Постанова

від 29.10.2024 по справі 756/9758/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/9758/23

провадження № 22-ц/824/15419/2024

головуючий у суді І інстанції Діденко Є.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року у справі за позовом Комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" Державного управління справами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року позивач Комплекс відпочинку "Пуща-Водиця" Державного управління справами звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в загальному розмірі 2 330 088,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 2 січня 2019 року між Комплексом відпочинку "Пуща-Водиця" Державного управління справами та ОСОБА_1 укладено договір користування приміщенням № 31-19. Власником даного приміщення є Державне управління справами, а балансоутримувачем є позивач. Відповідно до даного договору позивач надав відповідачу послугу, а саме надав, а відповідач отримав у строкове платне користування приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 557,2 кв.м та інше майно, яким обладнано та укомплектовано приміщення. Вартість користування будинком за один календарний місяць складає 119 798,00 грн. Строк договору - п`ять років. Перша плата за користування приміщенням вноситься відповідачем протягом двох днів після підписання договору авансовим платежем у готівковій формі через касу позивача або в безготівковій формі на розрахунковий рахунок позивача, зазначений у розділі 7 договору за перший та останній місяці терміну дії договору. Наступні платежі за користування приміщенням згідно умов договору вносяться відповідачем авансовими платежами щомісяця, не пізніше п`ятого числа звітного місяця. Позивач повністю виконав свої зобов`язання за вказаним договором, надавши відповідачу у користування приміщення пансіонату. Відповідач за вказаним договором свої зобов`язання не виконав належним чином у повному обсязі та допустив заборгованість. 11 жовтня 2021 року відповідачу направлена вимога про розірвання договору і звільнення приміщення, яку відповідач отримав 10 листопада 2021 року, а тому відповідно до п. 6.4 договору, з 21 листопада 2021 року договір є припиненим.

26 вересня 2023 року позивач подав заяву про зміну підстав позову, у якій уточнив обґрунтування позовних вимог. В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що у первинній позовній заяві невірно встановлено природу правовідносин, які виникли між сторонами Договору, оскільки предметом Договору, окрім іншого, є надання послуг, а не оренди приміщення, не розкрито у повній мірі особливості діяльності КВ "Пуща-Водиця" ДУС, який є об`єктом державної власності, і на діяльність якого не розповсюджуються норми статей ЦК України, що регулюють орендні правовідносини (найм). Як наслідок у первинному позові неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 759, 761, 762, 785 ЦК України, оскільки вказані норми не регулюють і не могли б регулювати правовідносини, які фактично склались між сторонами Договору.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду представник Комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" - Онофрійчук А.В. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо подання позову до неналежного відповідача, оскільки договір користування будинком №31-19 від 02 січня 2019 року, на підставі якого нараховано заборгованість, був укладений саме з відповідачкою ОСОБА_1 . Працівники адміністрації Комплексу відпочинку не були повідомлені про укладення до указаного договору двох додаткових угод про заміну сторони в договорі. Крім того, приміщення будинку АДРЕСА_2 не передавалось за актом прийому передачі у користування ТОВ "Хокейний клуб "Рулав ОДД". Відтак, на переконання позивача, висновки суду першої інстанції про подання позову до неналежного відповідача є помилковими, оскільки саме відповідачка є користувачем спірного приміщення.

У доводах апеляційної скарги позивач наголошує на тому, що зі сторони позивача неодноразово були висловлені сумніви щодо чинності вказаних договорів, оскільки з`явились вони у справі лише під час судового розгляду справи і про їх існування позивач на час подання позову не знав та не мав змоги надати докази їх нечинності.

При цьому, як наголошує позивач у апеляційній скарзі, ні відповідач ні її представник, а ні представник ТОВ "Хокейний клуб "Рулав ОДД" жодного разу не з`явились у судове засідання, і доказів чинності або заперечень з даного приводу не надали.

Вважає помилковим висновок суду в оскаржуваному рішенні про те, що позов у цій справі пред`явлено до неналежного відповідача у зв`язку з чим встановив чинність підписаних додаткових угод та, як наслідок, виникнення у Комплексу відпочинку та товариства обов`язків за вказаними угодами.

Крім того, у доводах апеляційної скарги позивач посилається на положення норм процесуального закону, відповідно до яких, заміна неналежної сторони належною можлива в суді першої інстанції протягом усього часу розгляду справи, про що суд постановляє ухвалу.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні представник Комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" Державного управління справами - Онофрійчук А.В. просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу та на електронну адресу представника ОСОБА_2 , що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції суду (а.с. 231-232, 235). Клопотань про відкладення розгляду справи до Київського апеляційного суду не надходило.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає в повній мірі.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із встановлених обставин у цій справі про те, що до договору, на підставі якого позивач просив стягнути заборгованість, були укладені додаткові угоди, на підставі яких було замінено сторону орендаря за згодою іншої сторони договору, яка є позивачем у цій справі, тому позов не може бути заявлений до відповідачки, яка не є стороною договору.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Як було встановлено судом першої інстанції, 2 січня 2019 року між Комплексом відпочинку "Пуща-Водиця" Державного управління справами та ОСОБА_1 укладено договір №31-19 про користування приміщенням.

Згідно з пунктом 1.1. договору Комплекс відпочинку "Пуща-Водиця" Державного управління справами надає ОСОБА_1 в користування будинок АДРЕСА_1 загальною площею 557,2 кв.м та інше майно, яким обладнано та укомплектовано це приміщення.

Відповідно до пункту 2.1 ціна договору становить 1 437 576 грн. Вартість користування приміщенням за один календарний місяць становить 119 798 грн. До ціни договору, у тому числі вартості користування приміщенням за один календарний місяць, включено плату за енергоресурси та комунальні послуги (електрична енергія, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та газопостачання. Перша плата за користування приміщенням вноситься відповідачем протягом двох днів після підписання договору авансовим платежем у готівковій формі через касу позивача або в безготівковій формі на розрахунковий рахунок позивача, зазначений у розділі 7 договору за перший та останній місяці терміну дії договору. Наступні платежі за користування приміщенням згідно умов договору вносяться відповідачем авансовими платежами щомісяця, не пізніше п`ятого числа звітного місяця.

Судом першої інстанції також встановлено, що додатковою угодою про заміну сторони в договорі № 31-19 від 2 січня 2019 року, укладеної 10 грудня 2021 року між КВ "Пуща-Водиця" ДУС в особі директора ОСОБА_4, громадянкою ОСОБА_1 та ТОВ "Хокейний клуб "РУЛАВ ОДД" в особі генерального директора ОСОБА_3., сторони домовились про заміну сторони-2 ОСОБА_1 на ТОВ "Хокейний клуб "РУЛАВ ОДД", до якого перейшли всі права і обов`язки ОСОБА_1 за Договором № 31-19 від 2 січня 2019 року, в тому числі ті, що виникли до дати підписання додаткової угоди. Станом на дату підписання угоди, сума заборгованості перед стороною-1 становить 2 497 354,14 грн, в тому числі за комунальні послуги 8832,24 грн. Угода діє до закінчення терміну дії договору.

Також, 10 грудня 2021 року між КВ "Пуща-Водиця" ДУС в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ "Хокейний клуб "РУЛАВ ОДД" в особі генерального директора ОСОБА_3. укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 31-19 від 2 січня 2019 року, згідно з якою сторони домовились пункт 2.1 Договору викласти у новій редакції, а саме вказано, що вартість користування приміщенням за один календарний місяць з 2 листопада 2021 року становить 143 015 грн.

За клопотанням сторони позивача 13 листопада 2023 року про витребування доказів, а саме оригіналів додаткової угоди про заміну сторони у зобов`язанні від 10 грудня 2021 року та додаткової угоди про заміну сторони від 10 грудня 2021 року ухвалою суду від 9 січня 2024 року було відкладено підготовче засідання, та постановлено витребувати оригінали вказаних договорів.

16 лютого 2024 року на виконання ухвали суду першої інстанції разом із письмовими поясненнями ТОВ "ХК "Рулав Одд" надіслані суду для огляду: оригінал Додаткової угоди про заміну сторони в договорі № 31-19 від 2 січня 2019 року, укладеної 10 грудня 2021 року між КВ "Пуща-Водиця" ДУС в особі директора ОСОБА_4, громадянкою ОСОБА_1 та ТОВ "Хоккейний клуб "РУЛАВ ОДД" в особі генерального директора ОСОБА_3.; оригінал Додаткової угоди № 1 до Договору № 31-19 від 2 січня 2019 року, укладеної 10 грудня 2021 року між КВ "Пуща-Водиця" ДУС в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ "Хоккейний клуб "РУЛАВ ОДД" в особі генерального директора ОСОБА_3.

У письмових поясненнях зазначено про дійсне укладення вказаних договорів та здійснення на їх виконання оплат на користь позивача.

Оригінали Додаткової угоди про заміну сторони в договорі № 31-19 від 2 січня 2019 року, укладеної 10 грудня 2021 року та Додаткової угоди № 1 до Договору № 31-19 від 2 січня 2019 року, з підписами і печатками сторін, були оглянуті в судовому засіданні в суді першої інстанції.

Відповідно до рахунку № 931 від 26 листопада 2021 року та акта виконаних робіт № 1013 від 26 листопада 2021 року, підписаним КВ "Пуща-Водиця" ДУС, платником послуги за проживання вказано ТОВ "ХК "РУЛАВ ОДД", зі сплатою суми у розмірі 250 000 грн.

Згідно з випискою по рахунку КВ "Пуща-Водиця" ДУС, 26 листопада 2021 року на рахунок позивача була зарахована оплата в сумі 250 000 грн на підставі рахунку № 931 від 26 листопада 2021 року.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо чинності додаткових угод колегія суддів враховує те, що 16 лютого 2024 року на виконання ухвали суду першої інстанції разом із письмовими поясненнями ТОВ "ХК "Рулав Одд" були надіслані суду для огляду: оригінал Додаткової угоди про заміну сторони в договорі № 31-19 від 2 січня 2019 року, укладеної 10 грудня 2021 року між КВ "Пуща-Водиця" ДУС в особі директора ОСОБА_4, громадянкою ОСОБА_1 та ТОВ "Хоккейний клуб "РУЛАВ ОДД" в особі генерального директора ОСОБА_3.; оригінал Додаткової угоди № 1 до Договору № 31-19 від 2 січня 2019 року, укладеної 10 грудня 2021 року між КВ "Пуща-Водиця" ДУС в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ "Хоккейний клуб "РУЛАВ ОДД" в особі генерального директора ОСОБА_3.

Крім того, оригінали Додаткової угоди про заміну сторони в договорі № 31-19 від 2 січня 2019 року, укладеної 10 грудня 2021 року та додаткової угоди № 1 до Договору № 31-19 від 2 січня 2019 року, з підписами і печатками сторін, були оглянуті в судовому засіданні в суді першої інстанції.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, саме на сторону позивача, яка заперечує чинність договору покладається обов`язок щодо спростування презумпції, а не на сторону відповідача в частині доведення чинності додаткових угод до договору.

У ЦК Українизакріплений підхід, за якого оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Обставин, за яких додаткові угоди, що є предметом спору у цій справі, слід визнати нікчемними, стороною позивача не заявлені та судом не встановлені.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до суду із позовом та ставив перед судом питання про визнання додаткових угод недійсними.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано доказів, які б підтвердили нечинність вказаних договорів є правильним та не спростований стороною позивача.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо належності відповідача апеляційний суд ураховує наступне.

Так, згідно трьохстороннього договору "Додаткова Угода про заміну сторони у Договорі", підписаного 10 грудня 2021 року між Директором Комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" Єгоровим Є.Г., ОСОБА_1 та Генеральним директором TOB "ХК "Рулав Одд" ОСОБА_3 , сторони домовились про заміну сторони ОСОБА_1 на ТОВ "ХК "Рулав Одд" за договором №31-19 від 2 січня 2019 року та про перехід усіх прав та зобов`язань ОСОБА_1 , які виникли у минулому за договором від 2 січня 2019 року про користування житловим будинком до ТОВ "ХК "Рулав Одд".

Згідно з додатковою Угодою №1 від 10 грудня 2021 року до додаткової Угоди від 10 грудня 2021 року, Комплекс відпочинку "Пуща-Водиця" в особі Директора ОСОБА_4 та ТОВ "ХК "Рулав Одд" в особі Генерального директора ОСОБА_3. погодили вартість користування житловим будинком у подальшому.

На виконання вказаних угод, відбулося декілька оплат з боку сторони договору ТОВ "ХК "Рулав Одд" на рахунок Комплекс відпочинку "Пуща-Водиця", що підтверджується матеріалами справи.

Колегія апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ст. 528 ЦК України.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до положень ст. 528 ЦК України, що кореспондується із п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України, виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

Як убачається із матеріалів справи ТОВ "ХК "Рулав Одд" виконував не зобов`язання ОСОБА_1 як сторони правочину, а власні зобов`язання, які до нього перейшли на підставі додаткової угоди, тобто відбулося передання прав від ОСОБА_1 до іншої особи за правочином, а саме ТОВ "ХК "Рулав Одд", що кореспондується із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України.

Таким чином, встановивши, що відбулася реальна заміна сторони у зобов`язанні, і на виконання укладених договорів сторонами були здійсненні відповідні дії: ТОВ "ХК "Рулав Одд" здійснив оплату, а Комплекс відпочинку "Пуща- Водиця" цю оплату прийняв, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зобов`язаною стороною за правочином, а відтак належним відповідачем у справі є саме ТОВ "ХК "Рулав Одд".

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачемможуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи підтверджують, що спір у позивача виник з ТОВ "ХК "Рулав Одд" про стягнення заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15 (провадження № 61-16776св20) вказано, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. […] Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до наданих суду оригіналів Додаткової угоди про заміну сторони в договорі № 31-19 від 2 січня 2019 року, та Додаткової угоди № 1 до Договору № 31-19 від 2 січня 2019 року, за згодою позивача відбулась заміна сторони у зобов`язанні, та всі права і обов`язки за Договором, в тому числі з оплати заборгованості, перейшли до ТОВ "Хокейний клуб "РУЛАВ ОДД", який має бути належним відповідачем у справі, а тому в задоволенні позову до ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо дотримання судом норм процесуального права в частині заміни неналежного відповідача апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Це ж стосується і виключення неналежного відповідача зі складу учасників.

Матеріали справи не містять жодних клопотань позивача про заміну сторони відповідача належним відповідачем, тому доводи апеляційної скарги про те, що суд сам мав здійснити таку заміну, є безпідставними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2024 року у справі №638/12581/18 зазначивши, що за змістом наведеної норми цивільного процесуального права (ст. 51 ЦПК України) з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має враховувати склад осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Відтак, викладені у апеляційній скарзі доводи апелянта не спростовують правильність висновку суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, тому ухвалу суду, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комплексу відпочинку "Пуща-Водиця" залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 01 листопада 2024 року.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба