Ухвала

від 31.10.2024 по справі 400/9671/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №400/9671/21

адміністративне провадження № К/990/35061/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Гімона М.М., Бившевої Л.І.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі №400/9671/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД-ЗАХІД-ЕНЕРГО» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД-ЗАХІД-ЕНЕРГО» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2021 №824714290701 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1.526.142,50 грн, №824614290701 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3.328.898,75 грн, №824814290701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 13.600,00 грн, №825314290715 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «СХІД-ЗАХІД-ЕНЕРГО» на загальну суму 52.300,45 грн. Справа розглядалася за правилами загального позовного провадження

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївській окружного адміністративного суду від 19.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі №400/9671/21.

Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2024 касаційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання до суду оригіналу платіжного документа.

В межах встановленого строку скаржником надіслано заяву про виконання ухвали суду.

Головним управлінням ДПС у Миколаївській області заявлено клопотання про продовження строку усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, зазначено, що наразі воно об`єктивно позбавлено можливості виконати зазначену ухвалу Верховного Суду від 02.10.2024 по справі №400/9671/21 щодо сплати судового збору, оскільки утримується виключно за рахунок Державного бюджету України у відповідності до затвердженого кошторису та плану асигнувань за напрямами видатків. На цей час відсутня можливості сплатити судовий збір через обмеженість відкритих бюджетних асигнувань на даний вид видатків.

Розглянувши дане клопотання Верховний Суд приходить до висновку щодо його необґрунтованості, виходячи з наступного.

Верховний Суд зауважує, що вперше з касаційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі №400/9671/21 скаржник звернувся ще у лютому 2024 року.

Обставини щодо фінансування діяльності суб`єкта владних повноважень стосуються його адміністративно-організаційної діяльності. Будь-які обставини, які пов`язані з цією діяльністю, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму «послаблення» у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Недоліки в організації роботи відповідача не можуть бути визнані такими обставинами, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Отже, Головне управління ДПС у Миколаївській області мало більш, ніж достатньо часу для отримання фінансування для сплати судового збору.

Контролюючим органом не надано доказів щодо підтвердження його майнового стану, вчинення дій, спрямованих на виділення коштів для сплати судового збору. Крім того, скаржник не зазначає, коли саме він буде в змозі сплатити судовий збір у разі продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

З урахуванням вищевикладеного, клопотання скаржника про продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Податковим органом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого вказано про конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, зазначено, що першу касаційну скаргу подано в межах строків на касаційне оскарження, повторно касаційну скаргу подано після усунення недоліків.

Розглянувши клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з касаційною скаргою, Верховний Суд приходить до висновку щодо його необґрунтованості, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Касаційну скаргу подано вчетверте, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 27.02.2024, від 29.05.2024, від 01.08.2024 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважною причиною пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 329, 332, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання скаржника про продовження строку усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору.

Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі №400/9671/21.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі №400/9671/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва М.М. Гімон Л.І. Бившева