Рішення

від 31.10.2024 по справі 420/27987/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27987/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог.

До суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (далі відповідач, ТУ ДСА в Одеській області), в якій просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування та виплати судді Тарутинського районного суду Одеської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 по 31 серпня 2023 року обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102 грн. 00 коп.;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести нарахування суддівської винагороди судді Тарутинського районного суду Одеської області ОСОБА_1 на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року, а саме в сумі 2 270 грн. 00 коп., щомісячних доплат за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 15 % від посадового окладу, з утриманням цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті щомісячних доплат, за вислугу років в розмірі 20 % від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести нарахування суддівської винагороди судді Тарутинського районного суду Одеської області ОСОБА_1 на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року, а саме в сумі 2 481 грн. 00 коп., щомісячних доплат за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 15 % від посадового окладу, з утриманням цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті щомісячних доплат, за вислугу років в розмірі 20 % від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, за період з 01 січня по 31 грудня 2022 року;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести нарахування суддівської винагороди судді Тарутинського районного суду Одеської області ОСОБА_1 на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року, а саме в сумі 2 684 грн. 00 коп., щомісячних доплат за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 15 % від посадового окладу, з утриманням цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті щомісячних доплат, за вислугу років в розмірі 20 % від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, за період з 01 січня по 31 грудня 2023 року;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

ІІ. Позиція позивача та заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних позовних вимог позивача зазначає, що наказом голови Тарутинського районного суду Одеської області № 10-ос/гс від 24.10.2016 року його зараховано до штату Тарутинського районного суду Одеської області, а наказом голови Тарутинського районного суду Одеської області № 34-ос/гс від 08.11.2018 йому встановлено щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 15% від посадового окладу, щомісячну доплату за вислугу років з 25.10.2018 у розмірі 20% посадового окладу. При цьому, позивач вказує, що за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року ТУ ДСА в Одеській області при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди в якості розрахункової величини для визначення базового розміру посадового окладу судді в порушення Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як єдиному нормативно-правовому акту, що визначає розмір винагороди судді, протиправно застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн., що є нижчим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 р. в розмірі 2270 грн; на 01 січня 2022 рік - в розмірі 2481 грн; на 01 січня 2023 в розмірі 2684 грн. Не погоджуючись із сумою виплаченої суддівської винагороди та вважаючи, що відповідачем порушено Закон України «Про судоустрій і статус суддів» та право на належне матеріальне забезпечення та право на володіння майном в розумінні ч. І ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, звернувся до суду з даним позовом.

13.11.2023 р. відповідачем-1 надано відзив на позовну заяву, за яким заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що Законом № 1402-VIII визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, норма частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді встановлюють інші закони, які доповнять частину третю статті 135 Закону 1402-VIII і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ (далі - Закон №1082-ІХ), Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-ІХ (далі - Закон №1928-ІХ) та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-IX (далі - Закон № 2710-ІХ). Отже, з 01 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року та з 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн., тому зазначати інші відомості, ніж прямо передбачено Законом, у відповідача не було правових підстав. Інші дії відповідача були б порушенням чинного законодавства, яке напряму регулює дані правовідносини. Також, відповідно до штатних розписів Тарутинського районного суду Одеської області на 2021-2023 рік, враховуючи вимоги статті 7 Закону №1082-ІХ, Закону № 1928-ІХ та Закон № 2710-ІХ затверджено розмір посадового окладу судді 63060,00 грн. Зазначений розмір визначено відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а саме 30 прожиткових мінімумів помножених на базовий розмір посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні зазначений у Законі України «Про Державний бюджет України на 2021рік», Законі України «Про Державний бюджет України на 2022рік» та Законі України «Про Державний бюджет України на 2023рік». Звертає увагу, що норми статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не визнані неконституційними, й підстави для їх незастосування відповідачем наразі відсутні. Відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, на власний розсуд здійснювати визначення розміру (обрання) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовуються для визначення базового розміру посадового окладу судді ніж це прямо передбачено законодавством України. Крім того, ТУ ДСА не погоджується з доводами позивача стосовно строків звернення до суду, оскільки з 30 червня 2023 року по 12 жовтня 2023 року сплинув 3-х місячний строк передбачений положенням ст. 233 КЗпП України. Таким чином, вважає, що строк звернення до суду Позивачем є пропущеним.

Відповідач-ІІ ДСА України не скористався правом на подання відзиву на позов.

