Рішення

від 28.10.2024 по справі 142/341/24

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальнийномер 142/341/24

Номер провадження 2/142/236/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 жовтня 2024 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Гринишиної А.А.,

з участю

секретаря судового засідання Курасевич В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» про скасування рішення та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2024 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява, підписана представником позивача - адвокатом Кабановим М.О., подана в інтересах ОСОБА_3 до ТОВ Торговий дім «Фінпром» про скасування рішення та повернення земельної ділянки, в якій представник позивача просить суд скасувати рішення державного реєстратора Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області Савчука Р.А. №27754515 від 05 січня 2016 року щодо реєстрації за відповідачем права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 052328000:02:001:0052, на підставі договору оренди №104 від 23 липня 2015 року. Повернути ОСОБА_3 за актом-прийому передачі земельну ділянку площею 3,4326 кадастровий номер 052328000:02:001:0052.

Позивач вказує, що вона є власницею земельної ділянки площею 3,4326 га, кадастровий номер 052328000:02:001:0052, що підтверджується державним актом серії ЯБ №962761. Дана земельна ділянка передавалася нею в оренду юридичній особі ТОВ «Торговий дім «Фінпром». Так, 09.07.2010 року між позивачем і відповідачем укладено договір оренди землі №104 строком на 10 років. З огляду на умови укладеного договору, позивач мала правомірні очікування на закінчення строку договору 09.07.2020 року, що б дало її можливість як землевласнику розпорядитися ділянкою на власний розсуд: особисто використовувати цю земельну ділянку або змінити орендаря. Від відповідача, в силу приписів п.8 Договору, за 30 днів до закінчення його строку не надходило повідомлень про бажання скористатися переважним правом щодо продовження договору оренди. Водночас позивачем неодноразово надсилалися ТОВ «Торговий дім «Фінпром» листи із проханням повернути її земельну ділянку у зв`язку із закінчення строку договору, на який його було укладено, проте вказані листи залишились орендарем без реагування. Згодом позивачеві стало відомо із відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у витягу від 19.03.2021, рішенням державного реєстратора Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області Савчука Р.А. №27754515 від 05.01.2016 за відповідачем, ТОВ «Торговий дім «Фінпром», зареєстроване право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 052328000:02:001:0052, на підставі договору оренди №104 від 23.07.2015 року, строк оренди 10 років. Разом з тим, жодних договорів оренди з відповідачем, окрім договору №104 від 09.07.2010, нею не укладалося і не підписувалося. Письмову вимогу надати примірник договору оренди №104 від 23.07.2015 року відповідачем проігноровано. Таким чином, до Державного реєстру речових прав внесено дані про речове право відповідача на підставі неіснуючого договору, що у свою чергу створює її перешкоди у реалізації своїх прав як землевласника у повній мірі розпорядитися належною земельною ділянкою, оскільки фактично договір оренди, що дійсно укладався відповідачем, уже закінчився. Оскільки договір, на підставі котрого внесено зміни до Реєстру, позивач не підписувала, відповідно його неможливо вважати укладеним та таким, що створює будь- які правові наслідки для позивача як землевласника. Посилаючись на існуючу судову практику, позивач зауважує, що 20 квітня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 454/148/20, провадження № 61-12834св21, досліджував питання щодо спростовання факту укладення договору оренди земельної ділянки з мотивів його не підписання. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Отже, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16- ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)). У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписувала (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону, а систематичне прийняття орендної плати за земельні ділянки не є приводом для визнання договору укладеним, якщо в ньому відсутній (підроблено) підпис орендодавця.

Таким чином, належними позовними вимогами за даним негаторним позовом в силу усталеної практики ВС та приписів статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є вимоги про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію речового права.

У позивача відсутній договір оренди №104 від 23.07.2015 року, який позивач просив витребувати у відповідача в силу вимог ст.84 ЦПК України, оскільки цей доказ безпосередньо належить до предмету доказування та на підставі даного договору було проведено оспорювану державну реєстрацію, позивачем вживалися заходи щодо отримання у відповідача даного доказу, проте зазначений договір оренди ОСОБА_3 від відповідача не отримала.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2024 року вказану позовну заяву було передано для розгляду судді Гринишиній А.А.

Ухвалою суду від 30 травня 2024 року постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження в даній цивільній справі. Розгляд справи постановлено провести в порядку загального позовного провадження. Призначено по справі підготовче засідання на 11 годину 30 хвилин 24 червня 2024 року. Встановлено відповідачу строк для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. Витребувано у відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» оригінал договору оренди № 104 від 23 липня 2015 року, на підставі якого державним реєстратором Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області Савчуком Р.А. за відповідачем зареєстровано право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 052328000:02:001:0052, та всі додатки до нього.

24 червня 2024 року підготовче засідання за клопотанням представника відповідача, відкладене до 11 години 30 хвилин 02 липня 2024 року. 02 липня 2024 року підготовче засідання, у зв`язку з неявкою відповідача, відкладене до 13 години 00 хвилин 10 липня 2024 року.

10 липня 2024 через підсистему Електронний суд, представником відповідача ТОВ «Торговий дім «Фінпром», адвокатом Мельник Л.С. подано заяву - відповідь на ухвалу суду від 30 травня 2024 року, в якій зазначено, що ТОВ «Торговий дім «Фінпром» не має змоги виконати вимоги ухвали Піщанського районного суду Вінницької області по справі №142/341/24 від 30 травня 2024 року, адже не володіє у своєму розпорядженні витребуваними документами.

Разом з тим, 10 липня 2024 року через підсистему Електронний суд, представником відповідача ТОВ «Торговий дім «Фінпром», адвокатом Мельник Л.С. подано відзив на позовну заяву про скасування рішення та повернення земельної ділянки, та додані до неї матеріали, з додатками в якому просила долучити до матеріалів справи та прийняти до розгляду при ухваленні рішень по справі пояснення по суті заявленого спору, зазначені у відзиві на позовну заяву; відмовити ОСОБА_3 у задоволені позову про скасування рішення та повернення земельної ділянки у повному обсязі. У своєму відзиві представник відповідача зазначив, що в дійсності земельна ділянка, кадастровий 0523282000:02:001:0052, площею 3.4326 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області перебуває у оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром». Як вбачається з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.07.2024 року № 386179126 вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_3 в оренду ТОВ «Торговий дім «Фінпром» по Договору оренди землі № 104 від 23.07.2024року. Строк дії договору оренди складає 10 років з правом пролонгації. Орендна плата вноситься щорічно у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Щодо питання наявності оригіналу договору оренди землі № 104 від 23.07.2024 року, то ТОВ «Дружба Миколаївка» не володіє нею у своєму розпорядженні, про що суд було повідомлено заявою-відповіддю на ухвалу суду від 30.05.2024 року. Згідно вказаних пояснень, в період з «14» по «17» жовтня 2022 року у підвалі приміщення, за адресою фактичного місцезнаходження ТОВ «Торговий дім «Фінпром»: Вінницька обл., Томашпільська територіальна громада, Тульчинський район, с. Комаргород, вул. Соборна, буд. 22, трапилось залиття/аварія на системі водопостачання, що призвело до ушкоджень підвального приміщення та майна/матеріальних цінностей, що зберігались в даному приміщенні. Зокрема, було залито картонні короби, в яких зберігались договори оренди землі та відповідні додатки до них. Вказані договори та ряд інших матеріальних цінностей після огляду були утилізовані, оскільки внаслідок залиття стали непридатними до використання, тому ТОВ «Торговий дім «Фінпром» не мало змоги виконати вимоги ухвали Піщанського районного суду Вінницької області по справі № 142/341/24 від 30.05.2024 року, адже не володіє у своєму розпорядженні витребуваними документами.

Однак, незважаючи на вказані обставини знищення договорів, вказана угода між ОСОБА_3 та ТОВ «Торговий дім «Фінпром» мала місце, про що свідчить факт її державної реєстрації та наявність скан-копій в інформаційний системах держави. Отже, вважає відповідач, фактично на сьогодні право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0523282000:02:001:0052, площею 3.4326 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області є чинним та дійсне до 31.12.2025 року. Твердження позивача про відсутність такої угоди є припущеннями, а твердження про закінчення дії договору оренди 09.07.2020 року є помилковими, що має занати критичної оцінки суду.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, а також нормами Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України. Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗУ України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України). Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.У постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) Верховний Суд України зробив висновок, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є момент, коли сторони дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами. При цьому Верховний Суд України указав, що цивільні права та обов`язки за договором набуваються після його державної реєстрації. Велика Палата Верховного Суду підтримала зазначені висновки у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19). З інформаційної довідки з ДРРП на нерухоме майно №386179126 від 10.07.2024 року вбачається, що між ТОВ "Торговий дім "Фінпром" та ОСОБА_3 було укладеного договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0523282000:02:001:0052, площею 3.3426 га, № 104 від 23.07.2015 року. Строк дії цього договору - 10 років. Письмової форми договору було дотримано між сторонами, державна реєстрація договору пройшла у відповідності до чинного законодавства, а тому договір є чинним. Також відповідач звертає увагу суду на те, що згідно законодавства України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Таким чином, вважає відповідач, укладений та зареєстрований договір оренди № 104 від 23.07.2015 року є дійсним, укладеним та зареєстрованим у відповідності до чинного від законодавства, тому вимоги позивача про скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ "Торговий дім "Фінпром" не підлягають до задоволення. Крім того, ТОВ "Торговий дім "Фінпром" усі роки користування земельною ділянкою ОСОБА_3 справно сплачувалась оренда плата на користь позивача, в тому числі після 09.07.2020 року, що підтверджується відповідними документами (додається), отже відповідач виконав умови договору оренди землі № 104 від 23.07.2015 р., нарахував позивачці орендну плату відповідно до умов договору та здійснив усі можливі дії для того, щоб позивач отримала ці кошти. Крім того, за відповідним зверненням ОСОБА_3 від відповідача було отримано одноразову нецільову матеріальну допомогу як орендодавцем в жовтні 2023 року, що додатково свідчить про добросовісність та сумлінність виконання обов`язків за договором зі сторони відповідача. таким чином, з урахуванням викладеного, договір оренди земельної ділянки зберігає чинність до 31.12.2025 року ( момент закінчення договору оренди землі), а звернення позивача із вимогами про скасування запису про право оренди за ТОВ "Торговий дім "Фінпром" на спірну земельну ділянку до суду, порушує його права як орендаря на вільне, законне користування земельною ділянкою, що перебуває у нього в законній оренді, до того ж має на меті позбавити орендаря прибутку, який останній розраховував отримати, підписуючи із орендодавцем цей договір оренди.

Ухвалою суду від 10 липня 2024 року постановлено відкласти підготовче засідання в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» про скасування рішення та повернення земельної ділянки до 09 години 30 хвилин 26 липня 2024 року. Запропоновано позивачу в строк до 22 липня 2024 року надати суду: відповідь на відзив, а відповідачу протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відповіді на відзив надати суду: заперечення на відповідь, виклавши в них свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

16 липня 2024 року представником позивача, адвокатом Кабановим М.О. подано на адресу суду відповідь на відзив, в якому представник відповідача, виклавши свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому зазначив, що відповідно до ухвали суду 30.05.2024 відкрито провадження у цивільний справі №142/341/24 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Торговий дім «Фінпром». Цією ж ухвалою сторонам встановлено строк для вчинення процесуальний дій, зокрема відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення копії ухвали для надання відзиву.10.07.2024 в Електронному суді відповідачем подано відзив на позовну заяву. Водночас, як вбачається із рекомендованого повідомлення, що міститься в матеріалах справи, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 18.06.2024. При цьому за правилами статей 123, 124 ЦПК України останнім днем строку подання відзиву на позову заяву є 03.07.2024. Таким чином, відповідачем пропущено процесуальний строк на подання відзиву на позову заяву. У свою чергу відповідно до ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, запишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Поряд із цим жодних клопотань щодо визнання поважними причин пропуску відповідного процесуального строку, його продовження чи поновлення в силу вимог ст.127 ЦПК України матеріали справи не містять. Крім того, згідно із ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на наведені положення вимог процесуального закону відсутні правові підстави для врахування судом відзиву, оскільки він підлягає залишенню без розгляду, а розгляд справи має відбутися за наявними матеріалами без врахування змісту відзиву. Також, в силу вимог ч.8 ст.83 ЦПК України, згідно із якою докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї, суд, на думку позивача, не може прийняти до розгляду в якості доказу акт про пошкодження (знищення) майна від 17.10.2022, оскільки він також не був поданий у строк, що визначений законом (ч.3 ст.83 ЦПК України).

Разом із тим, якщо суд, стверджує позивач, надаватиме оцінку вказаному відзиву, то слід звернути увагу суду на наступне. Відповідач вказує про обставини укладення додаткової угоди №104 від 23.07.2024 щодо продовження між сторонами орендних правовідносин, що відображено в Державному реєстрі речових прав, і скани якого містяться в цьому Реєстрі. При цьому вказує, що оригінал правочину надати не має можливості, оскільки його пошкоджено і знищено через затоплення місця зберігання документів. При цьому відповідач посилається на правочин №104 від 23.07.2024, а в Державному реєстрі відображено правочин №104 від 23.07.2015 року. Однак, незважаючи на те, що такого правочину не існує, в Державному реєстрі міститься така інформація і вона є предметом оскарження. Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У свою чергу, згідно до ч.5 ст.12 цього Закону, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Аналіз положень наведеного нормативно-правового акту та усталена практика Верховного Суду вказують на те, що відомості з Державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.13 постанови ВП ВС від 19.01.2021 у справі N 916/1415/19, провадження N 12-80гс20). В даному випадку обставини, наведені в позові, спростовують правомірність та підставністю внесених до Державного реєстру відомостей. Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Проте відповідач не надає жодного доказу на підтвердження доводів щодо наявності сканкопій спірного правочину, який міститься в Державному реєстрі. Обставини щодо пошкодження і знищення оригіналу правочину, який, не укладався, виглядають сумнівно. Відповідач повідомив про обставини зіпсуття документів лише після пред`явлення позову, хоча до того мав із позивачкою письмове листування, спілкування в телефонному режимі, в яких не вказував про знищення оригіналу договору оренди, що не відповідає доктрині заборони суперечливої поведінки. Відтак відповідач в повній мірі намагається перекласти тягар доказування на позивача, що є порушення принципу змагальності сторін. До того ж обґрунтовує відсутність порушеного права позивача своїм недобросовісним ставленням до правил ведення та зберігання документообігу юридичної особи, що є неприпустимим. Також відповідач посилається на презумпцію правомірності правочину, проте в даному випадку вона застосуванню не підлягає, оскільки не поширюється на правочини, які не відбулися і є неукладеними. Щодо отриманням позивакою орендної плати, то ця обставина не підтверджує укладення договору з усіма істотними умовами. Відтак позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

26 липня 2024 року підготовче засідання за клопотанням представника відповідача відкладене до 13 години 30 хвилин 08 серпня 2024 року.

В підготовче засідання 08 серпня 2024 позивач ОСОБА_3 не з`явилась, представник позивача, адвокат Кабанов М.О. підтримав позовні вимоги, просив призначити справу до судового розгляду.

Представник відповідача ТОВ «Торговий дім «Фінпром», адвокат Мельник Л.С. в підготовче засідання 08 серпня 2024 року, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи не з`явилась, причин неявки суду не повідомила.

Суд, оглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, враховуючи те, що спір між сторонами не врегульований, виходячи з предмету спору, змісту позовної заяви, доданих до неї матеріалів, враховуючи докази, які підлягають дослідженню, беручи до уваги, що строк підготовчого провадження по справі закінчився, приходить до висновку про необхідність призначення справи до судового розгляду по суті. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13 годину 27 серпня 2024 року, в яке сторони не з`явилися, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 13 годину 19 вересня 2024 року,

В судове засідання 19 вересня 2024 року представник відповідача адвокат Мельник Л.С. надала клопотання про відкладення розгляду справи з поважної причини, дане клопотання задоволено судом та розгляд справи призначено на 27 вересня 2024 року на 11 годину.

27 вересня 2024 року за клопотанням представника відповідача адвоката Мельник Л.С. розгляд справи було відкладено на 10 жовтня 2024 року на 13 годину 30 хвилин із-за хвороби представника.

10 жовтня 2024 року розгляд справи також було відкладено на 15 жовтня 202 4 року на 14 годину 30 хвилин із-за поважної причини - хвороби представника відповідача, а також з 15 жовтня 202 4 року на 23 жовтня 2024 року на 11 годину 30 хвилин із-за хвороби представника.

23 жовтня 2024 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 28 жовтня 2024 року 14 години із-за неналежної якості звуку та неможливості якісно фіксувати перебіг судового засідання.

В судовому засіданні 28 жовтня 2024 року представники сторін підтримали свої раніше викладені в письмових документах по справі позиції, зокрема представник позивача адвокат Кабанов М.О. просив задовольнити позовні вимоги повністю, вказавши, що його довірителька ОСОБА_3 бажає вільно володіти та розпоряджатися належною її земельною ділянкою, договору оренди землі з відповідачем з терміном дії до 2025 року не укладала та не підписувала; представник відповідача адвокат Мельник Л.С., попередньо надавши суду письмову промову в судових дебатах вказала, що станом на день розгляду справи спірна земельна ділянка, кадастровий номер 0523282000:02:001:0052, площею 3,4326 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області та належить ОСОБА_3 , перебуває у оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром».Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.07.2024 року № 386179126, вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_3 в оренду ТОВ «Торговий дім «Фінпром» по Договору оренди землі № 104 від 23.07.2015 року. Строк дії договору оренди складає 10 років, з правом пролонгації. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього ж ЗУ, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Таким чином, оспорювана угода мала місце, про що свідчить факт її державної реєстрації та наявність скан-копій в інформаційний системах держави. Отже, фактично на сьогодні право оренди земельної ділянки кадастровий номер 0523282000:02:001:0052, площею 3.4326 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області є чинним. В свою чергу, твердження Позивача про відсутність такої угоди є лише припущеннями, не доведеними жодними належними та допустимими доказами, а твердження про закінчення дії договору оренди 09.07.2020 року є помилковими. Щодо питання наявності оригіналу договору оренди землі № 104 від 23.07.2015 року, то ТОВ «Тороговий дім «Фінпром» повідомляло суду та позивачу заявою-відповіддю на ухвалу суду від 30.05.2024 року, яка знаходиться в матеріалах справи, що товариство не володіє нею у своєму розпорядженні, оскільки внаслідок непередбачуваної ситуації - залиття/аварії на системі водопостачання, що призвело до ушкоджень підвального приміщення та майна/матеріальних цінностей, що зберігались в даному приміщені, з поміж іншого, було залито картонні короби, в яких зберігались договори оренди землі та відповідні додатки до них, що призвело до їх пошкодження та непридатності до подальшого використання та наявності підстав для утилізації наступних. Орендодавцю ОСОБА_3 товариство не повідомляло про знищення документів, зокрема договору оренди її земельної ділянки, оскільки в цьому не було потреби, договір товариством виконувався належним чином, орендна плата сплачувалась своєчасно, одноразова грошова допомога на звернення ОСОБА_3 також була виплачена.Згідно законодавства України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не будеспростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

З огляду на вказане, укладений та зареєстрований договір оренди № 104 від 23.07.2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ "ТД "Фінпрром" є дійсним, адже укладений та зареєстрований у відповідності до чинного від законодавства України. Відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про протилежне. Саме тому, вимоги позивача про скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ "Торговий дім "Фінпром" та повернення земельної ділянки не підлягають до задоволення в повному обсязі.

Суд заслухавши думку учасників судового процесу, перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 3 ст. 12, ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо позовної вимоги про повернення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,4326 га, яка розташована на території Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, кадастровий номер 0523282000:02:001:0052, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 962761, та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії ВМТ 721966 від 04 червня 2010 року, витягом з Державного земельного кадастру, кадастровим планом земельної ділянки, координатами поворотних точок меж земельної ділянки (а.с. 10-12, 26-36 ), тобто позивач набула право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, а саме після смерті ОСОБА_4 , 1926 року народження.

Відповідно до договору оренди землі від 09 липня 2010 року №104, дана земельна ділянка передавалася ОСОБА_3 в оренду юридичній особі ТОВ «Торговий дім «Фінпром» строком на 10 років із закінчення строку договору 09.07.2020 року ( а.с. 17-20). Відповідно до п.8 даного договору, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Натомість, судом встановлено, що листами від 12 вересня 2018 року, 05 липня 2019 року, 17 липня 2020 року на а.с. 13-15, надісланими ОСОБА_3 рекомендованими поштовими повідомленнями на адресу ТОВ "ТД "Фінром", позивач неодноразово стверджувала про відсутність наміру продовження договору оренди належної її земельної ділянки з кадастровим номером 0523282000:02:001:0052, вказувала на відсутність зі сторони орендаря заяви про намір продовжити договір оренди за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди, відтак договір має припинити свою дію за закінченням строку, на який його укладено. Вказані листи залишились орендарем без реагування. Про існування нового договору оренди земельної ділянки позивачеві стало відомо із відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Так, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень на а.с.21, індексний номер витягу 51409275, слідує, що рішенням державного реєстратора Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області Савчука Р.А. №27754515 від 05.01.2016 за відповідачем, ТОВ «Торговий дім «Фінпром», зареєстроване право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 052328000:02:001:0052, на підставі договору оренди №104 від 23.07.2015 року, строк оренди 10 років. Аналогічна інформація міститься також в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на а.с.23-25.

Разом з тим позивач стверджує, що зазначена в Державних реєстрах інформація про право оренди відповідачем її земельної ділянки до 2025 року не відповідає дійсності, оскільки жодних договорів оренди з відповідачем, окрім договору №104 від 09.07.2010, нею не укладалося і не підписувалося. Письмову вимогу надати примірник договору оренди №104 від 23.07.2015 року відповідачем проігноровано. Таким чином, до Державного реєстру речових прав внесено дані про речове право відповідача на підставі неіснуючого договору, що у свою чергу створює її перешкоди у реалізації своїх прав як землевласника у повній мірі розпорядитися належною земельною ділянкою, оскільки фактично договір оренди, що дійсно укладався відповідачем, уже закінчився. Оскільки договір, на підставі котрого внесено зміни до Реєстру, позивач не підписувала, відповідно його неможливо вважати укладеним та таким, що створює будь-які правові наслідки для позивача як землевласника.

Судом, за клопотанням представника позивача, витребовував ухвалою суду від 30 травня 2024 року у відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» оригінал договору оренди № 104 від 23 липня 2015 року, на підставі якого державним реєстратором Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області Савчуком Р.А. за відповідачем зареєстровано право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 052328000:02:001:0052, та всі додатки до нього.

Відповідно до заяви відповідача на а.с.67, на виконання вищезазначеної ухвали суду про витребування доказів, товариство повідомило суд про те, що архівні документи, що стосуються діяльності ТОВ «Торговий дім «Фінпром», знаходяться на зберіганні у окремому підвальному приміщенні, відсортовані по рокам діяльності ТОВ для зручності та швидкого доступу персоналу Товариства. Проте, в період з «14» по «17» жовтня 2022 року у підвалі приміщення, за адресою фактичного місцезнаходження ТОВ «Торговий дім «Фінпром»: Вінницька обл., Томашпільська територіальна громада, Тульчинський район, с. Комаргород, вул. Соборна, буд. 22, трапилось залиття/аварія на системі водопостачання, що призвело до ушкоджень підвального приміщення та майна/матеріальних цінностей, що зберігались в даному приміщені. Зокрема, були також залиті потоками води картонні короби в яких зберігались договори оренди землі за 2009-2016 роки та відповідні додатки до них. Вказані договори та ряд інших матеріальних цінностей після огляду були утилізовані, оскільки внаслідок залиття стали непридатними до використання (розкисання бумаги, залиття тексту і як наслідок непридатність до читання, тощо). З огляду на вказане вище, ТОВ «Торговий дім «Фінпром» не має змоги виконати вимоги ухвали Піщанського районного суду Вінницької області по справі № 142/341/24 від 30.05.2024 року, адже не володіє у своєму розпорядженні витребуваними документами. При цьому відповідач надав суду копію акту про пошкодження ( знищення) майна на а.с.69.

До відзиву на позовну заяву відповідач також надав суду на а.с. 74-77 актуальну інформацію з Державного реєстру речових прав, де інформація про реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки співпадає з інформацією щодо даної ділянки, наданої позивачем, а також копії видаткових касових ордерів про отримання ОСОБА_3 орендної плати у 2023 році, матеріальної допомоги у 2023 році, орендної плати у 2021 році.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та ч. 10 ст. 84 ЦПК України, відповідно до якої у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду, суд розглядає справу на підставі доказів, поданих та витребуваних доказів.

Таким чином, судом встановлено та не заперечується сторонами, що земельна ділянка з кадастровим номером 052328000:02:001:0052, яка належить ОСОБА_3 , перебувала в оренді ТОВ "ТД "Фінпром" на підставі договору оренди №104 від 09 липня 2010 року до 09 липня 2020 року, передбачених даним договором заходів щодо пролонгації договору, зокрема вимог п.8, орендар не вживав, натомість володів позицією орендодавця щодо відсутності наміру продовжувати договірні стосунки після 2020 року та її волевиявлення на повернення земельної ділянки для власного використанню.

Також судом встановлено виключно з відомостей, які містяться у вищевказаних витягах з Державних реєстрів, наданих сторонами, що відповідач використовує земельну ділянку з кадастровим номером 052328000:02:001:0052, яка належить ОСОБА_3 , на підставі договору оренди земельної ділянки № 104 від 23 липня 2015 року з терміном оренди 10 років, тобто до 23 липня 2025 року, укладення якого категорично заперечується ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем оспорюються договір оренди №104 від 23 липня 2015 року з підстав відсутності його вільного волевиявлення, тобто відсутності його підпису, що свідчить про не укладення даної угоди.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 (далі - Закон № 161-XIV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1 Закону № 161-XIV, яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст.93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 161-XIV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ч.1 ст.17 Закону №161-XIV об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 161-XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

У ч. 1 ст.215 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у статтях ст. 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що: підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третійстатті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі. У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Судом встановлено відсутність волевиявлення позивача при підписанні даного правочину, а відтак і відсутність згоди щодо всіх істотних умов договору від 23 липня 2015 року, а тому суд вважає, що позов в цій частині підлягає до задоволення. Позивач заперечує факт підписання договору оренди землі, яким змінено строк дії договору до 2025 року, та стверджує, що у нього відсутній примірник даної угоди, оскільки він цю угоду не укладав. Оскільки позивач стверджує про неукладення договору оренди від 23 липня 2015 року та посилається на відсутність у нього примірника угоди, суд вважає, що саме на відповідача покладається обов`язок надати докази на підтвердження укладення договору оренди з ОСОБА_3 23 липня 2015 року №104. Відповідач обов`язок по наданню оригіналу договору оренди землі, не виконав, пославшись на обставини зіпсуття докуметів через аварію водогону, однак про дані обставини відповідач заявив тільки під час розгляду справи в суді та стороні позивача про них не було відомо з жовтня 2022 року. При цьому примірник договру оренди позивач просила відповідача надати, починаючи з 2018 року, посилаючись на відсутність вказаного договору у своєму володінні.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, при вирішенні спору, суд керується положеннями ч.1ст.13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З врахуванням того, що відповідач не надав суду оригінал спірного договору, який має безпосереднє значення для вирішення цієї справи, а отже і не спростував належними та допустимими доказами тверджень позивача, суд визнає, що договір оренди земельної ділянки № 104 від 23 липня 2015 року не укладався та не підписувалася позивачем.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тому суд бере до уваги доводи представника позивача про те, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження доводів щодо наявності сканкопій спірного правочину, який міститься в Державному реєстрі. Обставини щодо пошкодження і знищення оригіналу правочину, який, не укладався, виглядають сумнівно. Відповідач повідомив про обставини зіпсуття документів лише після пред`явлення позову, хоча до того мав із позивачкою письмове листування, спілкування в телефонному режимі, в яких не вказував про знищення оригіналу договору оренди, що не відповідає доктрині заборони суперечливої поведінки. Відтак відповідач в повній мірі намагається перекласти тягар доказування на позивача, що є порушення принципу змагальності сторін. До того ж обґрунтовує відсутність порушеного права позивача своїм недобросовісним ставленням до правил ведення та зберігання документообігу юридичної особи, що є неприпустимим. Також відповідач посилається на презумпцію правомірності правочину, проте в даному випадку вона застосуванню не підлягає, оскільки не поширюється на правочини, які не відбулися і є неукладеними. Щодо отриманням позивакою орендної плати, то ця обставина не підтверджує укладення договору з усіма істотними умовами. Строк дії попереднього договору оренди землі за 2010 рік закінчився, новий договір є неукладеним, отже відповідач продовжує користування землею, чим порушує права позивача на користування та розпорядження належним йому майном.

Згідно з ч.4 cт.263ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.11.2019 у справі №487/10132/14-ц).

Згідно з ч.1 cт.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом cт.391ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 cт.152ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, відповідач користується земельною ділянкою позивача без відповідної правової підстави, тому земельна ділянка підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до cт.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право оренди земельної ділянки за відповідачем, який не ґрунтується на укладеному договорі, порушує права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди на земельну ділянку за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19.

Згідно зіст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває у володінні відповідача поза волею власника (позивача), витребування вказаної земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідає вимогамст.387 ЦК України.

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, зокрема те, що при укладені договору, сторонами повинні бути узгодженні всі істотні умови, суд вважає, що порушення прав ОСОБА_3 як власника, позбавляє можливості позивача вільно розпоряджатися та користуватися його земельною ділянкою, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до ст.141 ЦПК суд вирішує питання про стягнення судових витрат, які складаються з витрат по сплаті судового збору, та відповідно стягує їх з відповідача на користь позивача.

Враховуючи складність даної справи, у відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України суд приходить до висновку, що складання повного рішення суду слід відкласти не більш як десять днів з дня закінчення розгляду справи з метою забезпечення процесуальних прав та інтересів учасників процесу, вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення в судовому засіданні 28 жовтня 2024 року, в якому закінчився розгляд справи.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» про скасування рішення та повернення земельної ділянки, - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області Савчука Романа Анатолійовича № 27754515 від 05.01.2016 щодо реєстрації за орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім " Фінпром", код ЄДРПОУ: 366291777, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, Київська область, м.Васильків вул. Декабристів, 188-А, права оренди на земельну ділянку, яка належить орендодавцю ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна, кадастровий номер 0523282000:02:001:0052, площею 3,4326 га, на підставі договору оренди №104 від 23 липня 2015 року.

Повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за актом прийому-передачі земельну ділянку з кадастровим номером 0523282000:02:001:0052, площею 3,4326 га.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім " Фінпром", код ЄДРПОУ: 366291777, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, Київська область, м.Васильків, вул. Гоголя, 26, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Копію рішення направити учасникам справи.

Скорочене рішення проголошено 28 жовтня 2024 року, що є датою ухвалення судового рішення.

Повне рішення складено 01 листопада 2024 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім " Фінпром", код ЄДРПОУ: 366291777, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, Київська область, м.Васильків, вул. Гоголя, 26;

представник позивача: адвокат Кабанов Микола Олександрович, АДРЕСА_2 , повноваження якого підтверджуються ордером серії АВ, №1048984, від 27 травня 2024 року;

представник відповідача: адвокат Мельник Лілія Сергіївна, 21050, Вінницька область, м.Вінниця, вул. Миколи Оводова, буд.63, оф.7, повноваження якої підтверджуються ордером серії АВ, № 1053494, від 30 листопада 2022 року.

Суддя: