Постанова

від 04.04.2025 по справі 420/1765/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1765/24

Суддя першої інстанції: Бойко О.Я.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 31.10.2024

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа управління МВС України в Миколаївській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

12.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа управління МВС України в Миколаївській області про визнання протиправними дії щодо не прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ; зобов`язання розглянути матеріали його заяви із доданими документами у відповідності до ст.23 Закону України «Про міліцію», Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015р. №850, та прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи через захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу протиправно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги згідно абз.2 п.3 Порядку №850 (у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності), оскільки встановлення інвалідності ІІІ групи у зв`язку з проходження служби в органах внутрішніх справ не пов`язано із первинною втратою працездатності під час проходження служби в управлінні пожежної охорони, та є самостійною підставою для виплати одноразової грошової допомоги.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 року у задоволенні позову відмовлено з підстав того, що у позивача відсутнє право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком №850, оскільки між повторним оглядом, за наслідками якого було встановлено ІІІ групу інвалідності та 60% втрати працездатності, та первинною втратою працездатності 5%, минуло понад два роки. Також, суд першої інстанції вказав, що позивач первинно втратив працездатність під час виконання ним службових обов`язків на посаді, яка входила до системи МВС, у зв`язку з чим зазначені обставини враховуються при розгляді призначення та виплати грошової допомоги працівникові міліції у разі установлення інвалідності в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав встановлення йому інвалідності ІІІ групи, пов`язаною із проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку№850, оскільки вказана інвалідність набута саме за період проходження служби в міліції.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у змішаній формі відповідно до п.112 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з вересня 1995р. по серпень 2000р. позивач працював на посадах пожежного та молодшого інспектора пожежної частини №7 по охороні заводу «Океан» м.Миколаєва управління державної охорони Управління МВС України в Миколаївській області.

18.06.1998р., в період проходження служби в Управлінні пожежної охорони при виконанні службових обов`язків, позивач отримав травму, у зв`язку з чим, 04.03.1999р. міжрайонною МСЕК №4 було здійснено огляд, за результатами якого позивачу встановлено 5% втрати працездатності.

01.08.2000р. позивач був переведений для подальшого проходження служби до міліції на посаду міліціонера роти міліції лінійного відділу в порту «Октябрськ» УМВС України в Миколаївській області та наказом УМВС України в Миколаївській області від 17.08.2015р. №234 о/с його звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п.64 «б» (через хворобу).

24.07.2023р. обласною МСЕК №1 Комунальної установи «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС, на підставі чого 08.08.2023р. він звернувся до Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області з проханням направити матеріали до МВС України для прийняття рішення про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850.

На вказану заяву, листом від 13.09.2023р. Департамент пенсійних питань та соціального захисту МВС України повернув матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги без прийняття рішення.

24.10.2023р. позивач повторно звернувся до Голови ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області з проханням направити матеріали до МВС України для прийняття рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги.

Проте, листом від 27.11.2023р. Департамент пенсійних питань та соціального захисту МВС України повідомив, що установлення ІІІ групи інвалідності та 60% втрати професійної працездатності (2023р.) відбулось в період понад два роки від дати встановлення 5% втрати професійної працездатності (1999р.), що суперечить умовам п.4 Порядку №850. На підставі наведеного, департамент повернув позивачу матеріали щодо призначення йому одноразової грошової допомоги як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Позивач, вважаючи, що має право на призначення та виплату грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому інвалідності ІІІ групи, пов`язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції були врегульовані Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990р. №565-ХІІ (надалі - Закон №565-ХІІ).

Так, ч.6 ст.23 Закону №565-ХІІ встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених КМУ. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

З метою реалізації положень ст.23 Закону України «Про міліцію» Кабінет Міністрів України 21.10.2015р. прийняв Постанову №850, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі - Порядок №850).

З 07.11.2015р. Закон №565-ХІІ втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VІІІ (надалі Закон №580-VІІІ).

Так, абз.3 п.15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, з набранням чинності нового Закону №580-VІІІ, за колишніми працівниками міліції зберіглося право на отримання одноразової грошової допомоги, що було визначене Законом №565-ХІІ.

Відповідно до п.2 Порядку №850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 Порядку №850 визначено перелік документів, які подає за місцем служби працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності.

Згідно п.8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або до уповноваженої установи МВС для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п.9 Порядку №850).

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги та її нарахування/виплату існує певний механізм, який визначає порядок дії задля досягнення виплати, а саме: 1) надходження передбачених Порядком №850 документів від працівника міліції; 2) подання керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, до МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документів, зазначених в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновку щодо виплати грошової допомоги; 3) прийняття МВС одного з двох рішень - про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Отже, до компетенції МВС, за результатами розгляду висновку і доданих до нього документів, належить прийняття виключно рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги або відмову у її призначенні.

З матеріалів справи вбачається, що Ліквідаційна комісія УМВС України у Миколаївській області надіслала до МВС України висновок та матеріали позивача для прийняття відповідного рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, однак, листом від 27.11.2023р. №89625/49-24785-2023 Департамент пенсійних питань та соціального захисту МВС України повернув Ліквідаційній комісії УМВС України у Миколаївській області матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Водночас, МВС України, як уповноважений орган, не розглянув по суті матеріали про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, а протиправно повернув їх Ліквідаційній комісії УМВС у Миколаївській області, не прийнявши жодного рішення, передбаченого п.9 Порядку №850, а саме про призначення або відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням позивачу інвалідності ІІІ групи, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, лист Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України від 27.11.2023р. №89625/49-24785-2023 не є рішенням в розумінні п.9 Порядку №850, а формулювання причин відмови у вказаному листі не можна розцінювати як належний спосіб прийняття та обґрунтування рішення суб`єктом владних повноважень.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає, що такий спосіб має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

На підставі наведеного, враховуючи неприйняття відповідачем, за результатом розгляду заяви позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги, одного з рішень, визначеного п.9 Порядку №850, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання МВС України повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 від 23.10.2023р. про призначення йому одноразової грошової допомоги із доданими документами та прийняти одне із рішень, передбачених п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850.

Стосовно позовних вимог в частині щодо зобов`язання МВС України прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 колегія суддів зазначає наступне.

За висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява №38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 Комітетом Міністрів, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, враховуючи, що МВС України ще не прийняло рішення щодо призначення/відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ, колегія суддів вважає передчасними позовні вимоги в частині щодо зобов`язання МВС України призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.

Судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та, за результатами її розгляду відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» та п.9 Порядку №850, прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. КрусянСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький