Рішення

від 30.10.2024 по справі 473/1983/22

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/1983/22

РІШЕННЯ

іменем України

"30" жовтня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю: секретаря судового засідання Гоженко В.О., представника Вознесенської окружної прокуратури Сиротюка Д.В., представниці відповідачки адвоката Врадій Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, Національний природний парк «Бузький Гард» про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації, повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ

в серпні 2022 року керівник Вознесенської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, Національного природного парку «Бузький Гард» до Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення 47 сесії 8 скликання Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області за №42 від 09 жовтня 2020 року «Про затвердження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянам України» в частині відведення земельних ділянок у власність відповідачам, скасувати державну реєстрацію приватної власності на них, зобов`язати повернути земельні ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що п.2 рішення 47 сесії 8 скликання Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області № 42 від 09 жовтня 2020 року «Про затвердження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянам України», затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Трикратівської сільської ради (Олександрівської селищної територіальної громади) Вознесенського району Миколаївської області, наступним громадянам:

- ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085000:22:000:0104);

- ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085000:22:000:0105);

- ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085000:22:000:0106);

- ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085000:22:000:0107);

- ОСОБА_5 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085000:22:000:0108);

В подальшому, на підставі вказаного рішення Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області Державним реєстратором виконавчого комітету Вознесенської міської ради проведено наступну державну реєстрацію права власності на земельні ділянки:

- за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0104, запис №39477462 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 55456287 від 02.12.2020);

- за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0105, запис №39479248 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 55458415 від 02.12.2020);

- за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0106, запис №39478959 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 55458014 від 02.12.2020);

- за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0107, запис № 39477840 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 55456803 від 02.12.2020);

- за ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0108, запис №39477651 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 55456617 від 02.12.2020).

Разом з тим, вказані земельні ділянки розташовані в межах НПП «Бузький Гард», отже відносяться до земель природно-заповідного фонду, що, в свою чергу, унеможливлює перебування спірних земельних ділянок у приватній власності з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства.

Зазначені обставини, а також бездіяльність Миколаївської обласної державної адміністрації, НПП «Бузький Гард» щодо самостійного здійснення заходів з метою повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності, стали підставою для звернення заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області з даним позовом до суду.

Ухвалою Вознесенського міськрайнного суду Миколаївської області від 10 серпня 2022 року відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

13 вересня 2022 року представник відповідача Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області Коробченко Д.М. подав відзив на позов, відповідно до якого в задоволенні позовних вимог просив відмовити, зокрема з огляду на те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами розташування спірних земельних ділянок у межах території НПП «Бузький Гард».

20 вересня 2022 року представниця відповідачки ОСОБА_3 адвокат Врадій Л.М. подала відзив на позов, у якому в задоволенні позовних вимог просила відмовити з тих підстав, що представництво прокурором інтересів НПП «Бузький Гард» суперечить ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (НПП «Бузький Гард» у спірних правовідносинах не наділено функціями уповноваженого державного органу); проєктом створення НПП «Бузький Гард» визначена лише загальна площа парку та приблизний його план; належних доказів щодо визначення межі парку та його координати матеріали справи не містять; передача земельних ділянок у власність громадянам відбувалася в установленому законом порядку, будь-яких обмежень у використанні земельною ділянкою встановлено не було.

Представниця третьої особи без самостійних вимог Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Ярова Є.В. надала суду пояснення, в яких просила позов задовольнити в повному обсязі, зазначаючи, що особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення. Розташування спірних земельних ділянок, які набули у приватну власність відповідачі, свідчить про їх віднесення до земель природно-заповітного фонду. Встановлене цільове призначення земельним ділянкам для ведення особистого селянського господарства не передбачає можливості їх використання за таким призначенням, оскільки з моменту створення НПП «Бузьки Гард» ці території мають статус природно-заповідного фонду та їх правовий режим і цільове призначення визначаються фактом розташування на них вказаного об`єкта.

Керівник Вознесенської окружної прокуратури Денисенко В.В. надала відповіді на відзиви, в яких остання вважала безпідставними посилання сторони відповідачів на необґрунтованість позовних вимог, оскільки надані докази беззаперечно підтверджують, що спірні земельні ділянки розташовані в межах території НПП «Бузький Гард», отже належать до земель природно-заповідного фонду, тому не можуть перебувати у власності відповідачів.

Ухвалою Вознесенського міськрайнного суду Миколаївської області від 23 листопада 2022 року позов керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі НПП «Бузький Гард» до Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації, повернення земельних ділянок було залишено без розгляду (за наслідками апеляційного, касаційного перегляду ухвала залишена без змін (постанова Миколаївського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, постанова Верховного Суду від 23 листопада 2023 року)).

Ухвалою Вознесенського міськрайнного суду Миколаївської області від 26 лютого 2024 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено НПП «Бузький Гард».

Ухвалою Вознесенського міськрайнного суду Миколаївської області від 16 серпня 2024 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду.

Представниця Миколаївської обласної державної адміністрації Михайленко Г.В. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник Вознесенської окружної прокуратури Сиротюк Д.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представниця відповідачки ОСОБА_3 адвокат Врадій Л.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, вказаних у відзиві на позов.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи без їх участі, в задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих учасниками справи доказів, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Указом Президента України від 27 серпня 2008 року №774/2008 «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків» постановлено підтримати ініціативу Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій щодо розширення мережі національних природних парків та створення на території Миколаївської області національного природного парку «Бузький Гард» (робоча назва «Гранітно-степове Побужжя»).

В подальшому, відповідно до Указу Президента України від 30 квітня 2009 року №279/2009 на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області створено НПП «Бузький Гард», встановлено його площу в розмірі 6138,13 га, в тому числі 2650,85 га земель, що вилучаються в установленому порядку та надаються парку у постійне користування, та 3487,28 га земель, що включаються до його складу без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 серпня 2020 року №111 затверджено Положення про НПП «Бузький Гард» (далі Положення).

НПП «Бузький Гард» розташований на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області. Останній є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони відтворення та використання. Парк віднесений до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та утримується за рахунок коштів державного бюджету (п.п.1.1 - 1.5 Положення).

НПП «Бузький Гард» створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних, історико-культурних комплексів та об`єктів у басейні Південного Бугу, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, освітнє, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

Одними із основних завдань НПП «Бузький Гард» є збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів, а також природних об`єктів басейну Південного Бугу, зокрема видів тваринного і рослинного світу та природних оселищ, занесених до Червоної книги України та міжнародних Червоних списків (п.п.2.1, 2.2 розділу 2 Положення).

Таким чином НПП «Бузький Гард» як об`єкт природно-заповідного фонду юридично створений з 30 квітня 2009 року та включає в межах Вознесенського району 3469,4 га земель, що розташовані на території Вознесенського району (до ліквідації, відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, Братського, Вознесенського, Доманівського районів), зокрема на території Трикратівської сільської ради (Олександрівська ОТГ) - 939,5 га, які перебувають під особливою державною охороною.

09 жовтня 2020 року рішенням 47 сесії 8 скликання Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області № 42 «Про затвердження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянам України», затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Трикратівської сільської ради (Олександрівської селищної територіальної громади) Вознесенського району Миколаївської області, наступним громадянам: ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085000:22:000:0104); ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085000:22:000:0105); ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085000:22:000:0106); ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085000:22:000:0107); ОСОБА_5 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085000:22:000:0108);

В подальшому, на підставі вказаного рішення Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області Державним реєстратором виконавчого комітету Вознесенської міської ради проведено наступну державну реєстрацію права власності на земельні ділянки: за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0104, запис №39477462 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 55456287 від 02.12.2020); за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0105, запис №39479248 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 55458415 від 02.12.2020); за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0106, запис №39478959 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 55458014 від 02.12.2020); за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0107, запис № 39477840 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 55456803 від 02.12.2020); за ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0108, запис №39477651 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 55456617 від 02.12.2020).

Відповідно до інформації Інституту географії Національної академії наук України від 13 вересня 2021 року земельні ділянки з кадастровими номерами 4822085000:22:000:0104, 4822085000:22:000:0105,4822085000:22:000:0106,4822085000:22:000:0107,4822085000:22:000:0108 належать до земель природно-заповідного фонду НПП «Бузький Гард».

Згідно повідомлення Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 19 серпня 2021 року зазначені земельні ділянки входять до складу території НПП «Бузький Гард» без вилучення у землекористувачів, згідно проєкту організації території НПП «Бузький Гард», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, який затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 грудня 2013 року № 509 (зі змінами). При цьому, проєкти щодо вилучення, зміни цільового призначення вищевказаних земельних ділянок, надання їх у власність до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України не надходили.

Розташування спірних земельних на території НПП «Бузький Гард» також підтверджується наявними в справі картографічними матеріалами, копією схеми встановлення та погодження меж земельних ділянок НПП «Бузький Гард» на території Трикратівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, копією схеми розміщення земельних ділянок у відповідності з планом сучасного використання території НПП «Бузький Гард», яка розроблена ДП «Кіровоградський інститут землеустрою», актами перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21 травня 2021 року.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (ч.1 ст. 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначені законом України «Про природно-заповідний фонд України» (далі Закон України № 2456-XII).

У преамбулі до вказаного закону зазначено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України (ст. 3 Закону України № 2456-XII).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (ст. 45 ЗК України).

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 7 Закону України № 2456-XII на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно ст. 9 Закону України № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання (ч.5 статті 53 Закону України № 2456-XII).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною, щодо них встановлений спеціальний порядок вилучення (ст. 150 ЗК України), відтворення та використання, а також обмеження щодо їх цивільного обороту, про що зроблений висновок у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 752/3093/19.

Відповідно до ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з п.п. «а», «в» ч.3 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом «г» ч.1 ст. 150 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ч.2 ст. 150 ЗК України припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (постанова Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року, справа № 554/10517/16-ц).

Згідно ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.2 ст. 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 , від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 , від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц , від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 , від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 , від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний позов.

З наданих доказів та встановлених судом обставин вбачається, що спірні земельні ділянки відносяться до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює їх передачу в приватну власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 910/2323/18).

Стосовно земель природо-заповідного фонду закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною.

Право державної власності на спірні земельні ділянки не могло припинитися внаслідок рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природо-заповідного фонду.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, перевіривши доводи сторін спору та подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання незаконним та скасування рішення 47 сесії 8 скликання Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області за №42 від 09 жовтня 2020 року, повернення на користь держави спірних земельних ділянок.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідачів на спірні земельні ділянки не є ефективним способом захисту прав позивача, з огляду на те, що така вимога, має похідний характер від заявленої вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області. Крім того, відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Як зазначалося вище, передача спірних земельних ділянок, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (землі природно-заповідного призначення), у власність відповідачам з подальшою реєстрацією за ними права власності є незаконними. Втручання у їх право на мирне володіння спірними земельними ділянками ґрунтується на законі, про що зазначено вище. Легітимною метою такого втручання є захист загальних інтересів у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству.

При цьому суд встановив, що Миколаївська обласна державна адміністрація не звернулася до суду з відповідним позовом ні за власним розсудом, ні після відповідного прокурорського звернення, що вказує на наявність підстав для звернення прокурора в інтересах держави до суду.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню понесені прокурором судові витрати в вигляді судового збору за подачу позову (виходячи з кількості задоволених позовних вимог), судового збору за подачу заяви про забезпечення позову, по 5 210,10 грн з кожного.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

визнати незаконним та скасувати рішення 47 сесії 8 скликання Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області за № 42 від 09 жовтня 2020 року «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам України» в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, які знаходяться в межах території Трикратівської сільської ради (Олександрівської селищної ради) Вознесенського району Миколаївської області та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,000 га пасовища, кадастровий номер 4822085000:22:000:0104, ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,000 га пасовища, кадастровий номер 4822085000:22:000:0105, ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,000 га пасовища, кадастровий номер 4822085000:22:000:0106, ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,000 га пасовища, кадастровий номер 4822085000:22:000:0107, ОСОБА_5 земельної ділянки площею 2,000 га пасовища, кадастровий номер 4822085000:22:000:0108.

Зобов`язати ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) повернути на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок, 22, ідентифікаційний код 00022579) земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 4822085000:22:000:0104.

Зобов`язати ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) повернути на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок, 22, ідентифікаційний код 00022579) земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 4822085000:22:000:0105.

Зобов`язати ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), повернути на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок, 22, ідентифікаційний код 00022579) земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 4822085000:22:000:0106.

Зобов`язати ОСОБА_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) повернути на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок, 22, ідентифікаційний код 00022579) земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 4822085000:22:000:0107.

Зобов`язати ОСОБА_5 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) повернути на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок, 22, ідентифікаційний код 00022579) земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер 4822085000:22:000:0108.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (місцезнаходження: місто Миколаїв, вулиця Спаська, будинок 28, ідентифікаційний код 02910048, р/р НОМЕР_6 , банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172), судовий збір у розмірі по 5210 грн 10 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2024 року.

Суддя Л.В.Лузан