Рішення

від 31.10.2024 по справі 420/1765/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1765/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Управління МВС України в Миколаївській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, вирішив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

І. Суть спору:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Управління МВС України в Миколаївській області, в якій просив суд:

(1). Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України від розгляду матеріалів та прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги згідно статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 № 850, ОСОБА_1 у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи через захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

(2). Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали згідно статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 № 850, та прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, ОСОБА_1 у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи через захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

В обґрунтування позовних вимог вказав, що були надані до МВС України документи, які підтверджують, що визнання його, пенсіонера міліції (колишнього співробітника міліції), особою з інвалідністю 3 групи Комунальним підприємством «Одеський обласний центр МСЕ» відбулося вперше 24 липня 2023 року та обстеження проводилось у присутності голови ЛКК Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області.

22.02.2024 року та 22.07.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач, не звернув уваги, що йому в 1999 році було встановлено 5% втрати професійної працездатності, коли він проходив службу в Управлінні пожежної охорони та мав звання «сержант внутрішній служби». Таким чином, втрата працездатності в 1999 році не має ніякого відношення до Порядку № 850 і не можна застосовувати двох річний строк, що вказаний пунктом 4 Порядку № 850.

(б) Позиція Відповідача

19.02.2024 року та 18.07.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідачем зазначено, що із надісланих Ліквідаційною комісією УМВС України в Миколаївській області до МВС України матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу з`ясовано, що ОСОБА_1 установлення третьої групи інвалідності та 60% втрати професійної працездатності (2023 рік) відбулося в період понад два роки від дати встановлення йому 5% втрати професійної працездатності (1999 рік), що суперечить умовам пункту 4 Порядку № 850 та не дає права на призначення одноразової грошової допомоги. Правова позиція стосовно застосування пункту 4 Постанови № 850 викладена Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2020 у справі № 696/575/17. Таким чином, невідповідність надісланих матеріалів вимогам Порядку № 850 унеможливила прийняття МВС України рішення за ними. Тому листом Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України від 27.11.2023 № 89625/49- 24785-2023 у встановлений законом строк матеріали повернуто до Ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області, як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

(в) Позиція Третьої особи

Третя особа не скористалась своїм правом для подання пояснень на позовну заяву, належним чином та своєчасно повідомлена про розгляд вказаної справи.

ІІІ Процедура та рух справи

15.01.2024 автоматизованим розподілом судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду справу № 420/1765/24 визначено головуючому судді (судді-доповідачу) Корой С.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 вказану адміністративну справу прийнято до розгляду та вирішено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до розпорядження керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 за № 185 у зв`язку із звільненням з посади судді Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 у зв`язку з поданням заяви про відставку призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №420/1765/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду справа № 420/1765/24 розподілена на суддю Бойко О.Я.

01.07.2024 р. ухвалою суд вказану адміністративну справу прийняв до свого провадження та вирішив розглядати справу спочатку та розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що з 09.1995 року по 08.2000 року позивач працював на посадах пожежного та молодшого інспектора пожежної частини № 7 по охороні заводу «Океан» м. Миколаєва управління державної охорони Управління МВС України в Миколаївській області.

18.06.1998 року позивач в період проходження служби в Управлінні пожежної охорони при виконанні службових обов`язків отримав травму у вигляді компресійного перелому тіла 7-го хребта.

04.03.1999 року міжрайонною МСЕК № 4 позивачу було здійснено огляд, за результатами якого було встановлено 5 (п`ять) % втрати працездатності з приводу травми хребта.

01.08.2000 року позивач перевівся до міліції на посаду міліціонер роти міліції ЛВ в порту «Октябрськ» УМВС України в Миколаївській області.

31.08.2015 року наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області від 17.08.2015 № 234 о/с «По особовому складу» позивач, підполковник міліції, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 64 «б» (через хворобу).

24.07.2023 року Обласною МСЕК № 1 Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС.

08.08.2023 року позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області проханням направити матеріали до МВС України для прийняття рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, згідно із заявою (рапортом) позивача від 08.08.2023 року до Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області, в якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що отримав третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

До вказаної заяви (рапорту) додано: копії сторінок паспорта, копію картки платника податків, копію службового розслідування від 01.07.1998 року, копію свідоцтва про хворобу № 360 від 07.08.2015, оригінал довідки про результати визначення ступеня втрати працездатності № 057967 від 24.07.2023, копію виписки із акту огляду МСЕК № 501212 від 24.07.2023.

Листом від 13.09.2023 року Департамент пенсійних питань та соціального захисту за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової допомоги позивачу повідомив, зокрема, що установлення заявникові третьої групи інвалідності та 60% втрати професійної працездатності (2023 рік) відбулось в період понад два роки від дати встановлення йому 5% втрати професійної працездатності (1999 рік), що суперечить умовам пункту 4 Порядку. При проведенні МСЕК ОСОБА_1 представників закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися, ДУ «ТМО МВС України по Миколаївській області» не скеровувались. Наявність зазначених недоліків унеможливила прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно з Порядком. Ураховуючи викладене, матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги повертаються без прийняття рішення.

24.10.2023 року позивач повторно звернувся до Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області проханням направити матеріали до МВС України для прийняття рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги.

До вказаної заяви додано: лист ДУ ТМО МВС України по Одеській області від 23.10.2023 № 33/36-1421, лист КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» від 17.10.2023 № 347.

Відповідно до листа Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» від 17.10.2023 № 347 позивач як колишній військовослужбовець органів внутрішніх справ, 14.07.2023 вперше був оглянутий обласною МСЕК № 1 у присутності голови ЛКК лікарні з поліклінікою ДУ «ТМО МВС України по Одеській області»; позивач був визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи, причина інвалідності захворювання пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ терміном на 1 рік (до 01.08.2023), про що надана довідка до акта огляду МСЕК за ф. 157-1/о серії 12ААГ № 501212. Згідно з листом ліквідаційної комісії Управління МВС України в Миколаївській області від 13.07.2023 № 3458/28-2023 визначено ступінь втрати працездатності шістдесят відсотків, захворювання пов`язані з проходженням служби в ОВС, про що надана довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках за ф. 158/о серії 12ААА № 057967.

Листом від 27.11.2023 року Департамент пенсійних питань та соціального захисту за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової допомоги позивачу повідомив, зокрема, що установлення заявникові третьої групи інвалідності та 60% втрати професійної працездатності (2023 рік) відбулось в період понад два роки від дати встановлення йому 5% втрати професійної працездатності (1999 рік), що суперечить умовам пункту 4 Порядку. Невідповідність надісланих матеріалів вимогам пункту 4 Порядку унеможливила прийняття рішення за ними згідно з Порядком. Ураховуючи викладене, матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги повертаються, як такі що не відповідають вимогам законодавства.

IV. Джерела права та висновки суду

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII), відповідно до частини 1 статті 97 якого одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Вказаними абзацами пункт 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII доповнено згідно із Законом № 900-VIII від 23.12.2015, який прийнято з метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей, реалізації конституційних принципів рівності, справедливості, пропорційності й недискримінаційності під час унормування Законом соціального й правового захисту як поліцейських, так і колишніх працівників міліції, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, а також членів їх сімей, інших осіб.

Таким чином, особа, яка втратила працездатність у зв`язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції.

До набрання чинності Законом № 580-VIII порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України Про міліцію та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

Так, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-XII (в редакції Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 07.03.2018 року у справі № 464/5571/16-а, від 21.06.2018 року у справі №822/31/18, від 28.08.2018 року у справі № 804/6297/17 та від 05.11.2019 року у справі № 405/705/17.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16, від 18.10.2018 у справі № 369/13187/17 та від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 17 квітня 2020 у справі № 822/736/17, від 16 березня 2020 у справі № 641/10426/16-а.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пункт 8, 9 Порядку № 850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям МВС відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги). Неприйняття жодного рішення свідчить про недотримання МВС встановленого законодавством порядку вирішення цього питання. Як наслідок, така процесуальна дія як повернення документів через невідповідність вимогам законодавства Порядком № 850 не передбачена, а тому дії МВС щодо повернення документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечать зазначеним вище нормам.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 733/1290/16-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 802/498/18-а та 5 лютого 2020 року у справі № 580/103/19.

Проте, як установлено судом вище, Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України листами повернуло позивачу матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги листом.

Суд звертає увагу, що прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією МВС, а не Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України чи іншого підрозділу МВС України, на яких покладено лише процедурний обов`язок по проведенню дій щодо оформлення відповідних документів для вирішення питання щодо виплати такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС України) розпорядниками нижчої ланки.

Разом з тим, щодо наявності права позивача на виплату одноразової грошової допомоги згідно статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку № 850, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Суд зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в ОВС.

При цьому, суд звертає увагу на те, що процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб`єктивні права та юридичні обов`язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових відносин, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов`язках суб`єктів.

Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, на думку суду, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку зі встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками.

Аналогічний правова позиція стосовно обмеження дворічним строком права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі викладена у постановах Верховного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 696/575/17, від 14 квітня 2021 року у справі № 2340/3024/18, 15 лютого 2022 року у справі № 300/2476/19, від 07 липня 2022 року у справі № 640/23897/20, від 04 квітня 2022 року у справі № 120/3220/19-а та від 24 травня 2023 року у справі № 340/4643/20.

Отже, що судом встановлено, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності та 60 % втрати працездатності, відбувся 24.07.2023, а первинно втрату працездатності встановлено 04.03.1999 (5%).

Відтак, оскільки між цими подіями минуло понад два роки, суд дійшов висновку, що позивач не має права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 850.

Щодо позиції позивача, що втрата працездатності в 1999 році не має ніякого відношення до Порядку № 850 і не можна застосовувати двох річний строк, що вказаний пунктом 4 Порядку № 850 у зв`язку з отриманням травми в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, відбулася позивачу як особі рядового та начальницького складу державної пожежної охорони, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Управління кадрового забезпечення УМВС України в Миколаївській області від 17.09.2015 № 14/1-9757 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 18 вересня 1995 року по 31 серпня 2015 рік. Протягом проходження служби в ОВС перебував на посадах, зокрема:

- 09.1995-03.1999 пожежний пожежної частини № 7 по охороні заводу «Океан» м. Миколаєва управління державної охорони Управління МВС України в Миколаївській області;

- 03.1999-08.2000 молодший інспектор пожежної частини № 7 по охороні заводу «Океан» м. Миколаєва управління державної охорони Управління МВС України в Миколаївській області;

- 08.2000-01.2001 міліціонер роти міліції лінійного відділу в порту «Октябрськ» Управління МВС України в Миколаївській області.

Так, згідно із п. 1 Положення про Державну пожежну охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 р. № 508 (в редакції чинній на момент первинної втрати працездатності позивача та на момент переведення позивача на посаду міліціонер роти міліції лінійного відділу в порту «Октябрськ» Управління МВС України в Миколаївській області) Державна пожежна охорона створена з метою захисту життя і здоров`я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об`єктах і в населених пунктах і входила до системи МВС.

Порядком № 850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ (абц. 1 пп. 2 п. 3); часткової втрати працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальними експертними комісіями, - у розмірі, що визначається у відсотках 100-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності. При цьому розмір грошової допомоги не повинен бути меншим за 20-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб, та більшим за 100-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб (пп. 2 п. 3)

Отже, з урахуванням того, що позивач первинно втратив працездатність під час виконання ним службових обов`язків на посаді, яка входила до системи МВС, то зазначені обставини враховуються при розгляді призначення та виплати грошової допомоги працівникові міліції у разі установлення інвалідності в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Відтак, наведена позиція позивача є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову суд не здійснює розподіл судових витрат.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Управління МВС України в Миколаївській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО

.