Постанова від 12.02.2025 по справі 380/17843/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/17843/24 пров. № А/857/31578/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,

представника позивача Шокала В. С.,

представника відповідача Бернюги А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року (прийняте в м. Львові суддею Мартинюком В. Я.; повне судове рішення складене 28 жовтня 2024 року) в адміністративній справі № 380/17843/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іберклін» до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іберклін» (далі також - ТОВ «Іберклін», Товариство, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900634/2 від 02.08.2024.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач при прийнятті спірного рішення не обґрунтував можливості визначення митної вартості, на підставі документів поданих декларантом, та того, що такі документи містять розбіжності. Також, у вимозі подати додаткові документи відповідач не зазначив відомостей щодо правових підстав для витребування додаткових документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах. Також, зауважило, що ним подано усі необхідні документи на підтвердження митної вартості, а зауваження відповідача є необґрунтованими. Додатково зазначає, що резервний метод застосовано без порівнянь характеристик оцінюваного товару.

Також, в основу аргументів позову покладено правові висновки Верховного Суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила Львівська митниця, яка вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 242 КАС України; прийняте за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; з неправильним застосуванням норм матеріального права; за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, були недоведеними належними та допустимими доказами. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги, з покликанням на норми законодавства, фактичні обставини справи та судову практику, обґрунтовує загалом тими ж доводами, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Покликається також на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки кожному аргументу, наведеному відповідачем, що є необхідною умовою для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову. Покликається на право митного органу витребовувати додаткові аргументи на підтвердження задекларованої митної вартості, що передбачено статтями 53, 54 МК України, позаяк надані до митного оформлення документи містили розбіжності та були відсутні всі відомості щодо обставин купівлі-продажу товару. Вказує, що надані декларантом відомості належним чином не підтверджені, що унеможливило застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), при тому, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Відтак митна вартість задекларованого позивачем товару була правомірно визначена за резервним методом, за відсутності можливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів. Обираючи джерело інформації для визначення митної вартості за резервним методом митниця керувалася статтею 64 МК України та враховувала вимоги статей 58 - 61 МК України, зокрема в частині меншої з двох альтернативних вартостей, часу імпорту, характеристик товару тощо. Отже, основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, позивачем подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та під обчисленню, що є явним порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України. Тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів винесено з додержанням всіх норм чинного законодавства України.

ТОВ «Іберклін» подало відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. З покликанням на фактичні обставини справи, норми законодавства, зміст апеляційної скарги та судову практику, покликалося загалом на ті ж доводи, якими воно обґрунтовувало доводи позовної заяви. Покликалося, зокрема, на те, що заявка не є первинним розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість, при тому, що така заявка була долучена до позовної заяви. Тобто, надано повний пакет документів, які підтверджують транспортні витрати. Також, законодавство не встановлює обов`язку здійснювати посилання на проформу чи інвойс у банківському платіжному документі; відтак, відсутність такого посилання не є підставою для висновку щодо недостовірності поданої позивачем інформації про митну вартість товару. Також митний орган необґрунтовано застосував ціну за митними деклараціями, вказаними в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості. Вважає безпідставними покликання апелянта щодо порушення норм процесуального права, позаяк суд першої інстанції надав оцінку усім твердженням митного органу.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ТОВ «Іберклін» та компанія «Ucrimex servisionintegrales, SL», Іспанія уклали Контракт № 01/19-2024 купівлі-продажу від 19.07.2024, предметом якого є те, що продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купити товари, згідно з інвойсами продавця.

На виконання вимог Контракту № 01/19-2024 від 19.07.2024, згідно рахунку-фактури (Інвойсу) № 10041 від 22.07.2024 покупець придбав у продавця товари вартістю 10 133, 97 Євро.

ТОВ «Іберклін», з метою митного оформлення вказаного товару 01.08.2024 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209170062917U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, на який прийнято оскаржуване рішення (товар № 1 - косметичні засоби по догляду за волоссям, розфасовані для роздрібної торгівлі не в аерозольній упаковці; товар № 2 - косметичні засоби по догляду за шкірою обличчя та тіла, розфасовані для роздрібної торгівлі, не в аерозольній упаковці).

Одночасно декларант позивача подав до митного контролю разом з митною декларацією № 24UA209170062917U0, як підстави для застосування основного методу, такі документи (копії):

- зовнішньоекономічний договір № 01/19-2024 від 19.07.2024;

- пакувальний лист № ЕХРАС01/2207-24 від 24.07.2024;

- рахунок-фактуру № 10041 від 22.07.2024;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору про транспортно-експедиційні послуги № 41 від 01.08.2024;

- автотранспортну накладну № 117251 від 24.07.2024;

- митну декларацію країни відправлення № 24ЕS0008551АТDCCВЗ ва 26.07.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, відповідно до статті 53 МК України, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявлені ними митної вартості товару.

На вимогу митниці декларант позивача подав такі документи (копії):

- зовнішньоекономічний договір № 01/19-2024 від 19.07.2024;

- рахунок-фактура № 10041 від 22.07.2024;

- банківський платіжний документ № JBKLO7009NAEJG від 24.07.2024;

- посередницька фактура № 23236 від 19.06.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги № 41 від 01.08.2024;

- договір про перевезення № 23072024-1 від 23.07.2024;

- прайс-лист на 2024 рік від 01.01.2024;

- митна декларація країни відправлення № 24ES0008551ATDCCD3 від 26.07.2024;

- висновок про вартісні характеристики товарів № 19-09/641 від 01.08.2024 з додатками;

- цінова інформація з інтернет-порталів б/н від 01.08.2024.

02 серпня 2024 року Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900634/2 з тих підстав, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена:

- так, надана декларантом до митного оформлення Faktura № 10041 від 22.07.2024, за умовами Контракту, не є документом, який узгоджує умови конкретної партії товару, а відтак і документом який підтверджує числові значення узгодженої партії товару.

Водночас, декларант до митного оформлення не долучив жодного додатку до Контракту, який іменується інвойсом, який укладений відповідно до умов Контракту та підтверджує умови та ціну партії товару.

Тобто, декларант надав не в повному обсязі Контракт та усі додатки до такого;

- також не подано замовлення на перевезення, яке містить відомості про числові значення складової митної вартості;

- у CMR 117251 від 24.07.2024 зазначено, що місце завантаження Sagunto (Valencia). А згідно з рахунком № 41 послуга по перевезенню надавалася за маршрутом з Сельвія Іспанія. За змістом п. 4.2 Контракту умови поставки, узгоджуються у інвойсах. Проте, документа, який містив би таке узгодження, не надано;

- декларант додатково надав уже згаданий договір на транспортні послуги, та ряд інших документів, серед яких платіжна інструкція в іноземній валюті JBKLO7ОО9NAEJG від 24.07.2024. Відповідно до п. 5.1 Контракту 100% оплати здійснюється на підставі виставленого інвойсу Продавця. Із наданої платіжної інструкції неможливо ідентифікувати оплату за конкретною партією товару, позаяк із гр. 70 (призначення платежу) видно, що оплата виконана на підставі Контракту 01/19-2024 від 19.07.2024. Проте, станом на день оплати продавцем уже було виставлено інвойс для оплати.

У зв`язку із встановленими невідповідностями у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та неможливості застосування основних методів визначення митної вартості, застосовано резервний метод 2г (ст. 64 МК України).

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували:

- для товару 1 - МД UA100200/2024/110367 від 23.07.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками торгової марки (Agrado), становить 2,81 дол. США/кг.

- для товару 2 - МД UA100200/2024/110363 від 23.07.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками торгової марки (Agrado), становить 17.01 дол. США/кг.

Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилося.

У зв`язку із зазначеним Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформила Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002411 та прийнята рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900634/2 від 02 серпня 2024 року.

Вважаючи зазначене рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, Товариство звернулося до суду із вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що під час розгляду справи встановлено невідповідність спірного рішення митного органу критеріям правомірності, передбачених пунктами1 та 3 частини другої статті 2 КАС України, що є підставою для висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно до частині першої статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.

Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17 та від 09.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З приводу зазначеного колегія суддів зауважує, що надіслане декларанту за наслідками опрацювання наданих документів повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 МК України не містило конкретних вказівок, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, та які саме документи необхідні для підтвердження відповідних показників, що унеможливило декларанта в повній мірі усунути всякі розбіжності та сумніви митного органу щодо визначеної декларантом вартості товарів.

На підтвердження застосування основного методу до митної декларації позивач додав такі документи (копії):

- зовнішньоекономічний договір № 01/19-2024 від 19.07.2024;

- пакувальний лист № EXPAC01/2207-24 від 24.07.2024;

- рахунок-фактуру № 10041 від 22.07.2024;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги № 41 від 01.08.2024;

- автотранспортну накладну № 117251 від 24.07.2024;

- митну декларацію країни відправлення № 24ES0008551ATDCCB3 від 26.07.2024.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що перелік поданих позивачем документів відповідає переліку документів, передбачених статтею 53 МК України та підтверджує числові значення заявленої митної вартості у згаданих вище митних деклараціях.

А мотиви відповідача з приводу наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованими, з огляду на таке.

Як установлено судом, виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товару відповідач обґрунтовував тим, що:

- надана декларантом до митного оформлення Faktura № 10041 від 22.07.2024 не є документом, який узгоджує умови конкретної партії товару, а відтак і документом який підтверджує числові значення узгодженої партії товару; декларант до митного оформлення не долучив додатку до Контракту, який іменується інвойсом, який укладений відповідно до умов Контракту та підтверджує умови та ціну партії товару; тобто, надав не в повному обсязі Контракт та усі додатки до такого;

- не подано замовлення на перевезення, яке містить відомості про числові значення складової митної вартості;

- не надання документа, який би містив узгодження умов поставки;

- із наданої платіжної інструкції неможливо ідентифікувати оплату за конкретною партією товару.

Як зазначено вище, позивач подав до митного оформлення товарів рахунок-фактуру (інвойс) № 10041 від 22.07.2024.

За змістом пункту 2.1 Контракту № 01/19-2024 від 19.07.2024 ціна на відвантажений товар узгоджується сторонами в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Водночас, приписами цього Контракту не передбачено, що саме рахунок-фактура в обов`язковому порядку має бути додатком до Контракту.

Інвойс № 10041 від 22.07.2024 є тим, документом, на підставі якого покупцем проводиться оплата за поставлений товар. Із вказаного інвойсу видно, що такий виставлено відповідно до Контракту № 01/19-2024 від 19.07.2024 на суму 10 133,97 євро, в якому є перелік товару, що імпортується, реквізити покупця та продавця, умови поставки та інші дані, що дають змогу ідентифікувати цю поставку, як таку, що здійснена відповідно до Контракту № 01/19-2024 від 19.07.2024.

Вказаний рахунок-фактура № 10041 від 22.07.2024 також повністю сплачено, підтвердженням чого є банківський платіжний документ № JBKLO7009NAEJG від 24.07.2024 на суму 10 133,97 євро.

Відтак, позаяк рахунок-фактура № 10041 від 22.07.2024 не є додатком до Контракту, позивач подав Контракт без будь-яких додатків.

З приводу ненадання замовлення на перевезення, яке містить відомості про числові значення складової митної вартості колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, при тому, що законодавство не містить визначення складових (реквізитів) заявки до договору.

Також, у частині другій статті 53 МК України, яка містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, відсутня вказівка що необхідності надання контролюючому органу будь-яких замовлень на перевезення.

На обґрунтування заявлених транспортних витрат позивач подав до митного контролю Договір (контракт) на перевезення № 23072024-1 від 23.07.2024; рахунок на перевезення № 41 від 01.08.2024; автотранспортну накладну № 117251 від 24.07.2024, копію митної декларації країни відправлення, які повністю підтверджують транспортні витрати.

Також, позивач надав до суду копію заявки на транспортування № 1 від 23.07.2024.

Колегія суддів бере до уваги цей доказ як належний, позаяк розгляд справи в суді здійснюється за правилами КАС України і доказ поданий з дотриманням вимог статті 79 КАС України.

З приводу покликання митного органу щодо ненадання документа, який би містив узгодження умов поставки, судом встановлено, що позивач імпортував дві партії товару з Іспанії одним транспортним засобом із номерними знаками НОМЕР_1 /KS984YJ та за одною автотранспортною накладною (CMR) № 117251 від 24.07.2024.

Завантаження першої партії товару відбувалось у м. Севілья, Іспанії, а другої партії - у м. Сагунт (Валенсія), Іспанія; відтак у CMR № 117251 від 24.07.2024 вказано кінцеву точку завантаження на території Іспанії - м. Сагунт (Валенсія).

Випуск товару у вільний обіг вказаних двох поставок товару проводився за двома окремими митними деклараціями № 24UA209170063342U9 від 02.08.2024 (щодо якого винесено рішення про коригування митної вартості товарів) та № 24UA209170062916U1 від 02.08.2024.

Транспортні витрати сплачувалися на підставі одного рахунку на перевезення № 41 від 01.08.2024 на загальну суму 178 817,60 грн, із чого видно, що розрахунок транспортних послуг починається саме з першої (дальньої) точки завантаження на території Іспанії - м. Севілья.

За змістом рахунку № 41 від 01.08.2024 розрахунок транспортних витрат за межами території України становить: за 4266,71 кг (МД № 24UA209170063342U9 від 02.08.2024) сума до оплати 33 962 грн; за 16 914, 69 кг (МД № 24UA209170062916U1 від 02.08.2024) сума до оплати 134 638 грн.

Тобто, усі витрати на транспортування товару за межами території України були включені до митної вартості товарів за митними деклараціями.

Щодо покликанням митного органу на неможливість ідентифікувати оплату відповідно до платіжної інструкції JBKLO7ОО9NAEJG від 24.07.2024 за конкретною партією товару, з огляду на те, що в гр. 70 (призначення платежу) зазначено, що оплата виконана на підставі Контракту 01/19-2024 від 19.07.2024, судом встановлено, що вказана у платіжній інструкції сума 10 133, 97 євро повністю співпадає із сумою, зазначеною у рахунку-фактурі № 10041 від 22.07.2024 та у графі 22 «Валюта та загальна сума за розрахунком» митної декларації.

Також, вказана платіжна інструкція містить посилання на контракт, дату операції, суму операції в гривнях, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повністю узгоджується з іншими поданими до митного оформлення документами.

Отже, числові показники складових митної вартості у митній декларації підтверджуються: банківським платіжним документом № JBKLO7009NAEJG від 24.07.2024; посередницькою фактурою № 23236 від 19.06.2024; договором про перевезення № 23072024-1 від 23.07.2024; прайс-листом на 2024 рік від 01.01.2024; висновком про вартісні характеристики товарів № 19-09/641 від 01.08.2024 з додатками; ціновою інформацією з інтернет-порталів б/н від 01.08.2024, які позивач надав контролюючому додатково на його вимогу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 МК України.

Так, відповідно до вказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

За правилами статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (частина 2 статті 64).

Виходячи з викладеного, у випадку застосування резервного методу митна вартість обов`язково повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Судом встановлено, що джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару були:

- для товару 1 - МД UA100200/2024/110367 від 23.07.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками торгової марки (Agrado), становить 2,81 дол. США/кг.

- для товару 2 - МД UA100200/2024/110363 від 23.07.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками торгової марки (Agrado), становить 17.01 дол. США/кг.

Разом з тим, посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митної декларації, як на джерело цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 804/1755/17.

Колегія суддів зауважує, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим у рішенні про коригування митної вартості.

Всупереч зазначеному, рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 1 липня 2003 року вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відтак, маючи всі необхідні та визначені чинним законодавством документи, митний орган при перевірці відповідності митної вартості, визначеної декларантом у митній декларації, поза межами повноважень наданими законодавством, надав перевагу числовим показникам та змісту одного документу без порівняння з числовими показниками та змістом інших документів, які сукупно підтверджували митну вартість.

З приводу доводів апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду враховує, що загалом доводи відповідача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку, при тому, що надання належної оцінки кожному аргументу, наведеному відповідачем, не є необхідним, якщо ці доводи не узгоджуються з приписами законодавства, фактичними обставинами справи та не мають вирішального значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.

Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівський окружний адміністративний суду від 28 жовтня 2024 року в адміністративній справі № 380/17843/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 24.02.25