Рішення

від 28.10.2024 по справі 380/17843/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 рокусправа № 380/17843/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

за участі секретаря судового засідання Лужняк О.М.,

представників сторін

позивача Шокала В.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберклін» до Львівської митниці про скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іберклін» звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900634/2 від 02.08.2024 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при прийнятті спірного рішення не було обґрунтовано можливості визначення митної вартості, на підставі документів поданих декларантом, та того що такі документи містять розбіжності. Також, позивач уважає, що у вимозі подати додаткові документи відповідачем не зазначено відомостей щодо правових підстав для витребування додаткових документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах. Крім того, звертає увагу суду на те, що ним подано усі необхідні документи у підтвердження митної вартості, а зауваження відповідача є необґрунтованими. Додатково зазначає, що резервний метод застосовано без порівнянь характеристик оцінюваного товару. Також, в основу аргументів позову покладено правові висновки Верховного Суду.

Відповідач у відзиві зазначає, що інвойс уточнює та більш детально розкриває зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та таки є невід`ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого Контракту. У той же час, декларантом до митного оформлення не долучено жодного додатку до Контракту, який іменується інвойсом, який укладений відповідно до умов Контракту та підтверджує умови та ціну партії товару. Тож за даних обставин слід вважати, що декларантом не у повному обсязі надано контракт та усі додатки до такого. Оскільки надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів на підставі ч. 3 ст. 53 МКУ. Стверджує, що позивачем не подано документального підтвердження двох складових митної вартості, передбачених пунктами 5 та 6 частини 10 ст. 58 МК України. Вказує, що усі платежі, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивачем підтверджені не були, про що вказувалося вище, тому, зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав. Посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ч.2 ст. 53 МК України.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що усі відомості, щодо яких у митниці були зауваження були детально прописані і жодним чином не спростовуються відповідачем у відзиві.

Ухвалою суду від 26.08.2024 року відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі.

14.10.2024 року ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

З метою митного оформлення товару 01.08.2024 року позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №24UA209170062917U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 цієї митної декларації.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту:

«Шановний декларант! Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, відповідно до статті 53 МКУ, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявлені ними митної вартості товару».

На вимогу митниці було подано: Зовнішньоекономічний договір №01/19-2024 від 19.07.2024 року; рахунок-фактура №10041 від 22.07.2024 року; Банківський платіжний документ №JBKLO7009NAEJG від 24.07.2024 року; Посередницьку фактуру №23236 від 19.06.2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №41 від 01.08.2024 року; договір про перевезення №23072024-1 від 23.07.2024 року; прайс-лист на 2024 рік від 01.01.2024 року; копія митної декларації країни відправлення №24ES0008551ATDCCD3 від 26.07.2024 року; висновок про вартісні характеристики товарів №19-09/641 від 01.08.2024 року, з додатками; цінова інформація з інтернет-порталів б/н від 01.08.2024 року.

02.08.2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900634/2, в графі 33 якого було вказано:

«В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Відповідно до п. 1 ч.4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання встановлено.

Декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

- До митного оформлення декларантом надано Контракт №01/19-2024 від 19.07.2024 (надалі - контракт). Згідно п.1.2. Контракту, кількість і найменування, характеристики Товару узгоджуються Сторонами в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Відповідно до п. 2.1. ціна на відвантажений товар узгоджується сторонами в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Згідно з п. 4.3. Контракту, продавець зобов`язується надати наступні документи на товар: транспортна накладна, інвойс продавця, пакувальний лист (з зазначеною вагою, нетто та брутто). Відповідно до п. 10.1. Контракту, всі додатки до цього Контракту вступають в силу з моменту їх підписання і припиняють дію після проведення остаточних розрахунків. А згідно з п. 10.6 Контракту, допускається підписання Контракту та Додатків до нього шляхом використання факсимільного зв`язку з подальшим поштовим підтвердженням. Враховуючи вищевикладене, інвойс уточнює та більш детально розкриває зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та таки є невід`ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості, найменування, характеристики та ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід`ємну частину контракту та який припиняє свою дію після проведення остаточних розрахунків, що відповідає умовам контракту. Також, із логіки Контракту розуміється, що узгодження конкретної партії товару, відбувається шляхом підписання додатку до Контракту, який іменується інвойс. Після погодження, з метою здійснення конкретної поставки Товару та його оплати Продавець виставляє інвойс Продавця. Згідно з п. 2. ч.2. ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; Декларантом до митного оформлення надано Faktura №10041 від 22.07.2024. Однак, як вбачається із вищевказаних умов Контракту, дана Factura не являється документом, який узгоджує умови конкретної партії товару, а відтак і документом який підтверджує числові значення узгодженої партії товару. У той же час, декларантом до митного оформлення не долучено жодного додатку до Контракту, який іменується інвойсом, який укладений відповідно до умов Контракту та підтверджує умови та ціну партії товару. Також за даних обставин слід вважати, що декларантом не у певному обсязі надано контракт та усі додатки до такого.

- Для підтвердження транспортних витрат декларантом надано рахунок №41 від 01.08.2024, який виставлений ТОВ «Кристал-Автосервіс». У подальшому на вимогу, додатково дано договір на транспортні послуги №23072024-1 від 23.07.2024. Відповідно до п. 1.2 такого договору, обов`язок здійснення автомобільного перевезення вантажів здійснюється згідно Замовлення, що підписується уповноваженими особа сторін і є невід`ємною частиною даного договору. Також таке замовлення встановлює умови та строки полати послуг (п. 4.3.). Однак, замовлення на перевезення, яке містить відомості про числові значення складової митної вартості, до митного оформлення не подавалося.

- згідно CMR 117251 від 24.07.2024 зазначено, що місце завантаження Sagunto (Valencia). У той же час, рахунком №41, послуга по перевезенню надавалась за маршрутом з Сельвія ОСОБА_2 4.2 Контракту, умови поставки, узгоджуються у інвойсах. Однак, документа, який містив би таке узгодження не надано.

Згідно з п. 1 ч.5 ст. 53 МКУ, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку , поданих для цілей визначення митної вартості. Оскільки надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів на підставі ч. 3 ст. 53 МКУ.

- Декларантом додатково надано уже згаданий договір на транспортні послуги, та ряд інших документів, серед яких платіжна інструкція в іноземній валюті JBKLO7ОО9NAEJG від 24.07.2024. Відповідно до п. 5.1. Контракту, 100% оплати здійснюється на підставі виставленого інвойсу Продавця. Із наданої платіжної інструкції не вбачається за можливе ідентифікувати оплату за конкретною партією товару, оскільки з гр. 70 (призначення платежу) вбачається, що оплата виконана на підставі Контракту 01/19-2024 від 19.07.2024. Однак, станом на день оплати Продавцем уже було виставлено інвойс для оплати.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України від 13.03.2012р №4495-VI необхідне подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларантом додатково надано, прайс-лист, інформацію з Інтернет, платіжну інструкцію, договір на транспортні послуги, посередницьку фактуру, експертний висновок. Інших документів на вимогу митного органу не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: для товару 1 - МД UA100200/2024/110367 від 23.07.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками торгової марки (Agrado), становить 2,81 дол. США/кг. Для товару 2 - МД UA100200/2024/110363 від 23.07.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками торгової марки (Agrado), становить 17.01 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002411.

Змістом спірних правовідносин є відповідність рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900634/2 від 02.08.2024 року критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина третя статті 53 МК України визначає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено ч.5 цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як передбачено ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Як передбачено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).

Згідно положень ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Наведені норми у своїй сукупності дозволяють прийти до таких висновків:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору;

- обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. (п.51 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- повноваження митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів обмежуються перевіркою числового значення заявленої митної вартості;

- наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (п.52 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.53 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (п.54 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а), що відповідає принципу «належного урядування»;

- необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, та буде переслідувати легітимну мету;

- застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

При цьому, етапи формування та перевірки митної вартості умовно можна розділити на такі:

-визначення митної вартості декларантом;

-перевірка визначеної митної вартості митним органом, яка включає:

наявність обґрунтованих сумнівів;

надіслання вимоги, задля усунення таких сумнівів та упевнення у тому, що декларант правильно визначив митну вартість;

обґрунтування обраного методу визначення митної вартості.

Щодо визначення митної вартості за основним методом та наявності у органу митної служби обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У підтвердження застосування основного методу до митної декларації позивачем додано: Зовнішньоекономічний договір №01/19-2024 від 19.07.2024 року; пакувальний лист №EXPAC01/2207-24 від 24.07.2024 року; рахунок-фактура №10041 від 22.07.2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №41 від 01.08.2024 року; автотранспортна накладна №117251 від 24.07.2024 року; копія митної декларації країни відправлення №24ES0008551ATDCCB3 від 26.07.2024 року.

Перелік поданих позивачем документів відповідає переліку документів, передбачених ст.53 МК України та підтверджує числові значення заявленої митної вартості у згаданих митних деклараціях.

При цьому, судом уважаються необґрунтованими мотиви відповідача з приводу наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням такого.

Щодо ненадання жодного додатку до контракту, який іменується інвойсом та який укладений відповідно до умов контракту та підтверджує умови та ціну партії товару.

Позивачем до митного оформлення товарів було подано рахунок-фактуру (інвойс) №10041 від 22.07.2024 року.

Відповідно до п. 2.1. Контракту №01/19- 2024 від 19.07.2024, ціна на відвантажений товар узгоджується сторонами в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Суд зазначає, що жодний пункт Контракту №01/19-2024 від 19.07.2024 року не передбачає те, що саме рахунок-фактура в обов`язковому порядку має бути додатком до контракту.

Інвойс №10041 від 22.07.2024 року є тим, документом, на підставі якого покупцем проводиться оплата за поставлений товар. Із вказаного інвойсу вбачається, що такий виставлений відповідно до Контракту № 01/19-2024 від 19.07.2024 року на суму 10 133, 97 євро, в якому міститься перелік товару, що імпортується, реквізити покупця та продавця, умови поставки та інші дані, що дають змогу ідентифікувати цю поставку відповідно до укладеного Контракту № 01/19-2024 від 19.07.2024 року.

Більше того, вказаний рахунок-фактура №10041 від 22.07.2024 року є повністю сплаченим, про що свідчить банківський платіжний документ № JBKLO7009NAEJG від 24.07.2024 року на суму 10 133, 97 євро.

Відтак, рахунок-фактура №10041 від 22.07.2024 року не є додатком до контракту, а тому позивачем подано контракт без будь-яких додатків.

Щодо ненадання замовлення на перевезення, яке містить відомості про числові значення складової митної вартості.

Заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару.

Окрім того, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору.

Суд звертає увагу, що ч.2 ст.53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які замовлення на перевезення.

При цьому, в обґрунтування заявлених транспортних витрат позивачем до митного контролю було подано Договір (контракт) на перевезення № 23072024-1 від 23.07.2024 року; рахунок на перевезення № 41 від 01.08.2024 року; Автотранспортну накладну № 117251 від 24.07.2024, копію митної декларації країни відправлення, які повністю підтверджують транспортні витрати.

Щодо ненадання документа, який містив би узгодження передбаченого п.4.2 Контракту.

З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що ним імпортувались дві партії товару з Іспанії одним транспортним засобом із номерними знаками НОМЕР_1 /KS984YJ та за одною автотранспортною накладною (CMR) № 117251 від 24.07.2024 року.

Завантаження першої партії товару відбувалось у м.Севілья, Іспанії, а другої партії у м.Сагунт (Валенсія), Іспанія.

Відповідно, у CMR № 117251 від 24.07.2024 року вказано кінцеву точку завантаження на території Іспанії - м. Сагунт (Валенсія).

Випуск товару у вільний обіг вказаних двох поставок товару проводився за двома окремими митними деклараціями № 24UA209170063342U9 від 02.08.2024 року (де було винесене рішення про коригування митної вартості товарів) та № 24UA209170062916U1 від 02.08.2024 року.

Транспортні витрати сплачувались на підставі одного рахунку на перевезення № 41 від 01.08.2024 року на загальну суму 178 817, 60 гривень, із якого вбачається, що розрахунок транспортних послуг починається саме з першої (дальньої) точки завантаження на території Іспанії - м. Севілья.

Відповідно до рахунку № 41 від 01.08.2024 розрахунок транспортних витрат за межами території України становить: за 4266,71 кг (МД № 24UA209170063342U9 від 02.08.2024 року) сума до оплати 33 962 грн.; за 16 914, 69 кг (МД № 24UA209170062916U1 від 02.08.2024 року) сума до оплати 134 638 грн.

Відтак, усі витрати на транспортування товару за межами території України були включені у митну вартість товарів за митними деклараціями.