ІII. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 18.10.2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 30.10.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Цією ухвалою залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну судову адміністрацію України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

Ухвалою суду від 18.09.2024 року залишено позовну заяву без руху та надано позивачу п`ятиденний термін з дня отримання даної ухвали для надання заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо перерахунку суддівської винагороди за період з 01 липня 2023 року по 31 серпня 2023 року з зазначенням обставин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку та відповідних доказів.

Ухвалою суду від 14.10.2024 року позовну заяву в частині визнання протиправними дії ТУ ДСА України в Одеській області щодо нарахування та виплати судді Тарутинського районного суду Одеської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період 01 липня 2023 року по 31 серпня 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102 грн. 00 коп., а також зобов`язання ТУ ДСА України в Одеській області провести нарахування суддівської винагороди судді Тарутинського районного суду Одеської області ОСОБА_1 на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року, а саме в сумі 2 684 грн. 00 коп., щомісячних доплат за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 15 % від посадового окладу, з утриманням цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті щомісячних доплат, за вислугу років в розмірі 20 % від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, за період 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року залишено без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Указом Президента України «Про призначення суддів» №425/2016 від 29 вересня 2016 року мене - ОСОБА_1 , призначено на посаду судці Тарутинського районного суду Одеської області строком на п`ять років. ( а.с. 19-21)

Наказом голови Тарутинського районного суду Одеської області № 10-ос/гс від 24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 зараховано до штату Тарутинського районного суду Одеської області. ( а.с. 17)

Наказом голови Тарутинського районного суду Одеської області № 34-ос/гс від 8 листопада ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 15% від посадового окладу, щомісячну доплату за вислугу років з 25.10.2018 у розмірі 20% посадового окладу. ( а.с. 18)

Відповідно до розрахункових листів у період з 01.01.2021 по 31.08.2023 позивачу нараховувалась суддівська винагорода, обчислена з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн (63060 / 30 = 2102 грн).( а.с. 11)

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102,00 грн. 00 коп., позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про захист своїх прав.

V. Норми права, які застосував суд.

Згідно зі статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій..

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016 р. ( далі Закон №1402- VIII), зокрема, -

- судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів. ( стаття 4 Закону №1402- VIII)

- суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. ( частина 1 статті 135 Закону № 1402-VIII)

- суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. ( частина 2 статті 135 Закону № 1402-VIII)

- базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. ( частина 3 статті 135 Закону № 1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII).

- обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. ( частина 9 статті 135 Закону № 1402-VIII)

VI. Оцінка суду.

З огляду на визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів») гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 04.12.2018 № 11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів», положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Спірним питанням у цій справі є правомірність нарахування і виплати позивачу у період, який охоплює з 01 січня 2021 по 30 червня 2023 року включно, суддівської винагороди, виходячи з приписів статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, починаючи з 01.01.2021р. суддівська винагорода ОСОБА_1 нараховується та виплачується Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області із застосуванням при її розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в сумі 2102,00 грн., що визначено ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Вирішуючи дане спірне питання суд зазначає, що Верховний Суд вже висловлював свою правову позицію щодо регулювання подібних правовідносин, зокрема у постановах від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22, від 02 серпня 2023 року у справі № 560/5597/22, від 15 серпня 2023 року у справі № 120/19262/21-а, від 13 вересня 2023 року у справі № 240/44080/21, від 21 вересня 2023 року (справа № 380/25627/21) від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та інших, та відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи.

Відтак, суд вважає за належне врахувати правові висновки Верховного Суду у вищевказаних справах при вирішенні цієї справи й зазначає про таке.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Верховний Суд звертає увагу на те, що Конституція України у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Вказаним законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Водночас, ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020р. №1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб з 01.01.2021р. - 2270,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021р. №1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб з 01.01.2022р. - 2 481,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.

Також, ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022р. №2710-IX установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб з 01.01.2023р. - 2684,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.

Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Отже, Закони №1082-IX, №1928-IX та №2710-IX про Державний бюджет України на відповідний календарний рік фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ст. 130 Конституції України і ст.135 Закону №1402-VIII.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) звернув увагу, що закон про Державний бюджет України на відповідний календарний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Згідно із позицією Верховного Суду у вищезгаданих постановах « Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Зубко та інші проти України» від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Необхідно підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Відповідно до положень ч.3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, зміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн.), на 01 січня 2022 року (2 481,00 грн.) та на 01 січня 2023 року (2684,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі статті 7 Закону №1082-IX, статті 7 Закону №1928-IX та статті 7 Закону №2710-IX, була неправомірною.

Оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть, то суд вважає, що дії ТУ ДСА в Одеській області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 по 30 червня 2023 року включно, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто 2102 грн є протиправними, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статі 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

З метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Тарутинського районного суду Одеської області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 по 30 червня 2023 року включно у відповідності до вимог частин 2 та 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2 270 грн., станом на 1 січня 2022 року складає 2481 грн. та станом на 1 січня 2023 року складає 2684 грн., з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів та урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо сформульованих позивачем вимог зобов`язального характеру в частині «щомісячних доплат за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 15 % від посадового окладу, з утриманням цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті щомісячних доплат, за вислугу років в розмірі 20 % від посадового окладу», то враховуючи, що вимога в частині зобов`язання ТУ ДСА України в Одеській області провести нарахування суддівської винагороди, яка складається з посадового окладу та доплат, у т.ч. за вислугу років; науковий ступінь у розумінні ч. 2 статті 135 Закону № 1402-VIII, то вказані вимоги є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Частиною другою ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.ено

Як зазначалось вище, ухвалою від 30 жовтня 2023 року судом залучено до участі у справі в якості другого відповідача ДСА України, яка вмотивована тим, що розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо обчислення суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, Верховний Суд у справі № 400/2031/21 (постанова від 10 листопада 2021 року), у справі №160/11895/20 (постанова від 10.02.2022 р) зазначив " ... для правильного вирішення цієї справи необхідно з`ясувати правовий статус ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосування обмежень при виплаті суддівської винагороди, адже, ТУ ДСА як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які затвердила ДСА у його кошторису (2020, 2021). Виплата суддівської винагороди із застосуванням обмежень могла бути пов`язана з меншим обсягом бюджетних асигнувань головним розпорядником на оплату праці суддівського корпусу, що вочевидь свідчить про безпосередню участь ДСА України в механізмі фінансування видатків на виплату суддівської винагороди, зокрема, й до появи заборгованості з її виплати протягом спірного періоду. Тож, саме ДСА України як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди".

При цьому, ДСА України не надано відзиву на позов та не висловлена будь-яким чином власну позиція щодо спірних правовідносин, а відтак відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так, за положеннями частин 3, 4 ст. 148 Закону № 1402-VIII, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до ст. 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин 1, 2, 5 статті 22, частини 1 статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.

У межах спірних правовідносин ТУ ДСА в Одеській області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а відтак його діяльність у сфері бюджетних відносин регулюється, зокрема, Бюджетним кодексом України.

ТУ ДСА в Одеській області здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затверджує у його кошторисі щорічно.

За позицією ТУ ДСА в Одеській області сума коштів для виплати суддівської винагороди, обчисленої з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2021 року- 2 270 грн., станом на 1 січня 2022 року - 2481 грн. та станом на 1 січня 2023 року - 2684 грн., не була передбачена відповідно до затверджених Державною судовою адміністрацією України кошторисів на 2021-2023 роки.

Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана з бездіяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, крім Верховного Суду (стаття 148 Закону №1402-VIII).

Із урахуванням статусу Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 (справа №280/788/19) дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі «щодо розміру суддівської винагороди», яким зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати ДСА України здійснити фінансування належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 по 30 червня 2023 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2 270 грн., станом на 1 січня 2022 року складає 2481 грн. та станом на 1 січня 2023 року складає 2684 грн.

Щодо вимоги позивача про допуск до негайного виконання рішення шляхом стягнення недоплати за один місяць, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 241 КАС України передбачено, що судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Статтею 371 КАС України визначено категорії адміністративних справ, рішення по яких виконуються або можуть виконуватися негайно, тобто до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання рішення, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1, 2 ч.1 цієї статті (п.1 ч. 2 ст.371 КАС України).

Оскільки рішення суду у даній справі носить зобов`язальний характер та в ньому не вирішується питання про стягнення коштів з відповідача, то дія п.1 ч.1 ст.371 КАС України на дані правовідносини не розповсюджується.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача1 подати звіт про виконання судового рішення, то суд враховує таке.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 року у справі № 0640/3719/18.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги предмет спору та обставини даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від його виконання за наслідками набрання даним рішенням законної сили.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду.

Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VIIІ. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (вул. Бабеля, буд. 2, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ: 26302945), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ТУ ДСА в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 по 30 червня 2023 року включно, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Тарутинського районного суду Одеської області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 по 30 червня 2023 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2 270 грн., станом на 1 січня 2022 року складає 2481 грн. та станом на 1 січня 2023 року складає 2684 грн., з урахуванням раніше виплачених сум і з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період за період з 01 січня 2021 по 30 червня 2023 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2 270 грн., станом на 1 січня 2022 року складає 2481 грн. та станом на 1 січня 2023 року складає 2684 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна