Постанова

від 01.11.2024 по справі 484/986/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

01.11.24

22-ц/812/1477/24

Провадження № 22-ц/812/1477/24

П О С Т А Н О В А

іменем України

30 жовтня 2024 року м. Миколаїв

справа № 484/986/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Базовкіної Т.М., Крамаренко Т.В.,

із секретарем Горенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 22 липня 2024 року суддею Мельничуком О.В., в приміщенні цього ж суду, (повний текст рішення складено 01 серпня 2024 року), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест»

про стягнення заборгованості за договором оренди,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Південь Агро Інвест» з зазначеним вище позовом.

Позивачка зазначала, що належні їй земельні ділянки з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0346, 4825486300:01:000:0708, 4825486300:05:000:0440 та 4825486300:01:000:1447, що розташовані в межах Синюхинобрідської сільської ради, перебувають в оренді ТОВ «Південь Агро Інвест». Згідно пункту 4.1 Додаткової угоди до Договору оренди від 01 березня 2019 року сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 15,15 % нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає: ділянка №1- 23150, 07 грн., ділянка №2 3637, 87 грн, ділянка №3 - 566, 94 грн та ділянка №4 47, 25 грн, за рік оренди.

Посилаючись на те, що відповідач не виплатив орендної плати за 2022-2023 роки, ОСОБА_1 просила стягнути заборгованість з орендної плати у розмірі 84 232, 22 грн, з яких: 54 804, 26 грн заборгованості по орендній платі, 10 001, 78 грн пені за період з 16 лютого 2023 року по 15 лютого 2024 року, 18398, 61 грн інфляційних втрат за 2022-2023 роки, 1 027, 57 грн - 3% річних.

У відзиві на позовну заяву ТОВ «Південь Агро Інвест» просило у задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що позивачкою не вірно розраховано заборгованість. А саме: з орендної плати за 2022 рік відповідачем сплачено визначені законодавством податки та збори, що обумовлено пунктом 4.2 Договору, отже несплаченою залишається сума 22058, 71 грн.

За 2023 рік відповідач взагалі не має обов`язку зі сплати орендної плати, оскільки з 25 липня 2023 року належні позивачці земельні ділянки перебувають в оренді ФГ «Роса».

Щодо штрафних санкцій за несплату орендної плати за 2022 рік, відповідач вважає їх нарахування безпідставним, оскільки внаслідок вторгнення російської федерації на територію України та часткову окупацію Миколаївської області товариство не працювало, скільки майже усі працівники покинули територію області, а діяльність підприємства відновилася лише на початку 2023 року. Ці обставини відповідач вважає форсмажорними (обставинами непереборної сили).

Крім цього відповідач посилався на необхідність застосування до вимог про стягнення неустойки (пені) приписів статті 258 ЦК України, щодо річної позовної давності відносно цих позовних вимог.

Щодо штрафних санкцій за несплату орендної плати за 2023 рік, відповідач посилався на те, що договором погоджено виплату орендної плати до 31 грудня кожного року. Отже, нарахування штрафних санкції починаючи з січня 2023 року є безпідставним. Крім цього, наполягав на тому, що земельна ділянка уже перебуває в оренді у іншої юридичної особи.

У відповіді на відзив позивачка ОСОБА_1 змінила розмір позовних вимог та просила стягнути з відповідача 72 110, 24 грн, з яких: заборгованості по орендній платі за 2022-2023 роки без урахування податків та зборів, але з урахуванням індексу інфляції - 58 928, 34 грн, пені 12 080, 20 грн та 3% річних 1 101,7 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 липня 2024 року позов задоволено, з ТОВ «Підень Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 стягнуто 72 110, 24 грн, з яких 58 928, 34 грн заборгованості по орендній платі за 2022-2023 роки (без податків та зборів, з інфляційним збільшенням), 12 080,20 грн пені та 1 101,7 грн з % річних., а також 1 211,20 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю існування між сторонами орендних правовідносин, наявністю заборгованості зі сплати орендної плати за 2022, 2023 роки, та існуванням законодавчо визначеного та передбаченого договором оренди обов`язку відповідача зі сплати пені за прострочення зобов`язання, а саме -0,1% за 2022 рік та за 45 днів 2023 року, та 3% річних за цей же період у сумі 1 101,7 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «Південь Агро Інвест», посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути 54804, 26 грн заборгованості з орендної плати, проте судом стягнуто суму, яку позивачка зазначила у своїй відповіді на відзив - 58 928, 34 грн. Однак, оскільки відповідь на відзив не є заявою про збільшення позовних вимог та така заява не прийнята судом, то є підстави вважати, що стягуючи зазначену вище суму, суд вийшов за межі позовних вимог.

Крім цього, апелянт посилався на те, що строк дії договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Південь Агро Інвест», сплинув 01 липня 2023 року. 25 липня 2023 року позивачка ОСОБА_1 передала належні їй земельні ділянки в оренду ФГ «Роса». Доказів користування відповідачем земельними ділянками поза межами строку дії договору суд не мав, тому твердження суду про те, що ТОВ «Південь Агро Інвест» у 2023 році засіяло спірні земельні ділянки соняшником та зібрало врожай є безпідставними.

Також апелянт посилався на безпідставне стягнення 22058, 71 грн орендної плати за 2023 рік, оскільки розрахунок має бути проведений з урахуванням строку дії договору оренди у 2023 році, тобто до 01 липня 2023 року.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка зазначала, що дійсно з 25 липня 2023 року вона передала належні їй земельні ділянки в оренду ФГ «Роса», проте фермерське господарство з цього дня не змогло приступити до їх обробітку оскільки вони були засіяні соняшником, а згідно пункту 3.1 договору оренди від 01 червня 2016 року та додаткової угоди від 01 березня 2019 року, договір оренди є чинним до закінчення збирання врожаю орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест».

Крім цього вважала, що сплата ТОВ «Південь Агро Інвест» податків за користування земельною ділянкою за 2023 рік підтверджує обов`язок господарства сплатити їй орендну плату.

Третя особа у справі ФГ «Роса» подало суду письмові пояснення, в яких зазначало, що фактично отримало від попереднього користувача належні ОСОБА_1 земельні ділянки для обробітку тільки у квітні 2024 року, тому що до цього ТОВ «Південь Агро Інвест» зібрало врожай соняшнику та підготовило земельні ділянки під посів 2024 року.

2.Мотивувальна частина

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 належать земельні ділянки площею 4.9 га кадастровий номер 4825486300:07:000:0346, площею 0.77 га кадастровий номер 4825486300:01:000:0708, площею 0.12 га кадастровий номер 4825486300:05:000:0440; площею 0.01 га кадастровий номер 4825486300:01:000:1447, що розташовані в межах Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

01 червня 2016 між ОСОБА_1 та ПСП «ім.Т.Г. Шевченка» було укладено договір оренди цих земельних ділянок, загальна площа яких складає 5,80 га, строком на 7 років.

Договором погоджено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 17689, 29 грн за рік, за згодою сторін орендна палата може здійснюватися у натуральній формі.

Із суми орендної плати орендарем, як податковим агентом утримуються податки (бори), передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 4.4 договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації на рік, при цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування в залежності, яка із подій сталася раніше.

Пунктом 4.5 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем з 01 серпня по 31 грудня кожного року, орендар перераховує грошові кошти на банківський розрахунковий рахунок орендодавця та /або виплачує через касу, та/або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місце відділення УДППЗ "Укрпошта", шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів.

Згідно з пунктом 4.7 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

01 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» та новим орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест» укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 000236 від 01 червня 2016 року, згідно з якою відбулось відступлення прав та обов`язків орендаря ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» новому орендареві ТОВ «Південь Агро Інвест».

Згідно пункту 4.1 додаткового орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 15, 15 % нормативно грошової оцінки земельних ділянок.

12 квітня 2023 року позивачка направила ТОВ «Південь Агро Інвест» письмову заяву, в якій повідомила, що вона не отримала орендну плату за 2022 рік.

Також у позовній заяві позивачка зазначає, що їй не сплачена орендна плата за 2023 рік.

Факт несплати орендної плати за 2022 рік орендар визнав.

Проте, щодо орендної плати за 2023 рік, відповідач не визнав свого обов`язку її сплатити, оскільки строк дії договору оренди сплинув у червні 2023 року та уже у липні 2023 року земельні ділянки були передані в оренду ФГ «Роса».

Враховуючи вартість земельних ділянок та обов`язок орендаря сплачувати орендну плату у розмірі 15,15 % її нормативної грошової оцінки, розмір орендної плати за 2022-2023 роки, яка підлягає сплаті, без урахування податків та індексації становить 54 804, 23 грн.

Однак з цієї суми орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством (пункт 4.2. договору оренди).

Відповідно до пункту 4.4. договору оренди від 01 червня 2016 року обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

Суд погодився з розрахунком позивача щодо розміру заборгованості за орендною платою що складає 29 464, 17 грн з інфляційним збільшенням та без врахування податків та зборів.

Контррозрахунку відповідач не надав.

За приписами пункту 4.7 договору оренди від 01 червня 2016 року, у разі порушення строків виплати орендної плати, справляється пеня в розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Тому суд першої інстанції також погодився наявністю підстав для стягнення пені у розмірі 10 754, 40 грн за 365 днів 2022 року, та у розмірі 1325, 80 грн за 45 днів 2023 року.

Також суд визнав правильним розрахунок позивачки щодо 3% річних, у розмірі 992 грн за 2022 рік та 108,90 грн за 2023 рік.

Позиція апеляційного суду

Відносини,пов`язані зорендою землі,регулюються Земельнимкодексом України(далі ЗКУкраїни), Цивільним кодексомУкраїни (далі ЦКУкраїни), Законом України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

За частиною восьмою статті 93 ЗК України та частиною третьою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким спеціальним законом, що регулює орендні земельні відносини та підлягає застосуванню до спірних правовідносин є Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з положення статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно до положень статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Положеннями статті 24 Закону України «Про орендну землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Такі зобов`язання за змістом частини 1 статті 526 ЦК України мають виконуватись належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Отже, оскільки у доводи позивачки ОСОБА_1 про несплату їй орендної плати за 2022-2023 роки відповідачем ТОВ «Південь Агро Інвест» знайшли своє підтвердження у суді першої інстанції та не оспорювалися відповідачем, а несплата орендної плати є суттєвими порушеннями умов договору, оскільки позбавляє орендодавця права на те, на що він розраховував погоджуючись на укладення договору оренди (стаття 651 ЦК України), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для її стягнення.

Одночасно, з метою реалізації Закону України«Проіндексаціюгрошових доходівнаселення» Кабінет МіністрівУкраїнипостановою№1078від17липня2003 року затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

З наведеного слід дійти висновку, що індексації підлягає орендна плата за кожен рік окремо з врахуванням індексу інфляції за відповідний період, оскільки за своєю природою індексація призначена для компенсації втрат грошових доходів населення від подорожчання споживчих товарів і послуг в поточному періоді. Тому індексація орендної плати в поточному році не може бути підставою для автоматичного збільшення розміру орендної плати на наступний період, оскільки індекс інфляції є змінною величиною, її розмір залежить від економічних процесів у державі та вона може як збільшуватися так і зменшуватися (дефляція).

Отже, визначення позивачкою ОСОБА_1 розміру орендної плати, що підлягає сплаті відповідачем з урахуванням індексу інфляції є таким, що ґрунтується на приписах діючого законодавства.

Також слід зазначити, що земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пункт 14.1.72 Податкового Кодексу України). Податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар (пункт 170.1.2 ПК України).

Отже, стягнення орендної плати має відбуватися без податків та зборів, про що правильно зазначено у рішенні суду першої інстанції.

Крім цього, згідно із частиною другоюстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора також зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачці три відсотки річних, що складає 992, 80 грн за 2022 рік (з 01.01.2023 року по 15.02.2024 року = 410 днів з суми боргу 29464, 17 грн (29464,17х 3% річних / 365 днів у році / 100 х 410 днів)), та 108, 90 грн за 2023 рік (за період з 01.01.2024 року по 15.02.2024 року (29464,17х 3% річних / 365 днів у році / 100 х 45 днів).

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Довід апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши на користь позивачки 58 928, 34 грн заборгованості з орендної плати, тоді, як у позовній заяві ОСОБА_1 просила про стягнення 54804, 26 грн, є безпідставним.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно у позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача 54804, 26 грн, проте крім цього вона просила стягнути 18389, 61 грн інфляційних втрат. Отже загальна сума орендної плати та інфляційних втрат складає 73202, 87 грн. Тоді як у відповіді на відзив позивачка навела новий розрахунок заборгованості, за яким розмір боргу з орендної плати, у тому числі з інфляційними втратами склав 58 928, 34 грн.

Саме ця сума була стягнута судом. Отже, виходу за межі позовних вимог не вбачається.

Не приймає колегія суддів і доводу апеляційної скарги про те, що відповідач мав обов`язок щодо сплати орендної плати за 2023 рік з урахуванням строку дії договору оренди, строк дії якого закінчувався у червні 2023 року. А позивачкою не надано доказів користування відповідачем орендованими земельними ділянками поза межами строку дії договору оренди.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З договору оренди від 01 червня 2016 року, за яким відповідач ТОВ «Південь Агро Інвест» прийняло на себе зобов`язання орендаря, уклавши з власницею земельних ділянок додатковий договір від 01 березня 2019 року, вбачається, що договір укладено строком на сім років, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди у порядку, передбаченому законодавством, але в будь-якому випадку договір та право оренди за ним є чинними до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.

Доказів передачі орендованих земельних ділянок позивачці ОСОБА_1 у червні 2023 року відповідач ТОВ «Південь Агро Інвест» не надало.

Отже, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, що регулюють договірні правовідносини, а тому ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке на підставі статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, витрати апелянта зі сплати судового збору залишаються за його рахунок.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.М.Базовкіна

Т.В.Крамаренко

---------------------------------

Повну постанову складено 01 листопада 2024 року