Постанова

від 31.10.2024 по справі 160/1810/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/1810/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 в адміністративній справі №160/1810/24 за позовом Приватного підприємства «Циклон» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Циклон» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.02.2022 року № 0033590709 про застосування до ПП «Циклон» фінансових санкцій (штрафу) на суму 125000 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 в адміністративній справі №160/1810/24 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що Приватне підприємство «Циклон» (код ЄДРПОУ 22426614) зареєстровано в установленому законодавством порядку, відомості про підприємство містяться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Видами діяльності підприємства позивача є: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

На підставі п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, с. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, на підставі п.п. 80.2.5, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, п. 52-2 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.01.2022 року № 60-п, направлень на перевірку від 12.01.2022 року № 57 та № 56 проведено фактичну перевірку ПП «Циклон» за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Магдалинівка, вул. Комарова, буд. 1, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.

Відповідно до п. 3 наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.01.2022 року № 60-п перевірку розпочати 13.01.2022 року, тривалістю не більше 10 діб. Період діяльності, який буде перевірятися: згідно ст. 102 ПК України.

За результатами фактичної перевірки було складено акт від 24.01.2022 року № 174/04/36/07/04/РРО/24426614.

Перевіркою встановлено відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників рівня пального у резервуарі на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі, та витратомірів-лічильників на місці відпуску пального з акцизного складу, а саме: відсутність за період з 01.04.2020 по 11.08.2020 р. реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників на 3 місцях відпуску пального з резервуарів на акцизному складі №є1011514 за адресою: Дніпропетровська область, смт. Магдалинівка, вул. Комарова, буд. 1., що підтверджується довідкою про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри J0210301 основною та коригуючою від 08.09.2020 року; незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового.

Щодо змісту акту перевірки від 24.01.2022 року № 174/04/36/07/04/РРО/ НОМЕР_1 , позивачем надано до контролюючого органу заперечення до акту.

На підставі акту перевірки від 24.01.2022 року № 174/04/36/07/04/РРО/24426614 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.02.2022 року № 0033590709, відповідно до якого до ПП «Циклон» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 125 000,00 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2022 року № 0033590709, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, пп. 62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом 1 п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.

Підпунктом 75.1.3. п.75.1 ст. 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки наведений у ст. 80 ПК України.

Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема такої підстави: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п.п. 80.2.5).

Положеннями абзацу 3 п.81.1 ст. 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.;

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Отже, право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки виникає у контролюючого органу за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Так, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги зазначив, що відсутність посилань на жодну з можливих підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України, призводить до скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного за результатами проведеної на підставі такого наказу перевірки.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача щодо неналежного викладу правових підстав податковим органом для призначення перевірки в наказі №5286-П від 22.12.2023р., у зв`язку з чим рішення, яке є безпосереднім наслідком проведеної на підставі вказаного наказу перевірки, підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Колегія суддів зазначає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності хоча б однієї з визначених у пункті 80.2 статті 80 ПК України підстав.

У спірному випадку наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.01.2022 року № 60-п про проведення фактичної перевірки позивача містить підставу для проведення фактичної перевірки на п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, с. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, на підставі п.п. 80.2.5, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, п. 52-2 підрозділу ХХ Податкового кодексу України.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але, при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього товариства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

Для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Означена позиція суду, кореспондується позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 08.09.2020 р. (справа №640/21536/19), в тексті якої зазначено про необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, і конкретні фактичні підстави її призначення.

У вказаній постанові уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен вказати одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, та у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

З наказу контролюючого органу від 12.01.2022 р. № 60-п вбачається, що відповідач зазначив кілька окремих та самостійних підстав для проведення фактичної перевірки ПП «Циклон», але при цьому жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки, передбачених підпунктом 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.

Формулювання підстав перевірки, зазначених в оскаржуваному наказі, не дає цілковитого розуміння того, що підставою перевірки є саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, оскільки в наказі міститься лише посилання на сам підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Навіть за наявності у податкового органу права на проведення перевірки, у зв`язку із здійсненням функцій контролю, вказане не позбавляє такий податковий орган обов`язку конкретизувати у наказі на призначення перевірки одну з передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України підстав.

В оскаржуваному наказі поряд з підпунктом 80.2.5 міститься посилання і на підпункт 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, як на одну з підстав призначення перевірки.

Так, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України визначає, що фактична перевірка проводиться з підстави наявності та/або отримання у встановленому законодавством порядку податковим органом інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій.

Водночас у наказі відсутні посилання і на це джерело виникнення податкової інформації стосовно наявності порушень позивачем визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України норм законодавства.

Спірний наказ не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів відповідачем встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.

Відповідачем не надано доказів існування чи отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, що свідчила б про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за якими покладено на органи ДПС України.

Формулювання конкретного змісту наказу хоча і є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Означена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2022 р. у справі №120/5728/20-а.

Більше того, конкретизація підстав проведення перевірки, як то наявність податкової інформації чи здійснення функцій контролю, дає платнику податків можливість оцінити правомірність конкретно визначеної підстави та, у випадку незгоди, реалізувати своє право на оскарження такого наказу саме з вказаної підстави.

Наказ контролюючого органу - наказ №60-п від 12.01.2022 року не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, оскільки в ньому відсутнє посилання на фактичну підставу для проведення перевірки, відповідачем не зазначено яка саме інформація стала підставою для її призначення.

До функцій контролюючих органів, відповідно до статті 19-1 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.19-1.1.14.); здійснення заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (пп. 19-1.1.16.) та ін.

Разом з тим, реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення таких перевірок не є безмежною.

Певні функції має будь-який суб`єкт владних повноважень, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не в будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, така перевірка може бути призначена. Жодних правових підстав, які б вказували на необхідність реалізації своїх функцій, відповідачем не наведено та відповідних доказів не надано.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.04.2021 року по справі № 640/21528/19 інформація на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Більше того, відповідно до правової позиції Верховного Суду по справі №826/17123/ 18 від 21.02.2020 року, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді ППР та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких ППР.

При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Вчинення державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Отже, наявність порушення при призначенні та/або проведенні перевірки може бути покладено в підстави позову про скасування ППР чи іншого рішення, якщо таке було прийнято за результатами перевірки.

Верховний Суд у постанові від 22.09. 2020 року по справі №520/8836/18 констатував, що ППР, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом (у разі визнання незаконним факту призначення й проведення перевірки), не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

За вказаних обставин оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 в адміністративній справі №160/1810/24,- залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 в адміністративній справі №160/1810/24,- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак