Постанова

від 30.10.2024 по справі 580/577/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/577/24 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Сорочка Є.О.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 9138/23-00-24-04-01 від 29.09.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності: 5908943,70 грн, з них - 5371767 за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 537176,7 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.204 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

17.01.2024 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 9139/23-00-24-05-01 від 29.09.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір від провадження господарської діяльності у сумі 492411,70 грн, з них - 447647 грн за податковими зобов`язаннями (військовий збір), 44764,7 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 580/578/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

17.01.2024 Черкаського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення за № 9147/23-00-24-04-01 від 29.09.2023, яким застосовано штраф в сумі 87393,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 580/579/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

17.01.2024 Черкаського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 9145/23-00-24-04-01 від 29.09.2023 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9588936,50 грн, з них 8717215,00 грн за податковими та іншими зобов`язаннями та 871 721,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 580/580/24 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі № 580/580/24 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду (суддя Руденко А.В.) від 13.02.2024 у справі № 580/577/24 об`єднані в одне провадження справи за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області:

- №580/577/24 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №9138/23-00-24-04-01 від 29.09.2023; № 580/578/24 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №9139/23-00-24-05-01 від 29.09.2023; №580/579/24 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №9147/23-00-24-04-01 від 29.09.2023; №580/580/24 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №9145/23-00-24-04-01 від 29.09.2023 Об`єднаній справі присвоєно №580/577/24.

12.03.2024 позивач подав заяву про зміну позовних вимог (т. 17, а.с. 174), у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області:

№9138/23-00-24-04-01 від 29.09.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності 5 908 943,70 грн, з них 5 371 767 за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 537 176,70 - за штрафними (фінансовими) санкціями,

№9139/23-00-24-05-01 від 29.09.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір від провадження господарської діяльності:492 411,70 грн, з них 447 647 за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 44 764,70 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№9145/23-00-24-04-01 від 29.09.2023 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 9 588 936,50 грн, з них - 8 668 646,00 грн та 871 721,50 - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№9147/23-00-24-04-01 від 29.09.2023, яким застосовано штраф в сумі 87 393,00 грн за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №9138/23-00-24-04-01 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 5 366 777,00 грн за податковим зобов`язанням та 537 126,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, всього у сумі 5 903 903,80 грн

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №9139/23-00-24-05-01 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 447 231 грн за податковим зобов`язанням та 44 723,10 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, всього 491 954,10 грн

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №9145/23-00-24-04-01 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 8 668 646,00 грн та 866 864,60 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, всього 9 535 510,60 грн

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №9147/23-00-24-04-01 про застосування штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку на загальну суму 8 668 646,00 грн у розмірі 86 686,46 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.10.2024.

30.08.2024, під № 34338 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

02.10.2024 судом оголошено по справі перерву, а також продовжено строк розгляду апеляційної скарги.

30.10.2024 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

30.10.2024 судом оголошено вступну і резолютивні частини постанови.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач у справі Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.09.1997 за ідентифікаційним номером 2054402152 та здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі напоями, діяльність посередника з торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

На підставі п. п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І, ст. 75, 77, 79, 82 розділу II, пп.69.35 п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, ст.13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 30.01.2020р. №190 та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на І квартал 2020 року, головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_2 , головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_3 проведена документальна планова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ), податкова адреса: АДРЕСА_1 , з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства період з 01.01.2017р. по 31.12.2019р., з урахуванням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, та дотримання вимог законодавства з питань нарахування та сплати єдиного соціального внеску (далі - єдиний внесок) за період з 01.01.2017р. по 31.12.2019р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акта.

За результатами перевірки, складено акт від 15.08.2023 №8364/23-00-24-04-01/2054402152 (далі - акт перевірки) (т. 1, а.с. 38-125).

В ході перевірки встановлені наступні порушення.

1. Згідно пункту 2.1.2 акта перевірки встановлено, що позивач за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 відобразив у податкових деклараціях про майновий стан і доходи та у Додатку Ф2 «Розрахунок податкових зобов`язань з з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих платником податків -фізичною особою до податкової декларації про майновий стан і доходи загальний оподатковуваний дохід у сумі 420 506 156 грн. Проте, при співставленні доходу, зазначеного у податкових деклараціях про майновий стан і доходи, та у податкових деклараціях з ПДВ та відповідно до даних дебіторської заборгованості, які були надані платником для перевірки, встановлено заниження загального оподатковуваного доходу на суму 27 724 грн, а саме:

загальний оподатковуваний дохід отриманий ППФО ОСОБА_1 за 2018 рік склав 142 130 501 грн., обсяг податкових зобов`язань з ПДВ за відповідний період 143 616 271 грн., різниця складає (-1 485 770)грн. За даними платника дебіторська заборгованість збільшилась на 1 458 046 грн. (станом на 01.01.2018р. в сумі 579 545 грн. станом на 31.12.2018р. - в сумі 2 037 591 грн.). Таким чином платником занижено загальний оподаткований дохід за 2018 рік на суму 27 724 грн. (1 485 770-1 458 046).

В результаті цього, платником порушено п.177.1 ст. 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в частині заниження загального оподатковуваного доходу за 2018 рік на суму 27 724 грн.

Також, встановлено, що у Додатку Ф2 "Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих платником податків-фізичною особою " до податкової декларації про майновий стан і доходи, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді 2017-2019рр. задекларовано витрати, пов`язані із здійсненням діяльності в сумі 417 545 728 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності за період з 01.01.2017р. по 31.12.2019р. встановлено їх завищення на загальну суму 29 815 425 грн., в т.ч. в 2017 році - 8 223 027 грн, в 2018 році - 10 696 235 грн, в 2019 році - 10 896 163 грн. внаслідок того, що позивачем при розрахунку вартості матеріальних витрат по придбаних товарах, що були реалізовані у подальшому, занижено товарну націнку, що призвело до завищення задекларованих показників придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у господарській діяльності за перевірений період.

При співставленні ціни придбання та продажу товару по видам (дані ЄРПН, залишки товару станом на 01.01.2017, акт перевірки від 26.10.2016 №442/23-00-13-0214/2054402152) перевіркою визначено націнку на реалізований товар в залежності від групи товару та номенклатури. Виходячи з розрахунку отриманого загального оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_1 та враховуючи визначену перевіркою націнку, встановлено завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані платником та зазначені в податкових деклараціях про майновий стан і доходи та в Книзі обліку доходів і витрат на загальну суму 29 815 425 грн, в т.ч.: в 2017 р. - 8 223 027 грн, в 2018 р. - 10 696 235 грн, в 2019 р. - 10 896 163 грн., внаслідок чого позивачем порушено п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України

Відповідно до п. 2.1.3, п. 2.1.5 акта перевірки, перевіркою встановлено заниження загального оподатковуваного доходу за 2018 рік на суму 27 724 грн, та завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані, на суму 29 815 425 грн, в т.ч. в 2017 р. - 8 223 027 грн, в 2018 р. - 10 696 235 грн, в 2019 р. - 10 896 163 грн., в результаті платником занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 29 843 149 грн, в т.ч. : 2017 р. в сумі 8 223 027 грн, 2018 р. в сумі 10 723 959 грн, 2019 р. в сумі 10 896 163 грн, що призвело до несплати до бюджету податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 371 767 грн, в т.ч.: у 2017 р. - 1 480 145 грн, за 2018 р. - 1 930 313 грн, за 2019 р. - 1 961 309 грн (пункт 2.1.3 акта перевірки).

2. Відповідно до пункту 2.4.3 акта перевірки, внаслідок встановлених перевіркою порушень податкового законодавства, відображених в п. 2.1.2 акта перевірки, а саме: п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 29 843 149 грн, в т.ч. 2017 р. в сумі 8 223 027 грн, 2018 р. в сумі 10 723 959 грн, 2019 р. в сумі 10 896 163 грн, позивачем порушено п. 1.2, п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України в частині заниження військового за період діяльності 2017-2019р.р. в сумі 447 647 грн, в т.ч. : 2017 р. - 123 346 грн, 2018 р. - 160 859 грн, 2019 р. - 163 442 грн.

3. Відповідно до пункту 2.5.1 акта перевірки, за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 позивачем задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 84 665 622 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 встановлено заниження показників податкового зобов`язання, задекларованого позивачем, на суму ПДВ 8 689 460 грн., в т.ч. - на суму 20 813 грн - внаслідок невключення доходу від продажу товарів та надання послуг з оренди; 8 500 660 грн - невключення до складу податкових зобов`язань вартості товарів, використаних не в господарській діяльності, на загальну суму 42 503 298 грн, що призвело в порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України до заниження податку на додану вартість на загальну суму 8 500 660 грн: 133 732 грн - заниження податку на додану вартість за грудень 2017 року; 34 255 грн - заниження податку на додану вартість за грудень 2019 року.

4. Відповідно до пункту 2.5.4 акта перевірки, встановлено порушення вимог п. 201.1. п. 201.10 ст. 201 ПК України внаслідок відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку податкових накладних на умовний продаж з податком на додану вартість 8 668 647 грн, в т.ч.: за грудень 2017 р. - в сумі 133 732 грн, за грудень 2019 р в сумі 8 534 915 грн (34 255грн + 8 500 660 грн).

За висновком перевірки позивач порушив вимоги:

1. п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4.1, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження загального оподаткованого доходу на загальну суму 27 724 грн., завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані на загальну суму 29 815 425 грн. в тому числі: 2017р. в сумі 8 223 027 грн., 2018р. в сумі 10 696 235 грн., 2019р. в сумі 10 896 163 грн., в результаті платником занижено чистий оподаткований дохід на загальну суму 29 843 149 грн., в тому числі: 2017р. в сумі 8 223 027 грн., 2018р. в сумі 10 723 959 грн., 2019р. в сумі 10 896 163 грн., що призвело до не сплати до бюджету:

податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 371 767 грн., в тому числі: 2017р. в сумі 1 480 145 грн., 2018р. в сумі 1 930 313 грн., 2019р. в сумі 1 961 309 грн.,

п. 1.2, п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано військового збору в сумі 447 647 грн, в т.ч.: 2017 р. в сумі 123 346 грн, 2018 р. в сумі 160 859 грн, 2019 р. в сумі 163 442 грн.

2. п. 181.1. п. 183.4, п. 187.1.а) п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 8 717 215 грн, зокрема, за грудень 2017 р. в сумі 135 193 грн, та за грудень 2019р. в сумі 8 535 102 грн.

3. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку на загальну суму 8 866 847 грн, у т.ч.: за грудень 2017 р. в сумі 133 732 грн, за грудень 2019 р. в сумі 8 534 915 грн.

За результатами висновків акта документальної планової невиїзної перевірки, ГУ ДПС у Черкаській області винесені податкові повідомлення-рішення від 29.09.2023:

№9138/23-00-24-04-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності 5 908 943,70 грн, з них 5 371 767 за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 537 176,70 - за штрафними (фінансовими) санкціями,

№9139/23-00-24-05-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір від провадження господарської діяльності:492 411,70 грн, з них 447 647 за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 44 764,70 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№9145/23-00-24-04-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 9 588 936,50 грн, з них - 8 668 646,00 грн та 871 721,50 - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№9147/23-00-24-04-01, яким застосовано штраф в сумі 87 393,00 грн за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку, на загальну суму 8 668 647 грн, в т.ч. за грудень 2017 року в сумі 133 732 грн, за грудень 2019 року в сумі 34 255 грн, за грудень 2019 року в сумі 8 500 660 грн.

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження, проте рішенням ДПС України від 18.12.2023 №37185/6/99-00-06-01-03-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін (т. 6, а.с. 21-30).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при розрахунку вартості матеріальних витрат по придбаних товарах, що були реалізовані у подальшому, посадовими особами відповідача було встановлено заниження платником товарної націнки, проте відповідач всупереч вимогам Порядку № 395 не підтвердив порушення позивачем формування витрат, які пов`язані з господарською діяльністю, належними доказами, водночас, відповідач самостійно визначив розмір торгової націнки на реалізовані товари на підставі податкової інформації, а саме: податкових накладних в ЄРПН за період 2017-2019р.р. та акта перевірки, шляхом співставлення ціни придбання та ціни реалізації, проте розрахунок торгової націнки до акта перевірки не наданий. Так, у акті перевірки зазначено, що встановлено застосування позивачем таких розмірів націнки: тютюнові вироби - 6% від ціни придбання; алкогольні та слабоалкогольні напої - від 9 до 36 % від ціни придбання; продукти харчування та безалкогольні напої - від 10 до 38% від ціни придбання, проте конкретний вид торгових націнок у акті перевірки не зазначений. Як показала суду свідок ОСОБА_4, розрахунки є великими за обсягом, тому у паперовому вигляді не складались. Оскільки доказів на підтвердження розміру торгових націнок відповідачем не надано, суд вважав їх розмір недоведеним.

Крім того, за висновками суду першої інстанції, відповідач визначив торгові націнки на підставі податкової інформації щодо визначення вартості витрат реалізованих товарів на підставі первинних документів. Відповідачем визначені залишки ТМЦ станом на 31.12.2019 математичним шляхом, визначивши вартість реалізованих товарів 342 639 073 грн. без врахування націнки, розмір якої обрахований відповідачем самостійно, проте відповідач не відобразив посилання на первинні документи, здійснивши самостійне визначення умовного числового значення податкового зобов`язання відповідача. Здійснене на підставі методики донарахування податкових зобов`язань не може бути правильним, а відповідачем не доведено факт заниження позивачем податкових зобов`язань.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, судом не враховано, що позивач не спростував належними та допустимими доказами та первинною бухгалтерською документацією висновки акта перевірки, при цьому, судом не досліджувались вказані висновки податкового органу та встановлення позивачем при розрахунку вартості матеріальних витрат по придбаних товарах, що були реалізовані у подальшому, заниження товарної націнки, що призвело до завищення задекларованих показників придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у господарській діяльності за перевірений період. Апелянт вважає, що підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

З урахуванням наведеного, ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні відносини врегульовані Податковим кодексом України.

Так, порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

За пунктом 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Згідно норм п. 177.2 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою- підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п. 177.4 ст. 177 ПК України, а саме, до зазначених витрат належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати ца відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, платні за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що посадовими особами відповідача проведена документальна планова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства період з 01.01.2017р. по 31.12.2019р., та дотримання вимог законодавства з питань нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017р. по 31.12.2019р., за результатами якої складено акт від 15.08.2023 №8364/23-00-24-04-01/2054402152 (т. 1, а.с. 38-125).

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 177.1 ст. 177 ПК України в частині заниження загального оподатковуваного доходу за 2018 рік, а саме: при співставленні доходу, отриманої відповідно до даних податкової декларації про майновий стан і доходи, та даних податкових декларацій з ПДВ з даними дебіторської заборгованості, наданими платником до перевірки, встановлено заниження загального оподатковуваного доходу на суму 27 724 грн. а саме: загальний оподатковуваний дохід отриманий ППФО ОСОБА_1 за 2018 рік склав 142 130 501 грн., обсяг податкових зобов`язань за відповідний період 143 616 271 грн., різниця складає (-1 485 770)грн. За даними платника, наданими під час перевірки, дебіторська заборгованість збільшилась на 1 458 046 грн. (станом на 01.01.2018р. в сумі 579 545 грн. станом на 31.12.2018р. - в сумі 2 037 591 грн.). Таким чином платником занижено загальний оподаткований дохід за 2018 рік на суму 27 724 грн. (1 485 770-1 458 046).

Згідно п. 193.1 ст. 193 ПК України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків.

Відповідно до положень п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Щодо порушення позивачем п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України, в частині завищення витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності за період з 01.01.2017р. по 31.12.2019р., на загальну суму 29 815 425 грн. актом перевірки встановлено, що позивач за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 здійснював оптову торгівлю напоями, роздрібну торгівлю тютюновими виробами та надавав послуги з оренди.

У акті перевірки зазначено, що заборгованість у розмірі контрагентів покупців складає: станом на 01.01.2017 - 1 343 835 грн, станом на 01.01.2018 - 695 454,43 грн, станом на 01.01.2019 - 2 224 108, 83 грн, станом на 31.12.2019 - 2 243 925 грн.

Залишки товарно-матеріальних цінностей складають станом на 01.01.2017 - 27 239 083,94 грн (дані згідно акта перевірки від 26.10.2016 №442/23-00-13-0214/2054402152); станом на 01.01.2018, 01.01.2019 та 31.12.2019 позивач для проведення перевірки інформацію щодо залишків товарно-матеріальних цінностей на лист від 01.08.2023 року №13761/6/23-00-24-04-10 не надав.

У зв`язку з ненаданням платником до перевірки інформації щодо залишків товарно-матеріальних цінностей, листом від 07.08.2023 №14432/6/23-00-56-07 ФОП ОСОБА_1 було зобов`язано провести інвентаризацію товарно - матеріальних цінностей станом на 08.08.2023 року.

ФОП ОСОБА_1 листом від 15.08.2023 вх.№26017/6/56 надав відомості щодо інвентаризації товарно - матеріальних цінностей - на загальну суму 44 402 684,53 (з ПДВ) станом на 08.08.2023, які зберігаються в складських приміщеннях платника.

Оскільки платником не було надано інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей, інформацію щодо придбаного товару у неплатників податків, який призначався для подальшої реалізації, відповідно до п.п. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України підставою для висновків під час перевірки стала податкова інформація.

При співставленні ціни придбання та продажу по видам на підставі даних податкових накладних з Єдиного реєстру податкових накладних щодо придбання та реалізації товару у відповідних періодах 2017-2019р.р. та та залишків товару станом на 01.01.2017 за даними акту перевірки від 26.10.2016 №442/23-00-13-0214/2054402152, перевіркою встановлено застосування таких розмірів націнки: тютюнові вироби - 6% від ціни придбання; алкогольні та слабоалкогольні напої - від 9 до 36 % від ціни придбання; продукти харчування та безалкогольні напої - від 10 до 38% від ціни придбання.

При розрахунку вартості матеріальних витрат по придбаних товарах, що були реалізовані у подальшому, посадовими особами відповідача було встановлено заниження платником товарної націнки.

Виходячи з отриманого загального оподатковуваного доходу, зазначеного у додатку Ф2 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих платником податків-фізичною особою» до податкової декларації про майновий стан і доходи, зменшеного на визначену перевіркою націнку, відповідачем встановлено завищення вартості придбаних ТМЦ, що реалізовані платником та зазначені в податкових деклараціях про майновий стан і доходи та в книзі обліку доходів і витрат на загальну суму 29 815 425 грн. в т.ч.: у 2017 році - 8 223 027 грн, в 2018 році - 10696 235 грн, в 2019 році - 10 896 163 грн.

Не погоджуючись з таким розрахунком, позивач зазначив, що висновок про завищення вартості витрат не грунтується на вимогах чинному законодавстві.

Відповідно до вимог п. п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з приписами п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Отже, Податковим кодексом України передбачений обов`язок фізичних осіб-підприємців по веденню обліку доходів та витрат в обсягах, достатніх для визначення річного оподатковуваного доходу (ф.о.) та наявність підтверджуючих документів щодо походження товару.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-Х1V (далі - Закон №996).

Згідно ст. 1 Закону № 996, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996, підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, первинний документ містить відомості про господарську операцію і може бути складеним як у паперовій, так і у електронній формі.

За нормами ч. 2 ст. 3 Закону № 996, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 177.10 ст. 177 ПК України, передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218.

Порядком № 481 передбачений порядок заповнення Книги обліку доходів і витрат, згідно з яким: 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8). У графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Відповідно до пункту 9 Порядку № 481, дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Отже, як правильно зауважив суд першої інстанції, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, а бухгалтерський облік здійснюється шляхом ведення Книги обліку доходів і витрат.

Згідно пункту 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.п. 2.3.2.2 Порядку № 395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що розмір завищення витрат, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, у періоди 2017-2019 р.р., контролюючий орган визначив не шляхом перевірки відповідних первинних документів, що містять відомості про обсяги витрат, а математично, на підставі торгових націнок.

При цьому, як під час розгляду даного спору в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду, жодних посилань на об`єктивні факти, підтверджені первинними або іншими документами, що свідчили б про вартість товарів, реалізованих у подальшому, акт перевірки не містить, з огляд уна що, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач всупереч вимогам Порядку № 395 не підтвердив порушення позивачем формування витрат, які пов`язані з господарською діяльністю, належними доказами.

Колегією суддів враховується, що приписи ст. 177 ПК України, не передбачають такий спосіб визначення витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою- підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.

У даному випадку, відповідач самостійно визначив розмір торгової націнки на реалізовані товари на підставі податкової інформації, а саме: податкових накладних в ЄРПН за період 2017-2019р.р. та акта перевірки, шляхом співставлення ціни придбання та ціни реалізації, проте суду розрахунок торгової націнки до акта перевірки не наданий.

Так, у акті перевірки зазначено, що встановлено застосування позивачем таких розмірів націнки: тютюнові вироби - 6% від ціни придбання; алкогольні та слабоалкогольні напої - від 9 до 36 % від ціни придбання; продукти харчування та безалкогольні напої - від 10 до 38% від ціни придбання, проте конкретний вид торгових націнок у акті перевірки не зазначений.

Під час розгляду спору в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 (інспектор) показала, що розрахунки є великими за обсягом, тому у паперовому вигляді не складались.

Оскільки доказів на підтвердження розміру торгових націнок відповідачем не надано, суд дійшов висновки про те, що їх розмір є недоведеним. Такого ж висновку дійшла і колегія суддів, позаяк, представником апелянта не було вказано на те, яким саме чином було проведено розрахунки та чим це може бути підтверджено, з урахуванням вимог ПК України.

При цьому, варто наголосити на тому, що статтею 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Тобто, сама по собі податкова інформація, як підстава для висновків документальної перевірки, застосовується лише у разі, коли платник податків не надає до перевірки первинні документи та що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Як стверджує позивач та не спростовується матеріалами перевірки, у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують вартість придбання реалізованих товарів, і позивач у їх наданні посадовим особам відповідача при проведенні перевірки не відмовляв.

Проте, відповідач всупереч вищезазначеним вимогам визначив торгові націнки на підставі податкової інформації щодо визначення вартості витрат реалізованих товарів на підставі первинних документів.

Отже, на переконання колегії суддів, контролюючим органом не було доведено порушення позивачем п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України, в частині в частині завищення витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності за період з 01.01.2017р. по 31.12.2019р., на загальну суму 29815425 грн.

За висновком перевірки, внаслідок порушення позивачем п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4.1 ст. 177 ПК України, позивачу нараховано дохід фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період діяльності з 01.01.2017р. по 31.12.2019р. в сумі 5 371 767 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення №9138/23-00-24-04-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності: 5 908 943,70 грн (п`ять мільйонів дев`ятсот вісім тисяч дев`ятсот сорок три гривні 70 копійок), з них - 5 371 767 за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 537 176,7 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено порушення п.п. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України в частині завищення витрат на загальну суму 29 815 425 грн., податкове повідомлення-рішення №9138/23-00-24-04-01 від 29.09.2023 підлягає скасуванню частково, у сумі 5 366 777 грн (29 815 425 грн. х 18%), та 537 126,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, всього у сумі 5 903 903,80 грн.

Також, перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2017р. до 31.12.2019р. встановлено заниження показників податкового зобов`язання, задекларованого ППФО ОСОБА_1 внаслідок невключення до складу податкового зобов`язання вартості товарів, використаних не в господарській діяльності, на загальну суму 42 503 298 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 8 500 660 грн. в порушення п.п. «г» п.198.5 ст.198 Кодексу.

Вказаний висновок податковим органом обгрунтовано тим, що під час проведення перевірки позивачем не надано залишків товарно - матеріальних цінностей станом на 01.01.2017, 01.08.2018, 01.01.2019, 31.12.2019, проте на вимогу податкового органу надано інвентаризацію залишків товарно - матеріальних цінностей станом на 08.08.2023 року, які зберігаються в складських приміщеннях платника, на суму 44 402 684,53грн. (в т.ч. обсяг 37 002 237грн. та сума ПДВ 7 400 447,42грн.).

Відповідно баз даних Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) за період 01.01.2020 по 08.08.2023 ФОП ОСОБА_1 було придбано товару на суму 698 261 984 (без ПДВ), продано згідно баз ЄРПН за відповідний період 799 488 619 (без ПДВ) грн.

У ході перевірки встановлено, що при продажу товарів протягом періоду з 01.01.2020 по 08.08.2023 р.р. платником були застосовані націнки на продаж товарів в залежності від групи товару та номенклатури. Відповідно до здійсненого в ході перевірки аналізу та співставлення цін продажу та цін придбання однотипного товару, на підставі даних ЄРПН, Z-звітів, даних чеків РРО встановлено застосування таких розмірів націнки: алкогольні та слабоалкогольні напої - від 9 до 34 % від ціни придбання; продукти харчування та безалкогольні напої - від 11 до 37% від ціни придбання.

Відповідно до вищезазначених даних залишки ТМЦ станом на 31.12.2019 за даними платника складають 4 980 769 грн.(37 002 237 дані інвентаризації + 666 240 516 (продаж товарів згідно даних ЄРПН без націнки) - 698 261 984 придбання товарів згідно даних ЄРПН (не враховуючи придбання товару для подальшого продажу у неплатників ПДВ (дані платником станом на 15.08.2023 року не надано).

За даними перевірки, залишки товару станом на 31.12.2019 складають 47 484 067 грн: станом на 01.01.2017 залишки ТМЦ складають 27 860 221,94 грн (дані згідно акта перевірки від 26.10.2016 №442/23-00-13-0214/2054402152).

Перевіркою встановлені обсяги придбаних ТМЦ за період 01.01.2017 по 31.12.2019, відповідно до податкових накладних на придбання товару, видаткових накладних на придбання товарів, актів звірок з контрагентами-постачальниками (наданих платником), банківських виписок платника, інформації з Єдиного реєстру податкових накладних, декларацій з ПДВ платника, на загальну суму 362 884 056 (без ПДВ).

Перевіркою встановлено обсяг проданих ТМЦ, відповідно податкових накладних на поставку товарів, книг обліку розрахункових операцій платника та Z-звітів, даних чеків РРО, виписок банку, книги обліку доходів і витрат за відповідний період - на загальну суму 412 301 913,75(без ПДВ) грн.

Вартість реалізованих товарів без врахування націнки складає 342 639 073 грн. Таким чином, відповідно вищезазначених даних, залишки ТМЦ станом на 31.12.2019 року за даними перевірки складають в сумі 47 484 067грн. (27 239 083,94 (залишки ТМЦ станом на 01.01.2017 згідно акту попередньої перевірки +362 884 056 придбання товарів для подальшого продажу - 342 639 073 вартість реалізованих товарів без врахування націнки)

У результаті вищезазначеного перевіркою не встановлено подальшу реалізацію та відсутність на залишках ТМЦ на загальну суму 42 503 298грн.( 47 484 067 - 4 980 768).

Отже, відповідачем визначені залишки ТМЦ станом на 31.12.2019 математичним шляхом, визначивши вартість реалізованих товарів 342 639 073 грн. без врахування націнки, розмір якої обрахований відповідачем самостійно.

Проте, як обґрунтовано виснував суд першої інстанції, відповідач всупереч вимогам Порядку № 393, не відобразив посилання на первинні документи, здійснивши самостійне визначення умовного числового значення податкового зобов`язання відповідача.

Також, на переконання колегії суддів, висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань на суму 42 503 298 грн., 1153650,00 грн спростовуються тим, що відповідач при визначенні суми заниження об`єкта оподаткування в результаті проведення податкової перевірки використав методику, яка не відповідає податковому законодавству, а отже, здійснене на підставі цієї методики донарахування податкових зобов`язань не може бути правильним.

Застосування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних на умовний продаж товару є похідними від нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість товарів, використаних не в господарській діяльності, на загальну суму 42 503 298 грн, заниження податку на додану вартість на загальну суму 167 987 грн, в т.ч. за грудень 2017 року в сумі 133 732 грн, за грудень 2018 року в сумі 34 255 грн. Проте, оскільки вказані порушення відповідачем не доведені, підстави для складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних на умовний продаж товару відсутні, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 29.09.2023 №9147/23-00-24-04-01, яким застосовано штраф у сумі 87 393,00 грн, є не правомірним та підлягає скасуванню, на чому правильно наголосив і суд першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем було самостійно визначено торгову націнку на реалізовані товари, що не заперечується ні відповідачем, ні свідком, якою проводилась перевірка та складався відповідно акт проведеної перевірки. Будь-яких доказів на підтвердження встановленого розміру торгових націнок відповідачем не надано.

Твердження ГУ ДПС в Черкаській області викладене в апеляційній скарзі про заниження розміру оподатковуваного доходу, який базується на розрахунку вартості ТМЦ, збільшених на середню торгівельну націнку, що самостійно визначену контролюючим органом, є недоведеним, оскільки положення чинного законодавства не передбачають застосування ФОП певної торгівельної націнки при визначенні суми доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, проте таких документів відповідачем до суду надано не було.

Єдиним документом, який підтверджує правомірність прийнятого рішення на думку відповідача, є акт від 15.08.2023 № 8364/23-00-24-04-01/2054402152 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 щодо дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства період з 01.01.2017 по 31.12.2019 та дотримання вимог законодавства з питань нарахування та сплати єдиного соціального внеску», однак, акт документальної перевірки є джерелом доказів, проте не містить інформації яка може слугувати для прийняття оскаржуваних повідомлень рішень у зв`язку з тим, що він не містить жодного посилання на будь-які відомості первинних чи розрахункових документів позивача, які б обґрунтовували висновки про протиправність віднесення до витрат вартості тих чи інших товарів (що свідчило б про порушення вимог п.177.4 ст.177 ПК України), формування витрат не повязаних з провадженням господарської діяльності позивачем чи відсутність підтверджуючих документів щодо походження товарів (що свідчило б про порушення вимог п.177.10, п.п.177.4.5 ст.177 ПК України).

Також, операції, на підставі відомостей про проведення якої відповідач зробив висновок про завищення витрат чи заниження доходу позивчачем в акті перевірки не зазначено.

Як в акті перевірки, так і в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції, жодного факту формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами не встановлено. Усі витрати, які були зазначені позивачем в фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату належним чином обліковані та підтверджені відповідними документами. До такого висновку відповідач дійшов аналізуючи лише дані Єдиного реєстру податкових накладних, «ІС Податковий блок» шляхом співставлення ціни придбання та продажу товару, а також визначеною самостійно контролюючим органом націнку. При цьому, господарську операцію, первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують твердження про завищення позивачем витрат на загальну суму 29 815 425 грн. не вказав.

Акт не містить посилань на первинні чи банківські документи, які би свідчили про завищення таких витрат чи порушення порядку їх формування визначеного п. 177.4 ст.177 ПК України.

Контролюючий орган проаналізував дані ЄРПН (єдиний реєстр податкових накладних) „ІС Податковий блок" придбання та реалізазії товару ФОП ОСОБА_1 у відовідних періодах 2017-2019рр., врахував залишки товару станом на 01.01.2017, які були зазначені згідно акта перевірки від 26.10.2016р. №442/23-00-13-0214/2054402152, проте є незрозумілим, яким чином можуть бути зазначені залишки станом на 01.01.2017 в акті перевірки від 26.10.2016. Колегія суддів зауважує, що такий розрахунок не є точним показником середньої націнки, оскільки як зазначено в акті перевірки при продажі товарів платником були застосовані націнки на продаж товарів в залежності від групи товарів та номенклатури, тобто на кожну групу товарів, націнка є різною.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Апелянтом не було наведено у чому саме помилився суд першої інстанції та не зазначив обставин, не перевірених судом, які мають істотне значення для спору, а лише відтворено зміст та висновки акта перевірки.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови складено 01.11.2024.