Рішення

від 31.10.2024 по справі 380/5452/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 рокусправа № 380/5452/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Товариство з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88» (місцезнаходження: 81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Чорновола, 161, код ЄДРПОУ 03448623) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 256А/2, код ЄДРПОУ 39816845), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №ПШ016536 від 23.08.2023 Про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесену відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі заступника начальника відділу В.Петейчука, якою постановлено стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88» (код ЄДРПОУ: 03448623) адміністративно- господарський штраф у сумі 17 000 гривень, відповідно до ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на таке. Постановою від 23.08.2023 №ПШ016536, винесеною відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі заступника начальника відділу В.Петейчука до Товариства з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 гривень, відповідно до ч.1 абз. 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач зазначає, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови, перевізником - ТДВ «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88» 24.07.2023 на автошляху Об`їзд м. Самбора допущено перевезення пасажирів та вантажів транспортним засобом Volvo НОМЕР_1 за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 і 48, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз.З ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Із змісту Акту №АР013605 від 24.07.2023 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень і вантажів автомобільним транспортом (далі - Акт перевірки) випливає, що старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області 24.07.2023 в 16 год. 40хв. в м. Самбір здійснено перевірку транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , що належить ТДВ «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88», під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час перевірки: «виявлено порушення «ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Наказу МТЗУ №385 від 24.06.10 - при перевезенні вантажу згідно з ТТН №13146 від 24.07.2023 (суміші бетонні) перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевезення вантажу, за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону».

Проте, ТДВ «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88» 24.07.2023 жодних перевезень спеціальним вантажним бетонозмішувачем VOLVO FM 380 р.н. НОМЕР_1 за товарно-транспортною накладною №13146 від 24.07.2023 не здійснювало і не могло здійснювати, та у цих спірних правовідносинах Позивач не є перевізником в розумінні Закону № 2344-ІІІ, а тому не може нести відповідальність, встановлену абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ.

Вказує, що відповідач не з`ясував усі обставини справи, які мають значення для прийняття рішення про застосування адміністративно-господарського штрафу. Як наслідок, оскаржувана постанова винесена за відсутності підстав, позаяк спеціальний вантажний бетонозмішувач VOLVO FM 380 р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ТДВ «ШРБУ №88», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 передано в оренду ТОВ «КРАФТ БЕТОН» за Актом приймання-передачі від 01.06.2023 згідно укладеного Договору оренди транспортних засобів від 05.01.2022 №05-01/22.

Також зазначає, що у відповідності до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 факт передачі транспортного засобу в оренду відображено в податковій звітності шляхом подання орендодавцем та орендарем органам ДПС повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП. З цих підстав просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 11.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач 26.04.2023 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що 24.07.2023 року посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №013181 від 24.07.2023 на об`їзній міста Самбора у Львівській області здійснено перевірку транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_2 , який здійснював перевезення вантажу згідно ТТН № 13146 від 24.07.2023.

За наслідками перевірки складено Акт №АР013605 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення, а саме під час здійснення вантажних перевезень, водій транспортного засобу ОСОБА_2 , на момент проведення перевірки не надав протокол перевірки та адаптації тахограф, автомобільний перевізник не забезпечив належну експлуатацію тахографа в транспортному засобі, відповідно водія документами, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 3.3 Інструкції № 385. Транспортний засіб позивача був обладнаний тахографом.

Під час перевірки посадовою особою було зроблено фотофіксацію спеціальної таблички на транспортному засобі позивача з параметрами і датою останньої адаптації тахографа, на якій було відображено дата проходження попередньої адаптації тахографа 19.02.2021 та строк її дії до 19.02.2023, оскільки згідно з пунктом 2.6. Інструкції № 385 передбачено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично КОЖНІ два роки.

Станом на день перевірки 24.07.2023 автомобільним перевізником не забезпечено оформлення протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Відтак, під час перевірки було виявлені порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 23.08.2023 № ПШ016536.

Оскільки на час проведення перевірки а саме 24.07.2023 водій не надав протокол перевірки та адаптації тахограф, для пред`явленням інспектору безпосередньо під час перевірки, що в свою чергу свідчить про підставність винесення оскаржуваної постанови.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88» зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 03448623.

Видами економічної діяльності позивача є: Основний: 42.11 Будівництво доріг і автострад. Інші: 42.91 Будівництво водних споруд; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення; 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 23.64 Виробництво сухих будівельних сумішей; 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.

24.07.2023 посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №013181 від 24.07.2023 на об`їзній міста Самбора у Львівській області здійснено перевірку транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_2 , який здійснював перевезення вантажу згідно ТТН № 13146 від 24.07.2023.

За наслідками перевірки складено Акт №АР013605 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення, а саме під час здійснення вантажних перевезень, водій транспортного засобу ОСОБА_2 , на момент проведення перевірки не надав протокол перевірки та адаптації тахограф, автомобільний перевізник не забезпечив належну експлуатацію тахографа в транспортному засобі, відповідно водія документами, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 3.3 Інструкції № 385. Транспортний засіб позивача був обладнаний тахографом.

Вказані обставини не заперечуються позивачем.

З актом перевірки ознайомлено водія транспортного засобу, який підписав цей акт без зауважень.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 13146 від 24.07.2023, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу, автомобільним перевізником зазначено Товариством з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88».

Листом № 55746/31/24-23 від 25.07.2023 відповідач повідомив позивача про те, що розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відбудеться 23.08.2023 з 10:00 до 13:00 за адресою: Львівська область, м. Городок, вулиця Львівська, будинок 659 А/2.

За результатами розгляду справи про порушення ТДВ «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88» законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем 23.08.2023 винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № ПШ016536 у розмірі 17000,00 грн.

Вважаючи оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду про її скасування.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з приписами статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З матеріалів справи суд встановив, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою слугував висновок інспекторів щодо надання позивачем послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

- дата і місце складання;

- вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

- пункти завантаження і розвантаження.

Аналіз положень Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Згідно з приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 385 ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду підстави для висновку, що положеннями Закону N 2344-III передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а такий документ, як тахокартка або картка водія є іншим документом, в розумінні ст. 48 Закону N 2344-III, що повинен бути пред`явленим особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Позивачем не надано суду доказів того, що водій автомобіля VOLVO (державний номерний знак НОМЕР_1 ) на дату перевірки мав у наявності такий протокол та адаптацію тахографа.

При цьому суд зауважує, що водій, при проведенні перевірки надав посадовим особам відповідача свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, товарно-транспортну накладну. Вказані обставини не заперечуються позивачем.

Ба більше, відсутність у водія особистої чіп-карти режиму праці та відпочинку під час перевірки, підтверджується особистим підписом останнього в акті перевірки, ознайомлюючись з актом, цього факту не заперечив.

Так, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року по справі № 826/2239/16 дійшов висновку, що за відсутності документів, зокрема, посвідчення водія, товарно-транспортної накладної та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, оскільки документів, передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", водій посадовим особам Укртрансбезпеки під час проведення перевірки не надав, суд дійшов висновку про те, що позивачем порушено вимоги автомобільного законодавства та при цьому не наведено обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної постанови.

При цьому, суд критично оцінює доводи позивача про те, що він не є перевізником, а відтак не є суб`єктом відповідальності з огляду на положення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Так, відповідно до вказаної норми у товарно-транспортній накладній обов`язково зазначається автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (надалі Правила № 363) визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Правила № 363 визначають, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 11.1 Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

У даному випадку під час перевірки автомобіля VOLVO (державний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_2 посадовими особами відповідача встановлено відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 13146 від 24.07.2023, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу, автомобільним перевізником зазначено ТДВ «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88».

З матеріалів справи встановлено, що ТДВ «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88» є власником транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1

Суд критично ставиться до посилання позивача, що спеціальний вантажний бетонозмішувач VOLVO FM 380 р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ТДВ «ШРБУ №88», передано в оренду ТОВ «КРАФТ БЕТОН» за Актом приймання-передачі від 01.06.2023 згідно укладеного Договору оренди транспортних засобів від 05.01.2022 №05-01/22, адже вказаний договір оренди не надавався водієм під час проведення перевірки. Тобто, позивачем подано до суду документи, які не було пред`явлено під час перевірки, і як наслідок посадові особи відповідача не могли передбачити наявність такого документа.

Суд також не бере до уваги посилання про те, що факт передачі транспортного засобу в оренду відображено в податковій звітності шляхом подання орендодавцем та орендарем органам ДПС повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП, оскільки така звітність відсутня в матеріалах справи.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи про порушення законодавства, відповідач був позбавлений можливості встановити, що ТТН було допущено описку, оскільки ТДВ «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88» на повідомлення відповідача від 25.07.2023 жодних документів не надано.

Таким чином, позивач є перевізником у спірних правовідносинах, а відтак суб`єктом відповідальності за порушення норм законодавства про автомобільний транспорт.

Крім цього, судом беруться до уваги висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17, в якій зазначено наступне: «відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу».

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №88» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР.І. Кузан