оціночної діяльності по визначенню ринкової вартості спірного транспортного засобу, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ПРОФ ПЛЮС ЕКСПЕРТ" на замовлення позивача, визначення вартості автомобіля було проведено з урахуванням ідентифікаційних даних транспортного засобу, його комплектність, укомплектованість, технічний стан, обсяг і характер пошкоджень, пробіг, інші показники виходячи з обгрунтованого підходу вартості об`єкту оцінки. Крім того, вартість автомобіля, яка становить 329100,00грн.була визначена на момент подачі позову до суду.

Згідно з висновком оціночної діяльності по визначенню ринкової вартості спірного транспортного засобу, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 на замовлення відповідача, вартість спірного автомобіля складає 155200,00 грн, в наданій оцінювачем письмовій заяві до Звіту про належну оцінку зазначена ринкова вартість спірного автомобіля проводилась без його огляду та були зібрані та проаналізовані всі доступні вихідні дані про об`єкт оцінки, крім інформації отриманої в усній формі, станом на 29.11.2011,тобтона момент його придбання відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України висновки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Пункт 16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Таким чином, оцінювач визначив ринкову вартість автомобіля відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України від 12.07.2001 № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон № 2658-III).

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону № 2658-III процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону № 2658-III).

Статтею 32 Закону № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

У постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 711/650/13-ц вказано, що на експерта покладаються інші функції та його висновки не тотожні відповідним висновкам оцінювача, складеним в рамках проведення оцінки нерухомого майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Об`єктивність і достовірність звітів і висновків оцінювача не визначається його попередженням про кримінальну відповідальність. Тоді всі звіти були б апріорі об`єктивними і достовірними на підставі лише попередження. Об`єктивність оцінки майна та здійснення її відповідно до вимог чинного законодавства як обов`язок оцінювача передбачені Законом № 2658-III без будь-якої прив`язки до повідомлень його про відповідальність. Отже, відсутні підстави стверджувати про необ`єктивність оцінювача через те, що він не був повідомлений про відповідну відповідальність. Разом з тим, за змістом статей 12 і 33 Закону 2658-III звіт про оцінку майна не створює ніяких правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає і підтверджує зроблені оцінювачем висновки і його дії по реалізації свого завдання.

Оцінюючи надані висновки про вартість автомобіля, суд враховує, що згідно з висновком оціночної діяльності по визначенню ринкової вартості спірного транспортного засобу, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 на замовлення відповідача, вартість спірного автомобіля складає 155200,00 грн, в наданій оцінювачем письмовій заяві до Звіту про належну оцінку зазначена ринкова вартість спірного автомобіля проводилась без його огляду та були зібрані та проаналізовані всі доступні вихідні дані про об`єкт оцінки, крім інформації отриманої в усній формі, а також вартість автомобіля була зазчачена на момент його придбання відповідачем.

Оскільки суд з власної ініціативи не може збирати докази, а відповідне клопотання про призначення судової експертизи з метою визначення дійсної вартості спільного сумісного майна подружжя до суду не надходило, тому суд дійшов висновку, що саме висновок оціночної діяльності по визначенню ринкової вартості спірного транспортного засобу, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ПРОФ ПЛЮС ЕКСПЕРТ" на замовлення позивача, підлягає до врахування судом під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя, оскільки за цим висновком визначення вартості автомобіля було проведено з урахуванням ідентифікаційних даних транспортного засобу, його комплектність, укомплектованість, технічний стан, обсяг і характер пошкоджень, пробіг, інші показники виходячи з обгрунтованого підходу вартості об`єкту оцінки. Крім того, вартість автомобіля була визначена на момент подачі позову до суду а не в момент його придбання. Даний висновок складено за формою і змістом відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Крім того, матеріали справи не містять письмової згоди позивача на надання дозволу щодо продажу спірного автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі№127/7029/15-ц (провадження 61-9018сво18).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1/2 частки вартості спірного автомобіля в сумі 164550,00 грн. в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Так, згідно зі статтею 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна.

Таким чином, аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.

У постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі№ 6-21цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15, від 13 червня 2016 року у справі № 6-1752цс15, у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №2107/3988/2012, від 06 листопада 2019 року у справі №161/11764/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №553/1271/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 279/6459/14-ц сформульовано висновок про те, що системний аналіз статей 57,60,61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними. Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимогстатті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (частина другастатті 364 ЦК України). При цьому, відповідно до частини третьої статті 71 СК України, речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи-підприємця) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Оцінюючи доводи на обґрунтування позовної заяви, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя компенсації вартості доходів від підприємницької діяльності відповідача, оскільки доходи відповідача за здійснення ним підприємницької діяльності з 18.09.2006 по 23.04.2021 були у володінні подружжя під час шлюбу, отже сторони мали можливість та право розпорядитися ними спільно за взаємною згодою, а доказів того, що відповідач використав кошти, отримані від підприємницької діяльності, не в інтересах сім`ї позивачем не надано.

Крім того, з декларації відповідача, в яких відображено доходи відповідача за 2006-2021 роки, не можуть бути підставою для стягнення їх частини, оскільки дохід розраховується як загальна сума грошей, отримана в результаті реалізації товарів або послуг, в той час як прибуток це дохід з відрахуванням витрат на виробництво, придбання і збут товарів або послуг. Таким чином заявлені позивачем кошти включають в себе не лише прибуток (заробіток) підприємця, який можна було б визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя, але й кошти, які включають в себе собівартість виготовлення та реалізації продукції. При цьому доказів, з яких можливо б було встановити чистий прибуток, отриманий таким суб`єктом підприємницької діяльності за заявлений період, до справи позивачем надано не було.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 755/20605/15.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на користь позивача компенсації вартості належної їй 1/2 частки автомобіля HONDA Accord ДНЗ НОМЕР_1 (2008 рік випуску, колір -сірий) підлягають задоволенню частково в розмірі 164550,00 грн., у зв`язку з чим припиняється право спільної сумісної власності на вказаний автомобіль; у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що на підставі досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_3 при розгляді вказаної цивільної справи, понесла витрати на оплату судового збору в розмірі 1073,60 грн., та 546,46 грн. за подання заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення витрат на оплату судового збору з відповідача підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано належних документів на підтвердження того, що він звільнений від сплати судового збору, так як він в судові засідання не з`являвся, а ксерокопія довідки, яка додана до матеріалів справи, виготовлена з частковим відображенням її змісту та не є читабельною (а.с.102).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 133, 141, 213, 258, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 60, 61, 63, 65, 68-71 СК України, ст.ст. 218, 316, 317, 368, 369, 372 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та доходу подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 164550,00 (сто шістдесят чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень) компенсації 50% вартості автомобіля HONDA Accord ДНЗ НОМЕР_1 (2008 рік випуску, колір -сірий).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за подання позовної заяви до суду та 546,46 (п`ятсот сорок шість гривень 46 копійок) за подання заяви про забезпечення позову, а всього 1620,06 грн. (одну тисячу шістсот двадцять гривень 06 копійок).

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 31.10.2024 року.

Суддя: Г.М. Гуляєва