Постанова

від 31.10.2024 по справі 580/5436/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5436/24 Головуючий у І інстанції - Руденко А.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,

при секретарі: Руденко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці, в якій просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100220/2 від 23.04.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001336;

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100219/2 від 23.04.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001337;

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100225/2 від 26.04.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001370.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що надані ним документи в достатній (розумній) мірі підтверджували вартісні та кількісні показники митної вартості товарів, вказаних у митних деклараціях № 24UA209230036273U5, № 24UA209230036277U1, № 24UA209230037334U7, не містили розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості за основним методом, не містили ознаки підробки та містили всі необхідні відомості, що підтверджують числові та кількісні значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що дозоляло визначити митну вартість за основним методом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмолено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайрс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайрс» посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс», в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.08.2019 Позивач уклав з компанією SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD контракт № 21102020001, предметом якого є купівля Позивачем шин для вантажних автомобілів та причепів.

23.04.2024 Позивачем з метою митного оформлення імпорту в Україну зазначених товарів до Львівської митниці було подано в електронному вигляді митну декларацію № 24UA209230036277U1 на шини : розміром - 385/65R22.5 LANVIGATOR - 26 шт., розміром - 385/65R22.5LANVIGATOR - 165 шт., які перевозилися в окремому контейнері, в якій була вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом - 33 147,00 доларів.

Разом з даною декларацією Товариством були надані митному органу копії документів: пакувальний лист (Packing list) б/н 29.01.2024; рахунок-проформа (Proforma invoice) EU5-TYR-LAN-20240116 - 16.01.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) EU5-TYR-LAN-20240116A - 29.01.2024; коносамент (Bill of lading) 140400199790 30.01.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н 14.04.2024; сертифікат про походження товару CCPIT485 2400674045 30.01.2024; інвойс BV/0019/04/24 15.04.2024; платіжні інструкції № 10 від 16.01.2024, № 24 від 21.02.2024, № 25 від 23.02.2024, № 26 від 26.02.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 12-0401 від 16.04.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.07.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 20.04.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 20.06.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 15.03.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01082019001 від 01.08.2019; договір (угода, контракт) із третіми особами № 060423 від 06.04.2023; договір про надання послуг митного брокера № 2-2023 08.05.2023; договір (контракт) про перевезення № 120424-1 від 12.04.2024; заявка № 1 від 11.04.2024; заявка № 1 від 12.04.2024; лист до оплати від 08.04.2024; лист про платіж від 09.04.2024; специфікація від 29.01.2024; специфікація № 1 від 29.04.2024.

Також, 23.04.2024 Позивачем з метою митного оформлення імпорту в Україну товарів до Львівської митниці було подано в електронному вигляді митну декларацію № 24UA209230036273U5 на шини: розміром 315/80R22.5LANVIGATOR - 152 шт., розміром 385/55R22.5 LANVIGATOR - 56 шт., розміром 385/65R22.5 LANVIGATOR - 16 шт. які перевозилися в окремому контейнері, в якій була вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом - 33 336,00 доларів США.

Разом з даною декларацією Позивачем були надані митному органу копії документів: пакувальний лист (Packing list) б/н 29.01.2024; рахунок-проформа (Proforma invoice) EU5-TYR-LAN-20240116 - 16.01.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) EU5-TYR-LAN-20240116A -29.01.2024; коносамент (Bill of lading) 140400199790 30.01.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н 14.04.2024; сертифікат про походження товару CCPIT485 2400674045 30.01.2024; інвойс BV/0019/04/24 15.04.2024; платіжні інструкції № 10 від 16.01.2024, № 24 від 21.02.2024; № 25 від 23.02.2024, № 26 від 26.02.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 12-0402 від 16.04.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.07.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 20.04.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 20.06.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 15.03.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01082019001 від 01.08.2019; договір (угода, контракт) із третіми особами № 060423 від 06.04.2023; договір про надання послуг митного брокера № 2-2023 08.05.2023; договір (контракт) про перевезення № 120424-1 від 12.04.2024; заявка № 1 від 11.04.2024; заявка № 2 від 12.04.2024; лист до оплати від 08.04.2024; лист про платіж від 09.04.2024; специфікація від 29.01.2024; специфікація № 1 від 29.04.2024.

Крім того, 25.04.2024 року Позивачем з метою митного оформлення імпорту в Україну зазначених товарів до Львівської митниці було подано в електронному вигляді митну декларацію № 24UA209230037334U7 на шини: розміром 315/70R22.5 LANVIGATOR - 244 шт., розміром 385/80R22.5 LANVIGATOR- 6 шт., які перевозилися в окремому контейнері, в якій була вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом - 38 016,00 доларів США.

Разом з даною декларацією Позивачем були надані митному органу копії документів: пакувальний лист (Packing list) б/н 29.01.2024; рахунок-проформа (Proforma invoice) EU5-TYR-LAN-20240116 - 16.01.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) EU5-TYR-LAN-20240116A - 29.01.2024; коносамент (Bill of lading) 140400199790 30.01.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н 22.04.2024; сертифікат про походження товару CCPIT485 2400674045 30.01.2024; інвойс BV/0019/04/24 15.04.2024; платіжні інструкції № 10 від 16.01.2024, № 24 від 21.02.2024, № 25 від 23.02.2024, № 26 від 26.02.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг СФ-0000006 від 23.04.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.07.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 20.04.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 20.06.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 15.03.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01082019001 від 01.08.2019; договір (угода, контракт) із третіми особами № 060423 від 06.04.2023; договір про надання послуг митного брокера № 2-2023 08.05.2023; договір (контракт) про перевезення ДГ-0000009 від 11.03.2024; заявка № 1 від 11.04.2024; заявка № 1 від 22.04.2024; лист до оплати від 08.04.2024; лист про платіж № 1 від 09.04.2024; специфікація від 29.01.2024; специфікація № 1 від 29.04.2024.

Наявність зазначених документів на момент оформлення митної вартості товару за вищенаведеними митними деклараціями підтверджується картками відмови в прийнятті митних декларацій, у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 23.04.2024 № UA209000/2024/100219/2, № UA209000/2024/100220/2, від 26.04.2024 № UA209000/2024/100225/2 якими Відповідач скоригував митну вартість товарів.

Також Відповідачем видано Картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001336, № UA209230/2024/001337, № UA209230/2024/001370.

Вважаючи протиправними рішення Відповідача та картки відмови в прийняті митної декларації, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості містять всю необхідну інформацію щодо підстав коригування та джерело, яке було використано для коригування митної вартості, тому підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

В контексті викладеного, суд першої інстанції вірно вказав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Із зазначеним погоджується і колегія суддів.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 640/29559/20 вказано, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішеннями про коригування митної вартості товарів від 23 квітня 2024 року № UA209000/2024/100219/2, № UA209000/2024/100220/2, від 26 квітня 2024 року № UA209000/2024/100225/2 митна вартість товару була визначена за резервним методом.

Підставою для прийняття вказаних рішень стало те, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана оскільки подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, а також виявлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості товару, а тому заявлена митна вартість не може бути визнана за основним методом.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, у проформі № EU5-TYR-LAN-20240116 від 16.01.2024 загальна вартість товару становить 185 027,00 дол. США, умови оплати вказано 100% передоплата, надано платіжні інструкції № 10 від 16.01.2024 на суму 27 760 дол. США, № 24 від 21.02.2024 на суму 30 200,00 дол. США, № 25 від 23.02.2024 на суму 29 800 дол. США, № 26 від 26.02.2024 на суму 16 739 дол. США (загальна сума становить 104 499 дол. США); при попередньому митному оформленні за МД 24UA209230036769U1 від 24.04.2024 було здійснено оформлення товару за вищевказаною проформою, та до митного оформлення надано платіжні інструкції: № 13 від 24.01.2024 на суму 30 000 дол. США, № 30 від 01.03.2024 на суму 20 000,00 дол. США, № 31 від 04.03.2024 на суму 17 577 дол. США, № 32 від 07.03.2024 на суму 40 000 дол. США (загальна сума становить - 107 577 дол. США).

Дані платіжні інструкції містять посилання на проформу № EU5-TYR-LAN20240116 від 16.01.2024.

Досліджуючи вказані обставини суд дійшов до висновку, що надані Позивачем платіжні інструкції № 10 від 16.01.2024 на суму 27 760 дол. США, № 24 від 21.02.2024 на суму 30 200,00 дол. США, № 25 від 23.02.2024 на суму 29 800 дол. США, № 26 від 26.02.2024 на суму 16 739 дол. США на загальну суму 104 499 дол. США та лист від 08.04.2024 не підтверджують, що оплата здійснена саме за товар, поставлений за комерційним інвойсом № EU5-TYR-LAN-20240116А від 29.01.2024 на загальну вартість 104 499 дол. США.

Отже єдиним документом, наданим на підтвердженням ціни товару, є комерційний інвойс № EU5-TYR-LAN-20240116А від 29.01.2024 на загальну вартість 104 499 дол. США, що за умови, коли контрактом № 01082019001 від 01.08.2019 передбачено попередню оплату у розмірі 100% вартості товару, є недостатнім для підтвердження ціни товару.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пунктів 2.1, 2.3, 2.4 міжнародного контракту № 01082019001 від 01.08.2019 (в редакції додаткової угоди від 10.03.2023 року до Контракту) попередня ціна, кількість та сума Товару кожної поставки за цим Контрактом зазначається у Проформі-інвойсі. Остаточна номенклатура, кількість та сума кожної партії товару вказується в Комерційному інвойсі після фактичного завантаження в морський контейнер. Комерційний інвойс, крім вартості товару може включати вартість доставки Товару Покупцю та страхування його вартості. Сторони узгодили, що Продавець може відступати від номенклатури і кількості Товару, визначених в проформі-інвойсі, і відвантажувати Покупцю кожну парті Товару згідно наявних залишків на складі Продавця.

Таким чином, попередній запланований обсяг товару, що підлягає постачанню за контрактом визначається Сторонами в Проформі-інвойсі (проформах інвойсах), проте основним визначальним та остаточним товарно-супровідним документом, який підтверджує поставку конкретної визначеної партії товару є Комерційний інвойс, який має містити остаточну номенклатуру, кількість та суму партії товару, що постачається, а також може включати вартість доставки Товару та страхування його вартості.

Так, Сторонами, відповідно положень контракту № 01082019001 від 01.08.2019 (із змінами та доповненнями) було складено попередню Проформу-інвойс № EU5-TYRLAN20240116 від 16.01.2024 року, якою заплановано до постачання: шини гумові для вантажних автомобілів ( в кількості та асортименті, зазначеному у проформі) на загальну вартість 185 027,00 доларів США.

На виконання вказаної проформи-інвойсу та положень контракту Сторонами було складено Комерційний інвойс № EU5-TYR-LAN-20240116А від 29.01.2024 року, відповідно до якого предметом продажу (постачання) були шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів, а саме: розміром 385/65R22.5 LANVIGATOR - 42 шт., вартістю 7014,00 доларів США, розміром 385/65R22.5 LANVIGATOR - 165 шт., вартістю 23 925,00 доларів США; розміром 315/80R22.5 LANVIGATOR - 158 шт., вартістю 18 012,00 доларів США; розміром 385/55R22.5 LANVIGATOR - 56 шт., вартістю 8 456,00 доларів США, розміром 315/70R22.5 LANVIGATOR - 244 шт., вартістю 32 452, 00 доларів США.

Умовами поставки товару за даним інвойсом згідно міжнародних правил комерційних термінів (Інкотермс-2010) - CFR (Гданськ, Польща). Вартість фрахту судна - 14 640,00 доларів США (три контейнери по 4 880 доларів США за кожний).

Всього на загальну вартість товару згідно із Комерційним інвойсом (із вартістю фрахту судна), в розмірі 104 499,00 доларів США.

Також умовами міжнародного контракту сторони передбачили, що оплата товару здійснюється на підставі Проформи-інвойсу шляхом перерахування коштів з рахунку Покупця на рахунок Продавця, який зазначений в Проформі-інвойсі та контракті.

Покупець здійснює оплату Товару в межах вартості кожної відвантаженої партії Товару, яка може включати вартість доставки та страхування його вартості (п. 4.1 контракту із змінами та доповненнями). Оплата за цим Контрактом здійснюється перерахуванням коштів на рахунок Продавця таким чино м: 100% передоплата кожної партії Товару до його отримання Покупцем в порту призначення.

Вказане свідчить, що основним та визначальним товарно-супровідним документом, який підтверджує поставку конкретно-визначеної сторонами контракту партії товару є Комерційний інвойс № EU5-TYR-LAN20240116А від 29.01.2024 року на загальну вартість 104 499,00 доларів США, та який передбачав поставку частини від усього запланованого обсягу товару визначеного за попередньою проформою-інвойс № EU5-TYR-LAN20240116 від 16.01.2024 на загальну попередню вартість товару 185 027,00 дол. США.

При цьому підставою для оплати товару є відповідна проформа-інвойс, в межах вартості кожної відвантаженої партії товару.

Таким чином, оплаті в даному випадку підлягала та вартість товару, яка була фактично відвантажена Позивачу відповідно до Комерційного інвойсу № EU5-TYRLAN-20240116А від 29.01.2024 року на загальну вартість 104 499,00 доларів США, а не весь обсяг та вартість товару, який передбачений попередньою проформою-інвойс № EU5-TYR-LAN-20240116 від 16.01.2024 на загальну попередню вартість товару 185 027,00 дол. США, як помилково вважав Відповідач.

Крім того, проформа інвойс не є тим обов`язковим документом, який надається для підтвердження митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 31 липня 2024 року у справі № 815/2564/18.

Крім того, митному органу Позивачем також було надано лист від 12.04.2024 року від постачальника товару про підтвердження проведення Позивачем повної (100%) оплати товару за комерційним інвойсом № EU5-TYR-LAN-20240116А від 29.01.2024 на загальну вартість 104 499 доларів США.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у митного органу можливості підтвердження та ідентифікації повної оплати товару за комерційним інвойсом № EU5-TYR-LAN-20240116А від 29.01.2024 року на загальну вартість 104 499 доларів США.

Також, згідно оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 726 км, а вартість 110500 грн - що становить 152,20 грн/км, відстань по території України 81 км, а вартість 49172 грн - що становить 607,06 грн/км).

Проте, колегія суддів зазначає, що у договорі про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 120-424-1 від 12.04.2024, укладеним з ФОП ОСОБА_1 , і заявках № 1, № 2 від 12.04.2024 до вказаного договору, та договорі про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 11.03.2024, укладеному з ТОВ «Профенерджі», у заявці № 1 від 22.04.2024 до вказаного договору, не визначені окремо ні вартість міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України та вартість міжнародного автоперевезення по території України, ні критерії, за якими формується вартість перевезення.

Така вартість визначена лише у рахунках на оплату № 12-0401 від 16.04.2024, № 12-0402 від 16.04.2024, № СФ-0000006 від 23.04.2024, наданих Позивачу перевізниками ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Профенерджи».

Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Отже, до складу митної вартості товару (окрім його ціни) включаються також витрати на транспортування оцінюваних товарів до митної території України (якщо вони не включались попередньо до ціни товару).

Таким чином, витрати на перевезення Товару автомобільним транспортом із порту Гданськ (Польща) до митного кордону України включаються до митної вартості.

Такі витрати встановлюються і підтверджуються відповідними рахунками від перевізників № 12-0401 від 16.04.2024, № 12-0402 від 16.04.2024 (ФОП ОСОБА_1 ) та № СФ-0000006 від 23.04.2024 (ТОВ «ПРОФЕНЕРДЖИ»), в яких зазначено, що вартість перевезення Товару із порту Гданськ до митного кордону України (до м/п Шегині) становить 110 500,00 грн та 110 500,00 грн відповідно, та до п/п Ягодин - 51 800,00 грн.

Водночас, витрати Позивача на перевезення вантажу по території України відповідно до вищезазначених рахунків складають: 49 172,00 грн, 49 172,00 грн та 23 200,00 грн, що не є більшими ніж вартість відповідного міжнародного перевезення товару, як помилково зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, оскільки розмір транспортних витрат, понесених Позивачем під час перевезення товару підтверджується документально, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у митного органу підстав вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.

Таким чином, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 815/762/18.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

Разом з тим, не зважаючи на вищевказані обставини, Відповідачем здійснено коригування заявленої ним митної вартості товарів за шостим (резервним) методом.

Водночас, в ході апеляційного провадження Львівською митницею не доведено неможливості застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу «за ціною договору щодо ідентичних товарів»),

Колегія суддів враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що документами, наданими Позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

При цьому, колегія суддів зазначає, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 809/1884/16, від 03 квітня 2018 року у справі № 826/8797/16, від 14 березня 2024 року у справі № 823/1696/17, від 20 березня 2024 року у справі № 826/5959/17.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки Відповідачем не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за основним методом, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Відповідача про коригування митної вартості товарів від 23.04.2024 № UA209000/2024/100219/2, № UA209000/2024/100220/2, від 26.04.2024 № UA209000/2024/100225/2, та Картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001336, № UA209230/2024/001337, № UA209230/2024/001370 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено за неповного з`ясування обставин справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове судове рішення, яким адміністративний позов Позивача задовольнити повністю.

За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді першої інстанції Позивачем надано платіжну інструкцію про сплату судового збору в розмірі 14534,46 грн.

Крім того, на підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді апеляційної інстанції Позивачем надано платіжну інструкцію про сплату судового збору в розмірі 17441,35 грн.

Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами ч. 7 ст. 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь Позивача з Львівської митниці, яка є суб`єктом владних повноважень у сумі 31975,81 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100220/2 від 23.04.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001336;

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100219/2 від 23.04.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001337;

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100225/2 від 26.04.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001370.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» (18007, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 127/11, код ЄДРПОУ 39790780) витрати зі сплати судового збору в розмірі 31975 (тридцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 81 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Я.М. Василенко

Повний текст складено 31.10.2024 року.