Постанова

від 21.02.2025 по справі 380/9602/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 рокуСправа № 380/9602/24 пров. № А/857/32271/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року (суддя Потабенко В.А., м.Львів, повний текст складено 29 жовтня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області (далі Сільська рада) в якому просив:

визнати порушення Сільською радою права позивача на звернення, а саме:

- невиконання вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян» (далі Закон №393/96-ВР) щодо необхідності запрошення ОСОБА_1 на розгляд його заяви від 21.02.2024 (далі Заява);

- обмеження прав, передбачених статтею 18 Закону №393/96-ВР, зокрема, бути присутнім під час розгляду Заяви та особисто викласти аргументи особі, що перевіряла Заяву;

- непроведення всебічної перевірки Заяви;

- надання необґрунтованої відповіді на Заяву;

зобов`язати Сільську раду повторно провести розгляд Заяви, реалізувати права, передбачені статтею 18 Закону №393/96-ВР, зокрема, бути присутнім при розгляді та особисто викласти аргументи особі, що перевіряла Заяву.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Сільської ради щодо несвоєчасного, необґрунтованого та неповного розгляду запиту позивача від 13.11.2023 (далі Запит). Зобов`язано Сільську раду повторно та в повному обсязі розглянути Запит та Заяву, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій відповідача щодо несвоєчасного, необґрунтованого та неповного розгляду Запиту та ухвалити нове, яким вимоги, викладені в позовній заяві, задовольнити повністю. Рішення в частині зобов`язання відповідача провести повторний розгляд Заяви просить залишити без змін.

В доводах апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції проігнорував частину позовних вимог, зокрема, щодо обмеження права бути присутнім при розгляді заяви та права особистого викладення аргументів, та розглянув позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковму задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що інформація на Запит була надана лише у письмовому порядку без скерування на електронну адресу позивача, до того ж така інформація є неповною та всебічно нерозглянутою. Крім того, Заява не була розглянута відповідачем, а його формальна відповідь на неї щодо того, що відповіді на усі поставлені питання, вже були розглянуті і викладені у листі від 20.11.2023 є необґрунтованою, адже останній тільки частково розглянув таку заяву.

Такі висновки суду першої інстанції, по суті спору відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане судове рішення не може бути залишено без змін, з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В частині щодо задоволення позову про зобов`язання відповідача провести повторний розгляд Заяви, рішення суду першої інстанції позивачем фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 13.11.2023 позивачем було направлено Запит на адресу Сільської ради, що подається на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідь позивач попросив надіслати до поштової адреси, зазначеної у запиті.

Листом Сільської ради від 20.11.2023 вих. №761-вх надано відповідь позивачу.

21.02.2024 позивач звернувся до відповідача із Заявою, в якій зазначив, що відповідь на запит він отримав на електронну адресу 06.02.2024, в чому вбачає порушення його права на інформацію, зокрема і щодо своєчасного отримання запитуваної інформації. Попросив провести перевірку цієї заяви згідно вимог Закону №393/96-ВР та попросив надати можливість бути присутнім при розгляді заяви та подати аргументи особі, яка буде перевіряти та розглядати заяву. Будь-які листи, повідомлення, виклики, відповіді попросив надсилати на електронну пошту.

21.03.2024 листом за №337/05-11/2024 відповідач повідомив, що прохання позивача, викладене у Заяві, не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що питання у ній порушені, були вирішені в ході розгляду запиту на інформацію від 20.11.2023, про що позивача було повідомлено письмово.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон №393/96-ВР регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону №393/96-ВР).

Приписами статті 3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності (стаття 4 Закону №393/96-ВР).

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду (частина перша статті 7 Закону №393/96-ВР).

Стаття 15 Закону №393/96-ВР визначає порядок розгляду звернень (клопотань).

Так, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Стаття 18 Закону передбачає перелік прав громадянина при розгляді заяви чи скарги: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Водночас стаття 19 Закону встановлює обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Зі змісту наведених правових норм слід дійти висновку, що кожен має право звернутися із заявою, скаргою чи пропозицією до органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадової особи. Цьому праву відповідає обов`язок відповідних суб`єктів своєчасно, об`єктивно розглянути звернення, надати обґрунтовану та вичерпну відповідь по кожному з поставлених у зверненні питань, або, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення чи передати її на розгляд до іншого органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушених у зверненні питань.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, від 19 листопада 2019 року у справі №813/1761/16, від 31 липня 2020 року у справі № 826/3849/16 та від 17 вересня 2020 року у справі № 802/2001/16-а.

Як слідує з тексту Заяви, позивач бажав бути присутнім при розгляді заяви особисто та подати аргументи особі, яка буде перевіряти та розглядати заяву.

Вказані вимоги позивача відповідають встановленим статтею 18 Закону №393/96-ВР при розгляді заяви чи скарги, а також обов`язкам органів державної влади, які встановлені статтею 19 Закону №393/96-ВР.

Апеляційний суд зазначає, що орган державної влади, який здійснює розгляд звернення особи, зобов`язаний запросити таку особу на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу, або обґрунтовано та відповідно до правомірних підстав повідомити про незалучення особи на таке засідання.

В даному випадку, позивач просив залучити його до участі в розгляді Заяви, однак обґрунтованої відповіді щодо такої участі від відповідача не отримав.

Докази запрошення Сільською радою позивача на засідання щодо розгляду Заяви в матеріалах справи відсутні, що, зрештою, призвело також до позбавлення права позивача на особисте викладення аргументів особі, що здійснювала розгляд Заяви. У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що має місце протиправна бездіяльність відповідача.

Вказаним обставинам суд першої оцінки інстанції оцінки не надав.

Задовольняючи позовні вимоги, останній не здійснив аналіз положень Закону №393/96-ВР, не вказав на порушення відповідачем вимог щодо можливості заявника бути присутнім на розгляді звернення та права на особисте викладення аргументів особі, що перевіряє заяву, на що, зокрема, посилався позивач у позовній заяві. Наведене свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Стосовно непроведення всебічної перевірки та надання необгрунтованої відповіді на Заяву, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідач у листі від 21.03.2024 обмежився формальною відповіддю, посилаючись на відповідь на Запит, викладену у листі від 20.11.2023, зазначаючи, що відповіді на усі поставлені питання вже були розглянуті.

Крім того, вказана відповідь не містить причин порушення відповідачем частини першої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якої розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, що призвело до порушення права позивача на своєчасне одержання відповіді на Запит.

Саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).

Аналогічний правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 29 липня 2020 року у справі №826/5053/17.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27 лютого 2020 року у справі №800/304/17, від 08 вересня 2022 року у справі №9901/276/19 вказувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що під час розгляду Заяви відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягала в порушенні порядку розгляду звернення позивача, а також у наданні необгрунтованої відповіді на Заяву без проведення всебічної перевірки.

Стосовно доводів скаржника, що суд першої інстанції розглянув позовні вимоги, які не були заявлені позивачем, апеляційний суд зазначає наступне.

Положенням частини другої статті 9 КАС визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьої статті 9 КАС передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій відповідача, вчинені в ході розгляду Заяви позивача. Позивачем у спірному випадку не оскаржується процедура розгляду Запиту відповідачем та не вимагається повторний розгляд Запиту, про що зазначає скаржник у апеляційній скарзі.

З огляду на вказане, апеляційний суд не вбачає підстав для виходу за межі заявлених вимог, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 317 КАС передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Вийшовши за межі позовних вимог, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, однак таке порушення не є обов`язковою підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині, як цього просить позивач. Відтак оскаржуване рішення підлягає зміні в цій частині.

Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

В підсумку, наведені вище обставини є безсумнівною підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та свідчать про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. При ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року змінити:

мотивувальну частину рішення викласти в редакції цієї постанови;

абзаци другий-третій резолютивної частини рішення викласти у такій редакції:

«Визнати протиправними дії Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області щодо необґрунтованого та неповного розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.02.2024.

Зобов`язати Грабовецько-Дулібівську сільську раду Стрийського району Львівської області повторно та в повному обсязі розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.02.2024, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич