Рішення

від 25.10.2024 по справі 587/2676/24

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/2676/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Бондаренко О. М., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Служенко О. В. завернулась до суду з вказаним позовом та позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03 січня 2024 року шлюб між сторонами розірвано. Від спільного шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після припинення шлюбу постійно проживає разом з позивачем. З 2020 року ОСОБА_3 виїхала з України за кордон, залишивши дитину разом з батьком та бабусею, які проживають у смт Хотінь Сумського району Сумської області. Ще за час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_3 часто вживала спиртні напої, не піклувалася про здоров`я малолітнього сина, не приходила до дитячого садка та ліцею, розвитком дитини не цікавилася, рахунки дошкільного закладу не сплачувала, виховні заклади не відвідувала та не спілкувалася з сином. Після розірвання шлюбу відповідачка взагалі перестала проявляти до сина увагу, цікавитися його здоров`ям та розвитком, бути присутньою у його житті, тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться його навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, подарунки не дарує, матеріально дитині не допомагає, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, тощо. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 24 травня 2024 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 разом з позивачем. Батько дитини є працездатним, на роботі характеризується позитивно, має всі реальні можливості для повноцінного розвитку та забезпечення всім необхідним для розвитку дитини, піклується про фізичний та моральний стан сина. Дитина знаходиться на повному утриманні батька. Вважає, що відповідачка повністю ухилилася від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню сина ОСОБА_5 . А тому просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі частини з усіх видів її доходів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 29 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Сумськогорайонного судуСумської областівід 03вересня 2024року закритопідготовче судовезасідання тапризначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. Крім того, судом задоволено клопотання позивача про допит свідків.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що під час їх спільного проживання відповідачка часто вживала алкогольні напої, але у лікарні не лікувалася, у лікаря нарколога чи психіатра на обліку не перебувала. Коли лікувалась в обласні лікарні від інших хвороб, рік алкогольних напоїв не вживала. Потім в червні 2020 року вирішила поїхати в Польщу на заробітки на півроку, але приїхала лише через півтора роки у грудні 2021 року і без зароблених коштів. У лютому 2022 року покинула свою сім`ю і поїхала до батька. Коли почалась війна, у травні 2022 року вона знову поїхала за кордон на заробітки і після того вже не поверталась. На цей час відносин з нею він не підтримує. Кошти на сина відповідачка не передавала, лише один раз вислала переказ на картку на день народження сина чи у 2021 чи 2022 році. З сином спілкується за допомогою смс-переписки дуже рідко, не телефонує і ніяким іншим шляхом спілкування з ним не підтримує. Зазначив, що працює на містобудівному підприємстві і має бронювання від проходження військової служби до 15 серпня 2025 року. Також повідомив, що позбавлення батьківських прав відповідачки необхідне для того, щоб не травмувати дитину після спілкування з матір`ю, для отримання пільг дитині, а також для зміни місця проживання на більше безпечне, оскільки в смт Хотінь проводиться обов`язкова евакуація сімей з дітьми.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, раніше на адресу суду надійшла заява, в якій вона позовні вимоги визнала в повному обсязі, проти позову заперечень не мала, повідомила, що проживає за кордоном.

Представник відповідача адвокат Сумцов Є. С. в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час повідомлений належним чином, подав суду заяву, в якій зазначив, що відповідачка позов визнала.

Представник третьої особи Служба у справах дітей Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області Герман Т. М. в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, в попередньому судовому засіданні зазначила, що за тих обставин, що склалися між сторонами, позовні вимоги підлягають задоволенню, підтримала раніше направлений до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки.

Свідок ОСОБА_4 малолітній син сторін був допитаний у присутності педагога ОСОБА_6 та пояснив, що він проживає в смт. Хотінь разом з татом та бабусею. Мама з 09 червня 2020 року поїхала від них, матеріально його не забезпечує, не вітає його з днем народження. Іноді з нею переписується, рік тому вона просила його фото подивитися, як він зараз виглядає і як виріс, але він не захотів їй його відправляти. Коли мама проживала разом з татом, то часто зловживала спиртними напоями, іноді кричала на нього, любові та ласки до нього як мама не проявляла, в садок, до школи та на свята його не водила, інколи могла і вдарити, ніколи нічого не привозила, не купувала йому солодощів, речей, одягу, він не хоче, щоб батьки проживали разом, раніше, коли спілкувався з мамою, то іноді плакав, порозуміння з нею не має, краще знаходить його з бабусею. Усім необхідним забезпечує його тато.

Свідок ОСОБА_7 зазначила, що є пенсіонеркою, позивач є її сином, а відповідачка була невісткою. Спочатку вони жили разом нормально, син їздив на заробітки у ОСОБА_8 . Потім невістка народила сина ОСОБА_5 . Через деякий час ОСОБА_9 влаштувалась на роботу до магазину поряд із домом, почала вживати спиртні напої, неодноразово вона з сином просили її не вживати алкоголь, вона просила вибачення, але знову пила, в цей час бабуся повністю займалася вихованням онука, водила його в дитячий садок. За вживання алкогольних напоїв її звільнили з магазину. Після того вона влаштувалась працювати на «Нову пошту», звідки її теж звільнили через вжиття алкоголю. Близько півроку вона ніде не працювала і з 09 червня 2020 року поїхала в Польщу на заробітки. Була там півтора роки. Вкінці грудня 2021 року вона сказала, що приїде. У листопаді її звільнили з роботи в Польщі і вона приїхала додому, дитині нічого з подарунків не привезла. Упродовж двох тижнів була вдома і знову зібралась їхати до Польщі, але на митниці у неї виникли проблеми з документами, вона повернулась, переоформила документи і поїхала до Польщі. Пізніше дізнались, що вона проживала у Швеції. Як почалась війна, відповідачка приїжджала в м. Суми, але до них не приїхала. Час від часу вона присилала смс-повідомллення онуку. Речами його не забезпечує, додаткових витрат на дитину не компенсує. Син її працює в м. Бровари на містобудівному підприємстві, дитина повністю на його утриманні. Відповідачка не підтримує ніяких відносин з ними.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що є сусідкою позивача, знає родину досить давно, сторони почали жити разом десь 13-14 років тому, спочатку відповідачка працювала в Сумах, після декретної відпустки почала працювати в магазині біля дому. Там почала вживати спиртні напої, про це всім було відомо в селі. Свекруха намагалася це приховати, соромилася. Дитиною відповідачка не займалася, хлопчика виховувала бабуся й тато. З магазину її звільнили через вжиття алкоголю, після того вона почала працювати на «Новій Пошті», але і звідти її теж звільнили з тієї ж причини. У червні 2020 року вона поїхала на заробітки в Польщу, її не було близько півтора роки. Перед війною повернулась додому без грошей, побула вдома близько місяця, весь час пила, влаштовувала скандали, кричала на дитину в стані алкогольного сп`яніння, хлопчик дуже плакав. Потім приїхав батько відповідачки і забрав її до себе. Коли розпочалась евакуація, відповідачка поїхала у Польщу. Де вона зараз перебуває їй не відомо. Від ОСОБА_5 ніколи не чула, щоб він її згадував. Хлопчик контактний, нічого не приховує, тому якщо б мати щось йому прислала, то він би обов`язково про це всім розповів. На дитячий майданчик, у садочок, у школу відповідачка сина не водила, на свята хлопця водила бабуся. Батько працює в ТОВ «Мостобудівельний загін №112», будує мости в Харківській області, коли працює - дитина з бабусею, коли приїжджає на вихідні дитина з батьком.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що є батьком відповідачки, зазначив, що донька перебуває за кордоном, проти позбавлення її батьківських прав не заперечував, покази надавати відмовився.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, допитавши свідків, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частини 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Сумського районного суду Сумської області від 03 січня 2024 року розірвано (а.с. 11).

Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 30).

Позивач вказав, що дитина після розірвання шлюбу постійно проживає разом з ним та перебуває на його повному утриманні за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується довідкою №566-02-40 від 11 липня 2024 року Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області (а.с. 15).

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 травня 2024 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_2 (а.с. 12).

Відповідно до довідки №19-18605/18/24 від 15 березня 2024 року ОСОБА_3 перетнула державний кордон України 10 червня 2020 року та на цей час проживає за кордоном (а.с. 49).

Згідно з Актом обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_2 від 12 липня 2024 року комісія встановила, що у будинку за адресою АДРЕСА_1 позивач проживає зі своєю матір`ю - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В будинку тепло та чисто. В ОСОБА_5 є окрема кімната, в якій знаходиться м`який диван для сну, письмовий стіл, крісло, шафа для речей, необхідні комп`ютерні приладдя для онлайн навчання. На момент перевірки ОСОБА_2 знаходився вдома, працює офіційно в містобудівельному загоні № НОМЕР_2 , заробітну плату отримує офіційно. Оглянутий будинок належить матері ОСОБА_12 , в якому онук проживає від народження. Зі слів хлопчика він забезпечений всім необхідним, вдома його не ображають, в родині люблячі та довірливі відносини. Тато є для нього найкращим другом, з яким він вільно знаходить спільну мову. Хлопець має здоровий вигляд, доглянутий, чисто одягнутий, закінчив успішно 6 клас Хотінського ліцею. Зі слів бабусі онук не хоче спілкуватися зі своєю матір`ю ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що він постійно бачив її в стані алкогольного сп`яніння. Сама мати не наполягає на спілкуванні з сином, матеріально майже не забезпечує. Хлопець заблокував матір у всіх соціальних мережах та спілкуватися з нею не хоче. На цей час ОСОБА_3 знаходиться за кордоном вже більше року. Родина повністю всім забезпечена для виховання та проживання неповнолітньої дитини (а.с.19).

Згідно з довідкою, виданою директором Хотінського ліцею Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області №01-19/248 від 11 липня 2024 року, ОСОБА_2 спілкується із педагогами, які навчають хлопця, цікавиться шкільним життям дитини, відвідує батьківські збори. Мати ОСОБА_3 контакту із ліцеєм, де вчиться дитина, не підтримує, із вчителями не спілкується. На заняттях (онлайн) завжди з дитиною був присутній батько (а.с. 14).

З відповіді КНП «Хотінської селищної ради «Центральна амбулаторія загальної практики-сімейної медицини смт. Хотінь» №87 від 15 липня 2024 року вбачається, що в декларації про вибір лікаря ОСОБА_4 довіреною особою є батько. Станом здоров`я малолітнього ОСОБА_4 опікується саме позивач. В останнє до закладу КНП ХСР «ЦАЗПСМ смт. Хотінь» мати, ОСОБА_3 , щодо лікування або планового огляду малолітнього ОСОБА_4 зверталася в 2014 році (а.с.16-18).

Відповідно до характеристики ТОВ «Містобудівельний загін №112» позивач зарекомендував себе дисциплінованим та сумлінним робітником, відповідально ставиться до виконання трудових обов`язків, взаємовідносини в колективі склалися хороші, з перших днів роботи став користуватися повагою серед робітників, ділиться досвідом, застосовує знання та навики для підвищення результативності та якості виконаних робіт, за характером спокійний, неконфліктний (а.с. 21-22), має стабільний дохід (а.с. 23). На профілактичних обліках в ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП не перебуває, в 2024 році до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, в розшуку не перебуває, спиртними напоями не зловживає, з боку мешканців села характеризується з позитивної сторони (а.с. 24), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а.с. 25, 26). Згідно з довідкою Резерв+ має бронювання до 15 серпня 2025 року (а.с. 48).

Рішенням виконавчого комітету Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області № 209 від 02 серпня 2024 року затверджено висновок до доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 63-64), з якого вбачається, що при спілкуванні з ОСОБА_3 в телефонному режимі вона зазначила, що на цей час проживає за кордоном, повертатися до України не збирається, з її слів батько дитини не чинив та не чинить перешкод у спілкуванні з сином, однак вона з дитиною не спілкується та не бажає брати участі у вихованні, вимоги та претензії, викладені позивачем в позовній заяві, відповідають дійсності та не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав. При спілкуванні з сусідами працівники Служби встановили, що відповідачка давно вже не проживає зі своєю сім`єю. Вони не бачили, щоб матір приїжджала до сина. Дитина проживає з батьком та бабусею. Батько характеризується позитивно. За таких обставин Службою зроблено висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 (а.с. 63-64).

Суд оцінив докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому, так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що позовні вимоги підлягають задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8Закону України«Про охоронудитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою ВерховноїРади Українивід 27лютого 1991року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частини шоста восьма статті 7 СК України).

Згідно з частин 1, 2, 4статті 150 СК Українибатьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до статті 155СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1статті 164СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої164СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказані правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164СК України є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачка ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов`язків стосовно виховання свого сина ОСОБА_5 , не проявляє материнської турботи, не цікавиться здоров`ям, не турбується про його фізичний та духовний розвиток, матеріальної допомоги на його утримання не надає. Наведене свідчить про самоусунення відповідачки від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини.

Виходячи із оцінки доказів у справі, таке ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків суд вважає свідомим та умисним, що дає підстави для обрання крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, що в свою чергу слугуватиме захисту прав дитини у вирішенні всіх її життєвих питань, прав та інтересів.

Суд звертає увагу відповідачки на те, що відповідно до ч.1ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. В такому разі судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4ст.169 Сімейного кодексу України).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини, суд виходить з такого.

За змістомст. 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3ст. 181 СК України).

Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 166 СК Україниособа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 2ст. 182 СК Українимінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що з відповідачки необхідно стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Саме такий розмір аліментів буде розумним, достатнім і відповідатиме інтересам дитини.

Відповідност. 191 СК Україниаліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином, оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи встановлено беззаперечні докази повного відсторонення відповідачки ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, а тому її слід позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , стягувати з неї аліменти на утримання дитини в розмірі частини з усіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду.

З відповідачки підлягають стягненню на користь держави 1211,20 грн судового збору, оскільки позивач при зверненні до суду з вимогою про стягнення аліментів був звільнений від його сплати на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючисьст. 150, 164 Сімейного кодексу України, ст. 51 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 9 Конвенції про права дитини, ст. 180-183 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 2, 11, 12, 13, 81, 89, 209, 247, 258, 263-265, 354-355 ЦПК України суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровану: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , відносно малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи стягнення з 25 липня 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору.

В порядку ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 листопада 2024 року.

Суддя І. Г. Вортоломей