Щодо порушення «Відповідно до п. 5.1. Контракту 100% оплати здійснюється на підставі виставленого інвойсу Продавця. Із наданої платіжної інструкції JBKLO7ОО9NAEJG від 24.07.2024 не вбачається за можливе ідентифікувати оплату за конкретною партією товару, оскільки з гр. 70 (призначення платежу) вбачається, що оплата виконана на підставі Контракту 01/19-2024 від 19.07.2024. Однак, станом на день оплати Продавцем уже було виставлено інвойс для оплати».

У згаданій платіжній інструкції №JBKLO7ОО9NAEJG від 24.07.2024 року у призначенні платежу наявне посилання на контракт №01/19-2024 від 19.07.2024 р.

Сума вказана у цьому платіжному документі 10 133, 97 євро, що повністю співпадає із сумою зазначеною у рахунку-фактурі № 10041 від 22.07.2024 року та у графі 22 «Валюта та загальна сума за розрахунком» митної декларації.

Суд звертає увагу, що вказана платіжна інструкція містять посилання на контракт, дату операції, суму операції в гривнях, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення.

Більше того, числові показники складових митної вартості у згаданій митній декларації підтверджуються уже згаданим банківським платіжним документом №JBKLO7009NAEJG від 24.07.2024 року; посередницькою фактурою №23236 від 19.06. 2024 року; договором про перевезення №23072024-1 від 23.07.2024 р.; прайс-листом на 2024 рік від 01.01.2024 року; висновком про вартісні характеристики товарів №19-09/641 від 01.08.2024 року з додатками; ціновою інформацією з інтернет-порталів б/н від 01.08.2024 року, які в подальшому позивач надав контролюючому додатково на його вимогу.

Висновуючи викладене, суд уважає, що митний орган, маючи всі необхідні та визначені чинним законодавством документи, при перевірці відповідності митної вартості визначеної декларантом у митній декларації, поза межами повноважень наданими законодавством, надавав перевагу числовим показникам та змісту одного документу без порівняння з числовими показниками та змістом інших документів, які у своїй сукупності підтверджували митну вартість.

Щодо зобов`язання митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Зміст частини 3 статті 53 МК України вказує на те, що письмова вимога надсилається за умови наявності розбіжності у поданих документах, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як було встановлено судом вище законодавчо визначених умов для надіслання вимоги у відповідача не було, оскільки подані позивачем документи до митної декларації у своїй сукупності підтверджували числові значення задекларованої митної вартості.

Разом з тим, наведений порядок є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, що ї є легітимною метою.

В цьому контексті слід також зазначити і про те, що орган митної служби у вимозі повинен конкретизувати документи, надання яких може усунути сумніви достовірності відомостей, які зазначені у первинно поданих документах.

Такий підхід буде відповідати принципу «належного урядування».

Деталізуючи наведений висновок, суд звертає увагу, що у п.70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.01.2012 року у справі «Рисовський проти України» зазначено: «Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).».

Застосовуючи даний принцип до спірних правовідносин, суд уважає, що надіслання письмових вимог, які містять загальний перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 МК України, без конкретизації тих, які можуть усунути сумніви, буде порушувати такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій митного органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.

Щодо застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «… рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2017 №UA102150/2017/00017, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.».

Застосовуючи наведений висновок до спірних правовідносин, суд зазначає, що спірні рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Також, у цьому контексті, суд погоджується з аргументом позивача, що відповідачем у порушення п.2 ч.3 ст.64 МК України, згідно якого митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей, оскільки відповідачем при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача.

Крім того, обрання такої вартості не було жодним чином обґрунтовано.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2 ґ.

Аргументи відповідача спростовуються викладеним. При цьому, посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду не можуть бути покладені в основу судового рішення, оскільки ним були вчинені порушення і на інших стадіях перевірки та визначення митної вартості, що є самостійними підставами для задоволення позову.

Підсумовуючи наведене, суд уважає, що під час розгляду справи встановлено невідповідність спірного рішення митного органу критеріям правомірності передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте Львівською митницею за №UA209000/2024/900634/2 від 02.08.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберклін» (адреса: Львівська область, Стрийський район, с.Дуліби, вул.Шевченка, 28, код ЄДРПОУ 41453868) сплаченого судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 28 жовтня 2024 року.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович