Рішення

від 29.10.2024 по справі 380/9602/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 рокусправа № 380/9602/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

06.05.2024 ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області (далі - Грабовецько-Дулібівська СР, відповідач), в якому просить суд:

- визнати порушення ОСОБА_2 права ОСОБА_1 на звернення, а саме: невиконання законного зобов`язання згідно ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» - щодо необхідності запрошення ОСОБА_1 на розгляд його заяви від 21.02.2024; протиправне обмеження законних прав ОСОБА_1 згідно ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» - бути присутнім під час розгляду його заяви та особисто викласти аргументи особі, що перевіряла його заяву від 21.02.2024; непроведенні всебічної перевірки звернення від 21.02.2024; наданні необґрунтованої відповіді на його звернення від 21.02.2024;

- зобов`язати Грабовецько-Дулібівську СР повторно провести розгляд звернення ОСОБА_1 від 21.02.2024, реалізувати його заявлені права передбачені ст. 18 Закону України «Про звернення громадян" - бути присутнім при розгляді та особисто викласти аргументи особі що перевіряла заяву від 21.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.02.2024 позивач у встановленому законом порядку звернувся до відповідача. Заява стосувалася порушення права на інформацію. Відповідь до позивача надійшла за №337/05-11/2024 від 21.03.2024. Під час перевірки та розгляду зазначеного звернення позивач вважає, що було порушено та протиправно обмежено його права щодо участі в розгляді поданої заяви. Причини такої поведінки позивачу не відомі і відповідач не повідомив у відповіді, чому саме його участь обмежено та які відповідач має для цього повноваження, адже позивачем було чітко заявлено права передбачені ст. 18 Закону України "Про звернення громадян". Відповідно вважає, що розгляд та перевірка заяви від 21.02.2024 відбулися із суттєвим порушенням процедури, адже позивача позбавили можливості участі та подання аргументів, відповідно така відповідь не є обґрунтованою, а перевірка звернення - необ`єктивною. Ба більше, позивач вважає, що відповідач не провів перевірки викладених обставин заяви, а навпаки відмовився повноцінно розглядати заяву з надуманих мотивів про якесь "вирішення питань", тим самим прагнучи приховати порушення мого права на інформацію вчинене співробітниками сільської ради про яке я й повідомляв у заяві.

Ухвалою від 13.05.2024 суддя Львівського окружного адміністративного суду відкрила провадження у справі, справу призначила до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Львівським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відсутні обґрунтовані клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.11.2023 позивачем було направлено інформаційний запит на інформацію, що подається фізичним особам відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» на адресу Грабовецько-Дулібівської СР щодо отримання публічної інформації.

Відповідно до вищевказаного інформаційного запиту позивачем у строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації», було запитано наступне:

- чи утворено Грабовецько-Дулібівська сільською радою комісію з питань поводження з безхазяйними відходами? Якщо утворено, то просить зазначити дату, реєстраційний номер рішення про утворення комісії з питань поводження з безхазяйними відходами;

- повідомити дату засідання комісії з питань поводження з безхазяйними відходами Грабовецько-Дулібівської сільської ради (або іншої комісії яка має подібні повноваження) з приводу інформації з мого звернення від 24.04.2021 стосовно виявленого ОСОБА_1 несанкціонованого сміттєзвалища в околиці села Розгірче. Орієнтовні геопросторові дані 49.123378,23.676346. Також позивач просив долучити копію акту створеного комісією за результатами своєї діяльності. Зазначити також кількість, склад, властивості, вартість відходів зазначених сміттєзвалищ, ступінь небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров`я людини;

- якщо сільською радою було здійснено (організовано) комісійне обстеження зазначеного у зверненні від 24.04.2021 сміттєзвалища, то повідомити про результати такого обстеження та про прийняті рішення;

- зазначити дату ліквідації зазначеного вище сміттєзвалища в околиці села Розгірче (орієнтовні геопросторові дані 49.123378,23.676346) та ким (яким органом, організацією, підприємством тощо) проведено ліквідацію/прибирання такого сміттєзвалища.

Відповідь на вищевказані запитання позивач попросив надіслати до його поштової адреси, яку зазначив у запиті.

За результатами опрацювання отриманого інформаційного запиту, листом Грабовецько-Дулібівської СР від 20.11.2023 вих. № 761-вх надано відповідь на вищевказаний запит, згідно якої, зокрема, повідомлено наступне.

Грабовецько-Дулібівська СР розглянула запит від 14.11.2023 вх. №20/05-12 щодо запиту на інформацію, що подається фізичним особам відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Повідомляє, що несанкціоноване сміттєзвалище відходів неподалік автомобільної дороги Е50 (орієнтовні геопросторові дані 49.123378, 23.676346) ліквідоване спецтранспортом ДП «Комунальник» ТзОВ «Стрийсільрембуд» відповідно до укладеного договору на надання послуг з поводження з побутовими відходами, а саме із збирання та вивезення ТВП (№46с-03/21 від 08.04.2021). Додатково повідомляє, що проект рішення про утворення постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами подано на чергове засідання виконавчої комітету Грабовецько- Дулібівської сільської ради.

21.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій зазначив, що відповідь на вищевказаний запит він отримав на електронну адресу 06.02.2024, в чому вбачає порушення його права на інформацію, зокрема і щодо своєчасного отримання запитуваної інформації. Попросив провести перевірку цієї заяви згідно вимог Закону України «Про звернення громадян» та попросив надати можливість бути присутнім при розгляді заяви та подати аргументи особі яка буде перевіряти та розглядати заяву. Будь-які листи, повідомлення, виклики, відповіді попросив надсилати на електронну пошту.

21.03.2024 листом за № 337/05-11/2024 відповідач повідомив позивачу, що його прохання викладене у заяві від 21.02.24 не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що питання у ній порушені, були вирішені в ході розгляду запиту на інформацію від 20.11.2023, про що позивача було повідомлено письмово.

Позивач, вважаючи, що його права на доступ до публічної інформації порушені, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з преамбулою Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень.Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону №2657-XII право на інформацію забезпечується, зокрема, обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом.

Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

За змістом ст. 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Стаття 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» всі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації з запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом.

Отримувати або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

При цьому, законодавець зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, яка має бути повною, достовірною та точною або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації у разі наявності підстав, визначених ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала (постанови від 27.02.2020 в справі №800/304/17, від 01.04.2021 в справі №9901/183/20, від 10.02.2022 в справі №9901/369/21), що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Як вбачається зі змісту відповіді від 20.11.2023, відповідачем формально розглянуто інформаційний запит від 13.11.2023, чим порушено право особи на отримання інформації.

Приписами п. 3 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлені гарантії права на доступ до публічної інформації, серед яких це право гарантується зокрема максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Приписами ч. 1 ст. 2 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано із заявами Законом України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів» від 20.05.2020 №631-IX, Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів.

Приписи ст. 5 Конвенції Ради Європи передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Конвенції Ради Європи державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції Ради Європи визначено форми доступу до офіційних документів: «У разі надання доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є невиправданим».

При цьому, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої ст.. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16.03.2023 в справі №380/15492/21.

Крім того, суд враховує положення ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», яким передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідачем під час надання відповіді на інформаційний запит лише частково виконано його вимоги. Вказано, що питання про створення постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами подано на чергове засідання виконавчого комітету Грабовецько-Дулібівської СР. Проте, яка подальша доля цього питання і чи створена така комісія та відповідно, якщо створена, то які результати її діяльності не зазначено. До того ж, в запиті, позивач просив повідомити його про дату засідання такої комісії і надати документи щодо її діяльності. Усі відповіді, листи щодо запиту просив надсилати на електронну адресу позивача.

Як вбачається із листа-відповіді Грабовецько-Дулібівської СР від 20.11.2023 на вищевказаний запит, інформація була надана лише у письмовому порядку без скерування на електронну адресу позивача, до того ж така інформація є неповною та всебічно нерозглянутою, як того вимагає чинне законодавство.

А щодо заяви позивача від 21.02.2024, то суд вважає, що така взагалі не була розглянута відповідачем, а його формальна відповідь на неї щодо того, що відповіді на усі поставлені питання, вже були розглянуті і викладені у листі від 20.11.2023 є необґрунтованою, адже останній тільки частково розглянув таку заяву.

Нормами ч. 2 ст. 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність в поновленні порушених прав позивача шляхом зобов`язання Грабовецько-Дулібівської СР повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.02.2024, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, відтак, судові витрати в цій справі стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд

у х в а л и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області щодо несвоєчасного, необґрунтованого та неповного розгляду запиту ОСОБА_1 від 13.11.2023.

Зобов`язати Грабовецько-Дулібівську сільську раду Стрийського району Львівської області (82434, Львівська обл., Стрийський р-н.,с. Дуліби, вул. Шевченка,170, код ЄДРПОУ 04370998) повторно та в повному обсязі розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 13.11.2023 щодо отримання публічної інформації та заяву від 21.02.2024, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Судові витрати в цій справі стягненню не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 29.10.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна